Галогенангідридами карбонових кислот називаютьс похідні карбонових кислот, в яких гідроксильна група, входить до складу карбоксильної групи, заміщена на атс галогену (Хлору, Брому, іноді — Фтору і Йоду).
НОМЕНКЛАТУРА
Назви галогенангідридів утворюють від назв відповідних ки<| лот або ацильніх груп і назви галогену:
н3с-с^
хлорангідрид
оцтової кислоти,
ацетилхлорид
,0
бромангідрид
мурашиної кислоти,
формілбромід
і •
Хлорангідриди та бромангідриди добувають взаємодією кар-онових кислот з фосфору галогенідами (РС13, РС15, РВг3, РВг5) бо тіонілхлоридом (80С12):
о
РС1,
К-С^ + Н3Р03
о
РСЦ
+ Р0С13 + НС1
К-<
он
' ■ '
х>
-«<
к—сГ + неп + 502і
XI
зось
■
ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
І Галогенангідриди карбонових кислот являють собою безбарв-і Рідини або кристалічні речовини з різким запахом, леткі, по-разнюють слизові оболонки та шкіру.
ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Галогенангідриди є досить активними електрофільними ре-г ентами, електрофільні властивості яких зумовлені наявністю частішого позитивного заряду на атомі Карбону карбонільної групи ТЛектРофільний центр). Через електроноакцепторні властивості тома галогену (-/-ефект) на атомі Карбону карбонільної групи ГЄктРонна густина значно знижується, тому галогенангідриди п*Ють більш виражені електрофільні властивості, ніж карбонові слоти. Атом галогену в цих сполуках дуже рухливий.
функціональні похідні карбонових кислот
19
Карбонові кислоти. Глава
електрофільний центр
о
Ацилгалогеніди легко вступають в реакції нуклеофільного ; міщення. Так, під дією води вони гідролізуються до карбонових кислот; зі спиртами, алкоголятами та фенолятами утворюють естери; з амоніаком дають аміди; із солями карбонових кислот — ангідриди кислот:
нон
-НС1
к-<
он
.0
карбонова кислота
к~5
к—сі
.0
"СІ
хлорангідрид
к-сГ'
К'—ОН
0№
О
-неї
-N301
%,
о
к-<
ангідрид
2МН,
естер
-МН4С1
К-
>ГН,
амш
О
г***
,^4
4?
^О аісі3
ХН,
.
-неї
+ н3с—с
Ч^
XI
метил фенілкетон
бензен ацетилхлорид т
ОКРЕМІ ПРЕДСТАВНИКИ
Ацетилхлорид СН3С0С1. Безбарвна рідина з гострим запахом (т. кип. 51,8 °С), швидко гідролізується водою, розчиняється в більшості органічних розчинників. Ацетилхлорид використовується як ацилувальний реагент у виробництві барвників та лікарських засобів.
Бензоїлхлорид С6Н5СОС1. Безбарвна рідина з гострим запахом (т. кип. 197,2 X), подразнює слизові оболонки дихальних шляхів та очей. Бензоїлхлорид добре розчинний в етері, бензені, сірковуглеці, гідролізується водою. Застосовується в синтезі барвників
та лікарських засобів.
Фосген СОС12 — дихлорангідрид карбонатної кислоти. За звичайних умов є газоподібною речовиною із запахом прілого сіна; важчий за повітря; дуже отруйний, спричиняє набряк легень. Під час Першої світової війни був застосований як бойова отруйна речовина.
Оскільки в процессі реакцій нуклеофільного заміщення в молекулу нуклеофільного реагенту вводиться ацильна група, гало-генангідриди є ацилувальними реагентами, а реакції називають реакціями ацилування.
Зі слабкими нуклеофільними реагентами, такими, як арени, галогенангідриди реагують у присутності кислот Льюїса (АіСІз, РеВг3, 8пС12 та інші). У цьому випадку кислоти Льюїса активують молекулу ацилгалогеніду за рахунок утворення донорно-акцептор-ного зв'язку (тг-комплексу) або іона ацилію: