Екологія людини: предмет, об’єкт, завдання та функції

ЛЕКЦІЯ 1

Екологія людини як інтегральна дисипліна

1. Екологія людини: предмет, об’єкт, завдання та функції

2. Місце екології людини в системі природничих і гуманітарних наук

3. Антропоекосистема як основний об’єкт дослідження екологї людини.Рівні дослідження антропоекосистем

4. Закони і методи досліджень екології людини

Література:

1. Екологія людини: підручник / Т.М. Димань. – К. ВЦ «Академія», 2009. – 376 с.

2. Залеський І. І., Клименко М. О. Екологія людини: Підручник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 288 с.

3. Екологія людини: Підручник / О.М. Микитюк, О.З. Злотін, В.М. Бровдій, В.В. Грицайчук та ін. За ред. О.М. Микитюка. – Харків: ХДПУ, «ОВС» , 2000. – 208 с.

4. Экология человека. Учебное пособие. – М.: Изд-во МНЭПУ, 2001. – 440 с.

Екологія людини: предмет, об’єкт, завдання та функції

Термін «екологія людини» запропонували у 1921 р. американські дослідники Роберт Парк і Ернест Берджес. Він був використаний у соціо логічних дослідженнях населення м. Чикаго. При цьому вивчали такі соціальні процеси і явища, як урбанізація, соціальна структура, політичні рухи, расові відносини, соціальні зміни, релігія, родина та ін. У 1922 р. американський учений Харлан Берроуз виступив на засіданні Асоціації американських географів з доповіддю «Географія як екологія людини». За його визначенням, екологія людини охоплює відносини між людьми і територією.

Екологія людини (антропоекологія) – міждисциплінарна наука, яка досліджує загальні закономірності взаємодії людини, популяції людей з довкіллям, вплив чинників зовнішнього середовища на функціонування людського організму, цілеспрямоване управління збереженням і поліпшенням здоров’я населення.

Цю науку можна розглядати як екологію, в центрі уваги якої перебуває людина. У цьому і полягає головна відмінність між загальною екологією і екологією людини: екологія займається визначенням законів існування довкілля, екологія людини – проблемою життєдіяльності людини у ньому.

Антропоекологію не можна ототожнювати з соціоекологією. Екологія людини вивчає взаємодію з природою людини як біологічної істоти на рівні організму та популяції, що займають свою екологічну нішу в загальній екосистемі, а соціоекологія досліджує взаємодії з природою людського суспільства, яке впливає на довкілля господарською діяльністю.

В екології людини акумульовані надбання багатьох природничих і суспільних наук, внаслідок синтезу яких вона сформувалася в багатовимірну галузь знань, своєрідну філософію гармонійного буття людини у світі. Головна особливість екології людини полягає у виокремленні із загального контексту екології, охорони природи найскладнішого елемента – людини, в дослідженні різноманітних наливів на неї (природного, техногенного, культурного середовища), законів і закономірностей гармонійного буття людини у світі. З цього погляду для екології людини значний інтерес становлять стан і процеси, що відбуваються у біосфері, зокрема у техносфері – сукупності створених цілеспрямованою діяльністю людини штучних і змінених природних об’єктів.

Екологія людини не обмежується дослідженням проблематики довкілля, збереження оптимальних параметрів природного, культурного, техногенного середовищ, а постає як синтез знань про людину і все, що її оточує, їх взаємозв’язки і взаємовпливи, збагачує антропогенними принципами інші галузі знань і людської діяльності.

Предметом екології людини як науки є вивчення взаємодії людського організму і людської популяції із середовищем їх існування як цілісної системи, а об’єктом дослідження цієї науки — система «людина — навколишнє середовище (довкілля)» (антропоекосистема). Людина при цьому фігурує на рівні окремого організму і на рівні популяції, а середовище охоплює природні, культурні, техногенні компоненти.

Основне практичне завданняекології людини полягає у створенні здорового, екологічно чистого, безпечного і соціально комфортного середовища існування людини.

Основні завдання екології людини:

1) вивчення стану здоров’я людей, їх соціально-трудового потенціалу, впливу факторів, комплексів середовища на здоров’я і життєдіяльність населення;

2) прогнозування можливих змін у здоров’ї людей внаслідок процесів, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

3) прогнозування стану здоров’я майбутніх генерацій;

4) створення антропогенетичного моніторингу – системи спостережень за змінами процесів життєдіяльності людей у зв’язку з дією на них різних факторів довкілля, а також дослідження і оцінювання його умов, що впливають на здоров’я населення і зумовлюють поширення захворювань;

5) визначення науково обґрунтованих значень гранично допустимих техногенних навантажень на природне середовище;

6) вивчення впливу окремих факторів середовища і їх комплексів на здоров’я і життєдіяльність популяцій людини;

7) дослідження процесів збереження і відновлення здоров’я людських популяцій;

8) аналіз глобальних і регіональних екологічних проблем, які зумовлюють стан здоров’я людини;

9) вироблення нових методів дослідження екологічних факторів впливу на здоров’я людини (космічних, біохімічних та ін.);

10) аналіз і обґрунтування шляхів поліпшення рівня здоров’я і соціально-трудового потенціалу населення.

Екологія людини виконує численні функції (табл 1.1).

Таблиця 1.1 – Функції екології людини

До сфери інтересів екології людини належить не лише нагромадження природничих, медичних, соціально-економічних знань, які стосуються життя людини. У її компетенції й організація морального, духовного виховання людини, спрямованого на усвідомлення нею своєї ролі в навколишньому природному середовищі. Філософське бачення людини як міри всіх речей має домінувати при вирішенні найважливіших проблем життя на землі. Водночас, долаючи корінні проблеми свого буття, людина повинна дбати про збереження рівноваги в природі, цілісності її систем. У цьому контексті екологія людини покликана розв’язувати двоєдине завдання: актуалізувати необхідність врахування під час реалізації будь-яких проектів потреб людських спільнот, окремої людини і зберігати цілісність природного середовища, що є передумовою оптимального функціонування багатокомпонентної і динамічної системи «людина – суспільство –природне середовище», екологічної безпеки людства.

Поиск по сайту: