Функціональні похідні карбонових кислот. стічних вод вони не розкладаються мікроорганізмами, що призво­дить до накопичення

стічних вод вони не розкладаються мікроорганізмами, що призво­дить до накопичення синтетичних миючих речовин у природних водоймищах у згубних концентраціях.

На відміну від мил, синтетичні миючі засоби не утворюють нерозчинних солей з катіонами кальцію та магнію, а їх водні роз­чини мають нейтральну реакцію, оскільки детергенти є або соля­ми сильних кислот і сильних основ, або не містять груп, здатних гідролізуватися за звичайних умов. Важливою перевагою детер­гентів перед милами є також те, що їх виробництво не потребує використання як сировини жирів — цінних харчових продуктів. 2. Окиснення жирів.Причиною здатності жирів легко окисню-ватися киснем повітря є наявність подвійних зв'язків у їх молеку­лах, що призводить до «гіркнення» жирів. При їх окисненні утво­рюються альдегіди з короткими карбоновими ланцюгами, які зумовлюють неприємний запах і смак «згірклих» жирів.

Окиснення ненасичених жирів можна здійснити водним роз­чином калій перманганату КМп0₄: якщо збовтати цей розчин у пробірці з маслом, відбувається його знебарвлення (утворюють­ся гліколі за місцем розриву подвійних зв'язків). Реакція застосо­вується для доведення ненасиченого характеру масел.

3. Гідрогенізація жирів.Гідрогенізації піддають рослинні олії та жири, які отримують з морських тварин (китовий жир та ін.).

В основу процесу покладено реакцію приєднання водню за місцем розриву карбон-карбонових подвійних зв'язків у залиш­ках лінолевої, ліноленової, олеїнової та інших ненасичених кис­лот у присутності нікелевого або платинового каталізатора при температурі 190—220 °С і тиску 0,2—2,0 МПа (каталітичне гідру­вання).

Через насичення карбон-карбонових зв'язків воднем, а також унаслідок ізомеризації залишків олеїнової кислоти (цнс-ізомер, т. пл. 13,4 і 16,3 °С) в елащинову (транс-ізомер, т. пл. 51,5 °С) під впливом нікелевого каталізатора (елаїдування)рослинні олії пере­творюються на тверді жири.

н₂с-о-с-с₁₇н₃₃ н₂с-о-с-(сн₂)₁₆-сн₃

ні-о-с^с₁₇н₃з т^г 4-о-с^сн₂)₁₆-сн₃

Н₂с-0-С^С₁₇Нзз ' Н₂і-0-С^?СН₂)₁₆-СН₃

тристеарин
(рщкий^р-масло) (твердий жир)

Карбонові кислоти. Глава /о
334-------------------------------------------------------------------------------------------- ^я

Промислові жири, здобуті шляхом гідрогенізації рослинщ олій або жирів, одержаних з морської фауни, називають салома-сами.Харчові саломаси (т. пл. 31—32 °С) використовуються у ви»І робництві кондитерських, кулінарних жирів і маргарину. Марга­рин — це харчовий жир, що являє собою суміш гідрогенізованих жирів рослинного та тваринного походження з додаванням верш­ків, смакових та ароматичних речовин, наприклад, діацетилу СН₃—СО—СО—СНз та ін. Технічні саломаси (т. пл. 39—49 °С) сировина для вироблення мила, стеарину тощо.

Унаслідок гідрогенізації жирів змінюються не лише їх фізичні властивості. Завдяки різкому зменшенню кількості подвійних зв'яз­ків у молекулах вони набувають стійкості до дії окисників, зокре­ма кисню повітря, що запобігає гіркненню. При цьому зберігаєть­ся висока поживність, характерна для кращих сортів рослинних і тваринних жирів, але, на відміну від тваринних жирів, продукти гідрогенізації рослинних олій не містять домішок холестерину, надлишок якого в організмі призводить до атеросклерозу.

ВОСКИ. ТВІНИ

Воски — це естери вищих жирних кислот і високомолекуляр-них спиртів, які містять парну кількість атомів Карбону в кислот­них і спиртових залишках. Здебільшого воски є насиченими спо­луками. Найчастіше до складу восків входять цетиловий (С₁₆Н₃₃ОН) і мірициловий (С₃₀Н₆іОН) спирти.

Воски поділяють на тваринні (спермацет, бджолиний віск, ла­нолін та інші) і рослинні(карнаубський віск). До восків прийнято відносити також і озокерит(гірський віск) — мінеральний продукт (т. пл. 58—100 °С), що являє собою суміш переважно насичених вуглеводнів, здебільшого з розгалуженими ланцюгами. Застосову­ють озокерит у медицині (озокеритолікування), для виготовлення мастил, кремів, гідрофобізації матеріалів тощо.

Температура плавлення восків підвищується з подовженням карбонового ланцюга молекул, тому є воски м 'які та тверді.

До м'яких восків належать ланолін і спермацет. Ланолінодер­жують шляхом очищення шерстяного воску овець, який є суміш­шю естерів ланолінового спирту (С₁₂Н₂₃ОН), вищих жирних кис­лот (Сі₈—С₂₄) з високим вмістом вільних жирних спиртів і кислот (до 45 %), вуглеводнів (до 18 %) та ін. Цей віск виділяється шкір­ними залозами овець і у великій кількості (5—16 %) залишається на вовні. Ланолін (т. пл. 36—42 °С) нерозчинний у воді, проте, на

функціональні похідні карбонових кислот

відміну від інших восків, здатний утворювати стійкі емульсії на-_віть з подвійною масою води. Остання властивість дозволяє вико­ристовувати ланолін як мазеву основу для введення в неї водороз­чинних лікарських речовин.

Спермацет на 98 % складається із цетину С₁₅Н₃іСООС₁₆Н₃₃. Його отримують виморожуванням спермацетового жиру, який одержують витоплюванням спермацетового мішка голови каша­лота. Спермацет широко використовується у фармації як основа для мазей, кремів, а також у виробництві мила, свічок тощо.

Прикладом твердого воску є карнаубський віск(покрив листя бразильської воскової пальми). Він містить понад 80 % естерів ви­щих жирних кислот з кількістю атомів Карбону 16—28 і вищих спиртів, що містять 30—32 атоми Карбону. Карнаубський віск є компонентом полірувальних паст, необхідний при виробленні шкір, у виробництві копіювального паперу.

Бджолиний віскмістить 72 % естерів вищих жирних кислот і вищих спиртів (33 % мірицилпальмітату С₁₅Н₃₁СООС₃₀Н₆₁), до 13,5 % вільних кислот і 12—12,5 % вуглеводнів. Температура плав­лення бджолиного воску 62—70 °С. Одержують віск із бджолиних стільників; використовують для виготовлення штучної вощини, як компонент полірувальних паст, мазей, косметичних препаратш

тощо.

Твіни — це синтетичні продукти, близькі за будовою до гліце­ридів. Вони є неповними естерами шестиатомного спирту сорбіту або поліетиленгліколю і вищих жирних кислот.

Поиск по сайту: