стічних вод вони не розкладаються мікроорганізмами, що призводить до накопичення синтетичних миючих речовин у природних водоймищах у згубних концентраціях.
На відміну від мил, синтетичні миючі засоби не утворюють нерозчинних солей з катіонами кальцію та магнію, а їх водні розчини мають нейтральну реакцію, оскільки детергенти є або солями сильних кислот і сильних основ, або не містять груп, здатних гідролізуватися за звичайних умов. Важливою перевагою детергентів перед милами є також те, що їх виробництво не потребує використання як сировини жирів — цінних харчових продуктів. 2. Окиснення жирів.Причиною здатності жирів легко окисню-ватися киснем повітря є наявність подвійних зв'язків у їх молекулах, що призводить до «гіркнення» жирів. При їх окисненні утворюються альдегіди з короткими карбоновими ланцюгами, які зумовлюють неприємний запах і смак «згірклих» жирів.
Окиснення ненасичених жирів можна здійснити водним розчином калій перманганату КМп04: якщо збовтати цей розчин у пробірці з маслом, відбувається його знебарвлення (утворюються гліколі за місцем розриву подвійних зв'язків). Реакція застосовується для доведення ненасиченого характеру масел.
3. Гідрогенізація жирів.Гідрогенізації піддають рослинні олії та жири, які отримують з морських тварин (китовий жир та ін.).
В основу процесу покладено реакцію приєднання водню за місцем розриву карбон-карбонових подвійних зв'язків у залишках лінолевої, ліноленової, олеїнової та інших ненасичених кислот у присутності нікелевого або платинового каталізатора при температурі 190—220 °С і тиску 0,2—2,0 МПа (каталітичне гідрування).
Через насичення карбон-карбонових зв'язків воднем, а також унаслідок ізомеризації залишків олеїнової кислоти (цнс-ізомер, т. пл. 13,4 і 16,3 °С) в елащинову (транс-ізомер, т. пл. 51,5 °С) під впливом нікелевого каталізатора (елаїдування)рослинні олії перетворюються на тверді жири.
н2с-
н2с-о-с-с17н33 н2с-о-с-(сн2)16-сн3
ні-о-с^с17н3з т^г 4-о-с^сн2)16-сн3
Н2с-0-С^С17Нзз ' Н2і-0-С^?СН2)16-СН3
тристеарин (рщкий^р-масло) (твердий жир)
Карбонові кислоти. Глава /о 334-------------------------------------------------------------------------------------------- я
Промислові жири, здобуті шляхом гідрогенізації рослинщ олій або жирів, одержаних з морської фауни, називають салома-сами.Харчові саломаси (т. пл. 31—32 °С) використовуються у ви»І робництві кондитерських, кулінарних жирів і маргарину. Маргарин — це харчовий жир, що являє собою суміш гідрогенізованих жирів рослинного та тваринного походження з додаванням вершків, смакових та ароматичних речовин, наприклад, діацетилу СН3—СО—СО—СНз та ін. Технічні саломаси (т. пл. 39—49 °С) сировина для вироблення мила, стеарину тощо.
Унаслідок гідрогенізації жирів змінюються не лише їх фізичні властивості. Завдяки різкому зменшенню кількості подвійних зв'язків у молекулах вони набувають стійкості до дії окисників, зокрема кисню повітря, що запобігає гіркненню. При цьому зберігається висока поживність, характерна для кращих сортів рослинних і тваринних жирів, але, на відміну від тваринних жирів, продукти гідрогенізації рослинних олій не містять домішок холестерину, надлишок якого в організмі призводить до атеросклерозу.
ВОСКИ. ТВІНИ
Воски — це естери вищих жирних кислот і високомолекуляр-них спиртів, які містять парну кількість атомів Карбону в кислотних і спиртових залишках. Здебільшого воски є насиченими сполуками. Найчастіше до складу восків входять цетиловий (С16Н33ОН) і мірициловий (С30Н6іОН) спирти.
Воски поділяють на тваринні (спермацет, бджолиний віск, ланолін та інші) і рослинні(карнаубський віск). До восків прийнято відносити також і озокерит(гірський віск) — мінеральний продукт (т. пл. 58—100 °С), що являє собою суміш переважно насичених вуглеводнів, здебільшого з розгалуженими ланцюгами. Застосовують озокерит у медицині (озокеритолікування), для виготовлення мастил, кремів, гідрофобізації матеріалів тощо.
Температура плавлення восків підвищується з подовженням карбонового ланцюга молекул, тому є воски м 'які та тверді.
До м'яких восків належать ланолін і спермацет. Ланолінодержують шляхом очищення шерстяного воску овець, який є сумішшю естерів ланолінового спирту (С12Н23ОН), вищих жирних кислот (Сі8—С24) з високим вмістом вільних жирних спиртів і кислот (до 45 %), вуглеводнів (до 18 %) та ін. Цей віск виділяється шкірними залозами овець і у великій кількості (5—16 %) залишається на вовні. Ланолін (т. пл. 36—42 °С) нерозчинний у воді, проте, на
функціональні похідні карбонових кислот
відміну від інших восків, здатний утворювати стійкі емульсії на-віть з подвійною масою води. Остання властивість дозволяє використовувати ланолін як мазеву основу для введення в неї водорозчинних лікарських речовин.
Спермацет на 98 % складається із цетину С15Н3іСООС16Н33. Його отримують виморожуванням спермацетового жиру, який одержують витоплюванням спермацетового мішка голови кашалота. Спермацет широко використовується у фармації як основа для мазей, кремів, а також у виробництві мила, свічок тощо.
Прикладом твердого воску є карнаубський віск(покрив листя бразильської воскової пальми). Він містить понад 80 % естерів вищих жирних кислот з кількістю атомів Карбону 16—28 і вищих спиртів, що містять 30—32 атоми Карбону. Карнаубський віск є компонентом полірувальних паст, необхідний при виробленні шкір, у виробництві копіювального паперу.
Бджолиний віскмістить 72 % естерів вищих жирних кислот і вищих спиртів (33 % мірицилпальмітату С15Н31СООС30Н61), до 13,5 % вільних кислот і 12—12,5 % вуглеводнів. Температура плавлення бджолиного воску 62—70 °С. Одержують віск із бджолиних стільників; використовують для виготовлення штучної вощини, як компонент полірувальних паст, мазей, косметичних препаратш
тощо.
Твіни — це синтетичні продукти, близькі за будовою до гліцеридів. Вони є неповними естерами шестиатомного спирту сорбіту або поліетиленгліколю і вищих жирних кислот.