Нормативно-правові проблеми

Нормативно-правові проблеми приватизації земель полягають у наступному:

а) приватизація може бути заблокована органами державної влади та місцевого самоврядування на будь-якому етапі, ізаявник практично позбавлений ефективних засобів захисту свого права наприватизацію земельної ділянки, проголошеного законом. Через численністьстадій процедури будь-яке оскарженнядій чи бездіяльності лише призведе доподальшого затягування та ускладненняпроцедури;

б) суттєвою перешкодою в реалізаціїконституційного права громадян України на землю є норми Закону України«Про розмежування земель державної такомунальної власності» від 05.02.2004 р.№ 1457-ІУ, який передбачив фактичнерозмежування земель, а не розмежування компетенції органів державної владита місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин. Використання п. 12 Перехідних положень ЗКУкраїни щодо тимчасового здійсненняповноважень у сфері регулювання земельних відносин органами державноївлади за межами населених пунктів, аорганами місцевого самоврядування — умежах населених пунктів, призводить доконфліктів та порушення прав громадяну випадку відсутності чітко зафіксованоїмежі населеного пункту;

в) законодавчо неврегульованим залишається питання реалізації права на земельну частку (пай) особами, які були«пропущені» у процесі паювання, протеправо яких було визнане судом. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку, а документом,що посвідчує право на земельну частку (пай), є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Разом ізтим, ні зазначений Закон, ні інші нормативно-правові акти не визначають, за ра-
хунок яких земель (резервного фонду,запасу тощо) і в якому порядку такі особи можуть реалізувати своє право на земельну частку (пай) [18];

г) призводить до зловживань та порушення прав громадян України при приватизації земельних ділянок відсутністьдієвого контролю за дотриманням одногоз основних принципів приватизаціїУкраїни — передачі земельних ділянокбезоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, одинраз по кожному виду використання (п. 4ст. 116 ЗК України). Порядок зазначення в паспорті громадян України факту
передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок, затвердженийнаказом Міністерства внутрішніх справУкраїни від 12.07.1993 р., втратив чинність у 2005 р. (наказ Міністерства внутрішніх справ від 22.12.2005 р.), щоускладнює контроль за дотриманням такого принципу законодавства;

ґ) у процесі приватизації земель в Україні, особливо після масового виділення в натурі земельних часток (паїв), невідкладного законодавчого регулювання потребує механізм примусового припинення права приватної власності на земельні ділянки для суспільних потреб. Наявність кількох статей в ЗК України (ст. 146 та ст. 153) не створює необхідних гарантій ні для власників земельних ділянок, які підлягають примусовому викупу, ні для держави та територіальних громад, які потребують земельних ділянок для задоволення суспільних потреб. Уже сьогодні для багатьох міст актуальними є проблеми розширення територій для забудови, розміщення кладовищ, будівництва доріг та інших лінійних об´єктів тощо. Крім цього, відповідно до розділу X «Прикінцеві положення» ЗК України Кабінет Міністрів України повинен був розробити проект закону про визначення правових засад вилучення земель права приватної власності ще в 2002 р., проте він залишається неприйнятим до цього часу;

д) значною перешкодою в набутті права власності на землю шляхом приватизації земельних ділянок є відсутністьдієвої системи реєстрації земельнихділянок. Закон України «Про державнуреєстрацію речових прав на нерухомемайно та їх обмежень» від 01.07.2004 р.№ 1952-ІУ практично не діє, закон продержавний земельний кадастр до цьогочасу не прийнятий [19; 20];

е) у чинному земельному законодавстві відсутній закритий перелік підстав для відмови у приватизації земельної ділянки, що призводить до корупції та порушень прав громадян у процесі приватизації земельних ділянок;

є) для земельного законодавства характерна тривала процедура оформлення права власності на земельні ділянки. Негативно впливає на реалізацію громадянами своїх прав нормативна «прив´язка» моменту виникнення права власності на земельну ділянку до моменту отримання та реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку, що відбувається через тривалий проміжок часу, а не до моменту набуття чинності рішенням органу місцевого самоврядування або державної виконавчої влади про передачу у власність земельної ділянки.

Поиск по сайту: