 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Соціальне партнерство і передумови його виникнення
В умовах переходу до ринкової економіки все більшу актуальність мають соціально-трудові відносини. Людство все гостріше відчуває необхідність рішення таких проблем як забезпечення повної зайнятості, підвищення продуктивності суспільної праці, розв’язання протиріччя між працею і капіталом, підвищення матеріального добробуту населення. Усі вище зазначені проблеми стосуються соціально-трудової сфери, а їх рішення багато в чому залежить від типу соціально-трудових відносин країни. Як відомо, залежно від методів і способів вирішення трудових протиріч основними типами соціально-трудових відносин є: Ø Патерналізм: характеризується жорсткою державною регуляцією соціально-економічних процесів. Ø Соціальне партнерство: передбачає соціальний діалог, пошук компромісу в задоволенні господарсько-трудових відносин всіх сторін соціально-трудових відносин. Соціальне партнерство: - це сумісна діяльність суб’єктів соціально-трудових відносин, яка спрямована на узгодження інтересів і рішень проблем праці, в певшу чергу, в соціальній та виробничій діяльності людей; - це специфічний вид суспільних відносин між різними соціальними групами, прошарками та класами, які мають суттєво різні соціально-економічні та політичні інтереси; - це система правових норм і організаційних форм та методів узгодження інтересів партнерів в різних соціальних групах і структурах для забезпечення їх конструктивної взаємодії; - це загальна діяльність уряду, підприємців і профспілок, яка спрямована на узгодження інтересів і рішень проблем, перш за все в соціальній та виробничій діяльності людей; - це метод оптимізації, досягнення балансу інтересів роботодавців і найманих працівників; - це сукупність соціально-економічних відносин між представниками найманих робітників, роботодавців і держави, які спрямовані на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій відносно прийняття ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин, що виражають принципи соціальної політики держави. Ідеологія соціального партнерства: соціальні конфлікти між обома сторонами розв'язуються не за рахунок протистояння різнохарактерних соціальних груп, а шляхом встановлення соціального миру, не за рахунок „конфліктного" суперництва, а за рахунок „конфліктної" співпраці. Метою соціального партнерства є: - забезпечення випереджаючого темпу росту продуктивності праці над темпами росту заробітної плати; - постійне збільшення ВВП; - безперервне вдосконалення техніки, технологій, впровадження НТП в виробництво; - постійне покращення рівня життя населення; - реалізації інтересів найманих працівників і роботодавців. Соціальне партнерство виконує три функції: - організаційну: гласність і чітко визначений порядок висновку угод, їх стандартизація; - захисну:вирівнювання шансів працівників, недопущення змін в умовах праці не на користь працівника; - „миротворчу”: на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові умови. Основні напрями соціального партнерства: - залучення працівників до участі в управлінні виробництвом; - заключення систем угод і колективних договорів; - проведення переговорів на національному, регіональному та місцевому рівнях. Передумови виникнення системи соціального партнерства: 1. Економічні: наявність середнього класу з заможних „синіх” і „білих” комірців; наявність цивілізованого класу власників з високою цивільною свідомістю і почуттям відповідальності перед суспільством; наявність добре сконструйованих органів, які представляють інтереси суб’єктів соціального партнерства. 2. Соціальні: гуманітарна основа суспільства, цивілізовані цінності населення до влади, національний суверенітет держави. В основі цивілізованих відносин, що складаються між партнерами, повинні лежати принципи, що вироблені МОП, а саме: - Свобода слова й об’єднання. - Соціальна справедливість. - Плюралізм. - Бажання сторін досягти взаємного порозуміння та надання можливостей брати участь у прийнятті спільних рішень. - Подолання будь-якої дискримінації. - Надання працівникам нормальних умов праці. - Повна зайнятість і підвищення життєвого рівня. - Відмова від класової боротьби. - Злиденність – це загроза для загального добробуту. Законодавчу базу сучасного соціального партнерства в Україні складають закони України: закон „Про соціальне партнерство" „Про колективні договори і угоди", „Про оплату праці", „Про охорону праці" тощо. Цими документами передбачається, що система соціального партнерства включає проведення переговорів між зацікавленими соціальними інститутами щодо заключення договорів і колективних угод, тобто представляє собою взаємозв'язаний і узгоджений механізм функціонування різних видів угод і колективних договорів, які забезпечують надійні гарантії і ефективне регулювання заробітної плати. Отже, основними принципами соціального партнерства, які повинні бути в Україні, є: - Законність. - Повноправність і рівноправність сторін та їх представників. - Сприяння держави розвитку соціального партнерства на демократичних умовах. - Свобода вибору та обговорення питань, які входять в сферу соціального партнерства. - Добровільність і реальність зобов’язань, які беруть на себе сторони. - Обов’язковість виконання досягнутих домовленостей. - Відповідальність за виконання прийнятих зобов’язань. - Контроль за виконанням досягнутих домовленостей. Окрім загальних принципів соціального партнерства виділяють специфічні принципи організації роботи за такими напрямами: - у процесі проведення колективних переговорів; - при заключенні договорів і угод; - при взаємних консультаціях і контролі; - при дозволі колективних суперечок. Принципи соціального партнерства, яких необхідно дотримуватися під час здійснення колективних переговорів: - Трипартизм, тобто представництво держави або виконавчих органів влади, профспілок і підприємців. - Рівність сторін на переговорах і недопущення ущемлення прав працівників і підприємців. - Довіра у відносинах. - Знання й повага щодо прав і обов’язків один до одного, недопущення конфронтації. - Відкритість і доступність переговорів. - Вміння слухати партнера, додержання культури полеміки, дискусії, критики. - Обов’язковість і надійність, необхідність завершувати переговори домовленістю. Принципи соціального партнерства,яких необхідно дотримуватися під час заключення колективних договорів і угод: - Дотримання норм законодавства. - Рівноправність сторін. - Вільний вибір і обговорення питань, які становлять зміст договорів та угод. - Добровільність прийняття зобов’язань. - Реальність виконання зобов’язань, що беруться. - Більша вигода для працівників під час прийняття даних колективних угод (договорів) порівняно з попередніми. Принципи соціального партнерства,яких необхідно дотримуватися під час взаємних консультацій і контролю: - Регулярність проведення консультацій у процесі співробітництва. - Систематичність контролю і відповідальність за неподання інформації. - Гласність під час здійснення контролю за додержанням договорів і угод. Принципи соціального партнерства, яких необхідно дотримуватися під час розв’язання конфліктних суперечок: - Пріоритетність методів примирення, які повинні використовувати комісії з примирення та арбітраж. - Використання страйку як крайнього засобу вирішення трудових спорів. - Прагнення сторін до скорішого врегулювання конфлікту і підписання угоди. В Українів системі соціального партнерства виділяють такі елементи: - Сферу дії. - Зміст колективних угод і договорів. - Сторони переговорів і їх повноваження. - Періодичність переговорів і процедури вирішення конфліктів. Соціальне партнерство займає особливе місце в системі соціально-трудових відносин. Воно пройшло довгий шлях в своєму розвитку. До ідеї соціальної згоди людство йшло майже всю свою історію. Всі проблеми суспільних відносин розв'язувалися двома шляхами: - шляхом боротьби за владу, тобто конфліктним, - шляхом пошуку компромісів - консенсусним. Причому слід зазначити, що на перших етапах розвитку людства переважав конфліктний шлях розв’язання проблем. Поступово, людство прийшло до консенсусного шляху. Історія свідчить, що будь-який конфлікт закінчувався переговорами, які вели до примирення сторін і укладення певного договору. Основою соціального партнерства є угода, суспільний договір сторін щодо виконання певних умов співіснування на основі узгодження їх інтересів. Вчення про суспільний договір розробляли Т. Гобс, Д. Локк, В. Спіноза, Д. Дідро, Жан-Жак Руссо, І. Фіхге, А. Сен-Симон, Р. Оуен та інші. Одним з важливих наслідків добровільної угоди є держава. Проблемам створення держави були присвячені праці Платона, Арістотеля, Цицерона і інших стародавніх мислителів. Пізніше з'являється соціальний договір, який розглядається як узгодження інтересів різних соціальних груп в найважливіших сферах суспільства: виробництві, обміні, розподіленні і споживанні матеріальних і духовних благ.
Поиск по сайту: |