Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Депутатський імунітет, дипломатичний імунітет



Депутатська недоторканість (імунітет) передбачає неможливість притягнення депутата до юридичної відповідальності за діяння, які містять ознаки злочинів та/або правопорушень, без попереднього санкціонування парламентом (в деяких випадках – після прямої заборони притягнення депутата до відповідальності).

У міжнародній доктрині існує декілька принципових підходів до обгрунтування надання дипломатичних привілеїв та імунітетів:

Ø принцип взаємності – у його основі лежить розуміння того, що надання дипломатичних привілеїв та імунітету здійснюється на взаємній основі;

Ø принцип альтернативності – у його основі лежить твердження про те, що надання привілеїв та імунітетів є правом, а не обов'язком держави;

Ø принцип функціональної необхідності – у його основі лежить визнання того, що в державі перебування дипломатичному представництву іноземної держави повинні бути створені належні умови для ефективної діяльності.

Слід зазначити, що саме на такому підході базується Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року.

Дипломатичні привілеї – це особливі переваги і пільги, надані представництвам і їхнім співробітникам, у порівнянні з громадянами держави перебування.

Дипломатичні імунітети – це вилучення представництва і його співробітників із юрисдикції і примусових дій із боку держави перебування.

До привілеїв та імунітетів дипломатичних представництв належать такі:

ü недоторканність помешкань представництва —вона означає, що власті держави перебування не можуть ступати в це помешкання без згоди глави представництва.

ü фіскальний імунітет (від латин, fiscalis — казенний) означає звільнення дипломатичних представництв від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів і мит, крім зборів за конкретні види обслуговування.

ü недоторканність архівів і документів представництва – ці об'єкти недоторканні у будь-який час і незалежно від їхнього місцезнаходження, тобто де б вони теоретично не знаходилися.

ü свобода зносин представництва – означає, що дипломатичне представництво має свободу зносин із своїм урядом, іншими представниками і консульствами акредитованої держави, де б вони не знаходилися.

ü право користування прапором і емблемою держави, що акредитує – це право належить як самому представництву, так і його главі.

До особистих привілеїв та імунітетів належать:

ü недоторканість особи дипломата – особа дипломатичного агента недоторканна, він не підлягає арешту або затримці в будь-якій іншій формі.

ü недоторканність житла – приватна резиденція дипломатичного агента користується тією ж недоторканністю і захистом, що і помешкання дипломатичного представництва (приватна резиденція дипломатичного агента містить у собі будь-яке помешкання, у якому може мешкати дипломат: квартиру, номер у готелі, будинок).

ü імунітет від юрисдикції – дипломатичний агент користується імунітетом від карної, цивільної й адміністративної юрисдикції держави перебування. Він має абсолютний імунітет від карної юрисдикції.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке дія нормативно-правового акту?

2. Як визначити момент набрання чинності нормативного акту?

3. Які строки набрання чинності та завершення дії нормативних актів?

4. Як діють нормативні акти згідно темпоральних правил?

5. Чи мають міжнародні договора пріоритет в порівнянні з національним законодавство?

Система права і система законодавства

«Новые системы плодят новые проблемы»

Основная теорема систематики

План

1. Поняття та риси системи права

1.1. Єдність і узгодженість, диференціація (поділ), об’єктивність системи права.

1.2. Співвідношення понять «правова система», «система права», «система законодавств»

1.3. Структура системи права

1.4. Норма права, інститут права як структурні елементи системи права

1.5. Поняття та риси галузі права.

1.6. Класифікація галузей права

1.7. Вітчизняні галузі права

2. Предмет і метод правового регулювання як критерій поділу системи права на галузі та інститути, їх структура

3. Поняття і структура правової системи

3.1. Типологія правових систем

3.1.1. Романо-германський тип правової системи (Італія, Франція, Португалія, Іспанія, Швейцарія, Австрія та ін.). Місце нормативних актів у системі джерел (форм) права.

3.1.2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Ірландія, США, Канада, Австралія та інші колишні колонії Британської імперії)

3.1.3. Змішаний тип правової системи, що виник на основі романо-германської та англо-американської (Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Данія, Аргентина, Чилі, Парагвай, Уругвай)

3.1.4. Релігійно-традиційний тип правової системи: мусульманське, індуське, канонічне, іудейське право, звичаєве, далекосхідне право

3.1.5. Соціалістичні правові системи (Куба, КНДР, КНР, В’єтнам)

4. Поняття та ознаки системи законодавства.

4.1. Співвідношення системи законодавства і системи права

5. Систематизація правових актів.

5.1. Інкорпорація, кодифікація – їх види

5.2. Зводи, збірники нормативних актів




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.