Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Соціально-економічна сутність зайнятості, її види і форми



Як соціально-економічне явище, зайнятість це економічна діяльність громадян, яка пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохіду грошовій або іншій формі. Зайнятість характеризується чисельністю працюючих осіб.

Статус зайнятості визначається для частини трудових ресурсів, що беруть участь в суспільно-корисній діяльності. Це люди, які пропонують робочу силу для виробництва товарів і послуг. Згідно ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення відносяться- громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, а саме:

- працюючі за наймом на умовах повного або неповного (скороченого) робочого дня (тижня) на підприємствах, в організаціях, в установах незалежно від форм власності, в міжнародних і іноземних організаціях в Україні і за кордоном;

- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємництво;

- обрані, призначені або затверджені на оплачувані посади до органів державної влади, управлінь і суспільних об'єднань;

- особи, що проходять військову службу і службовці в органах внутрішніх справ;

- особи, що проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, які навчаються на денному стаціонарі в учбових закладах;

- працюючі громадяни інших країн, які тимчасово знаходяться на Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

На практиці розрізняють п'ять статусів зайнятості:

Роботодавці.

 Наймані працівники.

Працюючі на індивідуальній основі.

 Неоплачувані працівники сімейних підприємств.

 Особи, що не піддаються класифікації за статусом зайнятості (безробітні).

 

Поняття «зайнятість» включає такі аспекти:

Економічний: це діяльність працеспроможного населення. Яка пов’язана з виробництвом суспільного продукту або національного доходу. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень та якість життя як населення в цілому, так і окремих його громадян.

Соціальний: це зайнятість за такими видами корисної діяльності як навчання в загальноосвітніх школах, служба в армії, зайнятість в домогосподарствах, виховання дітей, нагляд за хворими і особами похилого віку, участь в роботі суспільних організацій.

Правовий: праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою.

Концептуально виділяють такі види зайнятості:

Глобальна зайнятість - це участь працеспроможного населення в усіх видах суспільної діяльності: суспільне виробництво, у тому числі сферу послуг, навчання в загальноосвітніх, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, ведення домашнього господарства та виховання дітей, нагляд за особами похилого віку і інвалівадами, участь в органах державної влади, суспільних організаціях, служба в озброєнних силах.

Повна зайнятість -це стан найбільшої залученості працеспроможного населення до суспільно корисної діяльності. Вона характеризує стан збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили з кількісного боку.

· Неповна зайнятість – це особи найманої праці чи зайняті на власних підприємствах, працюючі або тимчасово відсутні на роботі, які працювали менше нормального робочого часу, встановленого для даного виду діяльності. Розрізняють дві форми неповної зайнятості:

- видиму, ознакою якої є недостатній обсяг зайнятості, яка поділяється на добровільну (прийняті на неповний робочий день) та вимушену (переведені на скорочений режим роботи, надання відпусток без оплати);

- невидиму, яка характеризується низьким рівнем доходу, недовикористанням за кваліфікацією, низькою продуктивністю праці та інше.

Ефективна (продуктивна) зайнятість -це такий розподіл трудових ресурсів у територіальному та галузевому розрізах, за сферами прикладання праці та видами економічної діяльності, яке передбачає ефективне використання у трудовому процесі кожного зайнятого (відсутність втрат часу, браку на виробництві). Вона характеризує якісну збалансованість між потребою населення в роботі і робочими місцями, при якій створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу суспільства.

Ефективна зайнятість характеризується з двох позицій:

1) Зайнятість повинна приносити працівникам дохід, що забезпечує гідні умови життя для людини.

2) Продуктивна зайнятість протиставляється зайнятості формальній - утримання зайвих працівників або створення формальних робочих місць з метою уникнення безробіття.

 

Виходячи з класифікаційних ознак, розрізняють такі форми зайнятості:

Ознака класифікації Форма зайнятості
Ступінь охоплення економічно активного населення Повна та неповна
Кількісні характеристики неповного робочого часу Неповний робочий день, неповна робоча неділя, розподіл робочих місць, неоплачувані відпустки
Форма власності підприємства На державних, колективних, приватних підприємствах
Засіб участі в суспільній праці Зайняті за наймом – це коли особа укладає явний (письмовий або усний) або умовний трудовий договір, що гарантує їй базову винагороду, яка прямо не залежить від доходу одиниці, де вона працює (ця одиниця може бути підприємством, корпорацією, безприбутковою організацією, державним закладом чи домашнім господарством); Самозайнятість – це коли особи, які самостійно займаються підприємницькою діяльністю чи працюють на своєму власному підприємстві, самостійно чи з декількома партнерами, не наймаючи на постійній основі „найманих працівників” для роботи на них.
Форма організації роботи Стандартна та нестандартна
Легітимність працевлаштування Легальна (формальна) та нелегальна (неформальна)
Стабільність трудової діяльності Постійна та тимчасова
Статус зайнятості Первинна, вторинна

 

З метою оцінки зайнятості застосовують чотири групи показників:

- пропорції розподілу ресурсів праці суспільства за характером їх участі в суспільно корисній діяльності;

- рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві;

- структура розподілу працюючих за галузями національної економіки;

- професійно-кваліфікаційна структура працюючих.

Рівень зайнятості населення по Україні в 2006 р. складав - 57,9% щодо економічно активного населення, по Одеській області - 56,2%. Найвищий рівень зайнятості в м. Києві (63,6%) і м. Севастополь (61,4%), Донецькій області (59,2%).

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.