Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів

Особлива увага в законодавстві приділяється охороні праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких робо­тах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підзем­них роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування).

Граничнодопустимі навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до 2 разів на годину) скла­дають 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.

Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверх­ні — 350 кг, а з підлоги — 175 кг. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене зусилля не повинно переви­щувати 10 кг.

Не допускається залучати до робіт у нічний час (з 22 до 6 годи­ни ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні дні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди.

Вагітні жінки, згідно з медичним висновком, переводяться на період вагітності на іншу, легшу роботу, зі збереженням серед­нього заробітку з попереднього місця. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, за неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу зі збереженням середнього заробіт­ку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років. Перед відпусткою за вагітністю і пологами або безпосеред­ньо після цього жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на цьому підприємстві.

Крім відпустки за вагітністю і пологами (70 днів до і 56 після), жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною віку трьох років. За час відпустки зберігається

Розділ 13

місце роботи (посада) і виплачується допомога із держстраху. Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку, додаткові перерви для году­вання дитини не рідше ніж через три години, тривалістю не мен­ше ЗО хвилин кожна. Ці перерви включаються в робочий час і оп­лачуються за середнім заробітком. Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації під­приємства, коли допускається звільнення з обов'язковим праце­влаштуванням .

Законодавством України забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а та­кож на підземних роботах. Забороняється залучати осіб, молод­ших 18 років, до нічних і надурочних робіт і до робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП).

Не допускається прийняття на роботу осіб, які не мають 16 ро­ків. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули 15 років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускаєть­ся прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для вико­нання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час із досягненням ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, які не досяг­нули 18-ти років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щоро­ку підлягають обов'язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП).

Для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років встановлено скоро­чений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-літніх — 24-го-динний.

Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один ка­лендарний місяць у літній час або за їхнім бажання у будь-яку іншу пору року.

Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до перенесен­ня і пересування важких речей, вага яких перевищує встановлені граничні норми.

Система управління та законодавство з охорони праці

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важ­ких речей неповнолітніми затверджені наказом МОЗ України від 22.03.1996 р. № 59 (табл. 13.6).

Таблиця 13.6. Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми

Для дорослих чоловіків гранична норма — 50 кг. Для інвалідів створюються умови праці згідно з рекомендаці­ями МСЕК.

13.2.4. Державні нормативно-правові акти про охорону праці

За визначенням, державні нормативно-правові акти про охо­рону праці (ДНАОП) — це правила, норми, регламенти, положен­ня, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чин­ність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодав­ством передбачено, що, залежно від сфери дії, ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

З метою машинного оброблення державні нормативні акти про охорону праці повинні кодуватися згідно зі схемою на рис. 13.14 та рис. 13.15. Група для міжгалузевих нормативних актів має цифрове позначення залежно від державних органів, які їх затвер­дили. Наприклад, 0.00 — Держнаглядохоронпраці, 0.03 — Мі­ністерство охорони здоров'я, 0.06 — Держстандарт тощо. Група для галузевих нормативних актів має цифрове позначення згідно

16 5-379

Розділ 13

з класифікатором, складеним на основі "Загального класифікато­ра галузей господарської діяльності Мінстату України". Напри­клад, 1.1.10— електроенергетика, 1.3.10— хімічна промисло­вість, 2.1.20 — тваринництво та птахівництво, 5.1.11— заліз­ничний транспорт, 7.1.30 — громадське харчування, 9.0.24 — пожежна охорона, 9.2.00 — народна освіта, 9.7.00 — органи дер­жавного управління та ін.

Рис. 13.14. Схема кодування для міжгалузевих нормативних

Актів

Система управління та законодавство з охорони праці

НАОП 1.8.10-1.21-97 назва документа

Рис. 13.15. Схема кодування для галузевих нормативних актів

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ).

В галузі охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять"; ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення"; ДСТУ 3038-95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять" та деякі інші, що невдовзі повинні замінити ще частково чинні міждержавні стан­дарти — ГОСТи, Системы стандартов безопасности труда (ССБТ). Чинні ГОСТи, що належать до ССБТ, мають шифр системи 12 і по­діляються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такий шифр:

Організаційно-методичні стандарти — 0.

Стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників — 1.

Стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання — 2. Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів — 3. Стандарти вимог до засобів захисту працюючих — 4.

Приклад позначення міждержавного стандарту: ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху ра­бочей зоны", де ГОСТ — Государственный общесоюзный стандарт (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мо­вою, вживається російська абревіатура); 12 — стандарти безпеки праці; 1 — шифр підсистеми; 005 — порядковий номер стандар­ту; 88 — рік затвердження або перегляду і назва стандарту.

Стандарти ССБТ підсистеми "0, 2, 3, 4" можуть бути державни­ми, галузевими і республіканськими, а підсистеми "0" також і стандартами підприємств (об'єднань).

492____________________________________________________ Розділ 13

Окрім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП, в Україні діють: санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги щодо виробничої санітарії та гігієни праці; будівельні норми і правила (СНиП — строительные нормы и правила), де викладені вимоги до будівель і споруд залежно від їхнього призначення й пожежної небезпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть зустрічатися посилання на ОНТП — отраслевые нормы технологического проектирования (рос.) або ISO — міжнародні норми.

У 2002 році затверджені державні будівельні норми України ДБНВ.1.1.7-2002 (на заміну СНиП 2.01.02-85) "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", в яких встановлена по­жежно-технічна класифікація будівельних матеріалів, конструк­цій та інші вимоги.

До основних нормативних актів підприємства належать:

— Наказ Держнаглядохоронпраці № 132 від 12.12.93 р.

— Положення про систему управління охороною праці на під­приємстві;

— Положення про службу охорони праці підприємства;

— Положення про комісію з питань охорони праці підприєм­ства;

— Положення про роботу уповноважених трудового колекти­ву з питань охорони праці;

— Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань пра­цівників з питань охорони праці;

— Положення про організацію і проведення первинного та пов­торного інструктажів, а також пожежно-технічного міні­муму;

— Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відпо­відності до нормативних актів про охорону праці;

— Положення про організацію попереднього і періодичних ме­дичних оглядів працівників;

— Положення про санітарну лабораторію підприємства;

— Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

— Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вог­невих робіт на підприємстві;

— Загальнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожеж­ної безпеки;

— Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

Система управління та законодавство з охорони праці 493

— Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охоро­ни праці;

— Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;

— Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або ін­ших рівноцінних харчових продуктів працівникам підпри­ємства, що працюють у шкідливих умовах;

— Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуаль­ного захисту.

Виходячи із специфіки виробництва та вимог чинного законо­давства, власник затверджує нормативні акти із вищезазначено­го переліку та інші, що регламентують питання організації охо­рони праці. На підприємстві повинні бути всі нормативно-право­ві акти, які охоплюють всі питання щодо виконання функцій і завдань системи управління охороною праці.

13.2.5. Міжнародні нормативно-правові акти про охорону праці

Міжнародна організація праці була створена у 1919 році. Штаб-квартира МОП — Міжнародне бюро праці (МБП) — розташована в Женеві (Швейцарія).

Головною метою МОП є сприяння встановленню міцного миру на основі соціальної справедливості, покращення умов праці і жит­тя працівників усіх країн.

Виняткова особливість МОП — це її тристороння структура: в діяльності Організації на рівних засадах беруть участь представ­ники урядів, організацій працівників і роботодавців усіх країн — членів МОП.

До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у між­народно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з пи­тань умов праці та життя працівників; розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важ­ливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін.); надання допомоги державам — членам МОП в удосконаленні

Розділ 13

національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, покращенні умов праці шляхом здійс­нення міжнародних програм технічного співробітництва, прове­дення дослідницьких робіт і видавничої діяльності.

МОП прийняла 181 конвенцію і 188 рекомендацій з різних соціально-трудових проблем. На сьогодні Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких — найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини.

Вищим органом МОП є Міжнародна конференція праці; вико­навчий орган — Адміністративна рада.

За останні роки МОП ухвалила низку значущих міжнародно-правових документів, спрямованих на захист працівників від про­фесійних ризиків (у публікаціях МБП цей термін визначається як "джерело небезпеки для життя й здоров'я працівника, з яким він стикається у виробничому середовищі під час виконання своїх виробничих функцій").

У 1981 році 67-ма сесія Міжнародної конференції праці ухва­лила Конвенцію 155, доповнену Рекомендацією щодо професій­ної безпеки, здоров'я та виробничого середовища.

В обох актах передбачені заходи, яких треба вживати на націо­нальному рівні та на самих підприємствах. Державна влада по­кликана формулювати, здійснювати і періодично переглядати національні заходи щодо запобігання нещасним випадкам, проф­захворюванням та спричиненій ними шкоді для здоров'я. Праце­давці, зі свого боку, повинні зробити все необхідне, щоб робочі місця, машини, обладнання та виробничі процеси були безпечни­ми і не загрожували здоров'ю, а також забезпечити заходи з на­дання невідкладної допомоги потерпілим. Працівники зобов'язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, співпрацювати з працедавцем у справі організації безпечних і не­шкідливих умов виробництва, а також мають право припинити роботу, якщо вважають, що вона небезпечна для їхнього життя чи здоров'я або для навколишніх людей і природного середовища.

Міжнародний інформаційний центр з техніки безпеки та гігієни праці (МІЦ) видає збірники, котрі надсилаються більш ніж у 100 країн світу. Ці збірники є бібліографією опублікованих і неопублі-кованих досліджень, монографій, кінофільмів і журнальних статей, розподілених укладачами за основними видами професійних ризи­ків (наприклад, вибухо- та пожежонебезпечні матеріали, пил і аеро­золі, шум та вібрація тощо) і чинниками умов праці за стандартною

Система управління та законодавство з охорони праці 495

класифікацією ООН та іншими категоріями (статистика, ергоно­міка та ін.).

МОП ухвалила Конвенцію 121 та Рекомендацію 121 про допо­могу у випадках виробничого травматизму, Конвенцію 128 про допомогу із інвалідності, старості й у випадку втрати годувальни­ка, а також відповідну Рекомендацію 131.

Іншим основним напрямом роботи МОП є надання консуль­тацій експертів і технічної допомоги у питаннях, пов'язаних із трудовою та соціальною політикою.

Рада Європейського союзу в 1980 році прийняла директиву № 110 IX про охорону праці працівників від фізичних, хімічних і біологічних небезпечних і шкідливих чинників, а в 1989 році — директиву № 391 щодо попередження небезпек на виробництві. Ця директива зобов'язала працедавців здійснювати оцінку ризи­ку і підвищення рівня охорони праці, проведення превентивної політики безпеки на підприємстві, усунення небезпек і надання ' допомоги потерпілим. Для розвитку цієї директиви розроблено багато конкретних норм безпеки праці (стандарти вимог безпеки до обладнання, машин, механізмів, інструменту, засобів індиві-I дуального захисту тощо).

1994 року створена Європейська агенція безпеки й охорони здо­ров'я на роботі (European Agency for Health and Safety at Work) ; у м. Більбао (Іспанія). У 2000 році Європейська комісія встанови-I ла порядок перегляду нормативних актів союзних держав щодо [ відповідності їх європейським нормам охорони здоров'я, безпеки і гігієни праці.

13.2.6. Навчання з питань охорони праці

Типове положення (ДНАОП 0.00-4.12-99) про навчання з пи­тань охорони праці (далі — Типове положення) спрямоване на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань

І охорони праці, яке проводиться з працівниками в процесі трудо-

I вої діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами

І закладів освіти (далі — ЗО).

На підприємствах на основі Типового положення з урахуванням

І специфіки виробництва та вимог державних, міжгалузевих і галу­зевих нормативних актів з охорони праці розробляються і затвер-

I джуються наказами керівників відповідні положення підприємств

Розділ 13

про навчання з питань охорони праці, формуються плани-графі-ки проведення навчання та перевірки знань.

Особи, які суміщають професії, проходять навчання та інструк­тажі з охорони праці як із їхніх основних професій, так і з про­фесій за сумісництвом.

Працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодич­но в процесі роботи, а вихованці, учні й студенти під час навчаль­но-виховного процесу повинні проходити навчання і перевірку знань. Допуск до роботи (виконання навчальних практичних зав­дань) без навчання і перевірки знань з питань охорони праці за­бороняється.

Перевірка знань проводиться за тими нормативними актами про охорону праці, дотримання яких входить до їхніх службових обов'язків.

Формою перевірки знань з питань охорони праці є іспит, який проводиться за екзаменаційними білетами, у вигляді усного опи­тування або шляхом тестування на автоекзаменаторі з подальшим усним опитуванням.

Працівникам, які проходять навчання та перевірку знань з пи­тань охорони праці безпосередньо на своєму підприємстві, видача посвідчень про перевірку знань є обов'язковою лише для тих, хто виконує роботи підвищеної небезпеки.

За незадовільних результатів перевірки знань працівник про­тягом одного місяця повинен пройти повторне навчання та пов­торну перевірку знань. При незадовільних результатах повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чинним законодавством.

Особам, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, організаційно-консультативна допомога щодо навчання і пере­вірки знань з питань охорони праці надається місцевими органа­ми Держнаглядохоронпраці та службою охорони праці місцевих органів виконавчої влади.

Іноземці та особи без громадянства, які є власниками підпри­ємств або офіційно працюють на підприємствах України, прохо­дять навчання і перевірку знань як громадяни України.

Відповідальність за організацію і здійснення навчання та пе­ревірки знань працівників покладається на керівника підприєм­ства, в структурних підрозділах (цеху, дільниці, лабораторії, май­стерні тощо) — на керівників цих підрозділів, а контроль — на службу охорони праці.

Система управління та законодавство з охорони праці

Працівники, яких приймають на роботи, що визначені "Пере­ліком робіт з підвищеною небезпекою", проходять на підприємстві (в ЗО, якщо останнє передбачено відповідними нормативними актами) попереднє спеціальне навчання і перевірку знань щодо конкретних робіт, які вони виконуватимуть. Попереднє спеціаль­не навчання і перевірка знань працівників за його результатами проводяться одноразово до початку самостійної роботи, а також у разі перерви в роботі понад один рік.

Періодичні перевірки знань працівників цієї категорії прово­дяться не рідше одного разу на рік.

На підприємствах для перевірки знань наказом (розпоряджен­ням) керівника створюються постійно діючі комісії. Головами ко­місій призначаються заступники керівників підприємств, у служ­бові обов'язки яких входить організація роботи з охорони праці, а за потреби — створення комісій в окремих структурних підроз­ділах, які очолюють керівники відповідних підрозділів чи їх за­ступники.

До складу комісій входять фахівці служби охорони праці, юри­дичної, виробничих і технічних служб, представники органів дер­жавного нагляду за охороною праці та профспілок. За відсутності на підприємстві будь-якої із зазначених служб чи профспілки ко­місія вважається правочинною, якщо до її складу входять не мен­ше ніж три особи.

Усі члени комісії повинні пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Перед перевіркою знань працівників на підприємстві організо­вуються заняття: лекції, семінари та консультації. Для навчання рекомендується застосування комп'ютерних тренажерів, інших технічних засобів.

Перелік питань для перевірки знань з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань, погоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства.

Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадо­вих осіб і фахівців.Посадові особи і фахівці, згідно з ДНАОП 0.00-8.01-93 "Перелік посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці", до по­чатку виконання своїх обов'язків, а також періодично, один раз на три роки, проходять навчання і перевірку знань з питань охо­рони праці.

Розділ 13

Керівники підприємств виробничих і науково-виробничих об'єднань, а також посадові особи цехів, дільниць, виробництв, де трапилася техногенна аварія чи катастрофа, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Посадові особи і фахівці, в службові обов'язки яких входить безпосереднє виконання робіт підвищеної небезпеки та робіт, що потребують професійного добору, при прийнятті на роботу прохо­дять на підприємстві попереднє спеціальне навчання і перевірку знань щодо конкретних виробничих умов, а надалі — періодичні перевірки знань не рідше одного разу на рік.

Види інструктажів.За характером і часом проведення інструк­тажі з питань охорони праці поділяють на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

— з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тим­часову роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу роботи та посади;

— з працівниками інших організацій, які прибули на підпри­ємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

— з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

— у разі екскурсії на підприємство;

— з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особа­ми, які навчаються в СЗО, ГТЗО, ПТЗО, ВЗО, при оформ­ленні або зарахуванні до ЗО.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи без­посередньо на робочому місці з працівником:

— новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

— який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

— який буде виконувати нову для нього роботу;

— з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з вихованцями, учнями та студентами СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО:

— на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де на­
вчальний процес пов'язаний з небезпечними або шкідливими

Система управління та законодавство з охорони праці

хімічними, фізичними, біологічними чинниками, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спор­тивними змаганнями, вправами на спортивних снарядах, при проведенні заходів за межами території ЗО;

— перед виконанням кожного навчального завдання, пов'яза­ного з використанням різних механізмів, інструментів, ма­теріалів тощо;

— на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) — із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою та особливостями проведен­ня цих занять.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на ви­робничому місці в терміни, визначені відповідними чинними га­лузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

— на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на 3 місяці;

— для решти робіт — 1 раз на 6 місяців.

ПЬзаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

— при введенні в дію нових або переглянутих нормативних ак­тів з охорони праці, а також при внесенні змін і доповнень до них;

— при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сирови­ни, матеріалів та інших чинників, що впливають на стан охорони праці;

— при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, пожеж тощо;

— при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки щодо робіт, які виконуються працівником;

— при перерві в роботі виконавця більше ніж на ЗО календар­них днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для реш­ти робіт — понад 60 днів.

З вихованцями, учнями, студентами — в кабінетах, лаборато­ріях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог норматив­них актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Розділ 13

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

— при виконанні разових робіт, непередбачених трудовою уго­дою;

— при ліквідації аварії, стихійного лиха;

— при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

Проводиться з вихованцями, учнями, студентами ЗО за органі­зації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі

проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер).

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих на­вичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка про­водила інструктаж.

За незадовільних результатів перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. За незадовільних результатів і повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з чин­ним законодавством.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільово го інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повтор­на перевірка знань при цьому не дозволяється.

Працівники, які суміщають професії (в тому числі працівники комплексних бригад), проходять інструктаж як з їх основних професій, так і з професій за сумісництвом.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та ці льового інструктажів та про допуск до роботи особою, якою про­водився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації ін­структажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторін­ки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, журнали прошиті і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допус-ку, а в журналі реєстрації інструктажів це не обов'язково.

Система управління та законодавство з охорони праці__________________ 501

Перелік професій і посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та позапланового інструктажів, затвер­джується керівником підприємства за погодженням з державним інспектором з нагляду за охороною праці. До цього переліку мо­жуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або пере­робленням сировини, матеріалів тощо.

Ефективне оволодіння знаннями з питань охорони праці мож­ливе тільки при застосуванні активних методів навчання шляхом багаторазового повторення, усвідомлення і програвання навчаль­ного матеріалу. Процес навчання повинен бути цікавим і при­вабливим, з використанням як текстового, так і графічного мате­ріалу. Це може досягатися за допомогою персонального комп'ю­тера з відповідним програмним забезпеченням.

Система активного інструктажу і навчання з охорони праці за­снована на програмуванні навчального матеріалу, тобто поділен­ня його на окремі логічно завершені оптимальні дози, встанов­лення питань (проблемних ситуацій) перед кожною дозою і кон­тролем засвоєння цього матеріалу.

На рис. 13.16 подана модульна система навчання з охорони праці.

Процес проблемного програмованого інструктажу і навчання з охорони праці складається з таких етапів:

1. Постановка проблемного питання (ситуації).

2. Видача модуля навчального матеріалу.

3. Показ ілюстрованого матеріалу.

4. Постановка контрольних питань.

5. Отримання відповідей на питання вибірковим або іншим методом.

6. Перехід до наступного модуля навчального матеріалу при правильних відповідях і повторення тексту при неправильних.

За такої методики реалізуються переваги індивідуальної фор­ми навчання.

Програмовані тексти інструктажів і навчальних посібників розробляються на підставі чинних програм, стандартів, правил і норм охорони праці. Вони можуть бути використані для інструк­тажу і навчання працівників як на комп'ютері, так і на контроль­но-екзаменуючих машинах або безмашинним методом, усним опи­туванням.

Розділ 13

13.2.7. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві

Трудова діяльність людини супроводжується потенційною не­безпекою, яка може призводити до травм, захворювань, погіршен­ня самопочуття та інших наслідків. Небезпечна діяльність зале­жить від багатьох чинників. Вона може бути кількісно оцінена таким поняттям, як ризик, тобто ризиком завдання шкоди здоро­в'ю людини.

Ризик вимірюється як відношення кількості тих або інших небезпечних наслідків за певний час до можливої кількості подій. За статистичними даними, ризик смерті від дії різних небезпеч­них чинників на людину в рік складає: від аварії автомобілів — 2,5 х 10"⁴; пожежі — 4,0 х 10 ⁵; аварії повітряного транспорту — 1,0 х 10~⁵; електричного струму — 6,0 х 10"⁶; блискавками — 5,0 х 10"⁷. У деяких країнах введена в практику концепція допу­стимого ризику, рівень якого залежить від важкості наслідків. Для смертельних випадків він має значення 10~⁶ на людину в рік.

Небезпечні і шкідливі виробничі чинники поділяються на такі групи:

— фізичні (рухомі машини і механізми, вироби, падаючі пред­мети, підвищене або понижене значення температури, вог­кість, швидкість руху повітря, барометричного тиску, підви­щений рівень шуму, вібрації іонізуючих, лазерних, елек­тромагнітних, інфрачервоних, світлових, ультрафіолетових випромінювань, електричний струм, гострі кромки облад­нання, робота на висоті тощо);

— хімічні (хімічні речовини);

— біологічні (бактерії, віруси, гриби);

— психофізіологічні — фізичні перенавантаження (статичні, динамічні), нервово-психічні перевантаження (розумове пе­ревантаження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Зазначені чинники, з огляду дії на людину, поділяються на активні, пасивно-активні та пасивні. До активних належать чин­ники, що містять енергетичний ресурс (кінематична енергія ру­хомих елементів, термічні, електричні, електромагнетичні, хіміч­ні, біологічні, психофізіологічні чинники).

Система управління та законодавство з охорони праці 507

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних за­хворювань і аварій на виробництві організовує працедавець згідно з Положенням про порядок розслідування та ведення обліку не­щасних випадків, професійних захворювань і аварій на вироб­ництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захво­рювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опі­ки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тва­ринами, комахами, іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше, або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

До гострих професійних отруєнь належать випадки, що трапи­лися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних чинників, шкідливих речовин.

Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням і перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо.

Визнаються пов'язаними з виробництвом, складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що трапилися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, які трапилися під час:

— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, почина­ючи з моменту приходу працівника на підприємство і до його виходу (який повинен фіксуватися згідно з правилами внут­рішнього трудового розпорядку) або за дорученням робото­давця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та свят­кові дні;

Розділ 13

— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захи­сту, одягу, виконання заходів особистої гігієни перед почат­ком роботи і після її закінчення;

— проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі під­приємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження працедавця;

— використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням працедавця згідно з встановленим порядком;

— проведення дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необ­хідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попереджен­ня можливих аварій або рятування людей та майна підпри­ємства, інші дії за наявності розпорядження працедавця тощо);

— ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що викори­стовуються підприємством;

— надання підприємством шефської допомоги;

— перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінно­го відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих чинників або середовища;

— прямування працівника до (між) об'єкта (ми) обслуговуван­ня за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням працедавця;

— прямування до місця відрядження та в зворотному напрям­ку згідно із завданням про відрядження.

Нещасні випадки визнаються пов'язаними з виробництвом, складається акт за формою Н-1 також у випадках:

— природньої смерті працівника під час перебування на підзем­них роботах;

— нанесення тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням

Система управління та законодавство з охорони праці

ним трудових (посадових) обов'язків незалежно від порушен­ня кримінальної справи;

— які трапилися з працівниками на території підприємства або
в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та
харчування, яка встановлюється згідно з правилами внут­
рішнього трудового розпорядку, а також під час перебуван­
ня працівників на території підприємства у зв'язку з прове­
денням працедавцем наради, отриманням заробітної плати,
обов'язковим проходженням медичного огляду тощо, а та­
кож у випадках, передбачених колективним договором (уго­
дою).

За висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов'язаними з виробництвом, і не складається акт за формою ні про ті нещасні випадки, що трапилися з працівниками:

— під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громад­ському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтере­сах цього підприємства;

— за місцем постійного проживання на території польових і вах­тових селищ;

— під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, а також устаткування, механізмів, інструментів під­приємства без дозволу працедавця, крім випадків, що тра­пилися внаслідок несправності цього устаткування, меха­нізмів, інструментів;

— унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними чи іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного вис­новку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим поряд­ком;

— під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

— у разі природної смерті або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів проку­ратури.

Розділ 13

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, складається акт за формою НТ (невиробничий трав­матизм) згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних ви­падків невиробничого характеру. Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів для надання необхідної допомоги.

Працедавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із смертельним наслідком та групових, повинен:

— повідомити про нещасний випадок відповідний робочий ор­ган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань (далі — Фонд) за формою, що встановлюється цим Фон­дом. Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, — це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався вна­слідок пожежі, — відповідні органи державної пожежної охорони, а в разі виявлення гострого професійного захворю­вання (отруєння) — відповідні установи (заклади) держав­ної санітарно-епідеміологічної служби;

— організувати його розслідування й утворити комісію з роз­слідування.

До складу комісії з розслідування входять: керівник (фахівець) служби охорони праці або посадова особа (фахівець), на яку пра­цедавцем покладено виконання функцій з питань охорони праці (голова цієї комісії), керівник структурного підрозділу або голов­ний фахівець, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де трапився нещасний випадок, до складу комісії з роз­слідування не включається.

У разі нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповід­ного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе ро­ботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на

Система управління та законодавство з охорони праці__________________ 511

державне соціальне страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань розслідування організує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду. Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб:

— обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і при­четних осіб та отримати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

— визначити відповідність умов і безпеки праці до вимог нор­мативно-правових актів про охорону праці;

— з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробниц­твом;

— визначити осіб, які допустили порушення нормативно-пра­вових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

— скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт про потерпілого за формою Н-1 або НТ у шести примірниках і передати його на затвердження працедавцю;

— у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1, складається також кар­та обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта розслідування нещасного випад­ку за формою Н-5 (далі — акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за формою Н-1 або НТ, пояснення свідків, потерпі­лого, витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устат­кування, машини, апаратура тощо), за необхідності також медич­ний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік.

Працедавець повинен розглянути і затвердити акти за фор­мою Н-1 або НТ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які трапилися за межами підприємства, — про­тягом доби після отримання необхідних матеріалів.

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню

Розділ 13

протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

У разі ліквідації підприємства акти розслідування нещасних випадків, акти за формою Н-1 або НТ підлягають передачі право­наступникові, який бере на облік ці нещасні випадки, а за його відсутності або банкрутства — до державного архіву.

Із закінченням періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого працедавець, який бере на облік нещасний ви­падок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2. У десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1 або НТ.

Нещасний випадок, про який безпосереднього керівника чи працедавця потерпілого своєчасно не повідомили, або якщо втра­та працездатності від нього настала не одразу, незалежно від тер­міну, коли він трапився, розслідується протягом місяця після отримання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інте­реси.

Контроль за своєчасністю та об'єктивністю розслідування не­щасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, Фонд згідно з їхньою компетенцією.

Громадський контроль здійснюють трудові колективи через об­раних ними уповноважених з питань охорони праці та профспілки через виборні органи і своїх представників.

Ці органи мають право вимагати від працедавця складення акта за формою Н-1 або його перегляду, якщо встановлено, що допу­щене порушення вимог цього Положення або інших нормативно-правових актів про охорону праці.

Поиск по сайту: