Характеристика зовнішньоторговельного контракту

Основою здійснення комерційних закордонних операцій є договір між двома партнерами, які перебувають у різних краї­нах. Партнерами в усіх країнах світу завжди є експортер та ім­портер.

Експортер — сторона, яка здійснює продаж товару (надання послуг) іноземному покупцеві з метою його вивезення з країни продавця за кордон. Імпортер — сторона, яка купує товар (надані послуги) в іно­земного продавця і ввозить його в країну покупця. Договір з купівлі-продажу товару (надання послуг) укладаєть­ся сторонами після обговорення всіх умов поставок. Залежно від вибору форм міжнародних розрахунків до договору додаються відповідні документи, які складаються на основі й у межах да­ного договору. Документи оформлюються і передаються однією стороною іншій за посередництва банків (при акредитиві та інкасо) або безпосередньо, поза банківською системою (аван­совий платіж, платіж на відкритий рахунок, банківський пере­каз тощо).

Договір з купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій фор­мі в міжнародній комерційній практиці називається контрак­том. Він являє собою комерційний документ, у якому міститься домовленість сторін про поставку товару: зобов'язання продавця передати відповідне майно у власність покупця і зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього відповідну суму, або зобов'язання сторін виконати умови товарообмінної угоди.

Під час укладання зовнішньоторговельної угоди сторони ви­значають, право якої держави застосовуватиметься для регулю­вання прав і зобов'язань сторін. Це пов'язано з тим, що націона­льні закони, які регулюють стосунки за міжнародними торговель­ними угодами, можуть істотно різнитися і містити з одних і тих самих питань протилежні норми.

Зовнішньоторговельний контракт оформлюється в письмовій формі у вигляді підписаних сторонами єдиних документів, рідко — за допомогою обміну односторонніми підписаними документами — листами, телеграмами, телексами; які свідчать, що між сторо­нами досягнута домовленість за всіма умовами угоди. Обмін подібними документами, як правило, закінчується підписанням контракту.

Сторони за контрактом (установи, фірми, від імені яких укла­даються договори) називаються контрагентами і несуть матеріа­льну відповідальність за виконання зобов'язань, які покладені на них договором.

Зовнішньоторговельні контракти включають в себе кілька розділів, які містять предмет договору, визначення сторін, това­рів, комерційних умов угоди, прав і зобов'язань сторін, санкцій і т. п. (зразок контракту див. у додатку 2). Ці розділи контракту розташовуються у відповідній послідовності.

Починається контракт з преамбули — вступної частини, в якій указується номер, місце і дата підписання контракту, визна­чаються його сторони. Далі йдуть:

1. Предмет контракту.

2. Ціна і сума контракту.

3. Строки постачання товарів.

4. Якість товарів.

5. Пакування та маркування вантажу.

6. Умови платежу.

7. Здавання і приймання товарів.

8. Страхування.

9. Претензії.

10. Форс-мажор (обставини непереборної сили).

11. Арбітраж (вирішення спірних питань).

12. Юридична адреса сторін.

Предмет контракту. У цьому розділі йдеться про вид угоди (купівля-продаж, надання послуг, оренда, підряд тощо), назву то­вару, його кількість, а також про базисні умови поставки. Останні визначають, які витрати здійснюють сторони при транспортуван­ні вантажу від експортера до імпортера, його страхуванні тощо.

Ціна і сума контракту. У цьому розділі проставляється сума грошей, визначена у відповідній валюті (або в третій валюті), яку покупець повинен заплатити продавцеві за весь товар або за оди­ницю товару.

Терміни поставки товару — це дати, згідно з якими товари мають бути доставлені продавцями в обумовлені контрактом пункти призначення. Зазвичай ці пункти визначаються базисни­ми умовами поставки.

Платіжні умови. У даному розділі контракту наводяться по­годжені контрагентами умови і терміни платежів, валюта плате­жу, способи і порядок розрахунків, використання різних засобів платежу (платіжних інструментів). Платіжні умови контрактів із закордонними країнами мають різні валютні застереження, спря­мовані на мінімізацію ризиків валютних втрат, а також гарантії виконання контрагентами взаємних зобов'язань. Крім того, пла­тіжні умови контракту містять положення про порядок утриман­ня комісії і відшкодування витрат, які виникають під час прове­дення розрахунків через банки.

Пакування і маркування вантажу. Цей розділ визначає вид і характер упакування, його призначення тощо. Упакування має забезпечувати збереження вантажу при його перевезенні. Марку­вання необхідне для ідентифікації вантажу.

При заповненні розділупретензій обговорюють терміни по­дання претензій (рекламацій) покупцем продавцю у разі невідпо­відності умовам контракту якості, кількості, пакування доставле­ного товару, порушення термінів і умов поставок.

Форс-мажорні обставини виникають у результаті непередбачуваних подій (пожеж, землетрусів, цунамі, паводків тощо). Такі обставини можуть впливати на виконання сторонами зобов'язань і навіть призупинити виконання контракту. Розділ форс-мажор дає сторонам можливість переносити терміни виконання контра­кту або взагалі звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань у випадку виникнення обставин непереборної сили.

Арбітраж. Оскільки в процесі виконання контракту між сто­ронами можуть виникати розбіжності через різне тлумачення окремих умов договору, в контракті передбачається пункт про вирішення таких спорів. Якщо питання не вирішується в процесі переговорів між контрагентами, то відповідно до міжнародної прак­тики він передається на розгляд в арбітражний (третейський) суд.

Перед тим як укласти контракт, сторони ретельно узгоджують всі його розділи і пункти, доки не буде досягнуто повної домов­леності за кожним з них. Одна сторона розробляє проект контракту. Друга його вивчає, доповнює, змінює; якщо всі спірні момен­ти погоджені, сторони підписують контракт, і з цього самого мо­менту виникають усі права і зобов'язання сторін за контрактом.

Зовнішньоторговельна угода вважається недійсною, якщо не дотримана її форма і порядок підписання, незалежно від того, де укладено таку угоду. Цим порядок укладення угод в Україні та країнах СНД відрізняється від порядку укладення угод за Конве­нцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу, в якій допускається усна форма укладення угоди.

Умови поставок товару

Базисними умовами поставок у зовнішньоторговельному контракті називають сукупність основних обов'язків контраген­тів щодо транспортування і страхування товарів на шляху їх руху від експортера до імпортера.

Використання базисних умов спрощує укладання і погоджен­ня контрактів, допомагає контрагентам знайти способи розподі­лу відповідальності і розв'язання розбіжностей, що виникають. Міжнародна торговельна палата розробила й опублікувала збір­ник тлумачень базисних умов поставок. Цей збірник дістав назву ІНКОТЕРМС. Перший збірник був опублікований у 1936 р. З то­го часу збірник доповнювався і передруковувався кілька разів. Остання його редакція вийшла у 2000 р.

У базисних умовах визначені обов'язки продавця за встанов­лену в контракті ціну забезпечити доставляння вантажу у відпо­відну географічну точку або відвантажити товар на транспортні засоби, чи передати його транспортній установі.

Базисні умови визначають і інші обов'язки продавців і покуп­ців, а саме:

• хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по територіях країн продавця, покупця, транзитних країн, морем та повітрям;

• обов'язки продавців у частині пакування і маркування товарів;

• обов'язки сторін щодо страхування вантажу й оформлення комерційної документації;

• місце і час переходу з продавця на покупця ризиків випад­кового пошкодження чи втрати товарів.

У комерційній роботі зовнішньоторговельних установ, як пра­вило, виникає необхідність детального розгляду взаємних зо­бов'язань продавців і покупців, що випливають із базисних умов поставок. Для цього необхідно користуватися збірником тлума­чень торговельних звичаїв ІНКОТЕРМС-90 (табл. 3.1).

За новою класифікацією ІНКОТЕРМС-90 всі базисні умови поділяються на чотири групи. В основу класифікації покладена різниця в обсягах обов'язків контрагентів з доставления товару.

Перша група «Е» має умову «франко-завод», яка передбачає мінімум обов'язків для продавця і полягає лише у наданні товару для покупця в місці знаходження продавця.

До групи «F» включаються умови, які вимагають від продавця зобов'язань передати товар перевізникові, що вказаний покупцем (ФОБ, ФАС, «франко-перевізник»).

У третій групі «С» об'єднані умови, за якими продавець пови­нен забезпечити перевезення продукції, але не зобов'язаний бра­ти на себе ризик випадкової загибелі чи псування товару, або нести будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після відвантаження товару («Вартість і фрахт», СІФ, СІР).

Четверта група «D» включає умови поставки, які передбача­ють зобов'язання продавця нести всі витрати і ризики, які можуть виникнути під час доставляння товару в країну призначення — «Поставлено на кордон», «Поставлено франко-судно», «Постав­лено Франко-причал», «Поставлено, мито не сплачено», «Поставлено, мито сплачено».

Більш детально базисні умови постачання можна подивитися в додатку 3.

Таблиця 3.1

Поиск по сайту: