Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Правовий прецедент: поняття, види, умови застосування



Правовий прецедент - це загальне офіційне правило, що встановлюється компетентним органом при вирішенні конкретної справи (у тексті рішення по конкретній справі), у тому випадку, коли він виявляє, що із всіх діючих правових норм жодна з них не підходить до даному випадку. Це загальне правило стає обов'язковим, частиною діючого права, що підлягає застосуванню, рівними по статусі даному державному органу, а також всіма нижчестоящими органами.

Визнання прецеденту джерелом права дозволяє судовим й адміністративним органам виконувати правотворческие функції, тому що вони фактично мають право створювати нові норми права. Тим самим усуваються протиріччя між практикою, що розвивається, і чинним законодавством, що дозволяє вирішувати справи при відсутності норм права.

Адміністративний прецедент[60]

Під адміністративним прецедентом варто розуміти певне правоположення, виражене в акті органа виконавчої влади або «квазісудового»[61] органа адміністративної юстиції в процесі дозволу правового питання при відсутності або невизначеності його законодавчої регламентації й служащее зразком для дозволу наступних аналогічних адміністративних справ.

Варто враховувати, що в різних правових системах поняття адміністративного прецеденту позначається різними словами й словосполученнями: adjudication - «квазісудова» діяльність (у США), jurisprudence constante - правовий звичай (у Франції), правоположення практики (у Радянській Росії) і ін., хоча дані терміни не у всіх випадках тотожні поняттю «адміністративний прецедент».

Зовнішнє вираження й текстуальне закріплення адміністративного прецеденту відбувається як у формі індивідуального акту «квазісудового» органу адміністративної юрисдикції або органа виконавчої влади, спрямованого на дозвіл окремих юридичних справ, так і у вигляді акту тлумачення норм позитивного права.

За внутрішньою структурою адміністративні прецеденти (з певною часткою умовності) можна віднести до особливого роду правоположеннь, що має структуру нетипових нормативних приписань, які, як правило, містять у собі один або кілька елементів правової норми (гіпотезу й/або диспозицію), у яких укладено, що привносить певну новизну в регулювання суспільних відносин.

Види адміністративних прецедентів мають специфіку залежно від їхнього характеру й виконуваної ролі в удосконалюванні чинного законодавства й практики його застосування. У роботі проводиться класифікація адміністративних прецедентів по різних підставах.

Залежно від органів, що створюють прецедентную норму, різняться адміністративні прецеденти міжнародних виконавчих органів і прецеденти внутрішньодержавних органів виконавчої влади, які, у свою чергу, можна підрозділити на прецеденти, створені органами виконавчої влади й «квазвсудовими» органами адміністративної юстиції. По сфері дії виділяються федеральні, регіональні й локальні (сформульованими місцевими органами виконавчої влади) адміністративні прецеденти. По змісту розмежовуються правовстановлюючі адміністративні прецеденти (подолання пробілів у праві) і адміністративні прецеденти тлумачення (правотолкующие адміністративні прецеденти). За часом дії адміністративні прецеденти розділяються на необмежені у своїй дії в часі й обмежені в часі (наприклад, до прийняття відповідного нормативного правового акту). Характер впливу на суспільні відносини дозволяє класифікувати адміністративні прецеденти на «позитивні» і «негативні» адміністративні прецеденти.

Судовий прецедент

Тепер про таку форму права, як судовий прецедент. Органом, що створю прецедент є суд.

Якщо суд взагалі не знаходить правової норми для рішення суперечки, він виявляється перед вибором: або взагалі відмовитися від розгляду суперечки, або ж, виходячи із загальних принципів тієї або іншої правової системи, установити нову норму (правило) поводження, або так витлумачити подібну діючу норму, щоб поширити її на конкретну суперечку, покласти неї в основу свого рішення, вироку.

Суди у багатьох країнах, застосовуючи загальні принципи, аналогії права або закону, заповнюють законодавство. З ряду однорідних рішень із приводу однорідних випадків, у міру того, як ці рішення здобували характер зразка, приклада, одержували обов'язкову чинність, ставали своєрідним судовим звичаєм, виникала така форма права як судовий прецедент.

В деяких правових системах існує механізм, що може перетворювати деякі рішення судових органів високого рівня в судовий прецедент, тобто у відповідну норму права, яке треба випливати так само, як і закону. Виникає прецедентне право, поряд із правом статутним (від лат. statutum - постанова, нормативно-правовий акт).

Наприклад, у США судові прецеденти створює Верховний Суд, розглядаючи найбільш значимі справи, що мають, як правило, суспільно-політичне, конституційне значення. Ці справи проходять різні судові інстанції, поки по них не виносить остаточне рішення Верховний Суд. Це рішення завжди ґрунтовно аргументується, воно обов'язково, авторитетно, завжди публікується, забезпечується виконанням.

Таким, наприклад, була справа Брауна (1954). Неповнолітній юнак негритянського походження прагнув бути прийнятим у державні школи на несегрегаційній основі. Федеральний окружний суд відмовив йому в цьому, на основі доктрини «різних, але рівних можливостей». Верховний Суд відкинув цю доктрину. «Ми робимо висновок, - написано в рішенні Суду, - що в області державного утворення доктрина «роздільних, але рівних можливостей» не має місця».

Судовий прецедент створюється, як правило, вищим органом судової системи. Варто враховувати, що в сучасному світі відсутні держави, у правовій системі яких діють тільки судові прецеденти. У США, наприклад, діють і закони, і судові прецеденти, те ж і в Англії. Більше того, у так званій англосаксонській правовій системі йде процес, при якому збільшується питома вага статутного права, а в романській правовій системі (Франція, Німеччина й т.д.) збільшується питома вага прецедентного права.

Цей же процес характерний і для України. Багато роз'яснень Пленуму Верховного Суду України здобувають характер судових прецедентів, коли в них конкретизуються й деталізуються загальні норми закону, коли розкривається й установлюється однозначне розуміння оцінних понять.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.