Сегментація ринку праці

Ринок праці обмежується певним економічним простором, який має чіткі територіальні, галузеві, демографічні, соціальні, національні і інші параметри.

Суть сегментації на ринку праці полягає в тому, що в конкретних галузях і професіях окремі категорії працівників з обмеженою працездатністю не виходять за рамки сегментованого ринку і не складають конкуренції іншим працівникам в інших сферах зайнятості. Конкуренція працівників здійснюється усередині сегменту.

Сегментація ринку праці здійснюється за такими критеріями і ознаками, як:

· стабільність трудових відносин: первинний і вторинний ринок праці, безробітні;

· рівень регулювання: загальнонаціональний, регіональний і локальний;

· галузі і види діяльності: галузеві ринки праці і ринки праці за видами економічної діяльності;

· демографічні характеристики;

· соціально-економічні характеристики робочої сили: професія і кваліфікація, освіта, вік і стать;

· показники фінансового стану підприємств, форм власності.

Ринок праці сегментується за такими принципами, як:

· територіальний (географічний);

Первинний ринок праці:

Вторинний ринок праці:

·Безробітні

Сукупний ринок праці у зв'язку з тим, що основними його складовими є сукупна пропозиція і сукупний попит, підрозділяється на:

Поточний ринок праці:

Він складається з поточного попиту і поточної пропозиції на ринку праці. Відкритий ринок праці - це

На цьому ринку потреба в працевлаштуванні задовольняється через безпосередні контакти між роботодавцями і особами, які шукають роботу. Прихований ринок праці - це

Офіційна частина прихованого ринку праці враховується статистикою у вигляді чисельності осіб, які знаходяться у вимушених відпустках, а неофіційна - визначається за допомогою спеціальних методик

З погляду територіального підходу, виділяють такі ринки праці:

- внутрішній:

- зовнішній:

Залежно від професій виділяють ринок:

- робочих кадрів:

- фахівців і керівників (працівників переважно нефізичної праці).

З погляду ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:

- внутрішньофірмовий, тобто ринок праці

галузевий;

- національний.

Залежно від кількістного співвідношення покупців і продавців товару «робоча сила», ринок праці, подібно товарному, може бути у формі:

· монополії;

· монопсонії, при якій всім працівникам протистояв по суті один покупець - держава, яка була єдиним власником засобів виробництва;

· олігополії, при якій обмеженій кількості роботодавців протистоїть велика кількість претендентів на робочі місця;

· поліполії.

З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці:

- необмеженої конкуренції:

- обмеженої конкуренції:

Існують два ринки робочої сили:

· Первинний ринок робочої сили: представлений, в основному, робітниками і службовцями середньої і низької кваліфікації, працівниками галузей, що зазнали вплив структурної перебудови, частково зайнятими, тимчасовими працівниками, надомниками, безробітними. На цьому ринку гнучкість досягається переважно за рахунок кількісних коливань, які зумовлюють нестійку зайнятість. Згідно оцінкам МОП, в промислово розвинених країнах в 80-і роки XX ст. частково зайнятих було в середньому 50 млн.осіб за рік, що на 30 % більше, ніж в попередньому десятиріччі. Ця негативна тенденція характерна і для сучасного стану економічного розвитку.

· Вторинний ринок робочої сили - ринок складної, кваліфікованої робочої сили, який забезпечує повну зайнятість, і основна частина на якому належить представникам нових спеціальностей і галузей високої технології. Ця робоча сила потребує великих капіталовкладень, характеризується функціональною гнучкістю, відрізняється відносно високим ступенем захищеності.

Поиск по сайту: