Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Зайнятість і відтворення робочої сили



Використання робочої сили в процесі праці передбачає її відтво­рення, яке перебуває у взаємозв'язку з відтворенням суспільного продукту. Відтворення робочої сили поділяється на окремі фази: фор­мування і відшкодування, розподілу й перерозподілу, оптимального використання.

Фаза формування і відшкодування — це природне відтворення, тобто народження людей і досягнення ними згодом працездатного віку, а також відновлення здатності до праці у зайнятих працівників і досягнення задоволення потреб членів суспільства. Для цього необ­хідні продукти харчування, одяг, житло, заклади освіти і культури, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв'язок тощо); можливість здобути освіту, одержати спеціальність й певну трудову кваліфікацію. Ця фаза передбачає наявність і ефек­тивне функціонування усіх сфер організації соціального життя — по­літичної, економічної і духовної.

Фаза розподілу й перерозподілу — це розподіл робочої сили за ви­дами робіт, родом діяльності, а також за організаціями, підприємс­твами, районами, регіонами, країнами. У системі ринкової економі-


ки потреба у робочій силі забезпечується ринком праці, перерозпо­діл її здійснюється відповідно до попиту і пропозиції також на рин­ку праці. Отже, мета цієї фази — забезпечення найефективнішої зай­нятості працездатного населення, оптимальний розподіл і перероз­поділ кваліфікованої робочої сили.

Фаза оптимального використання — це реалізація здібностей еко­номічно активного населення до творчої праці на підприємствах, в організаціях і в економіці загалом. Тут основна проблема полягає у забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні трудових ресурсів.

Усі фази органічно пов'язані між собою.

Також розрізняють екстенсивне та інтенсивне відтворення робо­чої сили. Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах і в країні загалом без зміни їх якісних характеристик. Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їх якості, це зростання освітнього рівня праців­ників, їх кваліфікації, фізичних і розумових здібностей тощо. Екстен­сивне та інтенсивне відтворення робочої сили взаємно доповнюють одне одного.

Неповна зайнятість

У сучасних умовах у багатьох країнах світу загрозливих розмірів набула неповна зайнятість і особливо прихована неповна зайнятість. Неповна зайнятість є протилежністю повної зайнятості і характеризу­ється неповною оплатою праці або зайнятістю неповний робочий день (тиждень). Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена здебільшого соціальними причинами. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, ви­користовуючи дані про заробіток, відпрацьований час або за допо­могою спеціальних вибіркових обстежень. Прихована неповна зайня­тість відображає порушення рівноваги між робочою силою та ін­шими факторами виробництва. Вона пов'язана, зокрема, із змен­шенням обсягів виробництва, кризою в економіці і виявляється в низьких доходах населення, у низькій продуктивності праці. В Укра­їні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована зако­ном і становить значний відсоток серед безробітних. Основні причи­ни неповної зайнятості: економічна нестабільність в умовах трансформації до ринкової форми організації господарства, які по-


роджують безробіття. Неповна зайнятість зумовлює розорення час­тини підприємств, нагромадження капіталу, що спричиняє диспро­порцію у динаміці нагромадження та інвестування. Нерівномірність інвестування тісно пов'язана із станом податкової системи, що приз­водить до циклічного характеру виробництва, а відповідно і до змін у динаміці працевлаштованих.

Ситуація, що склалась на ринку праці в Україні у 2000 р., свідчить про те, що з кожних 100 безробітних, які перебували на обліку, 52 ра­ніше були робітниками, 32 — службовцями. Рівень зареєстрованого безробіття загалом по країні починаючи з травня 2000 р. має тенден­цію до скорочення і на 1 січня 2001 р. становив 4,2 % працездатного населення працездатного віку, на 1 листопада 2002 р. — 3,6 %. Дина­міку цього показника у 1999-2000 рр. наведено на рис. 32 у відсот­ках до працездатного населення працездатного віку, на 1 число від­повідного місяця.

4,2 4,2 4,2 4,2 4,2

3,7 3,5

1999 ------- О----- 2000

Рис. 32. Динаміка зареєстрованого безробіття в Україні


Рівень безробіття розраховується за такою формулою

Чисельність безробітних

Рівень безробіття = . 1 00 %. Сукупна робоча сила

(економічно активне населеня)

Незважаючи на загальну тенденцію скорочення рівня безробіття, ситуація у цій сфері у сільській і міській місцевості була неоднако­вою. На тлі загального зниження цього показника в міській місце­вості спостерігалося його зростання в сільській. Наприклад, кіль­кість вільних робочих місць і вакансій по Україні загалом за 2000 р. збільшилась у 1,3 разу (від 50,7 тис. на 1 січня 2000 р. до 68,7 тис. осіб на 1 січня 2001 р.).

Як наслідок навантаження на вільні робочі місця за рік зменши­лося відповідно з 24 до 17 осіб. При цьому навантаження на одне вільне робоче місце відповідних категорій працівників за зазначений період також зменшилось: на посади працівників — з 18 до 13 осіб, службовців — з 30 до 23, на посади, що не потребують спеціальної підготовки, — з 54 до 48 осіб. Слід зауважити, що впродовж зазначе­ного періоду навантаження на одне вільне робоче місце у сільському господарстві значно збільшилося.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.