Сільськогосподарські угіддя оподатковуються за особливими ставками, встановленими ст.272 ПКУ.
64. Актуальні питання правового режиму земель житлової та громадської забудови
Чинний ЗК (на відміну від чинних раніше кодексів) не виділяє землі населених пунктів як окрему категорію земель. Натомість, в окрему категорію виділені землі житлової та громадської забудови (ст.. 38 ЗК). «До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування».
Проблема - Поняття «землі населених пунктів» та «землі житлової та громадської забудови» співвідносяться як загальне і конкретне. Мотивом заміни «ЗНП» на «ЗЖГЗ» стало те, що категорії земель населених пунктів, виділялася, на думку багатьох вчених не за критерієм цільового призначення, а за критерієм територіального розміщення. Призначенням ЗНП є створення територіальної основи для компактного розселення людей. Крім того, чинний ЗК і при виділенні земель житлової та громадської забудови не відмовився ввід критерію територіального розміщення. Насправді ж ЗНП наділені однорідним і усталеним режимом , а ЗЖГЗ –ні, адже використання земель житлової та громадської забудови повною мірою стосується всіх земель населених пунктів.
Особливості: У складі цих земель закон окремо виділяє:
- ЗД для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Детальних положень з приводу режиму присадибних ділянок закон не містить, натомість такі положення вміщені в деяких ДБН (Планування і забудова міських і сільських поселень). Рішеннями ОМС може обмежуватись або заборонятись надання у власність ЗД для гаражного будівництва в районах багатоповерхової забудови
- Земельні ділянки житлово-будівельних і гаражно-будівельних кооперативів та ЗД багатоквартирних житлових будинків. Конфігурація та режим ділянок визначаються на підставі нормативних документів у галузі будівництва.
65. Проблеми правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
1. Особливості, що безпосередньо випливають з цільового призначення . Встановлена заборона будь-якої діяльності, що суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на стан прир.-заповідного фонду.
2. Деякі об’єкти та земельні ділянки, на яких вони розташовані не підлягають передачі у прив.власність (ст.. 4 ЗУ «Про природно-заповіднй фонд У». Це правило пошир. Не на всі землі ПЗФ. Більшість з них може перебувати в недерж.власності, але не може приватизуватися.
3. Встановлення особливого порядку оголошення територій обєктами ПЗФ.
4. Внутрішнє функціональне зонування ЗД, коли для кожної із зон встановлюється диференційований режим використання, охорони і відтворення.
5. Встановлення пільгового режиму оподаткування земель ПЗФ. Майже всі з земель ПДФ крім мисливських заказників звільняються від оподаткування.
6. За порушення правового режиму земель ПДФ встановлена підвищена відповідальність: кримінальна (незаконна порубка лісу ст.. 246 КК, незаконне полювання ст.. 248); адміністративна (самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків); цивільна (підвищені ставки земельного податку передбачаються в разі невикористання земель ПЗФ за безпосереднім призначенням.
Іншого природ.призначення:
1. Резервування цінних природних територій для наступного заповідання із встановленням їх спеціального режиму.
2. Землі ін природоохоронного призначення – ст. 46 ЗК
1. ...належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.2. Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. 3. Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.
Землі ін природоохоронного призначення – ст. 46 ЗК
1. До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.2. Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. 3. Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.
До таких земель відносяться охоронні зони (п. «А» ч. 1 Ст. 112 ЗКУ, ст. ст. 39-40 ЗУ «Про ПЗФ»;
Резервування цінних заповідних територій для наступного заповідання із встановленням спец режиму – ці території мають специфічний природоохоронний режим (Ук ПУ від 24.04.1998 року № 374/98)
Проблема - Малишева відносить також:
Водоохоронні зони;
прибережні захисні смуги та
смуги відведення.
Проблема - В перспективі – екологічна мережа (ЗУ «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки» від 21.9.2000 та ЗУ «Про екологічну мережу»)
Проектування екологічних мереж шляхом розроблення зведених схем планування екомережі Укр. Законодавче положення про екологічну мережу не реалізується, незважаючи на їх надзвичайно великий потенціал.
66. Проблеми правового режиму земель оздоровчого та рекреаційного призначення
1. Особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить йому або може вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. Детальний перелік обмежень вміщений в ЗУ «Про курорти», який через встановлення трьох зон (зона суворого режиму,зона обмежень, зона спостережень) визначає правовий режим різних зон округу санітарної охорони курорту.
2. Особливий порядок оголошення місцевостей курортами. Рішення про оголошення приймає ВР за поданням КМ України(щодо курортних територій державного значення) або ради обласного рівня, ВР АРК за поданням держадміністрацій обласного рівня.
3. Зонування територій курортів (див.п.1)
Пільговий режим оподаткування земельним податком. Земельні ділянки значної кількості санаторно-курортних закладів звільняються від зем.податку. У разі використання цих земель не за призначенням оподаткування здійснюється за підвищ.ставками.
Вилучені з обігу1. Особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях РП забороняється діяльність, яка перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням , а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель, зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечить використанню цих зон за цільовим призначенням. Детальних вимог щодо правового режиму земель РП законодавство не містить, окрім положень про зелені зони та інші території у складі земель РП, що входять до складу інших категорій земель.
2. Особливості оподаткування земель РП земельним податком. У випадку використання земель РП не за цільовим призначенням ЗУ «Про плату за землю» встановлює підвищені п’ятикратні ставки оподаткування.
Вітчизняні заклади культури, науки, освіти , соц.. забезпечення, які розташ. на землях РП повністю звільняються від сплати податку.
3. Особливий порядок змін цільового призначення земель РП. Вилучення земель РП із складу земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні здійснюється за рішенням КМУ.
67. Актуальні питання правового режиму земель історико-культурного призначення
1. Особливості, що безпосередньо випливають з цільового призначення. На землях ІКП забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню. Встановлюється дозвільний порядок використання земель ІКП :передбачає необхідність отримання спеціального дозволу на проведення певних видів робіт, пов’язаних з веденням господарської діяльності.
2. Передбачається обов’язок укладення охоронного договору між власником або землекористувачем ЗД та відповідним органом охорони культурної спадщини.
3. Частина об’єктів культурної спадщини (заповідники, музеї-заповідники) одночасно є обєктами ПЗФ, тобто мають складний правовий режим.
4. Встановлення особливого порядку віднесення земель до даної категорії. Зокрема, передбачена процедура державної реєстрації об’єктів культурної спадщини, порядок створення музеїв.
5. Здійснення зонування прилеглих територій навколо окремих об’єктів з метою їх захисту та збереження традиційного середовища розташування. Встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови, зони ландшафту, що охороняються, зони охорони археологічного культурного шару. Законодавством також передбачені спеціальні положення про зонування територій самих об’єктів ІКС, зокрема музеїв:
на території, відведеній для музею, забороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно впливати на стан зберігання музейного зібрання, а також інша діяльність, яка є несумісною з діяльністю музею як закладу культури. На цій території згідно з статутом музею може бути виділено зони:
- заповідна - для зберігання і охорони найбільш цінних історико-культурних комплексів і окремих об'єктів;
- експозиційна - для стаціонарного демонстрування великогабаритних музейних предметів і використання в культурно-пізнавальних цілях;
- наукова - для проведення науково-дослідної роботи;
- рекреаційна - для відпочинку та обслуговування відвідувачів музею;
- господарська - для розміщення допоміжних господарських об'єктів.
6. Встановлення особливості оподаткування земель ІКП земельним податком. Історико-культурні заповідники та вітчизняні заклади культури звільняються від оподаткування земельним податком. При використанні ЗД ІКП не за функціональним призначенням встановлюються підвищені ставки оподаткування.
Встановлюється підвищена відповідальність за порушення правового режиму земель ІКП. Ст.. 298 КК передбачає «нищення, руйнування, чи псування памяток історії або культури», ст.. 92 КпАП «порушення правил охорони і використання памяток історії та культури» Ст.ст. 44-45 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» передбачають господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у вигляді адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про охоронк культурної спадщини.
68. Проблеми правового режиму земель лісогосподарського призначення
1. Нерозривний зв'язок використання земель ЛГП є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням. В деяких випадках дозвіл на лісокористування є дозволом і на землекористування, і навпаки.
2. Багатофункціональне призначення лісів. Тобто, можливість одночасного використання лісів різними особами для різних потреб (тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів) побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення ЗД у власника лісів.
3. Управління у відносинах, що характеризують використання, охорону, та відтворення земель ЛГП. Деякі функції існують паралельно або поглинаються аналогічними функціями, що стосуються лісів. Так, планування використання земель ЛГП здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх використанням.
4. Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться державний лісовий кадастр. Він ведеться на основі державного земельного кадастру.
5. Існують певні особливості правового режиму лісових земель, зокрема, особливий прядок переведення лісових земель у нелісові. ЛК України встановлює при зміні цільового призначення земельних лісових ділянок необхідність додаткового погодження з ОВВ з питань лісового господарства та з питань охорони НПС АРК Крим, територ органами центр ОВВ з питань лісового госп та охорони НПС.
6. Існують певні особливості правового режиму ЗД ЛГП, що зазнали радіоактивного забруднення. Законодавством передбачено існування 4 зон з особливим правовим режимом (відчуження, безумовного відселення, гарантованого добровільного відселення , посиленого радіоекологічного контролю). В зонах відчуження та безумовного відселення ведення лісового господарства без спеціального дозволу МНС заборонено.
69. Проблеми правового режиму земель водного фонду
На сьогодні у правозастосовній практиці трапляються випадки неоднозначного тлумачення ч. 3 ст. 60 ЗК «Прибережні захисні смуги» «…Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації». Проблема виникає через нечіткість формулювання закону: чи стосується правило про визначення прибережних захисних смуг не «автоматично», а за проектами землеустрою земель населених пунктів. При автоматичному встановленні прибережних захисних смуг врахування містобудівної документації, яке вимагається щодо земель населених пунктів, є неможливим, тож прибережні захисні смуги у населених пунктах мають встановлюватись за проектами землеустрою.
Проблемним є питання щодо того, чи дозволено в межах смуг відведення будівництво виробничих приміщень. Ч.3 ст. 91 ВК перебачає таку можливість, а відповідна норма ЗК – ні. Варто вважати , що будівництво виробничих споруд у смузі відведення можливе, проте лише у випадку, коли воно потрібне «для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення , пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем» (ч.1 ст. 91 ВК).
70. Актуальні питання правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого несільськогосподарського призначення
Законодавство в більшості випадків не містить правил визначення правового режиму ЗД, що підпадають одночасно під ознаки кількох різновидів зі складу земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
За радянських часів існувала практика влаштування промислових підприємств на земельних ділянках, відведених у користування іншим користувачам - у смугах відведення залізниць, шосейних доріг і навіть на землях с.г. призначення (міжколгоспні підприємства). Їхнє землекористування ніяк не оформлювалось, що сьогодні породжує численні конфлікти та суперечки.
Землі зв”язку – землі, які надані в користування п/м і орг-м, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв”язку.
Орг-м, що здійснюють буд-во та експлуат ліній електропередач, теле і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, радіорелейних ліній, повітряних і кабельних телефонно-телеграфних ліній зв”язку, надаються земельні ділянки відповідно до діючих норм і затверджених проектів на буд-во, а також зем ділянки, необхідні для тимчасового користування в період буд-ва та експлуатації цих об”єктів.
Організації, що займаються наданням послуг зв”язку, мають право встановлювати і обслуговувати апаратуру зв”язку з дозволу власників, землкористувачів та орендарів зем діл, будівель і споруд. Власники, землекористувачі та орендатори мають право відмовити п-м зв”язку тільки на підставах, передбачених з-м.
Вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, тел-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній, установлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачені правилами, затверджуваними у встановленому порядку.
На трасах кабельних та повітряних ліній зв”язку встановл охоронні зони з особливими умовами використання для підземних каб і повітр ліній зв”язку і ліній радіофікації, розташованих поза населеними пунктами. В охоронних зонах передбач необх отримання дозволу для різного роду робіт в охоронній зоні. Письмовий дозвіл потрібно отримати також на буд, рем та інш роботи.
Тех персонал підпр, що експлуатують лінії…мають право без перешкод проходити, а при рем роботах проїзжати на тер охор зон незалежно від форми власності на землю.