Зміст і характер праці

Важливими категоріями поняття праці є "зміст праці" і "характер праці".

Зміст праці - це сукупність його елементів, які визначаються професійною приналежністю робіт, їх складом, складністю, послідовністю виконання.

Зміст праці характеризується такими ознаками:

Ø Складність праці, в якій знаходять відображення такі функції праці як: логічна, виконавча (регістрація і контроль, спостереження за технологічним процесом, ходом виконання наміченої програми), регулювання.

Ø Професійна придатність працівника: її вплив на результати праці обумовлено здібностями людини, формуванням і розвитком його генетичних здібностей, вдалим вибором професії, умовами розвитку і відбору кадрів.

У людини не може бути повністю готової професійної придатності до того, як вона включиться у професійну підготовку і відповідну трудову діяльність, в процесі якої можливо визначити ступінь відповідності людини до професії (профорієнтації, професійної консультації і профвідбору).

Ø Ступінь самостійності працівника, яка залежить як від зовнішніх, так і внутрішніх обмежень.

Зовнішні обмеження визначаються формою власності: державне, колективне або власне підприємство, де працює людина.

Внутрішні обмеження обумовлені масштабом і рівнем складності роботи.

За змістом розрізняють:

 Працю у сфері матеріального виробництва, у сфері послуг, у сфері науки тощо.

 Працю за видами економічної діяльності.

 Працю за професіями і спеціальностями.

Зміст праці відображається в тарифно-кваліфікаційних довідниках, в положеннях про підрозділи і в посадових інструкціях.

Характер праці - це якісні характеристики праці, які відображають особливості функціонування людини незалежно від змісту праці.

Праця одного певного характеру може бути властива праці працівників різних видів і сфер діяльності, тобто праці різного змісту, а праця одного змісту може мати різний характер

Особливості функціонування праці, тобто його характер, виявляються в різновидах, які можливо згрупувати за такими ознаками :

Ø За характером і змістом праці:

- Фізична і розумова

- Індивідуальна і колективна

- Різна за складністю

- Високо- і низькокваліфікова

- Репродуктивна і творча

- Праця за бажанням, за необхідністю, з примусу

- Праця наймана і приватна

 За предметом і продуктом праці:

- Праця наукова, інженерна, управлінська тощо.

- Підприємницька, інноваційна, комерційна, відтворювальна

- Промислова, будівельна, сільськогосподарська, комунікаційна

Ø За засобами та способами праці:

- Ручна, механізована, автоматизована

- Низько-, середньо- та високотехнологічна

- З різною мірою залучення людини

Ø За умовами праці:

- Стаціонарна та нестаціонарна

- Наземна та підземна

- Вільна та з різною мірою регламентації

- Важка, середньої важкості та легка

- Приваблива та неприваблива

Ø За мірою абстрагування:

- Абстрактна ( створює вартість)

- Конкретна ( створює споживчу вартість)

Ø За регламентованістю та інноваційністю:

- Регламентована ( α-праця)

- Інноваційна ( β-праця)

- Духовна (γ- праця)

Форми виявлення праці спостерігаються у трудовому процесі. Вони характеризуються такими аспектами:

Ø витратами людської енергії - це біологічний аспект праці;

Ø взаємодією працівника із засобами виробництва - це організаційно-технологічний аспект праці;

виробничою взаємодією працівників між собою - тут виявляється організаційно-соціальна сторона праці

Характер праці зумовлюють такі його чинники:

форма власності: вільна чи примусова праця; індивідуальна чи суспільна; наймана чи приватна праця

ставлення працівників до праці: престижна чи непрестижна праця;

відносини розподілу: згідно з трудовим внеском, тільки за кінцевими результатами, за власністю;

сутність соціальних відмінностей у процесі праці.

Кожна з вказаних сторін сутності праці має економічний аспект: будь-які рішення по зміні біологічного змісту процесу праці, а також процесів взаємодії працівників із засобами виробництва і одного з другим відображаються на об'ємі витрат праці, а отже, і на загальних економічних показниках діяльності (продуктивності праці, прибутку, заробітній платі тощо). Тому економіка праці розглядає всі прояви праці і їх економічний результат.

Форма організації праці значною мірою визначає характер і зміст праці, а також порядок взаємодії між працівниками. Розрізняють індивідуальну і колективну організацію праці. Виділяють такі форми розподілу праці як функціональна, технологічна, професійна і кваліфікаційна. Форми розподілу праці і відповідні їм форми кооперації праці також характеризують особливості взаємодії між працівниками.

Форми впливу праці на оточення розкриває категорія "функції праці". Основними складовими функції праці є:

- участь у виробництві благ, які направлені на задоволення потреб людини;

- формування національного багатства і розвиток суспільства;

- розвиток всієї людської співдружності, суспільного прогресу, науки і культури;

- формування самої людини;

- спосіб самовираження особи.

В трудовій діяльності людини можна виділити такі аспекти:

 суспільний: цілі діяльності людини обумовлені потребами суспільства, які формують, визначають, регулюють діяльність людини;

 економічний: проявляється у зайнятості, функціонуванні ринку праці, оплаті і матеріальному стимулюванні, продуктивності праці, плануванні, аналізу та обліку праці.

 соціальний: у процесі праці реалізуються потреби, мотиви, цінності, цілі та міжособистісні відносини різних соціальних груп працівників; формується та розвивається система соціально-трудових відносин, яка є стрижнем трудових відношень на усіх рівнях економіки; розглядається змістовність, престижність, задоволеність праці.

 психофізіологічний: процес витрат нервової (психичної) та м’язової (фізичної) енергії людини; характеризується важкістю, напруженістю праці, гігієною праці тощо;

 техніко-технологічний: технічне та технологічне оснащення, електро- та енергоозброєність праці, техніка безпеки, екологія тощо. правовий: законодавче регулювання трудових відносин: зайнятості, безробіття, соціального захисту тощо.

Поиск по сайту: