Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ



Франція — унітарна держава. Країна поділена на регіони, департаменти і комуни.

У регіонах (22 — в метрополії і 4 заморських), що об'єднують 3—5 департаментів, обирається регіональна рада, яка формує ряд органів управління і обирає голову, наділеного повноваженнями виконавчого органу. Представником держави є комісар республіки — регіональний префект.

У департаментах (96 — у Франції і 3 заморських) діють органи самоврядування — генеральні ради, що обираються населенням строком на 6 років з оновленням їх складу на половину кожні 3 роки. Виконавчим органом є обираний радоюі олова. Центральна влада представлена в особі префектів (комісарів республіки), що призначаються президентом.

У комунах (їх понад 37 тис.) місцеве управління здійснюється муніципальними радами, що обираються населенням на строк 6 років. Муніципальні ради обирають строком на 6 років мера і його заступників, що відають управлінням. Мер одночасно за посадою є представником державної влади в комуні. Рада приймає бюджет, встановлює місцеві податки, розпоряджається майном комуни, затверджує на посади службовців, приймає програми розвитку, регулює ринки, вирішує інші місцеві питання.

Разом з перерахованими вище, існують історико-географічні одиниці — кантони, які не мають власних органів самоврядування і управління, а використовуються як виборчі округи для виборів в ради департаментів.

Острів Корсика наділений політичною автономією. Там обирається місцевий парламент з обмеженою компетенцією і обраний їм вужчий колегіальний орган — рада. Виконавчу владу одноособово здійснює обираний радою голова.

Колишня колонія — Нова Каледонія нині має статус "асоційованої держави". У ній діє власний парламент.

ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ІТАЛІЇ

КОНСТИТУЦІЯ ІТАЛІЇ

Конституція Італії була прийнята Установчими зборами 22 грудня 1947 р. і набула чинності з 1 січня 1948 р. Конституція Італії складається з 139 статей і має наступну структуру:

"Основні принципи";

"Права і обов'язки громадян" (частина 1);

"Устрій республіки" (частина 2);

"Перехідні і прикінцеві постанови".

Відкриває Конституцію розділ, присвячений основам конституційного ладу держави. В ньому закріплюється принцип народного суверенітету, республіканська форма правління, демократичний характер держави, основи правового статусу особи, основи державної символіки, відкидається війна, як спосіб вирішення міжнародних спорів. У частині 1 Конституції закріплений обширний перелік прав і свобод людини і громадянина. Частина 2 Конституції, присвячена вищим органам державної влади, територіальному устрою держави і конституційним гарантіям. Повноваження органів держави і система заборон і противаг, закріплені в Конституції, наближають Італію до класичної моделі парламентської республіки. Прогресивність Основного закону виявилася у встановленні демократичного порядку формування палат парламенту, у включенні в державну систему інституту народної ініціативи і референдуму, в створенні Національної ради економіки і праці, у скасуванні спеціальних трибуналів. Конституція Італії вперше в історії капіталістичних держав закріпила принцип визнання і використання різних форм власності і обмеження права приватної власності, як умову демократичного розвитку суспільства^ Конституція закріплює унітарну форму державного устрою з широкою територіальною автономією для областей держави. В той же час Основний закон передбачає ряд дуже важливих гарантій, що забезпечують цілісність держаии. До них належить право парламенту приймати нормативні акти, що стосуються конституційно-правового статусу областей, зокрема заборону областям вирішувати певні питання у сфері торгівлі і правового статусу громадян. Конституція також містить розділ "Перехідні і прикінцеві постанови". Слід зазначити, що багато демократичних положень Конституції було реалізовано тільки через Тривалий період часу. За способом внесення змін італійська Конституція належить до "жорстких". За період чинності в неї внесено всього лише 10 поправок, які не стосувалися принципів устрою італійської держави.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.