ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ. За формою правління Франція — республіка, в якій елементи парламентської республіки

За формою правління Франція — республіка, в якій елементи парламентської республіки поєднуються з елементами прези-лентської. Конституція Французької Республіки набула чинності V жовтні 1958 р. Вона затвердила державний лад, що отримав назву П'ятої республіки.

Центральне місце в системі державних органів Франції належить Президентові. Після проведення референдуму в 2000 р., сірок повноважень Президента був скорочений з 7 до 5 років. Президент обирається шляхом загальних і прямих виборів за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості в першому турі і за мажоритарною системою відносної більшості — и другому турі. Повноваження Президента у всіх сферах державного життя надзвичайно широкі. Деякі з цих повноважень (наприклад, скликання надзвичайної сесії парламенту) вимагають міністерської контрасигнації, але найбільш важливі права здійснюються Президентом особисто. Стаття 5 Конституції закріплює за ним обов'язок забезпечувати "своїм арбітражем нормальне функціонування державних органів, а також правонаступництво держави". У цій же статті проголошується, що Президент є "гарантом національній незалежності, територіальної цілісності, дотримання угод Співтовариства і договорів". Президент наділений широкими прерогативами у сфері законодавства, зокрема, правом законодавчої ініціативи. Всі закони, прийняті парламенти, мають бути протягом 15 днів підписані і промульговані Президентом. Якщо він не згоден із законом або окремими його положеннями, то може зажадати повторного обговорення нього акту. Тільки після повторного прийняття законопроекту (Простою більшістю) Президент зобов'язаний його підписати. За пропозицією уряду під час сесій парламенту або за пропо-іицією палат Президент може передати на референдум законопроект, щодо організації державної влади, або такий, що містить схвалення певної угоди про Співтовариство або метою якого є ратифікація певного договору (ст. 11). У разі прийняття законопроекту Президент оприлюднює його в 15-денний строк. Будь-який законопроект може бути переданий Президентом в Консти-іуційну раду для перевірки його відповідності Конституції.

Що стосується відносин Президента з парламентом, то тут необхідно відзначити таке важливе його повноваження, як право розпуску нижньої палати парламенту. Проте це рішення він може прийняти тільки після консультації з прем'єр-міністром і головами палат парламенту (ст. 12). Лише у 2 випадках — протягом року з моменту виборів і в період здійснення Президентом надзвичайних повноважень — розпуск Національних іборів не допускається. Широкі прерогативи Президента і у сфері управління. Він головує на засіданнях Ради міністрів, підписує декрети, що обговорювалися на них, ухвали, призначає прем'єр-міністра і за його пропозицією — інших членівуряду, приймає відставку прем'єр-міністра і міністрів. Відповідно до ст. 13 Конституції Президент здійснює призначення на цивільні і військові посади. У сфері зовнішньої Політики президент представляє Францію у відносинах з іншими державами, укладає договори, призначає послів Франції в інші країни, приймає іноземних послів. Він є головнокомандуючим збройними силами. Крім того, Президент є гарантом незалежної судової влади та здійснює право помилування. Окрім перерахованих вище прав, здійснюваних Президентом в нормальних умовах, ст. 16 Конституції передбачає надзвичайні повноваження Президента "у разі виникнення безпосередньої загрози для Республіки". Рішення про введення в дію надзвичайних повноважень Президент приймає після консультації з прем'єр-міністром і інформує про це населення країни. Протягом всього строку дії надзвичайних повноважень в руках Президента зосереджена вся повнота влади.

Законодавчий орган республіки — парламент із встановленням П'ятої республіки відіграє відносно незначну роль в політичному житті країни. Парламент складається з 2 палат — Національних зборів і Сенату.

Національні збори, до складу яких входять 579 депутатів, обираються строком на 5 років. Для обрання депутатом нижньої палати встановлено вік — 23 роки. У 1995 р. був прийнятий закон про обмеження депутатського імунітету. Депутати володіють індемнітетом. Депутатський мандат вільний.

У Сенат входять представники департаментів "заморської Франції" і французів, що проживають за кордоном. У складі Сенату — 321 член, які обираються на 9 років. Мінімальний вік сенатора — 35 років. Кожні 3 роки склад Сенату оновлюється на 1/3.

Парламент збирається на чергові сесії двічі на рік.

Кожна палата має бюро, до складу якого входять голова (представник самої великої фракції), віце-голови, секретарі і квестори.

Кожна палата створює 6 постійних комісій, також можуть створюватися і спеціальні комісії.

Депутатські об'єднання (політичні групи) утворюються в нижній палаті у складі щонайменше 20 депутатів, у верхній — 14. У французькому парламенті за наявності Вільного мандата діє дуже жорстка фракційна дисципліна.

Основна функція парламенту — прийняття законів — значно обмежена Конституцією 1958 р. Перш за все, ст. 34 точно визначає коло питань, з яких парламент має право приймати закони. Вирішення питань, не включених до цього списку, віднесене до відання уряду. Якщо парламент перевищить своїповноваження, уряд має право вимагати від Конституційної ради прийняття рішення про розмежування компетенції- Про звуження прав законодавчої влади свідчить також обмеження депутатів в здійсненні ними законодавчої ініціативи (ст. 40) і пріоритет розгляду урядових законопроектів на засіданнях палат (ст. 42). Права парламенту обмежені і у фінансовій сфері. Стаття 47 Конституції встановлює певний строк для прийняття парламентом фінансових законопроектів. У разі порушення цього строку законопроект може набути чинності шляхом видання урядом відповідного акту.

Парламент наділений правом контролю за діяльністю уряду. Стаття 49 Конституції надає парламенту можливість виразити недовіру уряду, ухваливши резолюцію осуду. З метою проведення парламентських розслідувань палати можуть утворювати комісії, що перевіряють ті або інші факти і надають свої висновки.

Уряд Франції — Рада міністрів, згідно зі ст. 20 Конституції "визначає і проводить політику нації". До складу уряду входять прем'єр-міністр -г- глава уряду, міністри, що очолюють міністерства і державні секретарі, які керують підрозділами окремих міністерств. Функції уряду визначені в Конституції в стислій формі. Оскільки ст. 37 закріпила положення, що встановлює, що всі питання, не включені до сфери законодавства, вирішуються в адміністративному порядку, тобто в тій сфері, яка виходить за межі дії законів, акт уряду замінює закон. Крім того, згідно з ст. 38 Конституції, уряд з дозволу парламенту може приймати ордонанси (акти, що мають силу закону) і у сфері дії законів. Ордонанси мають бути затверджені спеціально виданим законом "до закінчення строку, вказаного законом, що дозволив їх видання". Уряд відповідальний перед Національними зборами. У разі ухвалення резолюції осуду абсолютною більшістю Національних зборів уряд повинен подати у відставку. У Конституції окремо визначені повноваження прем'єр-міністра. На нього покладена відповідальність за національну оборону, він повинен забезпечувати виконання законів, здійснювати нормотворчу діяльність і призначати осіб на деякі військові і цивільні посади. Прем'єр-міністр наділений істотними правами щодо парламенту: йому належить право законодавчої ініціативи, він може вимагати скликання парламенту, а також може вимагати, на підставі ст. 38 Конституції передання уряду законодавчих повноважень.

Конституційна рада — особливий орган, який контролює дотримання Конституції. До її складу входить 9 осіб, які призначаються строком на 9 років. Три члени Конституційної Ради призначаються Президентом, три — головою Сенату і триголовою Національних зборів. Всі закони до промульгації їх Президентом і регламенти палат до їх прийняття повинні надходити на розгляд Конституційної ради, яка дає висновок про їх відповідність Конституції. Якщо Конституційна рада вирішить,, що той або інший акт суперечить Конституції, то вона має право відмінити цей акт. Окрім функції конституційного нагляду до повноваження Конституційної ради віднесено спостереження за ходом президентських виборів, проведенням загальнонаціональних референдумів і розгляду спорів про правильність обрання депутатів парламенту. Рішення Конституційної ради остаточні і оскарженню не підлягають. Вони обов'язкові для всіх державних органів.

Державна рада — вищий орган адміністративної юстиції. Формально його очолює прем'єр-міністр, фактично — міністр юстиції. Рада перевіряє акти уряду на предмет відповідності Конституції, а також скарги громадян з приводу порушення їх прав.

Економічна і соціальна рада — консультативний орган при уряді. Вона формує висновки, щодо відповідності законопроектів, що належать до сфери урядовій компетенції (в основному це законопроекти економічного і соціального характеру) Кон-^ ституції. Рада має право брати участь в розробці цих проектів. Крім того, вона може висловити свою точку зору щодо виконання економічних планів. Члени ради можуть виступати перед делегатами парламенту висловлюючи свої думки з основних питань економічної і соціальної політики. Оскільки Економічна і соціальна рада — консультативний орган, її висновки не мають обов'язкового характеру.

Поиск по сайту: