Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Підзаконні нормативно-правові акти: поняття та види, значення в нормативному регулюванні



Окрім законів, що є основною формою вираження нормативно-правових актів, існують акти, які служать для приписань адміністративних розпоряджень уряду, інших органів виконавчої влади. Так, уряд у цій формі видає постанови й розпорядження, значну частину нормативно-правових актів становлять акти міністерств і відомств, місцевих органів влади.

До них ставляться правила, накази, інструкції, декларації, циркуляри, листи, постанови, рішення, вказівки, програми, конвенції, положення, устави й т.п.

Теорія права дає наступне визначення цього поняття: «Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ компетентного органу, який видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання.

Підзаконні нормативно-правові акти класифікують на основні види:

1. За суб’єктами видання:

Ø укази і розпорядження Президента України;

Ø постанови Верховної Ради;

Ø постанови Президії Верховної Ради;

Ø рішення і постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

Ø постанови Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

Ø розпорядження голів обласних і районних державних адміністрацій;

Ø рішення, нормативні ухвали місцевих рад народних депутатів;

Ø інструкції, вказівки і накази керівників міністерств, державних комітетів та відомств України;

Ø рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;

Ø накази (нормативні) керівників відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;

Ø нормативні накази, інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій;

2. За юридичною силою:

Ø загальні (поширюються на всю територію та населення держави, наприклад, постанови ВРУ, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України);

Ø відомчі (поширюються на певну сферу суспільних відносин, як: акти міністерств, відомств, державних комітетів);

Ø місцеві (чинні на території певної адміністративної одиниці, зокрема, акти місцевих органів виконавчої влади);

Ø локальні (регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їхніх працівників, наприклад, накази і розпорядження адміністрацій).

Підзаконні нормативно-правові акти відіграють важливу роль у регулюванні суспільних відносин. їхня дія спрямована на виконання та конкретизацію вимог законів. Адже законами регулюються найважливіші суспільні відносини. Всі інші суспільні відносин регулюються підзаконними актами. Це дає можливість оперативніше на законодавчому рівні вирішувати всі нагальні державні проблеми.

Нормативне значення роз’яснень Пленуму Верховного Суду України та Вищого Господарського Суду України. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства[63]

За своєю суттю роз’яснення та тлумачення – це синонімічні поняття.

Офіційне тлумачення Конституції України, законів та інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим здійснює Конституційний Суд України (п.4 ст.13 ЗУ «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р. № 422-96/ВР).

В інших випадках офіційне загальнообов’язкове тлумачення нормативно-правових актів шляхом відповідних роз’яснень здійснюють інші органи державної влади на підставі повноважень, наданих їм законом.

Наприклад, Центральна виборча комісія згідно з п.5 ст.17 ЗУ «Про Центральну виборчу комісію» від 30.06.2004 р. № 1932-IV вправі приймати обов’язкові роз’яснення і рекомендації з питань застосування законодавства про вибори і референдуми; органи податкової служби на підставі п.4 ст.8 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-XII та п.4.4.2 ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2182-ІІІ вправі давати податкові роз’яснення.

У ЗУ «Про судоустрій України» (п.2 ч.2 ст.47) закріплено повноваження ВСУ давати судам загальної юрисдикції роз’яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики. Тому можна говорити про офіційний характер роз’яснень, що містяться у постановах Пленуму ВСУ. Суть цих роз’яснень виражається у знятті ними невизначеності у змісті законів, інших нормативно-правових актів, що застосовуються судами, шляхом конкретизації неясних, неповних чи суперечливих положень законодавства.

Слід зазначити, що Пленум ВСУ не є правотворчим органом, а, значить, за своїми повноваженнями не вправі змінювати або доповнювати норми права. Тому всі роз’яснення ВСУ повинні здійснюватися тільки в межах обсягу чинних норм права та їх змісту. Будучи правозастосовним органом і в силу конституційного принципу поділу влади, суд може тільки роз’яснювати чинні правові норми.

Однак, на жаль, Пленум ВСУ не завжди дотримується вищезазначених принципів, часто закріплюючи в своїх постановах з питань застосування законодавства фактично нові норми права, що створюються ним самим. Одним з яскравих прикладів подібних перевищень своїх повноважень є роз’яснення, вміщені до п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» віл 24.10.2008 р. № 13.

Роз’яснення з питань застосування законодавства здійснюється ВСУ з метою забезпечення:

Ø однаковості судової практики, а з нею – і дотримання конституційних принципів верховенства закону та рівності перед законом і судом;

Ø системності застосування законодавства судами загальної юрисдикції;

Ø пріоритетної реалізації у судовому правозастосуванні правових засад, перш за все, загальновизнаних міжнародно-правових принципів.

Таким чином, постанови Пленуму ВСУ з питань застосування законодавства, – це різновид офіційного (виходять від уповноваженого органу) виду роз’яснень, що здійснюються дедуктивним методом – від загальних норм права до так званих правоположень, що їх конкретизують.

Слід визнати, що в результаті узагальнень судової практики Пленум ВСУ у своїх постановах з питань застосування законодавства формулює правоположення, для яких характерний певний ступінь узагальненості та фактичної обов’язковості.

Правоположення – це концентровані вирази юридичної практики. В силу цього вони здатні компенсувати природне відставання норм права від динаміки суспільних відносин, можуть усувати протиріччя між відносним «консерватизмом» права і потребами суспільства, що постійно змінюються в результаті швидких перетворень сучасного світу. Розумне, зважене використання правоположень у кінцевому рахунку забезпечує стабільність правопорядку, відновлення справедливості, зміцнення законності.

Проблема можливості існування прецедентної форми права турбує юристів уже багато століть.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. при розгляді справ суди зобов’язані застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права. Таким чином, прецедентне право Європейського суду стає особливим джерелом права і для України, яка закріпила це положення на законодавчому рівні.

На сьогодні постанови Пленуму ВСУ з питань застосування законодавства – це не нормативно-правові акти, а різновид офіційних роз’яснень чинного законодавства, які не мають формально обов’язкової сили. Саме тому постанови Пленуму ВСУ і не можуть входити до системи джерел права України. Разом з тим, вони слугують фактичним орієнтиром як для судів, так і для інших суб’єктів-учасників правовідносин. У них містяться правоположення – концентровані вирази юридичної практики, фактичне застосування яких забезпечується повноваженнями вищої судової інстанції скасовувати рішення судів, які свідчать про неоднакове застосування судами касаційної інстанції законодавства.

Значення постанов Пленуму ВСУ з питань застосування законодавства полягає у тому, що вони здатні компенсувати відставання норм права від розвитку суспільних відносин, усувати певні неясності чи суперечності законодавства, а також відігравати роль своєрідного барометра для нормотворців в роботі над постійним удосконаленням чинного законодавства.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке джерело права в матеріальному, ідеологічному, формально-юридичному розумінні?

2. Як побудований взаємозв'язок сутності, змісту і форми права?

3. Чому існує різномаїття форм права.?

4. Як залежать форми права від різних правових системах сучасності?

5. Яка роль у правового звичаю?

6. Як здійснюється практичне використання правових прецедентів в правових системах сучасності?

7. Яка роль у нормативно-правових актів? Що покладено в сутність цього джерела права?

8. Яким чином відбувається порядок прийняття законів в Україні? Стадії.

9. Чи може загальнодержавний референдум приймати законо в Україні?

10. Практичне значення впдзаконних нормативно-правових актів.

11. Значення роз'яснень Пленуму Верховного Суду України та Вищого Господарського Суду України в роботі юриста?

Правотворчість

«Есть правила для выбора решения,

но нет правил для выбора этих правил»

Закон Энона

План

1. Поняття та ознаки правотворчості

1.1. Функції правотворчості

1.2. Принципи правотворчості

2. Класифікація правотворчості

3. Стадії правотворчості. Основні та допоміжні стадії

4. Правотворча (законодавча, юридична) техніка, ї поняття та ознаки

4.1. Правове прогнозування і планування законодавчої діяльності

4.2. Нормативні приписи, нормативна побудова, юридичні конструкції, галузева типізація як основні засоби законодавчої техніки

4.3. Юридична термінологія та принципи її використання




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.