Етапи лікування бронхіальної астми

Метою лікуванняхворих на бронхіальну астму (БА) є пригнічення хронічного алергічного запалення і зниження специфічної та неспецифічної гіперреактивноств бронхів.

Медикаментозна терапія БА повинна бути спрямована на

o купування гострих приступів бронхоспазму,

o профілактику бронхоспазму,

o санацію вогнищ хронічної інфекції.

Ключові положення терапії бронхіальної астми:

¨ Лікування призначається з урахуванням ступеню важкості хвороби у конкретного хворого, доступності протиастматичних препаратів і індивідуальних, соціальних і економічних особливостей сім¢ї хворої дитини.

¨ Терапія бронхіальної астми складається з лікування під час загострення і лікувальних заходів в період ремісії.

¨ Найбільш ефективними симптоматичними препаратами при лікуванні загострень бронхіальної астми є інгаляційні b₂-антагоністи швидкої дії, які є також найефективнішими серед існуючих бронхолітиків.

Головними завданнями терапії під час загострення є:

- відновлення нормальної функції дихальних шляхів (за рахунок ліквідації гострого бронхоспазму, набряку слизової оболонки бронхів і елімінації мокротиння з бронхіального дерева),

- усунення наслідків алергічної реакції,

- попередження розвитку незворотньої обструкції бронхів і летальних виходів.

Засоби швидкої дії

Бронхолітики:

– b₂-антагоністи швидкої (короткої) дії (симпатоміметики - сальбутамол, вентолін, фенотерол, беротек) – препарати вибору: "золотий” стандарт – інгаляційний сальбутамол, шляхи введення – інгаляційний, пероральний, внутрішньовенний. Може бути введений за допомогою небулайзеру (сальбутомол у вигляді розчину - небули).

– тривалість бронходилятаторного ефекту – 1-5 годин,

· Антихолінергічні препарати (холінолітики - іпратропіум бромід, окситропіум бромід):

- шлях введення – інгаляційний,

- роль у лікуванні - мають обмежене використання у дітей, незалежно від віку, оскільки їх бронходилятаційний ефект нижчий, ніж у інгаляційних b₂-антагоністів швидкої дії,

· Комбіновані препарати інгаляційних b₂-антагоністів швидкої дії і холінолітиків:

- іпратропіум бромід + фенотерол застосовується у дітей старше 3 років

- іпратропіум бромід + сальбутамол застосовується у дітей віком старше 12 років.

- Метилксантини короткої дії (амінофілін, еуфілін):

- шляхи введення – пероральний, внутрішньом¢язовий, внутрішньовенний,

- роль у лікуванні – їх бронхолітичний ефект більш пізній, ніж у інгаляційних b₂-антагоністів швидкої дії, однак вони покращують функцію дихального центру або дихальної мускулатури, подовжують і стабілізують ефект інгаляційних b₂-антагоністів швидкої дії.

Засоби інгаляційної техніки (доставкові пристрої) для надання невідкладної допомоги дітям:

- небулайзер – кращий для застосування у дітей будь-якого віку при важкому приступі бронхіальної астми, якщо дитина має підвищену температуру і фізично втомлена, не має змоги координувати дихальні рухи (застосовується у стаціонарі). дозований аерозольний інгалятор (ДАІ),

- затримуючі камери - спейсер, синхронер, бебіхалер, волюматік-спейсер, оптимайзер або самостійно зроблений спейсер з пластикової пляшки, якщо в ній відрізати дно, а шийку змоделювати під мундштук дозованого аерозольного інгалятора,

- дозовані сухопорошкові інгалятори (ДПІ) – дискус, спінхалер, ротахалер, турбохалер, циклохалер, аутохалер, дискхалер, ізіхалер, ізі-бріс.

У дітей віком до 4 років, окрім небулайзера, краще застосовувати комбінацію дозованого інгалятора, спейсера і лицьової маски, у хворих віком 4-6 років – дозований інгалятор і спейсер, у дітей віком понад 6 років – дозовані інгалятори різних модифікацій, краще з активованим диханням або ДАІ зі спейсером.

· Системні глюкокортикостероїди (ГКС) (препарат вибору – преднізолон) прискорюють купування загострення і повинні включатись у лікування всіх загострень, окрім легких, особливо, якщо:

- після першого введення інгаляційних b₂-антагоністів стійкого поліпшення не отримано,

- загострення астми розвилося на фоні пероральних ГКС,

¨ Досягнення повного контролю над захворенням повинно бути основною метою базисної терапії. Комбінована терапія інгаляційними ГКС(фликсотид, будесонид, флунизолид) та b₂-антагоністом пролонгованої дії дозволяє досягти повного контролю над бронхіальною астмою.

¨ Після досягнення ремісії збереження контроля за перебігом бронхіальної астми протягом не менше 3 місяців доза підтримуючої терапії може бути поступово зменшена до мінімальної для підтримки контроля.

Контроль за перебігом бронхіальної астми у дітей визначають за такими критеріями:

· мінімальна вираженість або відсутність хронічних симптомів захворювання, включаючи нічні,

· мінімальні (не часті) загострення,

· мінімальне застосування b₂-антагоністів швидкої дії “за потреби” або відсутність потреби у засобах невідкладної допомоги,

· нормальні або близькі до них показники ПШВ (пікова швидкість видиху),

· добові коливання ПШВ менше 20%,

· мінімальні прояви або відсутність небажаних ефектів медикаментозної терапії.

Засоби, які забезпечують контроль за перебігом бронхіальної астми (протирецидивна, базисна протизапальна терапія)

Головними завданнями превентивної базисної терапії є:

– боротьба з хронічним запальним процесом у дихальних шляхах;

– зниження бронхіальної гіперреактивності;

– попередження розвитку загострень і ускладнень хвороби, інвалідності і смертності від неї;

– нормалізація або поліпшення показників функції зовнішнього дихання;

– профілактика розвитку побічних дій тривалої медикаментозної терапії;

– відміна або зниження потреби в засобах невідкладної допомоги;

– покращання якості життя хворої дитини і її сім¢ї.

Препарати, які контролюють перебіг бронхіальної астми (синоніми - профілактичні, превентивні, підтримуючі) включають протизапальні засоби і бронхолітики тривалої дії.

1. Інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС):

- шлях введення – інгаляційний,

- роль у лікуванні – висока ефективність щодо поліпшення функції зовнішнього дихання, зниження гіперреактивності бронхів, зменшення наявності симптомів хвороби, зниження частоти і важкості загострень, покращання якості життя. ІГКС є препаратами вибору при лікуванні хворих з персистуючою формою бронхіальної астми будь-якого ступеню важкості.

2. Системні глюкокортикостероїди (препарати вибору – преднізолон, метилпреднізолон):

- шлях введення – пероральний або парентеральний,

Поиск по сайту: