Розбудова національної системи охорони інтелектуальної власності україни

Процес становлення національної системи охорони ін­телектуальної власності України ще незавершений, але основи правового регулювання вже закладені. Це створює простір для поступового розвитку інших її важливих компонентів. Після здо­буття незалежності в 1991 р. Україна успадкувала деякі законо­давчі акти СРСР, які мали набрати чинності з 1 січня 1992 р., але цього не сталося у зв'язку з розпадом СРСР. До 1991 р. характер­ними рисами законодавства у сфері інтелектуальної власності було обмежене правове поле, що складалося з кількох десятків статей Цивільного кодексу 1963 р., які вже не відповідали новим умовам. Вони створювалися для командно-адміністративної еко­номіки, а настали ринкові часи. В період з 1991 по 1994 рр. від­булося закладення законодавчого фундаменту й створення базо­вих організаційних структур системи охорони інтелектуальної власності:

— підтвердження участі України в міжнародних угодах у сфе­рі інтелектуальної власності (Паризька конвенція про охорону промислової власності, Мадридська угода про міжнародну реєст­рацію знаків, Договір про патентну кооперацію, Всесвітня конвен­ція про авторське право);

— прийняття низки спеціальних законів України: «Про охо­рону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про авторське пра­во і суміжні права»;

— внесення положень про охорону прав інтелектуальної влас­ності до інших законів, які регулюють окремі сфери соціально-економічної діяльності (наприклад, до Закону України «Про влас­ність»);

— прийняття нормативних актів, що захищають економічні інтереси творчих працівників (Постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва» від 03.03.1992, «Про мінімальні ставки авторської винагороди за ви­користання творів літератури і мистецтва» від 18.11.1994);

- створення в 1992 р. у складі Комітету з науково-технічного прогресу при Кабінеті Міністрів України Державного патентного відомства України;

- створення у 1992 р. на базі Українського республіканського агентства з авторських і суміжних прав Державного агентства з авторських і суміжних прав (ДААСП) у складі Кабінету Мініст­рів України.

У період з 1995 по 1999 рр. відбулося запровадження курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ (жовтень 1994 р.) і прийняття Україною важливих міжнародних зобов'язань, що включали заходи із запровадження міжнародних стандартів охо­рони інтелектуальної власності. Ними були:

— помітне розширення міжнародно-правової основи охорони авторського права і суміжних прав внаслідок приєднання Украї­ни до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів та Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм;

— закріплення в 1996 р. у Конституції гарантій охорони прав інтелектуальної власності (статті 41, 54);

— подальший розвиток спеціального національного законо­давства з розповсюдженням його на ряд нових, нетрадиційних для України сфер регулювання (прийняття Законів України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996, «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 05.11.1997, «Про охорону прав на зазначення походження това­рів» від 18.06.1999 р., а також внесення змін і доповнень до чин­ного законодавства;

— істотне розширення регулювання окремих аспектів інтелек­туальної власності в інших законах («Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про інформаційні агентства», «Про рек­ламу», «Про видавничу діяльність», «Про професійних творчих працівників і творчі союзи», «Про кінематографію» тощо);

— запровадження порядку державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури, мистецтва (Постанова Кабінету Мініс­трів України «Про державну реєстрацію прав автора на твори на­уки, літератури і мистецтва» від 18.07.1995);

— здійснення перших спроб врегулювання проблем розпов­сюдження аудіовізуальних творів і примірників фонограм (Указ Президента України «Про впорядкування торгівлі деякими під­акцизними товарами, зв'язаними з використанням аудіовізуаль­них творів та примірників фонограм» від 20.05.1998, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил роздріб­ної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів і фонограм» від 04.11.1997);

— для підготовки і перепідготовки кадрів у сфері інтелектуа­льної власності створено Інститут інтелектуальної власності

(1997 р.) в Києві.

В 2000 р. завершився кризовий період розвитку економіки України і було заявлено про стратегію переходу до інноваційної моделі розвитку. У вересні 2000 р. прийнято Програму інтеграції України до Європейського Союзу. Стала активнішою політика щодо приєднання України до СОТ. Помітний тиск на Україну в питаннях охорони інтелектуальної власності почали чинити США. Цьому періоду притаманні такі особливості:

— посилення комплексного підходу до вдосконалення систе­ми охорони інтелектуальної власності, про що свідчать, зокрема, прийняття нових Цивільного, Господарського, Кримінального та Митного кодексів України, Указу Президента України «Про за­ходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» від

27.04.2001 тощо;

— інтенсифікація участі України в системі міжнародних кон­венцій і договорів з інтелектуальної власності (ратифікація дого­ворів ВОІВ про виконання і фонограми та авторське право, прий­нятих Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р.), участь України в Протоколі до Мадридської Угоди про міжнародну ре­єстрацію знаків, в Ніццькій угоді про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків і Міжнародній конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та орга­нізацій мовлення;

— вдосконалення законодавства України в напрямку модерні­зації і розширення спектру регулювання об'єктів інтелектуальної власності та приведення правового поля у відповідність до між­народних норм (підвищення цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення прав інтелектуаль­ної власності; прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуаль­ної власності» для приведення законодавства у відповідність до Угоди ТРІПС);

— концентрація заходів охорони авторського права і суміж­них прав на сфері виробництва і розповсюдження оптичних дис­ків для лазерних систем зчитування, незаконного виробництва і розповсюдження аудіовізуальної продукції.

Про розбудову національної системи охорони інтелектуаль­ної власності свідчив поступовий розвиток судової практики (див. рис. 3.9). З 2001 р. по 2006 р. у провадженні судів загаль­ної юрисдикції, господарських судів всіх інстанцій розгляда­лося 1096 судових справ щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності. Відповідно до даних Державного департаменту ін­телектуальної власності, більшість справ стосувалися прав на торговельні марки [155]. Наведені дані свідчать про збіль­шення кількості судових справ до 2006 року і зменшення в 2006 році.

2001 2002 2003 2004

Рис. 3.9. Кількість спорів щодо об'єктів права промислової власності, що розглядались у судах в 2001—2006 рр. [155]

Становлення й розвиток системи охорони інтелектуальної власності в Україні характеризується поетапним розширенням сфери її регулюючої дії; зростаючою адаптацією до міжнародних норм регулювання; посиленням концентрації на тих об'єктах охорони, що зазнають найбільшого впливу новітніх технологій; розбудовою розгалуженої структури органів, що прямо чи опосе­редковано забезпечують діяльність у сфері інтелектуальної влас­ності (рис. 3.10).

Рада України

І

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти

X

Підкомітет

з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності

Кабінет Міністрів України

Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності

Інші міністерства і відомства України

Колегія суддів з розгляду справ,

пов'язаних з захистом прав інтелектуальної власності

Господарський суд АР Крим, обласні господарські суди

Державний департамент інтелектуальної власності

Інститут інтелектуальної власності і права

Міністерство внутрішніх справ України

Міністерство юстиції України

Державна митна служба України

Служба безпеки України

Державна податкова адміністрація

Антимонопольний комітет України

І

Апеляційний господарський суд

Недержавні інституції з питань охорони інтелектуальної власності

Українське агентство авторських і суміжних прав

Рис. 3.10. Національна система органів у сфері інтелектуальної власності

Аналіз структури національної системи органів у сфері інте­лектуальної власності в Україні дозволяє зробити висновок, що національна система державних і недержавних органів перебуває у завершальній фазі свого становлення [59, сс. 18—22]. Втім, в період закладення основ національної системи охорони інтелек­туальної власності виявилися серйозні недоліки її функціонуван­ня. Це істотно вплинуло на розвиток національного науково-технічного і творчого потенціалу, стримало становлення іннова­ційної моделі розвитку України, ускладнило відносини з провід­ними країнами світу. Стало зрозумілим, що без ефективного і не­відкладного вирішення інституційних проблем перспективи соціально-економічного прогресу України, її національної безпе­ки, входження в світове співтовариство як розвинутої держави можуть бути поставлені під сумнів.

В цілому розвиток національної системи охорони інтелектуаль­ної власності здійснюється в напрямку гармонізації до глобальної системи охорони інтелектуальної власності. Національна система органів у сфері охорони інтелектуальної власності вже сформо­вана, основи правового регулювання відносин інтелектуальної власності закладені. Але Україною досі не розроблено стратегії інтеграції до світового науково-технічного співробітництва, а по­казники темпів національної інноваційної діяльності залишають­ся невтішними. Національна стратегія охорони інтелектуальної власності, в умовах інтеграції України до глобального економіч­ного простору, має базуватися на розробці правових положень, здатних сприяти розвитку інноваційної діяльності, спрямованих на встановлення балансу інтересів власників прав інтелектуаль­ної власності та суспільства. В наступному параграфі розгляда­ються основні проблеми та перспективи розвитку національної системи охорони інтелектуальної власності як передумови успіш­ної інтеграції України до системи міжнародного науково-техно­логічного співробітництва.

Поиск по сайту: