Загальні вимоги до форми нормативних актів (формулювання заголовних назв статей і частин тексту, юридичного стилю, юридичної мови):
1) логічна послідовність і компактність викладу нормативних розпоряджень, що містяться в нормативному акті;
2) відповідність змісту закону його найменуванню;
3) відсутність суперечностей усередині нормативного акта, а також суперечностей з іншими нормативними актами; заповнення прогалин;
4) наявність формальних реквізитів у нормативних актах: найменування акта; органу, що його видав; місця видання; дати видання; підписів офіційних осіб; порядкового номера;
5) наявність встановленої структури нормативного акта: глав, розділів і частин — у великих законах; статей — у всіх законах; пунктів — у підзаконних актах; заголовків у кожній статті — у законах, переважно в кодексах, а також можливість преамбул в окремих законах; додатків — у підзаконних нормативних актах.
6) стислість викладу і разом з тим ясність, логічність, граматична правильність мови нормативного акта — без художньої красивості і декларативних положень: метафор, епітетів, порівнянь, абревіатур, ненормативних слів і словосполучень та ін.
Для юридичної мови характерним є наказовий стиль викладу.
Відступ від цих вимог призводить до юридичних помилок: прогалин у нормативному акті, суперечностей між його статтями, нечітких формулювань, стилістичних погрішностей та ін., які знижують якість акта, ускладнюють його усвідомлення і роз'яснення (тлумачення), реалізацію норм права в конкретних відносинах.
Види юридичних (правотворчих) помилок такі.
Ø Власне юридичні — прийняття декларативних норм, тобто норм, не забезпечених матеріальними ресурсами і необхідними юридичними засобами; наявність колізійних норм, тобто норм, що суперечать одна одній; відсилання до неіснуючих нормативно-правових актів або неповне закріплення життєвих обставин, що мають істотне значення для застосування норм права; прогалини та ін.;
Ø Логічні — наявність логічних суперечностей між окремими нормативними розпорядженнями, порушення домірності визначення понять; тавтологія — повторення одного терміна в іншому, наприклад, «живі тварини», «ліс як деревна рослинність»; визначення одного невідомого терміна через інший невідомий, наприклад, визначення оперативно-розшукової діяльності як виду діяльності, здійснюваної шляхом проведення оперативно-роз-шукових заходів, та ін.;
Ø Граматичні — наявність ненормативних словосполучень, громіздких конструкцій, що ускладнюють розуміння змісту статті нормативного акта, та ін..
Юридична техніка в правозастосовній діяльності містить:
1) методики роботи над текстами правозастосовних актів;
2) прийоми найдосконалішого викладу думки правозастосу-вача (суду, адміністрації та ін.) у судовому рішенні, рішенні арбітражних судів та інших актах;
3) вибір найдоцільнішої структури правозастосовного акта, термінології і мови та ін.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття, принципи та види правотворчості.
2. Поняття і стадії законотворчості в Україні.
3. Як співвідносяться категорії «правотворчість» та «законотворчість»?
4. Що таке юридична техніка?
5. Хто має право законодавчої ініціативи?
Дія нормативно-правових актів
«Если проблема требует множества совещаний,
они, в конечном счете, станут важнее самой проблемы»
Закон Хендриксона
План
1. Поняття та межі дії нормативно-правових актів
2. Дія нормативно-правових актів у часі
2.1. Набрання чинності та припинення дії нормативно-правових актів
2.2. Способи, що визначають початковий момент дії акта
2.3. Визначення моменту завершення дії акта
2.4. Пряма, зворотна, переживаюча дія нормативно-правових актів у часі
3. Дія нормативно-правових актів у просторі
3.1. Територіальний та екстериторіальний принцип дії нормативно-правових актів у просторі
3.2. Можливість застосування законодавства однієї країни на території іншої країни
3.3. Пріоритет міжнародних договорів, у яких бере участь Україна, перед внутрішнім законодавством