Загально-соціальні функції права

Соціальні функції — це специфічний ракурс права, де регулятивна і охоронна функції «поєднуються» у відокрем­леній якісно однорідній сфері соціальних відносин, еко­номіці, політиці, ідеології.

Розглянемо деякі основні функції права:

Економічна функція права здійснюється як безпосередньо через регулювання правомірних дій учас­ників економічних відносин, так і опосередковано, шляхом погрози застосування санкцій чи їх реалізації за скоєння правопорушень у сфері економіки. Право завжди було гарантом власності та свободи підприємництва.

На основі правових норм в економічних відносинах ви­никали урегульовані правом відносини. Найважливішою правовою формою таких відносин був і залишається договір, у якому йдеться про права та обов'язки сторін і у якому останні визначають умови настання тих чи інших правових наслідків (результатів).

Політична функція права полягає насамперед у регулю­ванні відносин влади, відносин між соціальними групами і особливо в регулюванні національних відносин. Права і свободи людини — також важливий об'єкт по­літичної функції права, що не втрачає своєї актуальності і нині.

Виховна функція права є результатом здатності права виражати ідеологію певних кланів і соціальних сил та його спроможність впливати на думки і почуття людей. Одне з найважливіших завдань виховної функції права – вихо­вання високої правосвідомості, формування у громадян сти­мулів правомірної поведінки.

Компенсаційна функція властива різним галузям права, оскільки виконує важливу роль в регулюванні відносин між громадянами і юридичними особами, виступає необхідним інститутом гармонізації інтересів суб'єктів права, стабіль­ності суспільних відносин.

Конституція України також передбачає компенсацію за примусове відчуження майна для державних потреб (ст. 41), за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого са­моврядування тощо.

Наявність у права обмежувальної функції пов'язана з його призначенням бути регулятором суспільних відносин. Регу­лювати – це означає регламентувати варіанти поведінки, які повинні відповідати інтересам певних соціальних груп, класів, індивідів, всього суспільства. Для того, щоб дії од­них суб'єктів права не порушували прав та інтересів інших, щоб відносини в суспільстві були більш гармонійними, право встановлює певні обмеження для суб'єктів правовідносин, долаючи тим самим анархію і сваволю. Обмеження прав – це своєрідне вирівнювання протилежних інтересів. Так, Конституція України, дозволяючи ідеологічний плюралізм, одночасно обмежує можливості створення окремого спря­мування партій, організацій і рухів. У Конституції прямо зазначається (ст. 37), що забороняється створення і діяльність громадських організацій, мета і дії яких спрямовані на на­сильницьку зміну основ конституційного ладу.

Поновлююча функція займає особливе місце у механізмі правового впливу. За допомогою правових засобів поновлюють порушений громадський порядок; дуже часто понов­люється і попереднє правове становище суб'єктів права (гро­мадянин, наприклад, знову одержує ті права, яких був по­збавлений, йому повертають майно, поновлюють на роботі, реабілітують його ім»я тощо).

Інформаційна функція полягає в тому, що щевні законодавчі доку­менти можуть надавати відомості про державу не менші, ніж окремі наукові трактати. Наприклад, у Конституції України йдеться про те, що Україна є суверенною і неза­лежною, демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1); систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села (ст. 133) тощо. Таку інформацію може надати тільки Конституція.

Екологічна функція. Основними об'єктами екологічної функції права є земля, її надра, ґрунти, атмосферне повітря, ліси, рослинний і тва­ринний світ, навколоземний космічний простір тощо.