ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ТАРИФІВ

НА АКРЕДИТИВНІ ПОСЛУГИ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ, дол. США

(за експортними операціями)

* Н/д — нема даних.

Продовження таблиці

(за імпортними операціями)

При нарахуванні комісійних за здійснення тих чи інших опе­рацій співробітник відділу імпортних акредитивів користується відповідною ставкою, яка вказана в збірнику комісійних тарифів. такі збірники надсилаються на адреси всіх іноземних банків, які є кореспондентами домашніх банків, щоб працівники іноземних банків могли перевірити правильність нарахованих комісійних. Іноземні банки-кореспонденти надсилають на адресу домашніх банків збірники тарифів комісійних зборів, які вони застосовують у себе.

Нараховуючи комісійні за операції, спеціалісти банків повинні звертати особливу увагу, за чий рахунок сплачуються витрати — за рахунок бенефіціара чи за рахунок наказодавця акредитива. У випадку, коли згідно з умовами контракту й акредитива перед­бачається оплата всіх витрат за рахунок наказодавця акредитива, витрати обох банків (банку-емітента і банку-ремітента) відносять на рахунок наказодавця акредитива.

Якщо оплата всіх витрат за акредитивом передбачається за рахунок бенефіціара, вони оплачуються бенефіціаром. Стягуючи комісійні витрати з наказодавця акредитива, працівник банку-емітента дебетує рахунок наказодавця акредитива і кредитує ко­респондентські рахунки, а при віднесенні витрат за рахунок бе­нефіціара їх суму відраховують з платежу і зараховують на раху­нок доходів банку-емітента.

§ 5.1.7. Уніфіковані правила для акредитива

Використання акредитивів у міжнародних розрахунках регу­люється спеціальним документом — «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів», який розроблено Міжнародною торговельною палатою (МТП) у Парижі. Ці пра­вила періодично (один раз у вісім—десять років) переглядаються, доповнюються і змінюються виходячи з тенденцій розвитку між­народної торгівлі і розрахунків, упровадження нових способів передання інформації, прискорення перевезення вантажів тощо. Сьогодні діє редакція Правил від 1993 p. (публікація МТП .№ 500).

Уніфіковані правила визначають поняття і види акредитивів, способи і порядок їх виконання та передання, зобов'язання і від­повідальність банків, вимоги до поданих за акредитивами доку­ментів та порядок їх надання, інші питання, що виникають у практиці розрахунків за акредитивами, дають тлумачення різних термінів.

Правила є обов'язковими для банків, які приєдналися до них, та їхніх клієнтів, що здійснюють розрахунки за акредитивами. До документарного акредитива включається застереження про те, що Правила є складовою кожного виду акредитива, який застосо­вується при розрахунках між контрагентами

Інкасо

Інкасо — це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розра­хункових документів суму коштів, що йому належить, від плат­ника (імпортера) за відвантажені йому товари чи надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку. При цьому інкасо являє собою тільки інкасування паперів і банк не гарантує оплату коштів експортеру за відвантажений товар чи надані послуги.

Для зменшення ризику несплати при інкасовій формі розраху­нків експортер повинен наполягати на наданні покупцем гарантії платежу, яку окремо видає банк. Гарантія в цьому разі повинна бути надана на термін, що перевищує термін сплати документів, і на суму, яка відповідає сумі наданих на інкасо документів.

§ 5.2.1. Види інкасо

Розрізняють два види інкасо — чисте і документарне.

Чис­те інкасо означає інкасо фінансових документів, які не супро­воджуються комерційними документами.

Документарне інка­со — це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують документарне інкасо, яке призначається для здійснення платежів насамперед тоді, коли експортер не хоче відвантажувати товар за відкритим рахунком, але водночас не має страхування ризику че­рез акредитив. Порівняно з поставкою за відкритим рахунком до­кументарне інкасо гарантує більшу безпеку, оскільки перешко­джає покупцеві отримувати у свою власність товари, не спла­тивши чи не акцептувавши вексель.

На відміну від акредитивної форми банки при документарно­му інкасо не беруть на себе зобов'язань здійснити платіж. Їх від­повідальність зводиться здебільшого до переказування і вручення Документів проти сплати чи акцепту, але без власного зо­бов'язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати своїх зобов'язань за інкасо. Завдяки меншій фо­рмальній строгості ця послуга пов'язана з меншими витратами і є більш гнучкою. Оскільки при документарному інкасо продавець до моменту відвантаження товару ще не може бути впевнений у тому що покупець дійсно зробить платіж, документарне інкасопідходить для здійснення платежів у таких випадках:

— продавець повністю довіряє покупцеві і впевнений, що останній оплатить відвантажені товари і надані послуги;

— політичні, економічні та правові умови в країні покупця вважаються стабільними;

— країна-отримувач не має імпортних обмежень (наприклад, валютний контроль), або вона надала всі необхідні дозволи.

§5.2.2. Фази документарного інкасо

Від першого контакту між продавцем і покупцем до повної реалізації угоди обидві сторони виконують певну роботу, яка умовно поділяється на три великі фази.

До першої фази належить досягнення домовленості про умови інкасо. Експортер визначає у своїй пропозиції умови платежу, обговорює їх з покупцем і включає у договір про купівлю-продаж.

У другій фазі видається інкасове доручення і подаються доку­менти. Після отримання замовлення або після укладення догово­ру про купівлю-продаж продавець відвантажує замовлений товар або безпосередньо на адресу покупця або на адресу посередника. Водночас він складає всі необхідні документи (рахунок-фактура, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження товару тощо) і відправляє їх разом з інкасовим дорученням своєму банкові (банк-ремітент). Банк-ремітент передає документи з необхідними інструкціями інкасуючому банкові.

У третій фазі платнику подаються документи. Інкасуючий банк інформує покупця про надходження документів, а також про умови! викупу. Він приймає платіж або акцептований вексель і передає покупцеві документи. Сплачена сума за інкасо переводиться банку-ремітенту, який потім зараховує її на рахунок експортера.

При інкасовій формі розрахунків, як правило, беруть участь чотири сторони:

— експортер (продавець, довіритель) — сторона,що виставляє документи на інкасо;

— банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає операцію щодо інкасування;

— інкасуючий банк, яким може бути будь-який банк, що бере участь у виконанні інкасового доручення, за винятком банку-ремітента. Цей банк подає документи платнику;

— імпортер (покупець, платник) — сторона, що здійснює пла­тіж або акцепт за отриманий товар.

Рис. 5.4. Розрахунки у формі інкасо

Позначення: 1 — укладення контракту; 2 — відвантаження товару експор­тером; 3 — отримання від перевізника транспортних документів; 4 — подання документів експортером своєму банку; 5 — відправлення документів банку-кореспонденту країни імпортера; 6 — подання банком отриманих документів імпортеру; 7 — отримання платежу від імпортера; 8 — переказування отрима­них коштів від імпортера банку-ремітента; 9 — зарахування банком-ремітен­том виручки на рахунок експортера.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються за схемою, яка пока­зана на рис. 5.4. Після укладення контракту, в якому сторони, як правило, обумовлюють, через які банки проводитимуть розраху­нки, експортер відвантажує товар відповідно до умов його поста­вки. Отримавши від перевізника транспортні документи, експор­тер готує комплект документів (рахунки, коносаменти, серти­фікати якості тощо, а також, за необхідності, фінансові документи — тратти і чеки) і подає їх при інкасовому дорученні своєму банку-ремітенту. Банк-ремітент перевіряє за зовнішніми ознака­ми відповідність поданих документів переліченим в інкасовому Дорученні і відправляє їх разом з дорученням банку-кореспон­денту країни імпортера. В інкасовому дорученні банк експортера, як правило, дає інструкції щодо переказування коштів, отрима­них від імпортера, або (у разі необхідності) щодо векселів, акцеп­тованих імпортером (якщо такі направляються при інкасовому Дорученні). Отримавши інкасове доручення і документи, банк країни імпортера (інкасуючий банк, або банк, який подає доку­менти) передає їх покупцеві (імпортеру) для перевірки з метою отримання від нього платежу (акцепту тратти). При цьому інка­суючий банк може зробити подання платнику безпосередньо або через інший банк. Документи видаються платнику тільки проти платежу (акцепту тратти). Після отримання платежу від імпорте­ра інкасуючий банк переказує виручку банку-ремітенту поштою, телеграфом, каналами СВІФТ (залежно від інструкцій). Отрима­вши переказ, банк-ремітент зараховує виручку експортеру.

§ 5.2.3. Узгодження умов інкасо

Інкасове доручення може мати кілька видів інструкцій щодо видачі документів:

а) платнику проти платежу;

б) платнику проти акцепту;

в) документи без оплати;

г) акцепт із врученням доку­ментів проти платежу.

Вручення документів проти платежу. Банк, який подає до­кументи, може вручати їх платнику тільки проти негайної опла­ти. «Негайно» в міжнародній практиці означає «найпізніше, коли прийде товар». Якщо продавець (довіритель) не хоче довго чека­ти отримання своїх коштів, він в інкасовому дорученні повинен вимагати «платіж за першим поданням документів». При цьому в договір з купівлі-продажу і в рахунок необхідно включити пункт, згідно з яким документи повинні бути пред'явлені платнику не­гайно після їх надходження в інкасуючий банк.

Вручення документів проти акцепту. Банк, який подає до­кументи, вручає їх платнику проти акцепту тратти, яка підлягає сплаті протягом 30—180 днів після пред'явлення, чи тратти, що підлягає платежу в обумовлений сторонами термін.

Цей вид інструкцій використовується при розрахунках за ко­мерційним кредитом. Трасат до здійснення платежу вже вступає у володіння товаром. Він може продати його дуже швидко і тим самим отримати необхідні кошти для сплати векселя. Для про­давця після відвантаження товару забезпеченням може бути тільки акцепт трасата. Таким чином, у період до строку платежу за вексе­лем він ризикує, що може не одержати платежу. З метою зменшен­ня свого ризику продавець може вимагати, щоб акцепт був допов­нений авалем інкасуючого банку або іншого першокласного банку. При цьому аваліст за векселем солідарне відповідає разом з трасат том: він може відповідати за векселем, якщо трасат при настанні терміну платежу векселя не виконає своїх платіжних зобов'язань.

Зменшити свої ризики експортер може також шляхом отри­мання від банку імпортера банківської гарантії щодо забезпечен­ня платежів за контрактом.

Документи без оплати. Документи можуть бути видані без оплати під письмове зобов'язання платника здійснити платіж у ви­значений термін. Це письмове зобов'язання підписується покупцем і банком покупця. Текст листа складається, як правило, банком-ремітентом або продавцем, що виставляє інкасове доручення.

Акцепт із врученням документів проти платежу. Цей вид інструкцій використовується дуже рідко. У таких інкасових до­рученнях продавець вимагає, щоб трасат після пред'явлення до­кументів акцептував вексель строком закінчення його дії в зазна­чений час (наприклад, через 60 днів після пред'явлення). При цьому він може отримати документи тільки після платежу за век­селем. До цього часу товар повинен перебувати на зберіганні.

§ 5.2.4. Виписка інкасового доручення і подання документів

Після отримання замовлення на поставку або при укладенні договору з купівлі-продажу продавець відвантажує товар. При цьому виписуються рахунки, оформляються транспортні, страхо­ві та інші види документів.

Для продавця (експортера) ця процедура є основою для видачі банку інкасового доручення, яке має містити такі дані:

1. Номер і дату виписки доручення.

2. Повну і точну адресу платника (імпортера).

3. Довірену особу платника, якій інкасуючий банк повинен зробити подання згідно з інкасовим дорученням.

4. Назву і місцезнаходження експортера.

5. Назву і місцезнаходження банку-ремітента.

В інтересах чіткого виконання інкасового доручення ця інфо­рмація має бути повною і точною. Помилки в зазначених пунктах можуть викликати значні проблеми при виконанні інкасового до­ручення.

Інкасове доручення повинно мати також дані про:

— Назву валюти платежу і суму, що підлягає інкасуванню. Якщо документи, прийняті на інкасо, виражені у валюті, яка від­різняється від валюти платежу, то експортер повинен вказати курс перерахунку валют і спосіб чи джерело його визначення.

— Номер рахунку експортера в банку-ремітенті,на який по­трібно перераховувати виручку.

— Перелік доданих до інкасового доручення документів, що будуть видані платнику проти платежу і/або акцепту. Як правило, До них належать комерційні і фінансові документи.

У переліку доданих до інкасового доручення документів окре­мо вказується кількість оригіналів коносаментів та їхніх копій. Коносамент рекомендується виписувати на ім'я експортера (до­вірителя). Якщо товар поставлений на умовах СІФ, то у переліку документів указується страховий поліс, виписаний, як мінімум, на суму рахунку. Крім цього, в інкасовому дорученні повинні мі­ститися чіткі інструкції щодо:

— Умов і строків оплати виставлених на інкасо документів (чи підлягають документи видачі платнику проти акцепту або проти платежу, або на інших умовах).

— Необхідності учинення протесту чи інших юридичних дій у разі неакцепту і несплати векселів. У разі відсутності таких ін­струкцій банки, що беруть участь в інкасуванні, не зобов'язані учиняти протест замість експортера.

— Можливості прийняття часткових платежів за інкасо і передання проти часткових платежів документів платнику. Уразі відсутності таких інструкцій банки видаватимуть документи пла­тнику тільки після отримання повного платежу.

— Порядку й умов сплати комісійних і витрат, пов'язаних з інкасуванням, а також інструкцій на випадок відмови платника від сплати комісійних згідно з положеннями статті 21 УПІ.

— Умов інкасування відсотків за фінансовими документами згідно з положеннями статті 21УПІ.

Банк-ремітент перевіряє правильність оформлення інкасового доручення експортера і доданих до нього документів. Після цього складається інкасове доручення інкасуючому банку, і на всіх обо­ротних документах (тратти, коносаменти, страхові поліси) ро­биться передавальний напис на користь інкасуючого банку, який, якщо він є і таким, що подає документи, передає документи по­купцеві під їх оплату. Акцептовані фінансові документи залиша­ються в інкасуючому банку до настання строків платежу або від­правляються банку-ремітенту, а потім до моменту платежу банк-ремітент відправляє їх назад за кордон для оплати.

§ 5.2.5. Уніфіковані правила для інкасо (УПІ)

Розрахунки у формі інкасо досить поширені в міжнародній торгівлі. При цьому інкасо використовується як при розрахунках за умови негайної оплати, так і при розрахунках за комерційним кредитом.

Інкасова форма розрахунків є однією з найстаріших банківсь­ких операцій і регулюється спеціальним документом — Уніфіко­ваними правилами для інкасо, які розробила Міжнародна торго­вельна палата, створена на початку XX ст. у Парижі.

УПІ регулюють основні права й обов'язки учасників інкасо. Зараз діє редакція Правил 1978 р., що була введена 01.01.1979 р. Правила визначають види інкасо, порядок подання документів до оплати і здійснення оплати, акцепту, повідомлення про прове­дення платежу, акцепту або про неплатіж (акцепт) та інші питан­ня. До Правил приєднались банки більшості країн світу, в тому числі й Україна.

Інкасова форма розрахунків має певні недоліки. Основним з них е тривалість проходження документів через банки і, відпові­дно, періоду їх оплати (акцепту), який може забирати від декіль­кох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер має право відмовитись від оплати поданих документів або не мати дозволу на переказування валюти за кордон. У цих випадках експортер понесе витрати, пов'язані зі зберіганням вантажу, продажем його третій особі або транспортуванням назад у свою країну. У цьому зв'язку при розрахунках за інкасо можуть використовуватись рі­зні способи прискорення і додаткового забезпечення платежів.

Запитання для самоконтролю

1. Що являє собою документарний акредитив?

2. Які ви знаєте форми та види акредитива?

3. Що являє собою акредитив з негоціацією тратт?

4. За яких форм постачання продукції застосовується трансферабельний акредитив?

5. Які бувають конструкції акредитива?

6. Чим відрізняється акредитив з розстрочкою платежу від рево­льверного акредитива?

7. Скільки фаз має акредитив?

8. Що необхідно для відкриття акредитива?

9. З якою метою розроблені Уніфіковані правила для документар­них акредитивів?

10. З якою метою в міжнародних розрахунках використовують до­кументарне інкасо?

11. Скільки фаз інкасо ви знаєте?

12. Чим відрізняється документарне інкасо від чистого інкасо?

13. Які види інкасо вам відомі?

14. Якими нормативними документами в міжнародній практиці ре­гулюється документарне інкасо?

Поиск по сайту: