Регіональна система управління охороною праці

Регіональна система управління охороною праці (РСУОП) в об­ласті (районі, місті, районі у місті, селищі, селі) — це комплекс органів управління адміністративно-територіальною одиницею, який на підставі чинних нормативно-правових актів здійснює ці­леспрямовану, планомірну діяльність щодо виконання встанов­лених завдань роботи з охорони праці з метою забезпечення здо­ров'я і працездатності працівників підприємств, установ і органі­зацій на підпорядкованій території.

Обласна РСУОП є підсистемою єдиної державної системи управ­ління охороною праці. Вона включає місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, Фонд соціального страхування від нещасних випадків, органи Держнаглядохоронпраці, інші держав­ні наглядові інспекції, профспілки, асоціації спеціалістів охоро­ни праці, підприємства, установи й організації, які керують про­цесом запобігання від нещасних випадків і професійних захворю­вань, аварій і пожеж на підприємствах, установах, організаціях області.

РСУОП на територіальному рівні є цільовою підсистемою за­гальної системи управління адміністративно-територіальною оди­ницею (областю, районом, містом, районом у місті, селищем, се­лом). Ця система повинна в процесі функціонування забезпечува­ти підготовку, прийняття і реалізацію рішень щодо здійснення правових, організаційних, соціально-економічних, науково-тех­нічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних за­ходів та засобів, спрямованих на забезпечення здоров'я і працез­датності людини в процесі праці.

Метою функціонування РСУОП є охорона життя і здоров'я пра­цівників, забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на підприємствах, в установах і організаціях (далі — підприєм­ствах) області, району, міста тощо (далі — області) незалежно від форм власності та видів виробничої діяльності згідно з держав­ною і регіональною політикою з охорони праці.

Місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

— забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

Система управління та законодавство з охорони праці

— за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків формують і забезпечу­ють виконання цільових регіональних програм покращен­ня стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

— забезпечують соціальний захист найманих працівників, зок­рема зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів щодо проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

— вносять пропозиції щодо створення регіональних (комуналь­них) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відпо­відних територій та об'єктів комунальної власності;

— здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприєм­ницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Мі­ністрів України, а також на громадських засадах — ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

— затверджують цільові регіональні програми покращення ста­ну безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економіч­ного і культурного розвитку регіонів;

— приймають рішення щодо створення комунальних аварій­но-рятувальних служб для обслуговування відповідних те­риторій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпе­чують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торго­вельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають У комунальній власності відповідних територіальних громад, до­тримання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на Цих об'єктах.

434____________________________________________________ Розділ 13

Для виконання цих функцій сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначає фахівця з охорони праці.

Державні наглядові інспекції та служби області.Відповідні завдання охорони праці в області вирішують:

— Теруправління Держнаглядохоронпраці в області;

— Санітарно-епідеомілогічна служба;

— Державна експертиза умов праці (соціальний захист працю­ючих);

— Експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці (екс­пертиза проектів, посудин, що працюють під тиском тощо);

— Обласна державна інспекція праці (правові питання);

— Інспекція державного технічного нагляду (безпека сільсько­господарських машин і механізмів);

— Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю;

— Державна пожежна охорона області;

— Державна автоінспекція області;

— Управління екологічною безпекою;

— Аварійно-рятувальні формування;

— Рятувально-водолазна служба;

— Територіальна підсистема реагування на надзвичайні ситу­ації техногенного та природного характеру;

— Лікувально-профілактична служба;

— Центр стандартизації, метрології та сертифікації;

— Статистична служба;

— Профспілкові органи;

— Прокуратура.

13.1.7. Система управління охороною праці на підприємстві

Державне, регіональне і галузеве управління охороною праці, численні наглядові і контрольні інспекції не забезпечать безпеч­ного ведення робіт, якщо це не стане головним повсякденним зав­данням і моральним обов'язком для всіх без винятку — робото­давців, керівників, інженерно-технічних працівників, кожного працюючого. Для вирішення всіх проблем у сфері охорони праці потрібний системний підхід, створення ефективної системи

Система управління та законодавство з охорони праці__________________ 435

управління охороною праці (СУОП) на кожному підприємстві, установі, організації незалежно від форми власності й чисельності персоналу.

Зміст системного підходу полягає в тому, що будь-яка система управління або її окрема частина розглядається як ціле, само­стійне явище, яке характеризується метою діяльності, ресурса­ми, структурою, процесами і взаємозв'язками з іншими система­ми. Системний підхід дозволяє вивчати систему управління в су­купності всіх її елементів, аналізувати її статику й динаміку.

Система управління підприємством поділяється на підсистеми й елементи, які перебувають між собою в певних співвідношен­нях. Можливі різні варіанти розділення систем управління на підсистеми залежно від завдань і мети підсистеми. Зокрема, може бути виділена підсистема управління охороною праці, підсистема управління охороною навколишнього середовища (екологічний менеджмент) та ін.

Система має властивості емерджентності (англ. emergent — раптом утворений), тобто характеризується новими якостями, яких немає в її елементах. Система — об'єднання частин в єдине ціле, властивості якого можуть відрізнятися від властивостей ча­стин, що входять у неї. Мистецтво керівника полягає у вмінні залагоджувати такі протиріччя і знаходити компроміси.

Соціально-економічні системи характеризуються також си-нергічністю (греч. — співробітництво, співдружність) — однона-правленістю дій, інтеграцією зусиль у системі, які призводять до підсилення (помноження) кінцевого результату. Якщо всі чітко уявляють собі кінцеву мету, захоплені нею, виникає нова самоор­ганізація з іншими властивостями.

Більшість посадових осіб, підприємців і бізнесменів розглядає економічні і соціальні чинники неузгоджено, безсистемно в про­цесі прийняття рішень. Для того, щоб вибір шляхів розвитку був економічно ефективним і соціально справедливим, необхідно ро­зуміти системні зв'язки в процесі діяльності підприємства.

Системний підхід повинен стати основним методичним засо­бом вирішення проблем охорони праці.

До системоутворювальних основних функцій управління охо­роною праці належать:

— формування працеохоронної політики підприємства на ос­нові державної політики;

Розділ13

— визначення цілей і завдань управління охороною праці згід­но з виробленою політикою;

— розробляння стратегічного (перспективного), щорічного й опе­ративного планів реалізації працеохоронної політики;

— розробляння цільових програм управління охороною праці;

— організація (впровадження) програм і планів охорони праці;

— мотивування і формування працеохоронної свідомості пер­соналу;

— оперативне управління і координація дій;

— здійснення вимірювання показників охорони праці (моніто­ринг);

— звітування, обмін інформації, ведення документації;

— аналіз і вдосконалення системи.

Перехід на ринкові відносини потребує реконструкції не тільки виробничих технологій, але й реструктуризації системи управлін­ня, оновлення технології управління, його функцій. Традиційні лінійно-функціональні структури управління підприємством бу­дуть трансформуватися в матричні структури, зокрема, з програм­но-цільовим управлінням охороною праці.

Інструментами працеохоронної політики є: економічні важелі (страховий тариф, штрафи, премії, пільги, компенсації, доплати, відшкодування та ін.), правова відповідальність (дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна), соціально-психоло­гічні методи (навчання, виховання, системні вимоги до управлін­ського персоналу).

Отримання максимального прибутку за рахунок ігнорування охорони праці призводить до банкрутства підприємства та юри­дичної відповідальності.

Управління — це цілеспрямований вплив керівника на трудо­вий колектив з метою вирішення поставлених завдань. Систем­ний підхід полягає в об'єднанні окремих розрізнених заходів у єди­ну систему цілеспрямованих дій на всіх рівнях і стадіях управ­ління виробництвом. Управління можна визначити також як впорядкування системи згідно з об'єктивними закономірностями.

Система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП) — це сукупність взаємопов'язаних органів управління підприєм­ством (підрозділом), які на підставі комплексу нормативно-пра­вової документації ведуть цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою виконання поставлених завдань з охорони праці.

Система управління та законодавство з охорони праці

Створення СУОПП здійснюється послідовним визначенням політики, зобов'язань керівництва, мети роботи, об'єкта й органів правління, завдань і заходів з охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, ство­рення системи мотивації, контролю обліку, аналізу, оцінки ри­зику, аудиту і моніторингу діяльності, технології управління, комп'ютеризації і комунікації системи складання організаційно-методичної документації, впровадження, забезпечення функціо­нування системи і контролю ефективності СУОПП, подальшого вдосконалення системи (рис. 13.4). СУОПП є цільовою підсисте­мою загальної системи управління підприємством, яка охоплює всі напрями виробничо-господарської діяльності, трудові колек­тиви структурних підрозділів, матеріальні та фінансові ресурси і реалізується в цілеспрямовану діяльність посадових осіб і пра­цівників щодо виконання нормативно-правових актів з охорони праці, попередження травматизму.

Керівництво підприємства розробляє працеохоронну політи­ку — декларацію про зобов'язання щодо намірів і заходів з охо­рони праці.

Метою управління охороною праці є реалізація конституцій­них прав працівників і вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, покращення ви­робничого побуту, запобігання травматизму, профзахворюванням, аваріям і пожежам.

Об'єктом управління охороною праці є діяльність працедав­ця, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення належних здо­рових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, цехах і підприємствах у цілому, попередження травма­тизму, профзахворювань і аварій.

Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві — роботодавець, у цехах, виробничих ділянках і службах — їх ке­рівники.

Організаційну, методичну і наглядову діяльність з охорони пра­ці, за підготовкою управлінських рішень та контроль за їх вико­нанням здійснює служба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо директору (працедавцю).

Система управління та законодавство з охорони праці

Нормативною базою СУОПП є Конституція України, Закон про охорону праці, Кодекс законів про працю, закони Верховної Ради, постанови КМУ, Укази Президента, Національна програма покра­щення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон про охорону здоров'я, Закон про пожежну безпеку, Система стан­дартів безпеки праці, правила, норми, інструкції та інші норма­тивно-правові акти про охорону праці, постанови і накази органів державного управління і нагляду.

Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці здійснюється шляхом забезпечення функціонування СУОПП, тоб­то шляхом планомірного виконання завдань і функцій управлін­ня охороною праці.

Основні завдання управління охороною праці:

— запобігання виробничим травмам, професійним захворюван­ням, аваріям і пожежам;

— дотримання вимог законодавства і нормативно-правових ак­тів з охорони праці, колективних договорів;

— забезпечення ставлення всіх працівників підприємства до безпеки праці, як до головних обов'язків;

— забезпечення участі працівників підприємства до плануван­ня, організації мотивації, контролю та оцінки ефективності заходів з охорони праці;

— розроблення обов'язків, прав і відповідальності за стан охо­рони праці між усіма керівниками і працівниками підпри­ємства;

— забезпечення компетентності посадових осіб, спеціалістів і всіх працівників при виконанні покладених на них обо­в'язків і відповідальності, розумінні своїх прав і обов'язків;

— розподілення необхідних фінансових, матеріальних, люд­ських та інших ресурсів при забезпеченні функціонування СУОПП;

— забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охо­рони праці у колективному договорі (угоді, трудовому дого­ворі);

— постійне підвищення ефективності функціонування СУОПП.

Завдання управління охороною праці на підприємстві випли­вають із всієї виробничо-господарської діяльності у відповідних під­розділах. У табл. 13.1 наведені основні завдання управління охо­роною праці на підприємстві й органи управління з виконання

446____________________________________________________ Розділ13

цих завдань. При виконанні завдань керівник підприємства все­бічно підвищує роль безпосередніх керівників підрозділів (робіт) у створенні на кожному робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці.

Держнаглядохоронпраці наказом від 02.06.99 № 102 встано­вив заходи, що можуть здійснюватися за рахунок фондів охорони праці підприємств:

1. Атестація робочих місць на відповідність їх нормативним актам з охорони праці.

2. Забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та інши­ми засобами індивідуального захисту.

3. Реалізація заходів щодо усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами й матеріалами, іншими несприятливими та небезпечними чинниками виробництва.

4. Впровадження систем автоматичного контролю та сигналі­зації наявності шкідливих і небезпечних виробничих чинників, пристроїв аварійного вимкнення виробничого устаткування та ко­мунікацій у разі виникнення небезпеки для працюючих.

5. Впровадження устаткування та пристроїв, які забезпечують захист працюючих від ураження електричним струмом, дії ста­тистичної електрики та розрядів блискавок.

6. Обладнання спеціальних механізмів, пристроїв та майдан­чиків, що забезпечують зручне та безпечне виконання робіт на висоті.

7. Приведення рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих та інших шкідливих випромінювань на робочих місцях згідно з вимогами чинних нормативних актів.

8. Розроблення, виготовлення й монтаж нових, реконструкція чинних:

— загальних і місцевих вентиляційних систем, пристроїв кон-диціонування повітря, аспіраційних, пило-, газовловлюваль-них пристроїв;

— систем природного та штучного освітлення робочих місць діючого виробництва, евакуаційних виходів та місць масо­вого переходу працюючих;

— систем опалення, теплових, водяних, повітряних завіс та повітряних душів, утеплення дверей, вікон, підлог у вироб­ництві.

Система управління та законодавство з охорони праці

9. Механізація прибирання виробничих приміщень, у тому
числі стружки та інших відходів виробництва, очищення повіт­
ропроводів, освітлювальної арматури, вікон, світлових ліхтарів
тощо.

10. Проведення експертизи технічного стану будівель і споруд, експертизи та діагностики потенційно небезпечних об'єктів, устат­кування, обладнання тощо.

11. Створення кабінетів, куточків, виставок з питань охорони праці; придбання потрібних нормативних документів, навчаль­них посібників, плакатів; періодичної літератури, поліграфічної продукції, обладнання тощо.

12. Навчання працівників, проведення нарад, семінарів з пи­тань охорони праці.

13. Оснащення виробничих приміщень сигнальними кольора­ми та знаками безпеки згідно з правилами та стандартами з без­пеки праці, попередження дорожньо-транспортних пригод на те­риторії підприємства.

14. Реконструкція та оснащення на виробництві санітарно-по­бутових приміщень (гардеробних, душових, кімнат для вживан­ня їжі тощо), місць організованого відпочинку; обладнання їх су­часним інвентарем і устаткуванням з метою доведення рівня за­безпеченості працюючих згідно зі встановленими нормами.

15. Обладнання фізкультурно-оздоровчих кімнат; придбання з цією метою спортивного інвентарю, устаткування, лікувальних та оздоровчих препаратів і медикаментів для профілактики проф­захворювань та реабілітації здоров'я потерпілих від нещасних випадків на виробництві.

16. Заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над покращенням стану безпеки, гігієни праці та ви­робничого середовища.

17. Проведення профілактичних медичних оглядів працюючих, оплата медичних послуг фахівців з діагностики та лікування пра­цівників, які потерпіли внаслідок професійних захворювань і не­щасних випадків на виробництві.

18. Відшкодування підприємствам, установам, організаціям
витрат на відрядження працівників, які є членами комісії зі спе­
ціального розслідування нещасних випадків на виробництві або
залучені до її роботи.

Розділ 13

Поиск по сайту: