Сутність праці і її аспекти

Праця як об'єкт і предмет ЕП і СТВ

Сутність праці і її аспекти

Зміст і характер праці

4. Населення як об’єкт наукового дослідження.

5. Соціально-економічна категорія „трудові ресурси”.

6. Трудовий потенціал як кількісно-якісна характеристика трудових ресурсів.

7. Відтворення населення.

8. Показники природного руху населення.

9 Сущность социально-трудовых отношений (СТО) и их виды (отношения социальные, экономические, трудове; виды СТО; элементы системы СТО).

10Характеристика субъектов, уроней и предметов в системе СТО.

11Характеристика типов СТО.

12Факторы формирования СТО.

13Концепция стадийного развития СТО.

14 Качество жизни (КЖ) и его оценка.

15 Качество трудовой жизни (КТЖ) как критерий оценки социально-трудовых отношений.

16 Сущность социальной защиты (СЗ) и институты социальной защиты в сфере труда.

17 Индекс развития человеческого потенциала (ИРЧП).

18 Методы регулирования социально-трудовых отношений (СТО). Теоретические основы регулирования социально-трудовых отношений (СТО).

19 Система мировых стандартов уровня жизни (УЖ).

20 Соціальне партнерство (СП) і передумови його виникнення.

21 Суб’єкти соціального партнерства.

22 Рівні системи колективно-договірного регулювання.

23Соціально-трудові відношення як джерело трудових конфліктів.

24 Моделі соціально-трудових відношень в системі соціального партнерства

25 Соціально-економічна категорія «ринок праці».

26 . Умови формування і ефективного функціонування ринку праці.

27 Елементи ринку праці і їх характеристика.

28 . Механізм функціонування сучасного ринку праці.

29 Функції і сегментація ринку праці

30 Соціально-економічна сутність зайнятості, її види і форми.

31 Безробіття та його види.

32 Регулювання зайнятості і державна політика у цій сфері

Праця як об'єкт і предмет ЕП і СТВ

В умовах становлення і розвитку в Україні ринкових механізмів господарювання істотні зміни відбуваються у сфері соціально-трудових відносин. Питання і проблеми, які тут виникають, надзвичайно складні і гострі, оскільки зачіпають інтереси всього населення країни. Кожний суб'єкт одночасно є суб'єктом трудових відносин. Тому від знання економічних законів функціонування ринку праці, зайнятості, організації оплати праці в значній мірі залежить ефективність використання ресурсів праці, а також успіх підприємця і рівень життя населення країни.

Дисципліна «Економіка праці і соціально-трудові відносини» складається з чотирьох розділів:

Розділ 1. «Праця як основа розвитку суспільства і основний чинник виробництва». Він присвячений розгляду сутності праці як предмету і об'єкту ЕП і СТВ, характеристиці населення як джерела ресурсів для праці, вивченню понять економічно активного населення, трудового потенціалу і задоволення працею.

Розділ 2. «Соціально-трудові відносини на ринку праці», який присвячено формуванню нових соціально-трудових відносин в Україні на принципах соціального партнерства, а також трудової поведінки роботодавців і найманих працівників в умовах ринку праці і безробіття; розгляду державної політики у сфері зайнятості.

Розділ 3. «Сутність і принципи організації праці і її оплати в умовах ринкових відносин», де розглядаються питання використання ресурсів праці у межах її організації на підприємстві, ефективність і продуктивність трудової діяльності, чинники і резерви росту продуктивності праці. Особливу увагу надається політиці доходів і заробітної плати працівників, ринковим принципам її організації. Розкриваються напрями аналізу, планування і аудиту у сфері праці.

Розділ 4. «Розвиток і регулювання соціально-економічних відносин», де розглядаються такі питання як: діяльність Міжнародної Організації Праці у розробці міжнародного законодавства в області праці, моделі соціально-трудових відносин в різних країнах, використання різних програм регулювання і удосконалення соціально-трудових відносин в світі.

Праця вивчається багатьма дисциплінами: «Фізіологія і психологія праці», «Гігієна праці», «Організація праці», «Нормування праці», «Трудове право» та інш. Але ці дисципліни з різних точок зору розглядають об'єкт праці, який вони вивчають

Предметом ЕП і СТВ є процес перетворення ресурсів природи у матеріальні, інтелектуальні, духовні блага, які здійснюються або керуються людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань, або за одним та другим одночасно.

В праці як об'єкті вивчення ЕП і СТВ розглядаються такі його особливості:

- праця - це свідома доцільна діяльність по створенню матеріальних і духовних цінностей, яка повинна бути ефективно, раціонально і економічно організована;

- праця є однією з головних умов життєдіяльності не тільки окремого індивіда, але й суспільства в цілому, дієвого функціонування будь-якої організації;

- праця не є товаром у звичайному економічному розумінні цього слова, товаром є послуги робочої сили, які надаються найманими працівниками в процесі праці;

- в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які виникають в процесі трудової діяльності, і є стрижнем суспільних відносин на рівні країни, регіону, фірми і окремих індивідів, і направлені на регулювання якості трудового життя.

Праця включає три компоненти:

- економічну: праця - це суспільно-корисна діяльність людини;

- фізіологічну: праця - це діяльність, нервово-м’язовий процес, який протікає за рахунок накопичення в організмі потенційної енергії;

- соціальну: праця - це процес, який здійснюється між людиною та природою і в якому людина здійснює певну діяльність, опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою і природою.

Ø Таким чином, економіка праці - це динамічна суспільно-організована система, в якій відбувається процес відтворення робочої сили: виробництво, розподіл і споживання.

Сутність праці і її аспекти

Ø В сучасній науковій літературі праця визначається як усвідомлена, цілеспрямована і легітимна діяльність людини (людей) по виробництву (творінню) матеріальних і духовних благ (речей, товарів, послуг, витворів мистецтва, науки тощо), накопиченню і передачі інформації, які здатні задовольнити певні людські потреби і знайшли попит.

Ø Поняття "праця" і "труд" використовуються як синоніми, але кожний з них має специфічний зміст. Поняття "праця" характеризує процес людської діяльності у всіх його складових частинах.

Ø Поняття "труд" вживається в контексті використання людської енергії, реалізації здатності людини до виробництва товарів, послуг, творчості.

Поняття "процес праці" розкриває технологічний аспект діяльності людини, а поняття "трудовий процес" – більше фізіологічний аспект діяльності людини.

Будь-який процес праці передбачає наявність наступних умов, або складових частин:

1) предмету праці – речовини природи або предмету, на який вже здійснено вплив праці, або об’єкту надання послуг, на які цілеспрямована трудова діяльність працівника з метою надання предметам праці нових якостей, які корисні людині;

2) засобів праці – усього того, за допомогою чого працівник впливає на предмет праці і що створює йому необхідні умови для праці;

3) технології діяльності, або способу впливу на предмет праці – засобу впливу на предмет праці (цілеспрямована діяльність передбачає наявність знань та навичок із тієї або іншої роботи);

4) організації праці – певного порядку організації і здійснення трудового процесу, який складається з системи взаємодій працівника з предметами та засобами праці і виробничої взаємодії людей;

5) самої праці – процесу усвідомленого впливу працівника на предмети праці з використанням необхідних засобів, технології і організації праці з метою надання предметам праці якостей, що задовольняють ті чи інші потреби.

Поняття "праця" значною мірою співпадає з такими поняттями, як "діяльність", "функціонування", "дія", "робота" тощо. У зв'язку з цим доцільно розглянути, в чому ці поняття співпадають і чим відрізняються.

Все життя людини складається з періодів діяльності і бездіяльності (пасивний відпочинок, час хвороби, сон тощо).

Діяльність - це одна з форм існування людей.

Діяльність – це активний процес, в якому реалізуються їх фізичні та розумові сили для задоволення різних потреб.

Поняття "діяльність" ширше за поняття "праця": праця - це вид діяльності, але не будь-яка діяльність буде працею. Діяльність виступає як активний процес, а бездіяльність як пасивний. Велика частина діяльності людей здійснюється усвідомлено, на грунті внутрішньо аргументованих мотивів. Тому цю діяльність підрозділяють на трудову і нетрудову.

Синонімом поняття "діяльність" є поняття "функціонування". Вони використовуються не тільки для характеристики стану людей, але також і щодо підприємств, організацій і їх підрозділів.

До визначення поняття "творчість" вчені підходять з різних точок зору. Одні протиставляють поняття "праця" і "творчість". Так, академік В. Іноземцев затверджує, що найпринциповіший мотив творчої діяльності - прагнення індивідуума реалізувати себе у вільній, незалежній від зовнішніх матеріальних умов активності. Групування людей за ознаками занять працею або творчістю він кладе в основу стратифікації постіндустріального суспільства, визначаючи клас носіїв знань (knowledge-class) і клас працівників, які кінець кінцем зайняті у виробництві споживчих благ (consumption workers).

Інші вчені вважають, що творчість - це не тільки самодостатня, самозадовольняюча діяльність, яка обумовлюється прагненням до саморозвитку особи, надматеріальними мотивами, але і важка праця.

Краще визначення поняттю "творчість" зроблено стародавнім філософом Платоном: "Творчість - поняття широке. Все, що спонукає перехід від небуття в буття, - це творчість, і, отже, створення будь-яких витворів мистецтва і ремесла можна назвати творчістю".

Праця і робота - поняття не рівноцінні, не тотожні.

Праця – явище суспільне; вона притаманна тільки людині.

Робота - поняттяфізичне; вона може виконуватись як людиною, так і твариною, або машиною.

Праця вимірюється робочим часом, а робота – натуральними одиницями вимірювання.

Поиск по сайту: