ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ. Особливістю форми правління сучасної Росії є те, що разом з повноваженнями

Особливістю форми правління сучасної Росії є те, що разом з повноваженнями, характерними для будь-якого глави держави, Президент Російської Федерації наділений рядом інших повноважень, зокрема, правом ведення переговори! з повноважними представниками суб'єктів федерації. Не будучи формально главою виконавчої влади, він має можливість безпосередньо впливати на організацію її діяльності. Зокрема Президент має право визначати основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики, брати участь у визначенні персонального складу уряду і організації його роботи. Президент призначає і звільняє зпосади членів уряду, приймає рішення про його відставку. Від Президента головним чином залежить кандидатура глави уряду. У разі розбіжностей з парламентом з цього питання вирішальне слово залишається за Президентом. Разом з тим Президент не є главою уряду, а право головувати на його засіданнях не тотожно функції безпосереднього керівництва. Він так само подає кандидатури для призначення на посади Генерального прокурора, Голови Центрального Банку, суддів Конституційного Суду, Верховного суду, Вищого арбітражного суду, керівників інших державних органів. Достатньо широкими повноваженнями володіє Президент і у сфері забезпечення діяльності парламенту країни і прийняття федеральних законів. Він має право направляти прийнятий закон на нове обговорення, наділений правом розпуску законодавчої палати парламенту, правом направляти законопроект на референдум, оминувши парламент тощо. Широкі повноваження Президента у сфері обороноздатності і державної безпеки. Президент Російської Федерації є гарантом Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Він забезпечує охорону її суверенітету, незалежності і державної цілісності. Президент забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади.

Обирається Президент Російської Федерації строком на 4 роки. Він має бути громадянином Російської Федерації, не молодшим 35 років. Ценз осідлості складає 10 років. Решта питань, пов'язаних з виборами, регулюється в законі "Про вибори Президента Російської Федерації", Вибори проводяться у єдиному федеральному виборчому окрузі, що включає всю територію Росії. Право висунення кандидатів в Президенти належить безпосередньо виборцям, виборчим об'єднанням і виборчим блокам. Вибори Президента проводяться за мажоритарною системою абсолютної більшості, на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Конституція встановлює традиційні підстави припинення повноважень Президента: закінчення строку повноважень; відставка; стійка нездатність за станом здоров'я здійснювати свої повноваження (потребує додаткового нормативного регулювання); звільнення з посади, як форма державно-правової відповідальності.

Значну роль в управленні державою відіграють повноважні представники Президента у федеральних округах, на які поділена вся територія країни. Таких округів налічується 7: Центральний федеральний округ (центр — м. Москва); Північно-західний федеральний округ (центр — м. Санкт-Петербург); Північно-кавказький федеральний округ (центр — м. Ростов-на-Дону); Приволжський федеральний округ (центр — м. Нижній Нов-город); Уральський федеральний округ (центр — м. Єкатеринбург); Сибірський федеральний округ (центр — м. Новосибірськ) і Далекосхідний федеральний округ (центр — м. Хабаровськ).

Зазначені посадові особи представляють главу держави на території округу, безпосередньо йому підкоряються і, по суті, покликані здійснювати координацію роботи і контроль за виконанням основних функцій і повноважень держави на відповідній території.

Федеральні Збори Російської Федерації — двопалатний парламент, є представницьким і законодавчим органом держави.

Державна Дума (нижня палата) — складається з 450 депутатів, що обираються строком на 4 роки. Виборче законодавство постійно змінюється. На сьогодні вибори проводяться за пропорційною виборчою системою. Встановлений 7% обмежувальний бар'єр, що істотно обмежив доступ до парламенту опозиційних партій.

Державна Дума обирає Голову, яким є представник найбільш багаточисельної фракції і створює Раду Державної Думи до складу якої входять перші заступники і заступники голови з правом вирішального голосу і голови комітетів з правом дорадчого голосу.

У Державній Думі створюються комітети і комісії, що наділені предметно визначеною компетенцією. У 2006 р. в Державній Думі функціонувало 29 комітетів і 9 комісій.

Основне призначення Державної Думи — прийняття законів. Крім того, Державна Дума може ініціювати процедуру імпічменту Президента, вона дає згоду на призначення глави федерального уряду, вирішує питання про довіру уряду, ухвалює рішення про призначення на посаду і звільнення з посади (за представленням Президента) голови Центрального банку, голови Рахункової палати і половини її складу, призначає на посаду і звільняє з посади уповноваженого з прав людини, оголошує амністію тощо.

Рада Федерації є "верхньою" палатою Федеральних Зборів — парламенту Російської Федерації. До Ради Федерації відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції Російської Федерації входять по 2 представники від кожного суб'єкта Російської Федерації. Відповідно до федерального закону під 5 серпня 2000 р. палата складається з представників, обраних законодавчими (представницькими) органами державної влади суб'єктів Російської Федерації, або призначених вищими посадовими особами суб'єктів Російської Федерації (керівниками вищих виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації). Строк повноважень таких представників визначається строком повноважень органів, що їх обрали або призначили, проте повноваженняпредставників можуть бути припинені достроково органом, що їх обрав (призначив), в тому ж порядку, в якому були вибрані (призначені) члени Ради Федерації.

Членом Ради Федерації може бути обраний (призначений) громадянин Російської Федерації не молодший ЗО років, що володіє відповідно до Конституції Російської Федерації правом обирати і бути обраним в органи державної влади. Кандидатури для обрання представника в Раді Федерації від законодавчого (представницького) органу державної влади суб'єкта Російської Федерації вносяться на розгляд цього органу його головою, а в двопалатному законодавчому (представницькому) органі — по черзі головами палат. При цьому група депутатів чисельністю не менше 1/3 від загального числа депутатів може внести альтернативні кандидатури. Рішення про обрання представника від законодавчого (представницького) органу приймається таємним голосуванням і оформляється ухвалою вказаного органу, а двопалатного законодавчого (представницького) органу — спільною ухвалою обох палат. Рішення вищої посадової особи суб'єкта Російської Федерації (керівника вищого виконавчого органу державної влади суб'єкта Російської Федерації) про призначення представника в Раді Федерації від виконавчого органу державної влади суб'єкта Російської Федерації оформляється указом (ухвалою) вищої посадової особи суб'єкта Російської Федерації (керівника вищого виконавчого органу державної влади суб'єкта Російської Федерації). Указ (ухвала) в триденний строк направляється до законодавчого (представницького) органу державної влади суб'єкта Російської Федерації і набуває чинності, якщо на черговому або позачерговому засіданні законодавчого (представницького) органу 2/3 від загального числа депутатів не проголосують проти призначення цього представника.

Рада Федерації є постійно діючим органом. Періодичність засідань визначається самою палатою. Засідання Ради Федерації є основною формою роботи палати. Вони проходять окремо від засідань Державної Думи, за винятком заслуховування послань Президента Російської Федерації або Конституційного суду Російської Федерації, виступів глав іноземних держав. Засідання Ради Федерації проводяться в м. Москва, у період з 16 вересня по 15 липня, і є відкритими. За рішенням Ради Федерації місце проведення засідань може бути змінено, а також може бути проведено закрите засідання.

Рада Федерації обирає зі свого складу голову Ради Федерації і його заступників, які проводять засідання і відають внутрішнім розпорядком палати. Рада Федерації утворює комітети і комісії з числа членів палати. Рада Федерації має право створювати, ліквідовувати і реорганізовувати будь-які комітети і комісії. Комітети Ради Федерації є постійно діючими органами палати. Всі члени Ради Федерації, за винятком голови Ради федерації і його заступників, входять до складу комітетів. Склад кожного комітету затверджується палатою. У Раді Федерації створюються комітети, наділені предметно-визначеною компетенцією.

Комітети здійснюють підготовку висновків з прийнятих Державною Думою і переданих на розгляд Ради Федерації федеральних законів і з проектів федеральних конституційних законів; розробляють і попередньо розглядають законопроекти і проекти інших нормативних правових актів, організовують проведення Парламентських слухань тощо. Рада Федерації має право також створювати комісії, діяльність яких обмежується певним строком або визначеними завданнями. Деякі з комісій є постійно діючими: Комісія з регламенту і парламентських процедур, Рахункова комісія.

Повноваження Ради Федерації визначені Конституцією Російської Федерації. Основною функцією палати є здійснення законодавчих функцій. Порядок розгляду Радою Федерації проектів федеральних конституційних законів і федеральних законів, прийнятих Державною Думою, визначається Конституцією Російської Федерації і регламентом Ради Федерації.

Обов'язковому розгляду в Раді Федерації підлягають прийняті Державною Думою федеральні закони з питань: федерального бюджету; федеральних податків і зборів; фінансового, валютного, кредитного, митного регулювання, Грошової емісії; ратифікації і денонсації міжнародних договорів Російської Федерації; статусу і захисту державного кордону Російської Федерації; війни і миру. Федеральний закон вважається прийнятим Радою Федерації, якщо за нього проголосувало більше половини від загального числа членів палати, а федеральний конституційний закон вважається прийнятим, якщо він прийнятий більшістю у кількості не менше 3/4 голосів. Крім того, федеральний закон, що не підлягає обов'язковому розгляду, вважається прийнятим, якщо протягом 14 днів Рада Федерації його не розглянула. У разі відхилення проекту федерального закону Радою Федерації палати можуть створити погоджувальну комісію для подолання виникших розбіжностей, після чого федеральний закон підлягає повторному розгляду Державною Думою і Радою Федерації. 0 ,

До відання Ради Федерації, окрім перерахованого вище, належить затвердження зміни меж між суб'єктами Російської Федерації; затвердження указу Президента Російської Федерації про введення воєнного або надзвичайного стану; вирішення питання про можливість використання Збройних Сил РосійськоїФедерації за межами території Російської Федерації; призначення виборів Президента Російської Федерації; звільнення Президента Російської Федерації з посади; призначення на посаду суддів Конституційного суду, Верховного суду, Вищого арбітражного суду Російської Федерації; призначення на посаду і звільнення з посади Генерального прокурора; призначення на посаду і звільнення з посади заступника голови Рахункової палати і половини її складу.

Низкою федеральних законів передбачено і інші повноваження Ради Федерації, не передбачені Конституцією. Рада Федерації, так само як і кожен її член, наділена правом законодавчої ініціативи. З питань відання Ради Федерації палата більшістю голосів від загального числа членів Ради Федерації, якщо інший порядок не передбачено Конституцією, приймає ухвали. Рада Федерації приймає регламент, в якому детально визначаються органи і порядок роботи Ради Федерації, участь палати в законодавчій діяльності, порядок розгляду питань, віднесених до відання Ради Федерації.

Статус члена Ради Федерації визначається Конституцією Російської Федерації, відповідно до якої члени Ради Федерації наділені недоторканністю протягом всього строку їх повноважень. Вони не можуть бути затримані, арештовані, обшукані, окрім випадків затримання на місці злочину, а також піддані особистому огляду, за винятком випадків, коли це передбачено федеральним законом для забезпечення безпеки інших осіб. Крім того, статус члена Ради Федерації регулюється федеральним законом "Про статус члена Ради Федерації і статус депутата Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації" (в редакції Закону від 5 липня 1999 р.).

Уряд Російської Федерації — федеральний орган виконавчої влади загальної компетенції. Порядок його формування розглянутий вище. Це колегіальний орган, до складу якого входять глава уряду, його заступники, федеральні міністри. Чисельний склад уряду визначає глава держави. Конституцією встановлено перелік підстав за яких можлива відставка уряду. Уряд наділений досить широкими повноваженнями, які визначаються Конституцією і федеральними законами. До них належить реалізація внутрішньої і зовнішньої політики, регулювання соціально-економічної сфери, забезпечення єдності системи виконавчої влади, розробка федеральних цільових програм і забезпечення їх реалізації, комплекс питань, що забезпечують ефективне функціонування економічної, бюджетної, фінансової, кредитної сфер, грошової політики, соціальної політики. Значні повноваження уряду і у сферах науки, культури, освіти; забезпе-чення законності, прав і свобод громадян. Конституція і закони регулюють перелік повноважень уряду у сфері оборони і державної безпеки, зовнішньої політики тощо. Уряд активно співпрацює з Президентом, Федеральними Зборами, органами судової влади, органами влади суб'єктів Російської Федерації.

Поиск по сайту: