МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ

Після вивчення цього розділу ви зможете:

• ознайомитися з основними методами кредитування міжнародної торгівлі;

• зрозуміти взаємозв'язок між умовами платежу та необхідністю кредитування суб'єктів зовнішньоекономі­чної діяльності;

• дати характеристику основних методів кредиту­вання експортерів та імпортерів;

• засвоїти різні форми кредитування зовнішньої тор­гівлі на основі векселя:

• пояснити функції акредитива як методу кредиту­вання:

• зрозуміти переваги форфетування для експортерів;

• виділити переваги лізингових операцій.

§ 6.1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв'язок з умовами платежу

Кредитування зовнішньої торгівлі — важливий елемент еко­номічного розвитку країни, оскільки кредит, поряд з якістю това­ру та його ціною, — важливий засіб конкурентної боротьби на світовому ринку. Кредит полегшує можливість збуту товару для експортера та придбання для імпортера.

Кредиторами зовнішньоторговельних угод можуть бути бан­ки, держава, експортери, імпортери, кредитно-фінансові органі­зації (рис. 6.1). Однак здебільшого кредитування зовнішньої тор­гівлі здійснюється банками. Це може бути пряме або опосеред­коване кредитування.

Фірмові кредити. Фірмовим кредитом називається кредит, який надається підприємством (фірмою) однієї країни підприєм­ству (фірмі) іншої країни. Є три різновиди фірмового кредиту (рис. 6.2).

Банківські кредити. Банківські кредити надаються банками чи іншими кредитними установами. Для мінімізації ризиків та мобілізації коштів банки надають кредити на основі створення консорціумів. Банківський зовнішньоторговельний кредит поді­ляють на два види: фінансовий та експортний.

Фінансовий кредит забезпечує можливість здійснювати торгі­влю на будь-якому ринку, і це дає широкі можливості для вибору торговельних партнерів. Цей вид кредиту не завжди може бути пов’язаний з поставками товару. Центральні банки часто його використовують для валютних інтервенцій та погашення зовніш­ньої заборгованості.

Сутність експортного кредиту полягає у тому, що він може використовуватися лише для закупівлі товару в країні креди­тора. Такий кредит надається банком експортера банку імпортера чи безпосередньо імпортеру. Тому надання експортного, кредиту одночасно сприяє розширенню експорту товарів у країну боржника.

Брокерські кредити — проміжна форма між фірмовими кре­дитами та банківськими. Брокери позичають кошти у банків, висту­паючи при цьому у ролі посередників. У деяких випадках брокери надають гарантії за кредитами експортерам та імпортерам.

Урядові кредити надаються урядом однієї країни уряду іншої країни за рахунок державного бюджету. Вони переважно мають довгостроковий характер (10—15 років). Такі кредити, як прави­ло, надаються у двосторонньому порядку.

Кредити міжнародних організацій, серед яких провідне міс­це займають МВФ, МБРР, сприяють збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та подоланню валютних труднощів країн-учасниць, пов'язаних з дефіцитом їх платіжного балансу. МВФ та МБРР надають не лише стабілізаційні кредити, а й структурні (на здійснення програм, спрямованих на структурні реформи в економіці країни).

Змішані кредити — це спільне кредитування великих проек­тів кількома кредитними установами — як міжнародними, так і національними. Участь у таких проектах можуть брати державні та приватні установи.

Кредитування експортно-імпортних операцій зумовлене особ­ливостями виробництва, реалізації товарів та необхідністю од­ночасних великих капіталовкладень. Залежно від конкретних умов торговельної угоди використовують і різні методи кредитування експортно-імпортних операцій (рис. 6.3).

Підприємство, яке бере участь у зовнішній торгівлі, при ви­значенні умов зовнішньоторговельної угоди має використовувати організаційні форми кредитування експортно-імпортних опера­цій, і насамперед під час визначення умов розрахунків. У зовніш­ньоторговельному контракті умови розрахунків повинні передба­чати, на якій стадії руху товарів буде здійснюватися його оплата і в який спосіб. Можливе проведення платежу одноразово чи час­тинами, з негайною оплатою або у кредит.

За терміном користування кредити поділяються на корот­кострокові — від трьох місяців до одного року; середньострокові — від одного до п'яти років та довгострокові — понад п'ять років.

У деяких країнах термін середньострокових кредитів становить від одного до семи років, а термін довгострокових — понад 7 років.

Ще однією класифікаційною ознакою кредитів може бути ста­дія виробництва (обороту) товару, котрий кредитуватиметься:

— виготовлення товару для експорту;

— складування товару у країні експортера;

— транспортування товару;

— зберігання на складі в країні імпортера;

— реалізація товару;

— використання товару у процесі виробництва та його амо­ртизації.

Кредитування зовнішньоторговельних угод, як уже зазначало­ся, є одним із головних чинників конкуренції. Можливість креди­тування дуже часто стає вирішальним чинником при наданні за­мовлення. Інтереси експортера та імпортера протилежні. Якщо імпортер намагається отримати якомога більшу відстрочку пла­тежу та гарантію поставки товару, то експортер бажає якнайшви­дшої оплати. У зв'язку з цим необхідною складовою контракту є домовленість про взаємовигідні умови платежу. Визначення умов платежу є важливим з погляду потреби у кредитуванні зовнішньоторговельної угоди, а відображення інтересів у кон­тракті експортера чи імпортера залежить від міцності їхніх по­зицій на ринку.

До платіжних умов, які є визначальними при кредитуванні імпорту, відносять:

— авансовий платіж

— платіж на основі акредитива (з оплатою при пред'явленні);

— інкасо (документи проти платежу);

— платіж після отримання товару (при посередництві з відстрочкою платежу).

Кредитування експорту є необхідним, якщо використані такі умови платежу:

• платіж на основі акредитива (акредитив з відстрочкою);

• інкасо (документи проти акцепту);

• відстрочка платежу.

Таким чином, визначені у контракті умови платежу тісно вза­ємозв'язані з методами кредитування, оскільки саме з їх ураху­ванням і визначаються необхідність та можливість кредитування.

Кредитування імпорту

§ 6.2.1. Кредитування на основі векселя

У сфері міжнародної торгівлі досить поширеним інструмен­том розрахунків та кредитування є вексель. Його використання забезпечує оформлення кредитних відносин між учасниками зов­нішньоторговельних угод (експортером та імпортером) та банками.

Питання вексельних розрахунків з нерезидентами є важливим і для українських експортерів та імпортерів. Проте, зважаючи на очевидні суперечності законодавства та неврегульованість окре­мих питань цієї проблеми, розрахунки з використанням векселів перебувають у площині теорії, а не практики. Іншою причиною невикористання векселів у міжнародних розрахунках є низька лі­квідність векселів більшості підприємств та відсутність розвину­того ринку цінних паперів, зокрема векселів.

Обмеженість щодо надання експортером та імпортером коме­рційного кредиту, пов'язану передусім з недостатнім рівнем до­віри один до одного, стала причиною появи акцептних кредитів. Сутність даної операції полягає в тому, що експортер виставляє тратту для акцепту не на імпортера, а на банк імпортера. Форма­льно цей кредит надає експортер, але різниця між звичайним ко­мерційним кредитом і акцептним полягає в тому, що акцептан­том є банк, і це суттєво змінює взаємовідносини між сторонами (рис. 6.4).

У міжнародному обороті банківський акцепт є інструментом міжнародного обігу та міжнародного засобу платежу. Поряд з цим практика більшості країн строго регламентує вексельний обіг. В основному регламентація спрямована на розширення екс­порту товарів даної країни.

При акцептному кредиті для експортера втрачає значення ри­зик неплатежу, оскільки експортер має акцепт великого банку. У цьому разі ризик неплатежу (ризик непогашення кредиту) бере на себе банк, тому він наражається і на валютний ризик, і на ри­зик країни. Залежно від сумарного розміру ризиків установлю­ється розмір комісії за акцепт. Комісія сплачується відразу і не повертається, навіть якщо імпортер не скористався кредитом.

При цій операції банк імпортера не використовує своїх ресурсів для кредитування (банк оплачує тратту лише у разі неспро­можності імпортера здійснити оплату зі свого боку). Акцентуючи тратту, банк лише гарантує для експортера оплату товару.

Як правило, акцептні кредити відкриваються під товарні акре­дитиви або лід заставу товару, що імпортується. Строк акцепт­ного кредиту здебільшого встановлюється до трьох місяців.

У міжнародній практиці часто використовується акцептно-рамбурсний кредит. Його виникнення пов'язане з вимогами екс­портерів отримати тратту, акцептовану великим першокласним банком. Механізм акцептно-рамбурсної операції такий же, як і акцептної'. Основна відмінність полягає в тому, що банк імпорте­ра не сам акцептує вексель, а забезпечує для імпортера одержан­ня акцепту великого міжнародного банку. За певний обумовле­ний час до терміну акцепту тратти першокласним банком банк імпортера надсилає йому своє рамбурсне зобов'язання (зобов'я­зання банку переказати кошти для оплати акцептованих тратт). Часто акцептно-рамбурсний кредит пов'язаний з відкриттям ак­редитива.

§ 6.2.2. Кредитування на основі документарного акредитива

Документарні акредитиви в міжнародній торгівлі використовуються не лише як ефективна та безпечна форма розрахунків, що здатна захистити інтереси учасників угоди, а й як інструмент короткострокового кредитування для експортера та імпортера.

Використання документарного акредитива при розрахунках з наданням середньострокового та довгострокового комерційного кредиту незначне. У таких випадках акредитив, як правило, вико­ристовується у поєднанні з іншими формами міжнародних розра­хунків. При цьому він покриває лише ту частку вартості товару, яка буде оплачуватися проти пред'явлення в банк комерційних до­кументів. Варіанти кредитування на основі акредитива можна сформулювати виходячи з Уніфікованих правил і звичаїв для до­кументарних акредитивів. На рис. 6.5 відображені види акредити­вів, які є засобом короткострокового кредитування імпортера.

Акцептний акредитив використовується для кредитування імпортера, але у разі наступного врахування векселя він стає за­собом отримання експортером негайного платежу. Акцептний акредитив передбачає, що експортер у пакет документів, перед­бачених в акредитиві, включає строкову тратту (строк тратти, як правило, становить від 60 до 90 днів), виставлену на акцептуючий банк. Акцентуючи тратту, банк дає зобов'язання оплатити номінальну вартість векселя при настанні строку погашення. Ак­цептована тратта може бути врахована чи придбана акцептуючим банком або повернена пред'явнику. Враховуючи тратту, банк за­безпечує бенефіціара коштами на строк акцепту, стягуючи при цьому комісію за врахування. Розмір комісії залежить від валюти, в якій виписано вексель, суми та строку векселя.

Акредитив з відстрочкою за своїм економічним змістом по­дібний до акцептного акредитива. Імпортер отримує документи раніше, ніж він здійснить платіж продавцеві. Для забезпечення інтересів експортера уповноважений банк дає йому проти виста­влених документів письмову згоду здійснити платіж у визначе­ний термін. Кредитування акредитива з відстрочкою платежу ба­нки здійснюють лише для клієнтів з бездоганною репутацією.

Компенсаційний акредитив. Механізм здійснення компенса­ційного акредитива полягає в тому, що клієнт (який є посередни­ком чи генеральним підрядником) хоче перевести виробнику то­вару або субпостачальнику свою вимогу за відкритим на його користь оригіналом акредитива. У такому разі банк, що підтвер­див цей оригінал, відкриває компенсаційний акредитив на ко­ристь виробника на основі оригіналу акредитива.

Функція кредитування компенсаційного акредитива полягає в тому, що, коли клієнт банку є посередником і має потребу у кре­дитних коштах на придбання товару для перепродажу, банк може надати кредит на основі відкритого на ім'я клієнта компенсаційного акредитива. У цьому разі компенсаційний акредитив з його платіжним зобов'язанням слугуватиме для банку забезпеченням.

Рис. 6.6. Процес отримання позики під продукцію

Відкриття акредитива передбачає для банку, який його від­крив, надання абстрактного боргового зобов'язання. За умови, що банк не вимагає від імпортера негайної виплати суми акреди­тива, він кредитує відкриття акредитива імпортерові. При цьому кошти банку зазвичай не залучаються. І при надходженні доку­ментів, указаних в акредитиві, вони оплачуються здебільшого через поточний рахунок імпортера.

До прийняття документів від експортера банк, що відкрив ак­редитив, бере на себе кредитний ризик. При цьому він повинен бути впевнений у тому, що зможе отримати виконані за акреди­тивом платежі за рахунок імпортера. Такий кредит звичайно на­дається під забезпечення товарів, які будуть імпортуватися на умовах акредитивної форми платежу. Ця схема отримання креди­ту використовується тоді. коли імпортер є посередником. Процес здійснення операції показано на рис. 6.6.

Банк погоджується надати кредит під забезпечення товарів за таких умов:

— клієнти-позичальники мають бездоганну репутацію;

— клієнти-позичальники мають досвід роботи у торгівлі;

— товари високої якості і швидко реалізуються;

— ринкові ціни на товари стабільні;

— хороший фінансовий стан постачальника та кінцевого по­купця.

Тривалість позики під продукцію — від семи до 90 днів.

§ 6.2.3. Пряме банківське кредитування імпортера

Окрім опосередкованого кредитування імпортерів у формі врахування виданих їм чи акцептованих банком векселів, креди­тування на основі документарного акредитива, широкого розвит­ку набуло і пряме банківське кредитування імпортерів. Воно мо­же здійснюватися як приватними банками, так і державними. Беручи до уваги значення, яке надається зовнішній торгівлі в економічній політиці країни, більшість урядів ініціювали ство­рення банків, які б спеціалізувалися на фінансуванні експортно-імпортних операцій. В одних країнах сильні історичні традиції у Цій сфері, в інших — функціонування таких банків підпорядко­ване тенденціям економічного розвитку.

У Великобританії, наприклад, не існує спеціальних організа­цій, які б здійснювали кредитування зовнішньої торгівлі. У цій сфері провідні позиції здавна займають торговельні банки. До групи торговельних банків сьогодні входить близько 30-ти кре­дитно-фінансових установ Лондона, які переважно спеціалізу­ються на зовнішньоторговельних та міжнародних операціях.

У Сполучених Штатах у 1934 р. для фінансування міжнарод­ної торгівлі було створено спеціальний Експортно-імпортний банк. У Японії у 1950 р. для цих цілей теж було створено Експор­тно-імпортний банк Японії. У 1946 р. у Франції був утворений Французький банк зовнішньої торгівлі. Такі спеціалізовані банки створені й в інших країнах. Серед основних функцій цих банків можна виділити такі:

— довгострокове та короткострокове кредитування експортерів;

— гарантування та страхування експортних кредитів;

— довгострокове кредитування іноземних урядів та фірм.

Такі спеціалізовані банки здебільшого падають кредити іно­земним покупцям товарів даної країни на вигідніших умовах, ніж інші організації. До важливих умов надання таких кредитів від­носять гарантії урядів країн-позичальників.

Звичайно, що такі банківські кредити більшою мірою, ніж фірмові, підлягають регулюванню та контролю з боку держави. З цього погляду вони схожі з урядовими кредитами. Незважаючи на те, що ці кредити укладаються між банками, санкціонуються вони урядами країн, і в багатьох випадках є частиною міжурядо­вих угод. Тому умови цих кредитів, як правило, суттєво відріз­няються від умов звичайних комерційних кредитів.

У 1991 p. в Україні на базі відділення Зовнішекономбанку СРСР теж було створено експортно-імпортний банк — Укрексімбанк. Широке визнання міжнародними фінансовими колами професій­них підходів у діяльності Укрексімбанку сприяло активному за­лученню іноземних кредитних ресурсів в економіку України. У 1998 p. Укрексімбанк розпочав реалізацію нової цільової про­грами комплексного кредитного обслуговування малих та серед­ніх підприємств, під яку залучені кошти німецької Кредитної установи для відбудови. Спільно зі Світовим банком успішно втілюється в життя Проект розвитку експорту. Крім цього, Укрек­сімбанк обслуговує іноземні кредитні лінії.

Свою кредитну діяльність Укрексімбанк спрямовує на:

— забезпечення потреб економіки України в іноземних креди­тних ресурсах для фінансування проектів у пріоритетних галузях народного господарства України через залучення та надання ре­зидентам іноземних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України в межах повноважень та функцій, визначених Агентсь­кою Угодою з Кабінетом Міністрів України від 19 вересня 1996 p.;

— сприяння розвитку малого та середнього приватного підпри­ємництва в Україні через упровадження довгострокової кредит­ної Програми німецької Кредитної установи для відбудови;

— залучення та надання іноземних кредитів у межах власної комерційної діяльності для фінансування ефективних кредитних проектів;

— забезпечення фінансування потреб вітчизняних суб'єктів зо­внішньоекономічної діяльності за рахунок власних ресурсів.

У межах виконання функцій фінансового Агента Кабінету Мі­ністрів України банк обслуговує іноземні кредитні лінії, які були залучені під гарантійні зобов'язання Кабінету Міністрів України для фінансування потреб економіки України.

Укрексімбанк спільно з Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) здійснює Проект розвитку експорту. Основ­ними напрямками реалізації цього Проекту є сприяння розвитку експортного сектора економіки України через кредитування під­приємств-експортерів.

Останнім часом великі українські комерційні банки також роз­ширили свою діяльність у сфері валютного кредитування. Креди­ти в іноземній валюті можуть видаватися позичальникам під га­рантію, яка передбачає право банку на списання коштів з валют­ного рахунку гаранта у разі непогашення кредиту у встановлені терміни. Як забезпечення кредитів, виданих в іноземній валюті, також можуть прийматися у позичальника або його гаранта акре­дитиви та платіжні гарантії, виставлені на їх користь іноземними банками (здебільшого банками-кореспондентами банку, що є кре­дитором).

При кредитуванні експортно-імпортних торговельних опера­цій найчастіше як заставу використовують шляхові документи, зокрема заставою короткострокових позик є документи, що за­свідчують відвантаження товарів (коносаменти, накладні). Ко­носамент використовується при оформленні відвантаження то­варів морським та річковим транспортом, накладні — при транс­портуванні іншими видами транспорту. Цей спосіб забезпечен­ня кредиту оформляється через індосування названих докумен­тів їх власниками на користь банку-кредитора. Умовою видачі Кредиту під забезпечення шляховими документами е страху­вання вантажу.

При забезпеченні товарними запасами як застава приймаються партії сировини, матеріалів готової продукції. Перевага віддаєть­ся товарам, торгівля якими ведеться на біржі і за якими легко ви­значити ринкову вартість. Умовою використання товарних запасів є їх застрахованість.

Існує два способи оформлення зазначе­ного забезпечення: під складські квитанції і під розписки. При першому способі заставлені товари вилучаються у позичальника і передаються на зберігання складській компанії. Складські квита­нції слугують забезпеченням кредиту. Після погашення позики банк виписує ордер на видачу товару позичальникові. При дру­гому способі товари перебувають на зберіганні у позичальника, проте контроль над ними здійснює зазвичай представник банку. У цьому разі забезпеченням є охоронні розписки. Другий спосіб дає змогу знизити витрати на зберігання застави, проте збільшує ризик банку. Видача кредиту під охоронні розписки вимагає ви­сокої надійності клієнта.

Як інструмент забезпечення кредиту товарними запасами мо­же бути вексель позичальника. Такий спосіб оформлення забез­печення використовується при кредитуванні торговельних фірм. При цьому банк оплачує товари експортеру, позичальник, отри­мавши товар, який юридичне належить банку, зобов'язується зберігати його до моменту погашення позики. Зобов'язання по­зичальника оформлюється векселем, який підлягає оплаті на пе­ршу вимогу банку. Якщо заставлені товари продані позичальни­ком, то він має право розпоряджатися виручкою від перепродажу за довіреністю банку-кредитора. Без довіреності виручка зарахо­вується на погашення кредиту.

Для отримання кредиту в іноземній валюті позичальник пови­нен вказати:

— мету отримання кредиту;

— економічне обґрунтування кредиту;

— суму та строк, на який береться кредит;

— назву, кількість та вартість товару;

— валюту платежу та країну придбання товару;

— графік поставок товару, що імпортується;

— джерело погашення кредиту;

— розрахунок строків використання і погашення кредиту та відсотків за ним.

У деяких випадках банк може вимагати від позичальника і до­даткову інформацію щодо реквізитів торговельних партнерів, на рахунки яких буде зараховуватися сума кредиту. Використання кредитів в іноземній валюті передбачається лише за умови своє­часного подання у банк копій контрактів позичальників з інозем­ними партнерами, попередньо узгоджених з банком. Строки укла­дання контрактів та періоди розрахунків за ними повинні чітко відповідати строкам використання кредиту.

При кредитуванні в іноземній валюті, окрім кредитного ризи­ку, для банку може виникнути загроза і валютного ризику у та­ких випадках:

— при зниженні курсу валюти, у якій видано кредит, відносно національної валюти;

— при конвертації отриманих надходжень у валюту кредиту;

— при використанні забезпечення, вираженого у національній валюті чи в третій валюті.

Для забезпечення своєчасного повернення кредиту банк пови­нен систематично контролювати хід виконання кредитної угоди. У разі невиконання позичальником умов кредитного договору банк має право припинити подальше використання кредиту та достроково стягнути суму заборгованості.

Пряме банківське кредитування можна розглядати як вигідні­шу форму кредитування для імпортера, тому що ці кредити да­ють йому можливість вибрати експортера. У свою чергу, таке кредитування не позбавлене вигоди і для експортера, оскільки звільняє його від необхідності звертатися до банку з проханням урахувати чи придбати векселі.

Кредитування експорту

§ 6.3.1. Короткострокове кредитування експортера

Завданням кредитування експорту є надання у розпорядження експортера грошових коштів для покриття його витрат від почат­ку виробництва товару і до отримання плати за нього. Експортне кредитування можна розглядати як:

— попереднє кредитування експорту (на період від початку виробництва до відвантаження товару);

— поточне кредитування експорту (на період, що охоплює час транспортування й отримання платежу).

Найчастіше формою експортних короткострокових кредитних операцій є аванси під інкасо, акредитив з авансом, також викори­стовуються врахування та акцепт векселів. Для надійних клієнтів банки можуть надавати овердрафт як у національній, так і в іно­земній валюті для забезпечення можливості здійснення торгове­льних операцій (рис. 6.7).

Акредитив з авансом використовують, якщо необхідно кре­дитувати експортера перед відвантаженням товару. В умовах ак­редитива має бути чітко вказано, яка частка його загальної суми становить аванс. Як правило, сума авансу не перевищує 85% за­гальної суми акредитива. При використанні акредитива з авансом аванс експортеру видається під його письмове зобов'язання по­дати у визначений строк необхідні документи. Виплата відбува­ється банком експортера, але під гарантію банку, який відкрив акредитив. Якщо експортер не подасть у визначений строк доку­менти і не погасить авансу, то банк, що його видав, дебетує раху­нок банку-емітента на суму авансу та відсотків.

Величина авансу під інкасо залежить від оцінки фінансової надійності клієнта, якості застави (позичальник передає у заста­ву право власності на товари, що експортуються, банку-кре­дитору та вимогу на отримання оплати за документарним інкасо до зарубіжного банку) і від економічної та політичної ситуації у країні покупця. Зазвичай сума авансу становить від 75% до 90% від загальної суми інкасо.

При поставках товарів на умовах інкасо можливе надання авансу під окремі інкасові партії — індивідуальний аванс чи по­вне авансування усіх операцій клієнта, переданих на інкасо. Коли способом інкасо є «документи проти платежу», банківське забез­печення набуває форми контролю над товарами. Якщо методом інкасо є «документи проти акцепту», то банк має лише акцепто­ваний вексель (товари отримує імпортер). Тому дуже важливо бути впевненим у бажанні та можливості імпортера виконати свої зобов'язання за акцептованими векселями й оплатити їх у визначений строк.

Аванси під інкасо є прийнятним методом кредитування екс­порту за умови, що банк-кредитор виконає інкасування і що век­селі підлягають оплаті у країні та в національній валюті експор­тера та банку-кредитора. Якщо векселі підлягають оплаті в іноземній валюті та за кордоном, доцільно здійснювати враху­вання векселів, тобто придбання векселів, виписаних експорте­ром на покупця, які мають бути оплачені за кордоном. Урахуван­ня векселів здійснюється перед їх пересиланням імпортеру з дисконтом.

Банк ураховує векселі лише тоді, коли вексель має надійне за­безпечення. Тому важливими елементами є фінансова надійність імпортера, сума векселя, очікувана тривалість часу до оплати. У разі відмови від платежу чи акцепту банк має право регресу до експортера. Векселі мають бути виписані у вільно конвертованій валюті. Для отримання додаткової гарантії банк може вимагати від клієнта оформлення страхування кредиту від ризику неплатежу.

Якщо експортер постійно виписує векселі та чеки, які під­лягають оплаті за кордоном, банк може запропонувати відкри­ти для нього облікову кредитну лінію на строк до одного року. Відповідно до цієї умови банк буде зобов'язаний ураховувати всі векселі, виписані клієнтом на іноземних покупців. Таким чином, клієнт негайно отримує платіж (кредит), проте банк за­лишає за собою право регресу у разі неплатежу чи неакцепту імпортером.

Одним із методів короткострокового кредитування експортера є акцептні кредитні лінії. Акцептну кредитну лінію можна роз­глядати як угоду, відповідно до якої банк дає згоду акцептувати векселі, що виписані на нього експортером під забезпечення тор­говельними векселями на товари, що експортуються. Завдяки ав­торитету акцептуючого банку векселі зразу ж можна врахувати за низькою ставкою.

Вартість акцептованих векселівне перевищує (або дорівнює) вартості торговельних векселів. У разі відмови імпортера від пла­тежу чи акцепту за торговельним векселем банк має право регре­су до експортера.

Період, протягом якого може бути використане акцептне дже­рело кредитування, визначається умовами угоди між банком та клієнтом. Також установлюється ліміт, у межах якого випису­ються векселі. Як правило, термін користування акцептною кредитною лінією довший, ніж строк користування овердрафтом.

Використання акцептних кредитів у міжнародній практиціє|досить поширене. У деяких випадках акцептні джерела є значними і надаються не одним банком, а банківськими синдикатами.! Серед причин широкого використання акцептних кредитів можна виділити такі:

— акцептний кредит можна розглядати як середньостроковий овердрафт;

— вартість акцептного кредиту може бути нижчою, ніж про­центна ставка за овердрафтом чи банківським кредитом, оскільки облікова ставка акцептованих банком векселів на ринку зазвичай нижча.

Якщо експортер регулярно та на великі суми отримує векселі або чеки від іноземних партнерів, доцільніше використовувати факторинг та форфейтинг, ніж постійно звертатися у банк із про­ханням про врахування чи акцепт векселів.

§ 6.3.2. Експортний факторинг та форфейтинг

При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторингяк одна з альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Він використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортний факторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних опера­цій з тривалою відстрочкою платежу.

Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодо вимоги торговельних боргів. Експортний фа­кторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку. Позитивні моменти при використанні факто­рингу відображені на рис. 6.8.

Результатом використання факторингу є можливість розши­рення обсягу торговельних угод, використання додаткового дже­рела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі зо відкритим рахунком.

Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:

— експортери можуть надавати перевагу традиційним мето­дам фінансування;

— може існувати думка, що використання факторингу є свід­ченням нестабільного фінансового стану;

— в експортерів виникає побоювання, що втручання фактори­нгової фірми чи банку може погіршити взаємовідносиниміжпартнерами.

Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести міся­ців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строка­ми використовують форфейтинг.

Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов'язань. Якщо факторинг вико­ристовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окре­мих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у бала­нсі в результаті продажу вимог. Позитивні риси форфейтингу ві­дображені нарис. 6.9.

Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера. Вартість фор­фейтингу складається з:

— прибутку форфейтера;

— вартості наданих грошових коштів;

— покриття від комерційного ризику;

— покриття від політичного ризику;

— покриття від валютного ризику;

— покриття процентного ризику.

Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:

— існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;

— незадоволеність кредитоспроможністю покупця;

— незадовільний стан банку, що буде здійснюватиаваль.

§ 6.3.3. Експортний лізинг

Експортний лізинг відносять до альтернативних форм креди­тування міжнародної торгівлі.

Лізинг — це кредит, що надається під основні засоби.

Число учасників лізингової угоди залежно від економічних умов може бути різним. Здебільшого у лізинговій операції беруть участь три сторони: продавець товару (експортер), лізингоотримувач (імпортер) та лізингодавець.

Лізингодавцем може бути банк або лізингова компанія (часто лізингова компанія є дочір­ньою компанією банку). При укладенні угод на великі суми кіль­кість учасників може досягати семи осіб, до числа яких входять брокерські та трастові фірми.

Лізинг дає змогу експортерові негайно і в повному обсязі отримати платіж, оскільки обладнання продається лізингодавцеві і експортер звільняється від усіх фінансових проблем, пов'язаних з цим товаром, за винятком зобов'язань за гарантійними строка­ми. Позитивні моменти використання лізингу для експортера по­казані нарис. 6.10.

Лізинг, як інструмент кредитування у сфері зовнішньоеконо­мічних відносин, є особливо вигідним тоді, коли через механізм лізингу можна отримати податкові чи митні пільги. Правовий та митні аспекти міжнародного лізингу е досить складними у зв'язку з неоднаковою інтерпретацією його у законодавстві різних країн (проте можна спостерігати тенденцію щодо уніфікації правил здійснення лізингових операцій). Слід враховувати також валют­ні ризики та ризики країни, які виникають при цій операції. Для того щоб зменшити притаманні лізингу негативні риси, лізингові компанії (банки) створюють об'єднання з лізинговими компанія­ми інших країн, які володіють правовою ситуацією у своїй країні і можуть передбачити її розвиток. Ще однією можливістю здійс­нення міжнародного лізингу є відкриття дочірньої лізингової фі­рми за кордоном.

Для міжнародного лізингу характерне залучення мобільних інвестиційних товарів (машини, технологічне обладнання). До об'єктів лізингу також відносять великі виробничі об'єкти (фаб­рики, заводи, нафтові платформи). Зауважимо, що об'єкти лізингу можуть використовуватися не тільки в країні лізингоотримувача.

Запитання для самоконтролю

І. Хто може бути кредитором зовнішньоторговельних угод?

2. Охарактеризуйте види фірмових кредитів.

3. Чим зумовлена необхідність кредитування експортерів та імпортерів?

4. У чому полягає зв'язок фірмового кредиту з банківським?

5. Назвіть методи фінансування міжнародної торгівлі.

6. Який зміст та порядок здійснення акцептної операції?

7. Який порядок здійснення акцептно-рамбурсного кредиту?

8. Який механізм використання акредитива як інструменту кре­дитування?

9. Розкрийте зміст прямого банківського кредитування експортно-імпортних операцій.

10. За яких умов можливе виникнення валютного ризику при банківському кредитуванні?

11. Які є методи короткострокового кредитування експорту?

12. Що таке акцептна кредитна лінія?

13. Розкрийте зміст факторингу як форми короткострокового кредитування експортера.

14. Розкрийте зміст форфейтингу як форми короткострокового кредитування експортера.

15. Розкрийте зміст лізингу як форми короткострокового креди­тування.

Поиск по сайту: