Місце екології людини в системі природничих і гуманітарних наук

Екологія людини, досліджуючи взаємодію людини як біосоціальної істоти з навколишнім світом, зв’язки між станом довкілля і здоров’ям людського організму, соціально-трудовим потенціалом суспільства, черпає відомості з різноманітних галузей природничих і соціальних знань, збагачуючи і їх результатами своїх пошуків.

На стан людського організму, як відомо, впливають різні, в т. ч. й абіотичні (властиві неживій природі; фізичної, хімічної дії) фактори. Цим спричинений інтерес екології людини до астрономії – науки про будову Всесвіту і його вплив на Землю; геології – науки про внутрішню будову і розвиток Землі та процеси геодинаміки; фізики – галузі знань, яка вивчає функціонування фізичних полів землі та їх вплив на організм людини; хімії — науки про речовини, їхній склад, будову і властивості; географії – науки, яка допомагає пізнати зміни ландшафтної оболонки Землі у взаємозв’язку зі змінами в житті людини; кліматології – науки, знання якої дають змогу пізнати причини і закономірності змін клімату на нашій планеті, вплив їх на живі організми і вплив господарської діяльності людини на ці процеси.

Прямим і безпосереднім є зв’язок екології людини з науками, які досліджують життєдіяльність організмів.Біологія збагачує її загальними знаннями про живу природу, про суть життя, методи освоєння й охорони природи відповідно до потреб людини; анатомія людини – про будову людського організму, його органів і систем у зв’язку з їхніми функціями і розвитком; фізіологія людини – про процеси, що відбуваються в людському організмі, та їх закономірності; психологія – про психічні процеси, зумовлені впливом кліматичних, техногенних та інших факторів;медицина – про наукову і практичну діяльність, спрямо­вану на збереження і зміцнення здоров’я людини, продовження її життя.

Оскільки людина є суспільною істотою, її розвиток і культура взаємозв’язків зі світом, у т. ч. і світом природи, зумовлювалися процесами цивілізаційного розвитку (станом науки, матеріальної і духовної культури в усіх її проявах тощо). У цьому сенсі для екології людини важливі знання історії, яка вивчає розвиток суспільства і його закономірності; філософії – науки про форми людської свідомості, яка виробляє цілісний погляд на світ і місце людини в ньому, ставлення людини до світу; соціології – науки про суспільство, його структурні утворення і закономірності їх взаємодії, соціальні відносини і соціальні процеси, людину як одного із суб’єктів цих процесів і відносин; релігієзнавства – науки, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв’язків п політичними, економічними, духовними системами суспільств, особливості їх впливу на віруючих, та інших галузей знань. Кожна з них під особливим кутом зору розглядає сутність людини, процеси і закономірності її буття у світі, взаємозв’язки зі світом, дає змогу пізнати і зрозуміти взаємозалежності матеріального, соціального, духовного розвитку цивілізації, взаємовпливи природних і соціальних факторів. Без цих знань екології людини важко було б знайти відповіді на багато актуальних питань.

Проблематика екології людини у багатьох аспектах (екологія організму, екологія спільноти, екологія екосистем) споріднена з проблематикою загальної екології. Поширюються на неї і такі теоретичні положення загальної екології, як принципи спільної дії факторів, розміщення видів в екологічному просторі та ін. Однак екологія людини аналізує реалії з антропоекологічних позицій. Якщо загальна екологія в основному зосереджена на універсальних процесах і тенденціях у природі, то екологія людини концентрується і на соціально-економічних відносинах, людино-біологічній проблематиці і навіть на питаннях психології та культури.

Геохімічна екологія забезпечує екологію людини знан­нями про вплив геохімічних факторів на людський організм, його потребу в хімічних елементах, максимальні і мінімальні їх концентрації, способи потрапляння їх в організм, про обмін речовин і енергії; глобальна екологія, яка вивчає всю біосферу, – про антропогенні (зумовлені діяльністю людини) зміни довкілля; інженерна екологія – про міру доцільності господарської діяльності людини в довкіллі; ландшафтна екологія – про особливості пристосування живих організмів до конкретного географічного середовища; радіаційна екологія – про вплив радіоактивних речовин на екосистему, живі організми, зокрема на організм людини; соціальна екологія – про закономірності взаємовідносин суспільства і природного середовища; економічна екологія – про взаємовпливи екологічних факторів та економічної діяльності людини та ін.

Результати досліджень у будь-якому напрямі кожної галузі екологічних знань мають непересічну цінність для екології людини, оскільки дають змогу пізнати явища, процеси, що відбуваються у природі, простежити вплив на них антропогенних факторів, спрогнозувати, побачити ризики для здоров’я людини, змоделювати адекватні ситуації профілактичні заходи.

Поиск по сайту: