В історичних дослідженнях нового типу

Особливістю кейс стадіс є те, що беруться для вивчення локальні, фокусні точки, в яких можуть бути виявлені, у результаті певного аналізу, загальні характеристики того чи іншого періоду.

Однак на практиці, яка дотепер мала місце, дослідникові, як правило, дуже рідко вдається виділити ці характеристики, як правило навіть завдання такого не ставиться. Звідси не без підстави виникає враження надзвичайної фрагментарності історичної картини, що створюється на базі кейс стадіс. Вивчаються емпірично окремі конкретні епізоди, які мають лише часткове значенням. Неясно, яку роль вони зіграли в послідовному розвитку наукових ідей, у підготовці сучасного стану наукового знання.

У традиційних кумулятивістських історико-наукових працях ставилася завдання вивчення максимально великого емпіричного матеріалу, але там це робилося для того, щоб потім на базі конкретних фактів вивести деякі загальні закономірності розвитку науки. Це робилося шляхом вичленовування в усьому різноманітті фактичного матеріалу загальних рис, кожен епізод вивчався насамперед з метою виявлення в ньому характеристик, які роблять його схожим на попередні й наступні події.

Але якщо в кейс стадіс ми виявляємо в історичному епізоді такі риси, які роблять його несхожим на інші епізоди, то чи можна (і якою мірою) говорити про який би то не був «порядок» в історії, про наявність закономірностей?

Навіть якщо засобами кейс стадіс буде вивчена максимально велика кількість історичних подій, то чи зможемо ми перейти до виявлення загального в історії? Адже кожен епізод буде нами реконструйований як неповторний, невідтворений в інших умовах.

Очевидно, не можна не враховувати тієї обставини, що історична реконструкція минулої події як унікальної припускає складну теоретичну роботу з генералізації, з побудови цілісної, об'ємної події, в якій синкретично сфокусовані найрізноманітніші її сторони.

Така реконструкція в жодному разі не може бути підмінена фотографуванням: як логічна і теоретична, вона нітрохи не менш складна, ніж робота з узагальнення історичних фактів, виявлення в них загальних характеристик.

Має бути поставлене завдання вироблення принципів, керуючись якими можна було б виявляти загальне в історії через вивчення унікальних, особливих подій.

Кейс стадіс у їхньому сьогоднішньому стані є лише симптомом процесу звернення істориків науки до вихідних елементарних клітинок предмета історичного аналізу як деякого зосередження загальності. Елементарна подія не прилучається до деякого загального, що перебуває поза ним, а навпаки, це загальне виявляється в ньому самому і через спілкування з іншою особливою подією. У теорії, в логіці історії на передній план висувається спілкування, замість узагальнення.

Такий напрям історичного дослідження в основному справа майбутнього, але він може посісти домінуюче місце в історіографії науки, якщо буде вирішена задача виявлення загального в окремому, конкретному епізоді.

Безперервність історії в кейс стадіс

У роботах Т.Пінча й у деяких інших істориків нової формації можна спостерігати тільки спроби, у більшості випадків слабкі, якось обґрунтувати й реалізувати інші, ніж колись, способи встановлення безперервності, континуальності в історії. Ця проблема дійсно складна.

– У випадку традиційної історіографії науки історичний процес зображується прямою односпрямованою лінією, безперервність якої забезпечується щораз заново в ході перебудови минулого після чергової фундаментальної революції.

– Історична картина, що складається на базі кейс стадіс, являє собою щось подібне на площину з пагорбами, які піднімаються на ній, і піками, які зображують події меншої і більшої значимості.

– Оскільки з ходом історії старі події не витісняються новими, як такими, що як не мають значення, історія стає багатосубєктною, багатоподієвою. Виникає проблема зв'язку між окремими подіями, проблема континуальності.

– Колишні логічні засоби не годяться – не можна зруйнувати те, що не підкоряється логіці, нехай навіть досконалої останньої теорії. Розмову треба вести на рівних, визнаючи право опонента на існування. Між подіями встановлюються діалогічні відносини.

– Аналогічний тип спілкування встановлюється і між тими конкуруючими теоріями, які співіснують у часі. В історичних і філософських працях усе частіше підкреслюється момент саме співіснування різних теорій, парадигм.

Коли історична реальність зображується як площина з узвишшями, що виражають собою окремі поняття, то спілкування між ними можна представити у вигляді з'єднуючих їх ліній. Оскільки подій нескінченно багато, то й актів-спілкувань теж нескінченно багато, і якщо всі можливі (але зовсім необов'язково реалізовані) контакти зобразити на нашій схемі лініями, то вся площина, що становить історичну реальність, буде покрита ними.

Таким чином, якщо в традиційних історичних концепціях ми маємо історичний процес у вигляді суцільної лінії,

в своєму ідеалі позбавленої розривів і утвореної з точок-фактів, то в історичних концепціях типу кейс стадіс історична реальність може бути зображена площиною, суцільно покритою чимось на кшталт силових ліній-спілкувань.

Але у випадку кейс стадіс дискретність набуває трохи іншого змісту, як, утім, і безперервність або континуальність. Події повинні стояти одна від одної на деякій відстані, щоб зберегти свою індивідуальність і свою несхожість на інші події.

У цьому значенні дискретність неминуча й необхідна, але вона не має абсолютного характеру: простір між окремими подіями заповнений полем спілкування, без якого події не можуть існувати.

Є ще інша сторона проблеми континуальності в історичних дослідженнях типу кейс стадіс. Контакти між окремими історичними подіями в жодному разі не є зовнішніми взаємодіями або переходами від однієї теорії до іншої в одному напрямку від минулого до майбутнього.

Мова йде про можливості при деяких граничних умовах двостороннього переходу від однієї теорії до іншої і зворотно. Саме такий механізм і мається на увазі при заповненні площини, яка зображує історичну реальність, силовими лініями взаємодії.

Можна говорити і про інший спосіб взаємодії. В ідеалі кожна подія, як лійка (перевернемо наш конус на площині вершиною вниз), може втягти в себе все минуле і все майбутнє. У цьому розумінні теж можна говорити про подолання в історії дискретності в значенні загальності кожної окремої події.

Уже зі сказаного стає досить очевидним, що самі поняття дискретності й безперервності в умовах кейс стадіс трансформуються, і дуже істотно. Насамперед, дискретність не є об'єктом подолання на користь повної безперервності.

Якщо ми в історії, та й у нашій сучасності маємо справу з подіями унікальними, не схожими одна на одну, то вони і просторово повинні відстояти одна від одної, а не утворювати деяку гомогенну поверхню, подібно до того як

у кумулятивистській історії факти-точки утворюють суцільну пряму лінію.

Співвідношення дискретності й безперервності мислиться як можлива реалізація всіх подій, емпірично в ній присутніх і нескінченно різноманітно одна з одною сполучених, що можна зобразити як заповнення всього простору-площини між ними силовими лініями впливу, або ж ми ту ж історичну дійсність представимо як можливість її втягування в одну-єдину, будь-яку з усіх подій. Ця подія, як лійка, втягує в себе все інше, все минуле, сьогодення і майбутнє.

Тим самим передбачається, що всі зв'язки цієї події з іншими, і реалізовані в минулому, і збережені у вигляді історично не реалізованої можливості, згорнуті в цій події, як готова в будь-який момент розпрямитися пружина. І від дослідника залежить вибрати для аналізу найбільш важливі механізми взаємодії, ті, котрі виражають і особливу своєрідність досліджуваної події, і через цю своєрідність і загальність історії.

Подібно до того як подія фокусує в собі, як цілісна подія, весь світ (рух усередину події), так і в будь-якому акті взаємодії з зовнішнім світом подія проявляє себе неодмінно вся цілком, усіма своїми властивостями, сфокусованими саме в цьому акті взаємодії (рух назовні).

Поиск по сайту: