Проблема запровадження спеціальної земельної юрисдикції

У спеціальній літературі висловлюються пропозиції запровадити спеціальну форму та механізм вирішення земельних спорів, а також запровадити спеціалізовані земельні суди. Як видається, у сучасних умовах, коли навіть існуючі суди стикаються із проблемами матеріального та фінансового забезпечення, а складність судової системі часто стає серйозною перешкодою для захисту порушених прав громадян, запровадження спеціальної земельної юрисдикції видається невиправданим. Воно здатне ускладнити і без того доволі заплутану судову систему України. Не можна не погодитися із Н. В. Ільків та О. В. Ільницьким у тому, що, хоча історії відомий позитивний досвід запровадження спеціалізованих земельних судів або квазсудових установ, «на сучасному етапі це не ідеальне вирішення проблеми».

Більш перспективним є запозичення позитивного досвіду США та інших країн, де використовується т. з. медіація - посередництво, сприяння виробленню компромісу. По ряду категорій спорів досудове звернення до медіатора є обов´язковим. Медіація довела свою дуже високу ефективність і дозволила розвантажити суди. Як видається, правило про обов´язковість медіації доцільно було б передбачити для окремих земельних спорів (зокрема, з приводу дотримання правил добросусідства, межових спорів тощо). Крім того, у США запроваджено суд для дрібних спорів, де справи розглядаються за спрощеною процедурою, позивачеві достатньо викласти сутність своєї вимоги. Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає. Сума позову обмежена, суд захищає право лише шляхом присудження до відшкодування шкоди, збитків або виконання грошового обов´язку в натурі. Такі суди також могли б сприяти ефективному захисту земельних прав і дозволили б розвантажити існуючу судову систему.

Варто зазначити, що і чинне процесуальне законодавство дозволяє ефективно вирішувати земельні спори, враховуючи при цьому їх специфіку. Так, вірно вчиняють ті суди, які у необхідних випадках проводять огляд спірної земельної ділянки за її місцезнаходженням (ст. 140 ЦПК України).

55. Поняття, підстави, особливості та види юридичної відповідальності в земельному праві України

це особливий стан суспільних земельних правовідносин, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідальними особами спеціальних обов’язкових вимог зак-ва у галузі використання та охорони землі чи застосування до винних осіб заходів державного примусу.

Визначення поняття від-ті – міра покарання правопорушника…..розглядається через призму заст. санкції за вчинене правопорушення.

Харківська школа ек права розгляд від-ть – як покладання на винну особу в примус порядку або без такого майнових або ін. несприятливих наслідків за поруш в галузі екології.

Недбайло 1971 у статті «Система юр гарантий применения советских прав норм» – запр розглядати від-ть в позитивному і ретроспект аспектах. Позит аспект поляг в належному викон покладених на суб обов’язків з метою досягнення позитивних цілей.

Басін – також підтр точку зору щодо розгляду пон від-ті у цих 2х аспектах.

Андрейцев запропонував розглядати еколог від-ть через призму сусп. відносин. Тому заст-чи цей підхід, відп-ть в зем праві слід розгляд як такий стан розв сусп. відносин, при якому правовими засобами забезп виконання відповідальними особами спец і обовязкових вимог зак-ва у галузі використання з/д, їх охорони або заст. до винних осіб заходів державного примусу.

Правовими формами від-ті в зп є: 1. Позитивна, 2. Негативна (ретроспективна) від-ть.

Позитивна відповідальність – відповідний стан правовідносин, у яких активно реалізується специфічна правосуб’єктність зобов’язаних осіб, що спрямована на виконання належних позитивних юр-значимих дій у галузі використання відтворення та охорони земель. Такий вид відповідальності реалізується у регулятивних земельних правовідносинах, характеризується добровільною формою реалізації, підставами виступають норми земельного та екологічного права.

Ознаки позитивної від-ті – =реаліз в регулятивних правовідносинах, =добровільна форма реалізації (наприкл, від-ть за забрудн земель, як наслідок зд-ння правомірних дій). =застос на підставі норм законів, ріш і розп ОДВ, =Відпов до м принципу забруднювач платить, передбач, що за забруднення нпс встановл збір на основі фактичних обсягів викидів і лімітів скидів забр речовин у нпс та розміщення відходів. =Від-ть за шкоду, заподіяну власникам зем діл і землекористувачам правомірними діями (повне відшкодування збитків і втрат сг і лісогос вир-ва; тимчасове правомірне зайняття зем діл; обмеж прав на використ зем діл). Гл. 24, 36 ЗК,, ЗУ Про відчуж зем діл…. 17.11.2009

Ретроспективна відповідальність – це форма суспільних відносин, у яких за допомогою правових норм та інших юр засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог земельного законодавства або покладаються додаткове виконання інших обов’язків за вчинене правопорушення. Тобто підставою для відповідальності є земельне правопорушення.

Можна виділити такі види відповідальності: 1) Кримінальна, 2) Адміністративна, 3) Цивільна (в тому числі господарська), 4) дисциплінарна, ін.

Негативна – реаліз у охоронюваних правовідносинах; підстава – земельне правопорушення.

Проблема - Виділення зем-правової від-ті і госп- прав від-ті за порушення зем зак-ва.(Мірошн і Носік)

52.53.Проблеми видів юридичної відповідальності за земельні правопорушення.

Позитивна і негативна відповідальність.

Позитивна – відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування – виконання ними своїх повноважень, визначених законом

Негативна – за правопорушення. Майнова (цивільна), дисциплінарна, адміністративна, кримінальна, і, звичайно, земельно-правова, суть якої зводиться до того, що земля є особливим (диференційним та інтегративним) об’єктом, а отже має бути специфічна відповідальність.

Питання дискусійне, але виокремлюють такі санкції:

- примусове припинення прав на землю;

- відмова компетентних державних органів у наданні земельних ділянок особам, які не провели рекультивації земельних ділянок, проведених при розробці …

- зем реституція – повернення законному власнику або землекористувачу самовільно-зайнятої ЗД.

Існує велика кількість визначень юридичної відповідальності, які умов-но можна віднести до двох підходів: (1) широкого, за якого юридична відповідальність розглядається як примусові (негативні) заходи, що застосовуються до правопорушника (а саме: як негативні наслідки для особи чи організації що вчинили протиправний поступок939, правовідносини із застосування негативних заходів до правопорушника; система примусових заходів, що застосовується до громадян, посадових осіб, підприємств, організацій та установ, які порушили закон, з метою покарання винних, припинення та попередження правопорушень та відновлення порушених прав, «обов’яз [ок] правопорушника зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру», «поєднане з державним осудженням застосування до правопорушника заходів державного примусу особистого, матеріального чи організаційного характеру», нарешті, навіть неухильно суворе, гранично ініціативне виконання всіх обов´язків), (2) і вузького, за якого відповідальність розглядається як правовідносини із застосування до порушника негативних заходів, що передбачає покладення обов´язку, який до вчинення правопорушення не існував та виник лише у зв’язку із правопорушенням, або позбавлення існуючого права, як «покладення на правопорушника додаткового, нового обов’язку або позбавлення права».

Другий підхід видається більш доцільним. Як слушно вказує С. М. Кравченко, «примушення до виконання раніш існуючого обов’язку нічого не додає до його змісту». Тому нижче ми будемо розглядати юридичну відповідальність як правовідносини із примусового покладення на правопорушника додаткових обов’язків негативного характеру або позбавлення його праву зв´язку із вчиненням правопорушення.

Земельне правопорушення, на наш погляд, за змістом є порушенням норм земельного права, а за формою - порушенням приписів земельного законодавства.

Традиційно виділяють такі види юридичної відповідальності (вони перераховані, зокрема, у ст. 92 Конституції України): кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну та матеріальну. Останнім часом все більшого поширення набуває підхід, за якого виділяються ще й такі види відповідальності, як фінансова, еколого-правова у вузькому розумінні (обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності або припинення права користуванням природним ресурсом), земельно-правова (відшкодування втрат сільськогосподарського/лісогосподарського виробництва, припинення прав на землю). Із прийняттям ПСУ з´явилися певні підстави об´єднувати всі перераховані «новітні» види відповідальності під назвою господарсько-правової.

Наведений перелік видів юридичної відповідальності навряд чи можна вважати вичерпним: чинне законодавство передбачає застосування окремих санкцій, що не можуть бути «вписані» у згадані вище види відповідальності. Наприклад, відповідно до ч. 7 ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», «посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням державних органів о хорони навколишнього природного середовища згідно з рішеннями їх управлінських органів позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково.» Застосування такої санкції не підпадає під ознаки дисциплінарної відповідальності або іншого «традиційного» виду юридичної відповідальності.

Практичне значення поділу юридичної відповідальності на види обумовлено положенням ст. 61 Конституції України, за якою за одне правопорушення не можна двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду. З цього випливає, що за одне правопорушення в принципі можна притягати до відповідальності різних видів. Між тим, особа не маже бути притягнута і до майнової відповідальності різних видів (цивільної та матеріальної) за одне й те саме правопорушення - адже якщо вона відшкодовує заподіяну шкоду в рамках якогось із видів майнової відповідальності, для застосування інших вже немає підстав. Крім того, варто пам´ятати, що адміністративна відповідальність настає за правопорушення, які не тягнуть кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 9 КУпАП).

Окрім видів, виділяють і форми юридичної відповідальності: (1) позитивну {перспективну) - обов´язок дотримуватися правових норм, вчиняти дії, що відповідають «об´єктивним вимогам даної ситуації і об´єктивно обумовленим ідеалам часу», та (2) негативну (ретроспективну) - відповідальність за вчинене правопорушення.

У спеціальній літературі виділення позитивної відповідальності піддається обґрунтованій критиці. Вказується, що відповідальність у цьому випадку розглядається у загальному, неюридичному розумінні, межі поняття розмиваються, що не виправдано ні з наукової, ні тим більше з практичної точки зору, викликає термінологічну плутанину.

56. Земельні правопорушення: характерні риси та види

Земельне правопорушення - це суспільно шкідлива винна дія або бездіяльність, що про-тирічить нормам земельного права. Земельні правопорушення являють собою негативні соціальні явища, тому що посягають на земельний лад і правопорядок, покликаний забезпечити раціональне використання і охорону земель. Причинами правопорушень в земельному праві нерідко бувають недоліки правового регулювання земельних відносин, безконтрольність за станом використання земельного фонду, недостатня юридична грамотність населення в земельному законодавстві.

Суб'єктамиземельних порушень можуть бути як окремі громадяни і посадові особи, так і працівники підприємств, установ, організацій. Правопорушниками можуть бути і державні органи, які незаконно розпоряджаються земельним фондом або здійснюють інші порушення діючих норм земельного права.

Суб'єкти земельних правопорушень - юридичні та фізичні особи - не обов'язково повинні бути землекористувачами або суб'єктами земельних відносин.

Об'єктами земельних правопорушень можуть бути порушення права державної, колективної і приватної власності на землю, укладений порядок землекористування і охорони земель, права та інтереси окремих громадян, підприємств, установ, організацій. Змістом земельних правопорушень є дії або бездіяльність, які суперечать вимогам норм земельного законодавства. Вони (дія або бездіяльність) є суспільно шкідливими і виступають в формі винних дій або бездіяльності. Відповідальність за порушення може наступати тільки при наявності повного складу правопорушення, яке характеризується чотирма елементами: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона і об'єктивна сторона правопорушення.

Суб'єктивна сторона являє собою психічне ставлення суб'єкта до протиправного діяння, яке він здійснив. Об'єктивна сторона земельного правопорушення - це конкретні дії правопорушника, які посягають на земельні інтереси учасників земельних відносин. Юридична відповідальність за скоєне правопорушення настає в тому випадку, якщо в законодавстві закріплений склад правопорушення і встановлені санкції до правопорушників. Земельні правопорушення регламентуються не тільки земельним правом, тому до порушників земельних правовідносин застосовують також санкції, які встановлені цивільним, адміністративним, кримінальним, трудовим та іншим законодавством.

За ст. 211 Види земельних правопорушень:

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, ад­міністративну або кримінальну відповідальність відповід­но до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодав­ства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших зе­мель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речо­винами і стічними водами, засмічення промисловими, по­бутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за ці­льовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідро­технічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення зе­мельних ділянок.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

57. Проблеми застосування адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства

- за порушення земельного законодавства передбачена Земельним кодексом України і Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУАП).

- Стаття 52 КУАП передбачає відповідальність за псування с/г та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами. Таке забруднення землі негативно впливає на родючість ґрунтів, знижує врожайність с/г культур, робить продукцію небезпечною для людей і тварин. Забруднювачами можуть бути як підпр та орг, так і громадяни. І ті, й інші можуть бути суб'єктами відповідальності. Порушення може скоюватися як навмисно, так і з необережності, недбалості. Високі штрафи встановлюються в зв'язку з тим, що дане порушення приносить велику шкоду -- зниження родючості ґрунту, урожайності, іноді на багато років. Якщо таке забруднення стає суспільно небезпечним, воно перетворюється в злочин і карається кримінальною відповідальністю.

- Статтею 53 КУАП передбачається відповідальність за порушення правил використання земель. Землевласники і землекористувачі несуть адміністративну відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, за невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, за неправильну експлуатацію, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень. Землевласники, землекористувачі, орендарі зобов'язані дотримуватись правил забудови. Особа, що самовільно зайняла з/д, не має права здійснювати взагалі будь-яку забудову. З/д негайно повертається власнику чи державі, а будівля зноситься порушником або за його рахунок без відшкодування витрат. Землевласники мають право забудувати з/д самостійно, але з дотриманням правил будівництва, а користувачі й орендарі мають право здійснювати будівництво за згодою власника

- Вказівки на застосування адміністративної відповідальності за земельні правопорушення містяться в багатьох актах земельного законодавства (наприклад, у ст. 211 ЗКУ). Але більшість таких посилань мають відсильний або бланкетний характер, оскільки самі безпосередньо не встановлюють санкцій.

- Більшість же складів адміністративних земельних правопорушень передбачені у главі 7 «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’ятників історії та культури» КУпАП:

Склади адміністративних земельних правопорушень можуть містити інші акти законодавства: див., напр., ст. 46 ЗУ «Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення». У цих випадках загальні правила застосування адміністративної відповідальності визначаються також КУпАП. Згідно із ч. З ст. 2 КУпАП, положення кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, не включеними до кодексу.

Протягом 2003-2008 років Держземінспекцією (ліквідована ПКМ від 22.11.2010 № 1068) за порушення вимог земельного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності 245 тисяч громадян та посадових осіб, на яких накладено штрафів на суму 24,9 млн. грн. Протягом 2008 року складено 41,7 тис. протоколів про адміністративні правопорушення, до адміністративної відповідальності притягнуто 38,6 тисяч громадян та посадових осіб, на яких накладено штрафів на суму понад 6 млн. 522 тис. грн.

58. Проблеми застосування кримінальної відповідальності за земельні злочини

Кримінально-правова відповідальність за порушення земельного законодавства виявляється в кримінальному переслідуванні злочинних порушень земельного законодавства. Основним критерієм, що відрізняє кримінальне від інших правопорушень, є неоднаковий характер їх суспільної небезпеки. Кримінальне правопорушення особливо небезпечне для суспільства. До кримінально-правових норм, що стосуються охорони земель, треба віднести також ст. 310 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за посів або вирощування снотворного маку чи конопель.

Посадові особи, винні в злочинному порушенні земельного законодавства, несуть відповідальність за статтями КК про посадові злочини, зокрема за ст. 364 -- зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 -- перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 -- службова недбалість.

Примітка. Відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»

Проблема. У ст. 197-1 ККУ, а також у ст. 53-1 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Проте у зазначений актах значення цього терміну не розкривається, що, загалом, не дивно - адже, на наш погляд, воно достатньо очевидне: за відсутності відповідного права на використання ділянки її «зайняття» є самовільним. Натомість, у ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок визначається як «будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними» (цікаво, що цей термін у Законі взагалі ніде не вживається, окрім як в самому визначенні). Таке визначення звужує розуміння «самовільного зайняття» і, як слушно зазначає О. В. Лугина, сприяє встановленню практики, за якою використання земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про її надання, але без правоустановчих документів, не вважається самовільним захопленням.

Приклад. Керівництво ОСК «Турист» зайняло без правовстановлюючих документів земельну ділянку та в подальшому розподілено її під садівництво та будівництво дач між низкою фізичних осіб. Проти голови кооперативу порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 365, ч. З ст. 27, ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366 ККУ (звільнена від кримінальної відповідальності за амністією). Після цього прокуратурою пред´явлено низку позовів про повернення самовільно зайнятих ділянок.

Із матеріалів справи слідує, що члени кооперативу впорядкували звалище. З огляду на це, суспільна небезпека їх дій у даному конкретному випадку викликає сумнів.

Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення може наставати і за іншими статтями ККУ, насамперед, тими, що передбачають відповідальність за злочини у сфері службової діяльності (ст. ст.. 364 «Зловживання владою або службовим становищем», 365 «Перевищення влади або службових повноважень», 366 «Службове підроблення» та ін.).

Приклад. Розпорядженням КМУ від 13.07.2004 № 474-р Ялтинській міській раді погоджено продаж земельних ділянок загальною площею понад 15 га ЗАТ «Ялтинська кіностудія». Водночас зазначені питання на сесії ради не розглядалися, а міський голова в порушення вимог ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» одноособово звернувся до КМУ про погодження продажу землі. За цим фактом прокуратурою міста Ялта порушена кримінальна справа стосовно посадових осіб міськради за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 ККУ. На зазначене розпорядження Генеральною прокуратурою України принесено протест, який задоволено.

За аналогічних підстав задоволено протест на розпорядження КМУ від 23.12.2004 № 953-р щодо погодження Алуштинській міській раді продажу земельної ділянки площею 3,82 гектара іноземній юридичній особі. Стосовно службових осіб місцевого самоврядування міста Алушта, Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 ККУ.

59. Проблеми застосування майнової відповідальності за порушення земельного законодавства України

Під майновою відповідальність у правовій доктрині зазвичай розуміють різновиди юридичної відповідальності, які передбачають компенсацію заподіяної шкоди. Хоча майнові санкції можуть бути характерними для багатьох видів відповідальності, наприклад, адміністративної та кримінальної, проте у перерахованих випадках відповідальність має не компенсаційне, а каральне призначення, тому до майнової відповідальності традиційно відносять лише (1) цивільну відповідальність, (2) матеріальну відповідальність за трудовим правом, та, з певною долею умовності, (3) відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

60. Проблеми земельно-правової відповідальності: поняття, підстави, порядок притягнення

Земельно-правова . Особливість її в тому, що вона настає за нормами земельного права. Наприклад, може застосовуватися така санкція, як припинення права користування землею.

Відповідно до ст. 141 ЗК, право користування з/д припиняється в разі:

- використання з/д способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання з/д не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Проблема - Дискусійним є питання про існування земельно-правової відповідальності (на рівні адміністративної, дисциплінарної тощо відповідальності.

Санкції:

- примусове припинення прав на землю;

- відмова компетентних державних органів у наданні земельних ділянок особам, які не провели рекультивації земельних ділянок, проведених при розробці

- зем реституція – повернення законному власнику або землекористувачу самовільно-зайнятої ЗД.

Земельно-правова відповідальність у правовій доктрині визначається, зокрема, як «застосування державно-правових санкцій, що безпосередньо передбачені земельним законодавством, до правопорушника, у результаті чого останній зазнає негативних наслідків земельно-правового характеру».

Таким чином, визнається, що характер (земельно-правовий) юридичної відповідальності обумовлюється тим, що саме земельним законодавством передбачені відповідні санкції.

Виділення земельно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності залишається спірним питанням. Його вирішення є складовою більш загальної дискусії щодо виділення галузевих видів юридичної відповідальності (сімейно-правової, конституційно-правової, фінансової, цивільно-процесуальної тощо). Наприклад, М. В. Шульга висловлює серйозні аргументи на користь того, що специфіка землі підтверджує «тезу не про формування нового виду відповідальності, а про специфіку застосування існуючих видів відповідності за конкретні екологічні (у т. ч. земельні правопорушення». 3 іншого боку, О. А. Вівчаренко вказує, що, наприклад, припинення права користування земельною ділянкою за порушення законодавства врегульоване виключно нормами земельного законодавства, тому можна вести мову про існування «земельної відповідальності».

Під земельно-правовою відповідальністю «традиційно розуміють примусове припинення прав на земельну ділянку шляхом її безоплатного вилучення», передбачене сьогодні ст. ст.. 140,141,143-145,149 та ін. ЗКУ (див. тему «Право землекористування»). Така відповідальність за своєю природою дуже близька до господарсько-правової (у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій) і, на наш погляд, у випадку вчинення земельного правопорушення суб´єктом господарювання припинення права на землю може вважатися «іншою адміністративно-господарською санкцією, встановленою законом» (ст. 239 ПСУ).

Також деякі вчені відносили до заходів земельно-правової відповідальності застосування т. з. «земельно-правової реституції» - повернення земельної ділянки законному користувачу. Такий підхід видається нам сумнівним, оскільки, на наш погляд, взагалі сумнівно говорити про «повернення» у випадку із земельною ділянкою - мова може йти лише про усунення перешкод у користуванні. У будь-якому випадку, «земельно-правова реституція» ґрунтується насамперед на положеннях цивільного законодавства і не може бути віднесено до суто «земельно-правової» відповідальності.

Також у правовій доктрині висловлена думка, за якою до земельно-правової відповідальності слід відносити «систему дій (приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, знесення будинків, будівель і споруд, відновлення межових знаків тощо» (ч. 2 ст. 212 ЗКУ)976. З міркувань, викладених вище, вважаємо, що описані заходи повністю охоплюються цивільно-правим поняттям реституції.

61. Правовий режим земель в Україні: поняття та загальна характеристика

Особливості:

1. Пріоритет с/г використання земель. Земельні ділянки повинні використовуватись насамперед у спосіб, що забезпечить їх максимальне наближення до природного стану, і лише в другу чергу, по-можливості – використання для с/г потреб.

2. Особливий порядок розподілу та перерозподілу ЗСГП. Особливий порядок встановлений для приватизації ЗСГП для ведення ФГ, ОСГ, садівництва.

3. Специфічні обов’язки щодо охорони та відновлення родючості ЗСГП.

- Обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування

- Захист с/г угідь від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб

- Захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, забруднення різними відходами

- Консервація деградованих і малопродуктивних с/г угідь.

4. Особливий режим ЗСГП у зонах затоплення. Для різних типів річок або окремих їх ділянок і різних зон ризику, передбачається певний порядок їх використання у с/г виробництві.

5. Особливі правила оподаткування. ЗУ «Про плату за землю»:

Ст.. 6 ставка земельного податку з 1 га с/г угідь встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей -0,1; для багаторічних – 0,03

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Advokat/2010_8/2010-8-Sydor.pdf

62. Правові питання поділу земельного фонду України за цільовим призначенням

(встановлений правовий режим, умови і межі використання земель для конкретних цілей)

ст. 19 ЗК визначає 9 категорії земель. Разом з тим є різні земельні ділянки, правовий режим потребує легалізації. До таких земель відносяться землі культового, землі космічного забезпечення, землі водно-болотних угідь та торф’яного фонду, землі мисливського фонду, землі садових поселень. Недоцільність виділення як окремої категорії земель житлової та громадської забудови.

Проблемою є застосування українського класифікатора цільового використання земель, який затверджений листом Держ аген зем ресурсів 1998 року.

Всі землі, що знаходяться в межах території України складають єдиний земельний фонд. В залежності від цільового призначення єдиний земельний фонд країни підрозділяють на сім категорій земель. Класифікація земель в залежності від їх цільового призначення дозволяє диференційований підхід до правового регулювання зем відносин в рамках правового режиму зем фонду.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб с/г або призначені для цих цілей. Це орні угіддя, пасовища, луки, землі, які відводяться під огороди, сади, а також міські угіддя, що використовуються для с/г потреб, з/д, відведені під городи, сади тощо.

Землі населених пунктів (міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів) — це землі, що знаходяться в межах міської, селищної смуги та смуги сільського населеного пункту, а також землі надані в відання населених пунктів за межами їх смуги. Ця категорія земель є територіальною базою для забудови житловими, комунально-побутовими, промисловими, транспортними та іншими будівлями та спорудами в цілях задоволення житлово-комунальних, культурно-побутових та інших потреб населення, що проживає на цій території.

Землями промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам, організаціям і установам для здійснення покладених на них спеціальних завдань промислового виробництва, транспорту, зв'язку тощо.

До земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення належать землі несільськогосподарського (спеціального) призначення, які вилучені з госп обігу і використовуються лля спеціальних цілей.

Землі лісового фонду поділяються на:

а) лісові:

- вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;

- не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами;

б) нелісові: зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового госп-ва, трасами ліній електропередач, продукто проводів та підземними комунікаціями тощо;

- зайняті с/г угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб ліс госп);

- зайняті болотами і водоймами в межах з/д лісового фонду, наданих для потреб лісового госп

Землями водного фонду визнаються землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншимиводоймами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річокта навколо водойм;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені піп смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до законодавства.

Наведені категорії земель за своїм цільовим призначенням, за своїм внутрішнім складом не однорідні. Вони включають в себе землі, що використовуються для різних госп-економ цілей, які визначають особливості їх правового режиму в рамках загального правового режиму відповідної категорії земель. Так, наприклад, землі населених пунктів об'єднують в своєму складі землі забудови, землі загального користування, рекреаційні землі, землі с/г використання, землі, зайняті лісами, водоймищами та іншими об'єктами. Вони володіють певними особливостями режиму використання і охорони з урахуванням правового режиму всіх категорій земель

Структура земельного фонду не є статичною. Під дією різних економ, еколог та ін факторів відбуваються зміни як в складі земельного фонду, так і в середині кожної категорії

63. Проблеми правового режиму земель сільськогосподарського призначення

Поиск по сайту: