13.1. Державне управління охороною праці 13.1.1. Управління охороною праці в галузі
Управління охороною праці на галузевому рівні здійснюють міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, об'єднання підприємств, створені за галузевим принципом.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:
— проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;
— розробляють і реалізовують галузеві програми покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;
— здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;
— укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;
— беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;
— організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;
— за необхідності створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;
— здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.
Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці й контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних
Система управління та законодавство з охорони праці
органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.
Міністерство праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров'я, визначає порядок і здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.
У разі систематичного порушення законодавства у сфері охорони праці міністерство має право розривати контракти з керівниками підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.
Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) — сукупність органів управління галуззю, які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконання завдань охорони праці в галузі.
СУОПГ є складовою частиною системи управління галуззю.
Об'єктом управління охороною праці в галузі є діяльність керівництва галузі, структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів з виконання законодавства і нормативних вимог з охорони праці в галузі.
Загальне керівництво системою управління охороною праці в галузі здійснює міністр, а в структурних підрозділах — керівники структурних підрозділів і функціональних служб.
Організаційно-методичну і наглядову діяльність із впровадження та забезпечення функціонування СУОП в галузі, підготовку Управлінських рішень контролю за їх виконанням у центральному апараті здійснює відділ охорони праці.
Реалізація завдань охорони праці повинна бути заснована на системному підході шляхом об'єднання розрізнених заходів у єдину систему цілеспрямованих, постійно здійснюваних дій на всіх Рівнях і стадіях управління діяльністю в галузі. Системний ефект °тримують у результаті підвищення рівня організації виробничої системи, надбання нею більш високої інтеграції внаслідок сполучення багатьох сил в одну загальну.
Розділ 13
Нормативною основою СУОПГ є Конституція України, Закон "Про охорону праці", Кодекс законів про працю України, закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, Національна програма покращення безпеки гігієни праці та виробничого середовища, Закон України "Про пожежну безпеку", система стандартів безпеки праці, правила, інші законодавчі й нормативні документи з охорони праці.
Мета управління — проведення державної і галузевої політики — дотримання пріоритету життя і здоров'я працівників галузі і повної відповідальності керівництва міністерства (корпорації) і структурних підрозділів за створення безпечних умов праці.
Управління охороною праці в галузі, в кожному з його структурних підрозділів і в функціональних службах здійснюється шляхом виконання відповідних завдань з охорони праці, які встановлені чинними законодавчими і нормативними актами.
Завдання управління охороною праці в галузі. Завдання — це види заходів, які необхідно виконувати в обумовлений термін. Завдання роботи з охорони праці в галузі випливають із всієї управлінської, виробничої та іншої діяльності Міністерства і його структурних підрозділів:
— підвищення кваліфікації і перевірки знань з охорони праці посадових осіб керівного складу об'єднань, облуправлінь і організацій галузі;
— забезпечення об'єднань, облуправлінь і організацій правилами, нормами, стандартами та іншими нормативними актами з питань охорони праці;
— пропаганда охорони праці, видання галузевої нормативної і навчальної літератури, літератури з передового досвіду, плакатів, інструкцій, наочних посібників та інших методичних матеріалів з охорони праці;
— створення і функціонування санітарної мобільної лабораторії для атестації робочих місць у галузі;
— розроблення рекомендацій, типових положень та іншої нормативної і методичної літератури з охорони праці;
— проведення організаційної роботи з підвищення рівня охорони праці на підвідомчих підприємствах;
— створення галузевих підприємств з виготовлення засобів індивідуального, колективного захисту;
Система управління та законодавство з охорони праці__________________ 415
— проведення експертизи проектів на повноту вирішення питань охорони праці, отримання дозволу на пуск та ліцензії на випуск продукції;
— впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивної технології, вітчизняного і зарубіжного досвіду з охорони праці;
— підготовка статистичних звітів та інформації з питань охорони праці;
— проведення обліку та аналізу нещасних випадків, аварій, профзахворювань, пожеж, а також шкоди від цих подій;
— фінансування плану заходів з охорони праці галузі;
— методична допомога об'єднанням, облуправлінням і організаціям галузі у створенні та забезпеченні функціонування СУОП;
— розслідування та облік групових і смертельних нещасних випадків, а також аварій І і II груп на підвідомчих підприємствах;
— страхування працівників галузі від нещасних випадків і профзахворювань;
— проектування підприємств, розроблення конструкцій нового обладнання і сучасної технології з урахуванням вимог діючих нормативних актів з охорони праці;
— виготовлення нового обладнання, машин і механізмів згідно з вимогами чинних нормативних актів з охорони праці й отримання сертифікатів безпеки на них;
— постачання і забезпечення підприємств засобами індивідуального і колективного захисту;
— розроблення і впровадження заходів безпечної організації праці на підприємствах;
— проведення наукових досліджень з питань охорони праці.
Керівники структурних підрозділів галузі повинні визначити на підставі чинних нормативних актів конкретні завдання роботи з охорони праці в підрозділі (навчання персоналу, безпека обладнання, виробничих процесів, будівель, виробниче середовище, санітарно-гігієнічні умови, режим праці і відпочинку, санітарно-побутове, лікувально-профілактичне забезпечення, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, технічна підготовка виробництва з урахуванням вимог охорони праці, професійний відбір та ін.), які закріпити в посадових інструкціях за Конкретними відповідальними посадовими особами.
Розділ 13
Держнаглядохоронпраці наказом від 02.06.1999 р. №102 встановив такі заходи, що можуть здійснюватися за рахунок галу зевих коштів на охорону праці:
• Створення та впровадження автоматизованих інформаційних систем охорони праці на галузевому рівні (типових автоматизованих експертних систем аналізу та прогнозування небезпечних і аварійних ситуацій на виробництві).
• Розроблення та впровадження спеціальних технічних засобів для механізації важких, небезпечних і шкідливих робіт.
• Проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт для розв'язання проблем охорони праці.
• Розроблення та реалізація заходів щодо усунення типових для підприємств галузі шкідливих і небезпечних чинників виробничого середовища (запиленість, загазованість, шум, вібрація, ультразвук, іонізуючі та інші види шкідливих випромінювань).
• Розроблення та організація виробництва нових засобів індивідуального й колективного захисту працюючих на підприємствах галузі.
• Розроблення й реалізація навчальних та інформаційних програм щодо підвищення рівня знань працівників, населення з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності.
• Створення матеріальної бази галузевих навчальних центрів з охорони праці, розроблення та виготовлення тренажерів для навчання працівників, зайнятих на роботах з високим рівнем техногенного ризику, чинних моделей і макетів виробничого обладнання.
• Проведення навчання працівників з питань охорони праці.
• Розроблення й реалізація заходів метрологічного, кадрового та організаційного забезпечення атестації робочих місць: Створення госпрозрахункових промислово-санітарних лабораторій (у тому числі пересувних) для надання допомоги підприємствам галузі в проведенні атестації робочих місць на їх відповідність до нормативних актів про охорону праці.
• Проведення експертизи технічного стану будівель і споруд» діагностики та експертизи потенційно небезпечних об'єктів, обладнання на підприємствах галузі.
Система управління та законодавство з охорони праці
• Створення та матеріально-технічне оснащення сертифікаційних лабораторій для сертифікації засобів виробництва, індивідуального захисту працюючих.
• Проведення конференцій, нарад, семінарів, оглядів-конкурсів тощо з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, створення та матеріально-технічне забезпечення виставок тих засобів індивідуального захисту працюючих, що виробляються на вітчизняних підприємствах.
• Організація випуску знаків безпеки, плакатів, пам'яток, інформаційних листків з охорони праці, каталогів засобів індивідуального захисту працюючих і забезпечення ними підприємств галузі.
• Вивчення досвіду інших країн, участь у діяльності міжнародних організацій, проведенні міжнародних семінарів, нарад, виставок тощо з питань охорони праці.
• Розроблення та видання нових, а також перевидання тих, що не переглядаються, галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечення ними служб охорони праці підприємств галузі.
• Заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці.
Функції управління охороною праці в галузі. Процес виконання кожного завдання з охорони праці полягає в послідовному здійсненні керівником (відповідальною особою), власником основних функцій (стадій, етапів) управлінського циклу: планування — організація — мотивація — контроль.
Плануванню заходів з охорони праці (перспективне, щорічне) в галузі, об'єднаннях, управліннях, організаціях повинна передувати відповідна передпланова робота: прогнозування можливих небезпечних і шкідливих чинників і необхідних профілактичних заходів, а також складання цільових програм із запобігання травматизму, профзахворювань і покращення виробничого середовища.
Прогнозування можливих небезпек і необхідних заходів з охорони праці в галузі і в кожному структурному підрозділі здійснюється їхніми керівниками разом із фахівцями з охорони праці Шляхом:
— вивчення причин виробничого травматизму і профзахворювань, стану умов праці на підставі аналізу статистичних даних,
Розділ 13
звітів, за результатами паспортизації санітарно-технічного стану і наявності засобів охорони праці, атестації робочих місць за умовами праці, за результатами комплексних перевірок, відомчого контролю, збору пропозицій від робітників, інженерно-технічних працівників, уповноважених з охорони праці, профспілок;
— оцінки безпеки існуючої технології та обладнання, можливої їх модернізації та заміни новою сучасною технікою і технологіями;
— визначення змін небезпечних і шкідливих чинників, зумовлених зростанням виробничих потужностей, інтенсифікації праці.
Керівництвом галузі і структурних підрозділів складаються цільові програми необхідних заходів і засобів, а саме:
1) запобігання виробничого травматизму;
2) запобігання профзахворювань;
3) покращення умов праці і виробничого середовища (зниження шуму, вібрацій, запиленості, загазованості, оптимізації мікроклімату тощо).
Планування— це встановлення цільових завдань виконавцям і визначення потреб у ресурсах усіх видів, змісту й обсягу робіт з розподілом їх щодо часу виконання. В планах повинні бути передбачені заходи охорони праці щодо:
— знарядь праці — машин, механізмів, пристосувань, інструментів, обладнання;
— предметів праці — матеріалів, напівфабрикатів, виробів;
— технології — прогресивної технології, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів;
— організації та управління — наукової організації праці, ергономіки, виробничої естетики;
— будівель і споруд — безпечної конструкції будівель і споруд-
Перспективне (стратегічне) планування містить комплексні плани на 3—5 років та інші організаційно-технічні плани з питань покращення охорони праці, які формуються на підставі проведення прогнозування і цільових програм.
Щорічні комплексні заходи колективної угоди складаються згідно зі "Спільними рекомендаціями державних органів і профспілкових організацій". У них входять також заходи перспективних
Система управління та законодавство з охорони праці
планів, передбачених на поточний рік, і плани робіт служби охорони праці господарського органу з графіком перевірок підпорядкованих організацій і підприємств.
Оперативне планування передбачає заходи з виконання приписів, актів перевірок і вказівок органів нагляду і керівних організацій.
Заходи планів з охорони праці входять у відповідні розділи техпромфінпланів (планів соціального і економічного розвитку, виробничих планів) господарських органів, промислових підприємств.
Перспективне та щорічне планування науково-дослідних робіт з охорони праці здійснює Науково-технічне управління на підставі пропозицій об'єднань, управлінь, підприємств і організацій.
Організаційно-методичну роботу при складанні планів роботи зохорони праці здійснює служба охорони праці.
Організація роботи з охорони праці в галузіздійснюється шляхом:
— розподілу обов'язків щодо управління охороною праці між підрозділами і службами;
— розробляння посадових інструкцій про обов'язки, права і відповідальність керівних працівників щодо охорони праці.
Мотивація роботи з охорони праці— це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання керівника і працівників на діяльність, спрямовану на досягнення цілей охорони праці. Мотивація цієї діяльності базується на двох категоріях:
— потреби відчуття безпеки під час праці, уникнення травм, захворювань і аварій;
— винагороди за проведення заходів з охорони праці, уникнення організаційних і матеріальних наслідків у випадку травмування чи профзахворювання людей, виникнення аварій, пожеж тощо.
Функція мотивації здійснюється шляхом застосування керівництвом галузі (підрозділу) таких методів управління:
— адміністративно-правових (виконання вимог посадових ін струкцій керівниками та інструкцій з охорони праці робіт никами, виконання вимог законодавства і нормативних актів з охорони праці (Закон про охорону праці, КЗпП, стандар ти, норми, правила, інструкції));
Розділ 13
— соціально-психологічних (інструктаж, навчання, стажування, пропаганда охорони праці, моральне стимулювання, особистий приклад керівника і неформальних лідерів трудового колективу в дотриманні вимог охорони праці);
— економічних (використання об'єктивних економічних законів і врахування інтересів працівників).
Методи управління охороною праці повинні бути спрямовані на те, щоб керівник умів заздалегідь знаходити й усувати можливі причини нещасних випадків, профзахворювань, аварій і пожеж, а не витрачав часу і величезних грошей на ліквідацію їх наслідків.
До економічної мотивації (важелів) роботи з охорони праці належать:
— штрафні санкції;
— диференційовані страхові тарифи залежно від класу професійного ризику виробництва.
Штрафні санкції на підприємство накладаються за невиконання колективного договору та інші порушення.
Контроль, облік, аналіз, звітність, комунікація— функція управління, призначена для встановлення фактичного стану і виконання завдань з охорони праці в галузі (підрозділів), порівняно з планом і чинними нормативними актами.
Контроль сприяє виконанню посадовими особами планів робіт, законодавства та інших нормативних актів з охорони праці. Він повинен визначати ступінь повноти виконання посадовими особа-* ми обов'язків з охорони праці. Для контролю, обліку аналізу і звітності з охорони праці необхідно застосовувати технічні засоби — персональні комп'ютери, а також систему комунікацій як складову частину системи управління. Контроль поділяється на відомчий, адміністративно-громадський та профспілковий.
Відомчий контроль за дотриманням охорони праці та функціонування СУОП з боку вищого господарського органу здійснюється його фахівцями (службою охорони праці) із складанням актів перевірок. За результатами контролю готуються проекти наказів, постанов і вносяться відповідні пропозиції.
Адміністративно-громадський контроль з охорони праці здійснюється керівником і головними фахівцями спільно з представниками трудового колективу (профспілок) підприємства.
Розділ 13
Державне управління формулює державну політику в галузі охорони праці — пріоритет життя і здоров'я працівника. Держава створює нормативно-правове законодавство в галузі охорони праці, встановлює обов'язки, права і відповідальність державних адміністрацій усіх рівнів щодо проведення державної політики у відповідних регіонах, створює відділи з питань охорони праці при держадміністраціях, навчально-методичні та експертно-технічні центри, систему Держнаглядохоронпраці, санітарно-епідеміологічні служби, органи пожежної, екологічної безпеки, Фонд соціального страхування від нещасного випадку і профзахворювання та інших органів, а також систему нормативно-правового, організаційно-управлінського, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, наукового і фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці. Голова держадміністрації регіону відповідає за проведення державної політики в галузі охорони праці в регіоні, забезпечує обслуговування потреб підприємств з їх замовленням на засоби охорони праці й аудит у цій галузі. Облдержадміністрація розробляє регіональну програму покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на наступні роки з відповідним фінансуванням. Програма формується на підставі конкурсу проектів і бізнес-планів.
Фінансування програм проводиться як за рахунок державного, галузевого і регіонального бюджету, так і за рахунок Фонду страхування від нещасного випадку і профзахворювання, фондів держадміністрацій, ініціативних, благодійних та інших фондів. Головний принцип фінансування — від фінансування витрат на охорону праці до фінансування замовлень, послуг зацікавлених у цьому підприємств, організацій, установ. Це гарантія того, що послуги будуть виконані, а гроші будуть використані доцільно. Підприємства виступають у ролі замовника на послуги з боку інших організацій, заключають з ними контракти на послуги у вигляді аудиту, розроблення проектів, створення засобів охорони праці, навчання тощо.
На підприємствах повинні діяти економічні, адміністративні, психологічні й особисті стимули для забезпечення безпеки праці і культури здоров'я працівників. Механізм соціального страхування передбачає, що страховий тариф підприємства буде більшим, якщо зростатиме травматизм і захворюваність працюючих на ньому. Отже, підприємства зацікавлені в тому, щоб було менше травм і працівники були здоровими. У той же час кожний
Система управління та законодавство з охорони праці
працівник має вживати заходів, аби не травмуватися і не хворіти, інакше він матиме менші шанси на ринку праці. На підприємствах необхідно пропагувати такий стиль праці, при якому людина активно керує своїм кваліфікаційним, фізичним і психологічним станом, програмує шляхи здорового довголіття, попередження випадків травматизму і захворювань. Економічні важелі змушують підприємця турбуватися про здоров'я і працездатність своїх робітників, гарантувати їм право на охорону праці, встановлене державою.
Таким чином, управління охороною праці в сучасних умовах ринкового механізму полягає в тому, що:
1. Держава створює органи державного, регіонального і галузевого (не адміністративного) управління охороною праці, комплекс наглядових інспекцій, у завдання яких входить забезпечення застосування створених нормативно-правових актів, створює систему нормативно-правового, організаційно-управлінського, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, наукового і фінансового забезпечення діяльності й охорони праці.
2. Працедавець економічно зацікавлений у тому, щоб його працівники не травмувалися, не хворіли, тому забезпечує виконання на підприємстві всіх нормативно-правових актів з охорони праці. Працедавець повинен широко залучати працівників і уповноважених трудових колективів до управління охороною праці, пропагувати серед працівників культуру здоров'я і культуру безпеки.
3. Кожен працівник повинен дбати про здоровий спосіб життя і праці, виховувати власну культуру здоров'я і безпеки, постійно підвищувати свій кваліфікаційний, фізичний і психологічний рівні, програмувати шлях здорового довголіття, запобігання випадків травматизму і захворювань, перейти від примусового до свідомого виконання інструкцій, правил і норм охорони праці. Працівник повинен негайно повідомити свого керівника про виникнення будь-якої небезпечної ситуації. Керівник не може вимагати від працівника виконання роботи до усунення небезпечної ситуації (пошкодження огородження, блокування, сигналізації, запиленість, загазованість тощо).
Профспілки, Фонд соціального страхування, наглядові і контрольні органи вимагають від власника (працедавця) виконання Прав громадян на охорону праці.
Розділ 13
Комплексне управління охороною праці з боку держави, працедавця і працівника (трудового колективу) забезпечить підвищення ефективності цієї діяльності.
13.1.3. Загальна структура управління охороною праці
Управління охороною праці в країні поділяється на рівні (рис. 13.2):
— загальнодержавний;
— регіональний (обласний, районний, міський, районний у місті, селищі, селі);
— галузевий;
— виробничий (рівень підприємств).
Державне управління охороною праці здійснюють:
— Кабінет Міністрів України;
— Державний комітет з нагляду за охороною праці;
— міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;
— місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування.
Кабінет Міністрів України:
— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
— спрямовує і координує діяльність міністерств, інших цен тральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;
— встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.
З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.
Кабінет Міністрів України
Розділ 13
Державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють спеціально уповноважені:
— центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці);
— державний орган з питань радіаційної безпеки;
— державний орган з питань пожежної безпеки;
— державний орган з питань гігієни праці.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від жодних господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
13.1.4. Державний нагляд і громадський контроль за станом охорони праці
Державний нагляд за станом охорони праці:
— здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;
— за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок розробляє загальнодержавну програму покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
— здійснює нормотворчу діяльність, розробляє і затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;
— координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької
Система управління та законодавство з охорони праці
діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
— отримує безкоштовно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
— бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.
Рішення, прийняті органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які, згідно з законодавством, використовують найману працю.
Посадові особи Держнаглядохоронпраці мають право:
— безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які, згідно з законодавством, використовують найману працю, та здійснювати в присутності працедавця або його представника перевірку дотримання законодавства з питань, які належать до їхньої компетенції;
— отримувати від працедавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;
— видавати в установленому порядку працедавцям, керівникам та іншим посадовим юридичним і фізичним особам, які, згідно з законодавством, використовують найману працю,
Розділ 13
міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;
— забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск і експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;
— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;
— надсилати працедавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.
Рішення посадових осіб Держнаглядохоронпраці за необхідності обґрунтовуються результатами роботи та висновками експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці згідно з завданнями інспекційної служби або створюються і діють згідно із законодавством як незалежні експертні організації. Наукова підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.
13.1.5. Пожежна охорона в Україні
Закон України "Про пожежну безпеку" визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я
Система управління та законодавство з охорони праці
людини, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на керівників. Власники підприємств зобов'язані:
— розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;
— забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду;
— організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки.
Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах, незалежно від форми власності, здійснюється державною пожежною охороною.
Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки.
Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.
На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини.
За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції.
Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини.
Нагляд за дотриманням законності в діяльності пожежної охорони здійснює Генеральний прокурор України.
Пожежну охорону в Україні поділяють за принципом формування на професійну і добровільну (рис. 13.3).
До професійної належать державна, відомча та сільська пожежна охорона.
Державна пожежна охорона (ДПО) входить до системи Міністерства Надзвичайних ситуацій України і складається з державних пожежних частин, міських і об'єктових; груп і відділень державного пожежного нагляду; самостійних відділів ДПО з охорони особливо важливих об'єктів.
Підрозділи відомчої пожежної охорони створюються на об'єктах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,
Система управління та законодавство з охорони праці
таких як: Міністерство оборони (військовослужбовці), Міністерство лісового господарства, Міністерство транспорту, Головне управління хлібопродуктів Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерство внутрішніх справ (внутрішня служба), Держкомкордон (військовослужбовці), Держкомрезерв, Укр-метротунельбуд, Служба безпеки, Національна гвардія і Штаб ЦО (військовослужбовці).
Сільська пожежна охоронаутворюється органами місцевого самоврядування — це окремі сільські пожежні команди.
Добровільна пожежна охоронаіснує на промислових підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння. Дружини юних пожежників організовують у школах і дитячих таборах.
Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу іперевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.
Місцеві органи державної виконавчої влади та самоврядування, житлові установи та організації зобов'язані за місцем проживання організувати навчання населення правил пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.
У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на запобігання пожеж від дитячих пустощів з вогнем і виховання у дітей дбайливого ставлення до національного багатства.
У закладах освіти всіх рівнів (від загальноосвітніх до закладів післядипломної освіти) організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій на випадок пожежі.
У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:
— негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;
— вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;
— якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;
— за необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну).