Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Класифікації пневмонії у новонароджених та недоношених дітей



В залежності від обставин і часу проникнення інфекційного збудника в легені в неонатальному періоді, виділяють наступні варіанти пневмонії:

ü Вроджені трансплацентарні – збудник проникає від матері через плаценту – це зазвичай прояв генералізованих інфекцій, таких як краснуха, цитомегалія (ЦМВ), простий герпес (ПГ), лістеріоз, токсоплазмоз, мікоплазмоз та ін;

ü Внутрішньоутробні антенатальні – збудник проникає до легень плоду з навколоплідних вод;

ü Внутрішньоутробні інтранатальні, викликані мікроорганізмами матері, що потрапили до дитини під час пологів при проходженні через пологові шляхи: Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, анаеробні бактерії, в т.ч. стрептококи групи В, Д, гемофільна паличка, лістерії, хламідії, ЦМВ, вірус герпесу, гриби рода кандида, трихомонади та ін.

ü Постнатальні пневмонії, при яких інфікування відбувається після народження або в стаціонарі – в пологовому відділенні, відділенні патології новонароджених, під час або після ШВЛ – нозокоміальні, або вдома – «вуличні», «домашні». Це набуті після народження пневмонії.

Фактори, що призводять до виникнення пневмоній у недоношених новонароджених:

ü Ускладнений соматичною або акушерською патологією перебіг вагітності у матері, що призводить до хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода та асфіксії;

ü Наявність інфекційних процесів у матері (в сечостатевій сфері – призводить до інфікуванню в пологах, а в дихальних шляхах – до постнатального інфікування;

ü Тривалий безводний період, особливо у дитини з внутрішньоутробною гіпоксією;

ü Пологи шляхом кесарева розтину;

ü Асфіксія з аспіраційним синдромом;

ü Пневмопатії, пороки розвитку і спадкові захворювання легень;

ü Внутрішньочерепна і особливо спинальна травма (на рівні верхніх шийних або грудних сегментів);

ü Антенатальне ураження головного мозку;

ü Недоношеність і затримка внутрішньоутробного розвитку плоду;

ü Реанімаційні заходи в пологах (інтубація трахеї, відсмоктування слизу з дихальних шляхів, ШВЛ, катетеризація пупкових судин);

ü Незадовільний санітарно-епідеміологічний режим в пологовому будинку, в відділенні новонароджених, вдома, що призводить до масивного інфікування вірулентною флорою;

ü Неякісний догляд за дитиною (тривале перебування дитини в одному і тому ж положенні, недостатнє провітрювання помешкання, перегрів, переохолодження, транспортування тощо);

ü Недотримання режиму кувезу.

 

Анатомо-фізіологічні особливості легень, від яких залежить частота і тяжкість пневмоній, це:

Ø Схильність до застою і ателектазу внаслідок відносної ширини капілярів;

Ø Незрілість бар’єрної функції легеневого епітелію;

Ø Поверхневий тип дихання;

Ø Слабий розвиток еластичної і м’язової тканини;;

Ø Значний розвиток лімфатичних, кровоносних судин з їх підвищеною проникністю;

Ø Недостатня диференціація сегментів легень, ацинусів і альвеол;

Ø Недостатній мукоціліарний кліренс, тобто видалення чужорідних частинок, що прилипають до шару слизу, що вкриває бронхіальне дерево.

Клінічна картина

У доношених початок захворювання, як правило, гострий, у недоношених – поступовий.

Перші симптоми пневмонії нехарактерні і зустрічаються при багатьох захворюваннях: відмова від грудей, зригування, блювота, здуття живота, диспепсичні розлади, зниження тургору тканин, тонусу м’язів, згасання або зниження безумовних рефлексів. Такий симптом як кашель відсутній, або слабо виражений. Температурна реакція відсутня, або слабо виражена, що пояснюється незрілістю центра терморегуляції. Характерним для пневмонії новонароджених є виділення пінистої мокроти з рота, іноді з носа, вип’ячування губ при видиху, роздування крил носа. Відмічається здуття грудної клітки.

Ранніми та основними симптомами пневмонії є задишка (зміна частоти, глибини та форми дихання), роздування крил носа. Дихання стогнуче, поверхневе.

З’являється метеоризм як прояв початку парезу кишечника, що є прогностично несприятливою ознакою. Парез призводить до високого стояння і обмеження рухливості діафрагми, що сприяє розвитку застійних явищ в системі воротної вени і в печінці, що утруднює роботу серця. М’язова слабкість і застійні явища призводять до слабкості правого шлуночка, що сприяє розвитку набряку легенів.

Характерним для розладу дихання є: тахіпное до 80-100 в хвилину, часті зупинки дихання і виникнення ціанозу в першу чергу на обличчі, кистях, стопах. Особливо характерно чередування блідості з ціанозом. На початку захворювання перкуторний звук не змінений, або на деяких ділянках скорочений. Аускультативно - дихання жорстке або пуерильне, може бути ослаблене, вислуховуються скудні вологі дрібно пухирчасті хрипи, або крепітація. З боку серця виявляється тахікардія, серцеві тони приглушені або глухі, межі серця розширені, пульс прискорений слабого наповнення. Живіт здутий, печінка збільшена. На шкірі з’являються попрілості, піодермії, може бути виражена сухість шкірних покривів.

Пневмонія у недоношених має свої характерні особливості. При цьому чим нижче вага дитини, тим тяжче перебіг захворювання, що можна пояснити незрілістю центральної нервової системи, дихального та тепло-регуляторного центрів, морфологічною та функціональною незрілістю всієї дихальної та серцево-судинної системи, а також неповноцінністю захисних механізмів і легкого порушення тканинних бар’єрів. Перш за все на перший план виступають не місцеві легеневі

 

явища, а зміни загального стану дитини, що проявляється більш частими приступами ціанозу та асфіксії, кашель як правило відсутній. Температура частіше нормальна, але може бути і підвищена. Характерно, що з покращенням стану дитини температура може підвищуватися.

Загальний стан дитини значно порушений: знижуються, а частіше згасають безумовні рефлекси і в першу чергу травний рефлекс – дитина відмовляється смоктати груди, не ковтає молоко, з’являється зригування, блювання, здуття живота, проноси, різко падає вагова крива. За короткий час розвиваються попрілості, піодермії. Характерна поява пінистого слизу з рота, роздування крил носа. В легенях перкуторно зміни не виявляються, аускультативно вислуховується крепітація на фоні жорсткого, або ослабленого дихання. Чим триваліший строк життя дитини, тим більш яскраво виражені зміни з боку дихальної системи. Зі сторони серцево-судинної системи - тахікардія до 180-190 ударів на хвилину, зменшення меж серця, ослаблення тонів, падіння артеріального тиску. Відбувається збільшення розмірів печінки.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.