ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – ГЕРОЛЬД НЕСКОРЕНОГО ПОКОЛIННЯ

ВФ «Відродження» заснована 21 листопада 1991 р.

Петром та Олександром Бобиками, Василем Іванишиним

Редактор видання Петро Бобик

Художнє оформлення Василь Сава

Президент фірми Петро Бобик

Головний редактор Василь Iванишин

Художній редактор Ярослав Радевич-Винницький

Комерційний директор Олег Скиба

Технічний директор Левко Клепак

Директор з питань розвитку Iван Головкевич

Технічні редактори Євген Гнатик, Леся Пелехата

Відповідальний за випуск Iгор Бабик

Підписано до друку 4.03.96. Формат 84х108/32.

Папір друк. № 2. Офсетний друк. Умовн. друк. арк. 11,76. Умовн. фарбовідб. 11,97.

Обл.-вид. арк. 12,78. Тираж 1500 прим.

Видавнича фірма «Відродження»

293720, м. Дрогобич Львівської обл., вул. Т. Шевченка, 2.

Тел.: (03244) 2-17-94.

Львівська фабрика «Атлас».

290005, м. Львів, вул. Зелена, 20.

------------------------------------З 2001 року------------------------------------

Президент фірми Василь Іванишин

Головний редактор Ярослав Радевич-Винницький

Директор фірми Ігор Бабик

Видавнича фірма «Відродження»

82100, м. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 2.

Для листів: аб/с 10480, м. Львів-49, 79049.

http://www.vidrodzhenia.org.ua

e-mail: babyk@lviv.farlep.net

Тел. (office): (03244) 2-17-94.

Тел./факс (дирекція): (032) 240-59-39.

I 19

Iванишин Петро.

Олег Ольжич – герольд нескореного покоління.– Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1996.– 220 с., іл.

Ця книжка – це спроба молодого науковця Петра Iванишина, студента філфаку Дрогобицького педінституту ім. I. Франка, осмислити світоглядну еволюцію поета Олега Ольжича та ідейно-естетичні параметри його творчості. Біографія і творчість поета розглядаються в тісному зв'язку з національно-визвольною боротьбою 30–40-х років, активним учасником і одним із керівників якої він був.

I 0403000000–006 Без оголошення

ББК 83.34 УКР

Петро IВАНИШИН народився 1975 року в місті Сколе Львівської області. Зараз навчається на четвертому курсі філологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. Iвана Франка.

Сфера його наукових зацікавлень – утвердження національної ідеї в українській літературі.

Монографія «Олег Ольжич – герольд нескореного покоління» – перша книга молодого автора на цю тему.

[1] Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 282.

[2] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 318.

[3] Олесь О. Твори в двох томах. Т. 1. К., 1990.– С. 48.

[4] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 353.

[5] Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 7.

[6] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 355.

[7] Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич. О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 7.

[8] Iльницький М. Олег Ольжич. // Самостійна Україна, квітень-червень 1994. Ч. 2/452.– C.53.

[9] Олесь О. Твори в двох томах. Т. 1. К., 1990.– С. 48.

[10] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 324–325.

[11] Неврлий М. Муза мужности й боротьби. С. 29.

[12] Геноцид – винищення окремих груп населення за расовими, національними та релігійними мотивами (тут і надалі примітки автора).

[13] Етноцид – позбавлення окремого народу національних ознак, асиміляція його і приєднання до іншої нації. I геноцид, і етноцид не раз застосовувались окупантами щодо української нації (прим. автора).

[14] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 362.

[15] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 4.

[16] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 362.

[17] Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич. О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 7; Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 52.

[18] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі».– C. 362–363.

[19] Прoф. Микола Iльницький подає іншу дату – 18 жовтня 1930 року. (прим. автора).

[20] Iльницький М. Олег Ольжич. // Самостійна Україна, квітень-червень 1994. Ч. 2/452. C. 53.

[21] У О. Багана напевно помилка: «1924 р.» (прим. автора).

[22] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 358–359.

[23] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 326.

[24] Там же. С. 357–358.

[25] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 332–333.

[26] Сальва – залп (прим. автора).

[27] Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган. О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 52.

[28] Червак Б. Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 76.

[29] Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича.– C.53.

[30] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 381.

[31] Iльницький М. Олег Ольжич. // Самостійна Україна, квітень-червень 1994. Ч. 2/452.– C.55.

[32] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 378.

[33] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 343.

[34] Червак Б. Слово з висот героїчності. // Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича. К., 1994.– С. 11.

[35] Неврлий М. Поет боротьби й вселюдських ідеалів. // Маланюк Є. Земна Мадонна. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 32.

[36] Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 52.

[37] Червак Б. Слово з висот героїчності.– С. 11.

[38] Самчук У. На білому коні. // Дзвін № 2–3. Львів, 1993.– С. 32.

[39] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 368.

[40] Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993..– С. 53.

[41] Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 67

[42] Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. Iсторія та ідеї. Дрогобич, 1994.– С. 124.

[43] Перше правило Декалогу (десять заповідей українського націоналіста) (прим. автора).

[44] Див. книгу В. Iванишина «Нація. Державність. Націоналізм». Дрогобич, 1992.– С. 112–167 (розділ «Нація і націоналізм») (прим. автора).

[45] Самчук У. На білому коні. // Дзвін, № 1. Львів, 1993.– С. 34.

[46] Червак Б. Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 77.

[47] Городиський З. Українська Національна Рада. К., 1993.– С. 28–29.

[48] Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 555.

[49] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 406.

[50] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.–С. 393–394.

[51] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 413.

[52] У грудні 1943 року О. Олесеві виповнилося 65 років, на цей же час припало також і 40-ліття його літературної творчості. Академія на честь Олеся мала відбутися 5 грудня в Празі в залі міського театру (прим. автора).

[53]

[54] Див. розділ «Мельниківець чи бандерівець?» (прим. автора).

[55] Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 54.

[56] Теорія літератури. За редакцією Воробйова В. Ф, В'язовського Г. К., 1975.– С. 91.

[57] Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 7.

[58] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 322.

[59] Ерот – у Давній Греції бог кохання, який своїми стрілами пробуджував любов у серцях богів і смертних (прим. автора).

[60] Скрипник Микола (1872–1933) – український радянський політик, націонал-комуніст. Будучи наркомом освіти, запровадив українізацію зрусифікованих українців в УРСР. Покінчив життя самогубством у 1933 році (прим. автора).

[61] Затонський Володимир (1888–1937) – український радянський політик, націонал-комуніст. У 1933 році став наркомом освіти. Розстріляний у 1937 році (прим. автора).

[62] Так називається збірник критичних есе Ю. Липи: «Бій за українську літературу». Варшава, 1935 (прим. автора).

[63] Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 59.

[64] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 188.

[65] Донцов Д. Філософія мілітанс. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 50.

[66] Там же. С. 55.

[67] Там же. С. 57.

[68] Тронує – панує (прим. автора).

[69] Еклектики – люди, в яких відсутня оригінальність і самостійність суджень (прим. автора).

[70] Кон'юнктура – сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (прим. автора).

[71] Донцов Д. Філософія мілітанс. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 57–58.

[72] Там же. С. 49.

[73] Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 60.

[74] Там же. С. 64.

[75] Слова О. Пушкіна (прим. автора).

[76] Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 65.

[77] Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 66.

[78] Там же. С. 67.

[79] Див. містерію Тараса Шевченка «Великий льох» (прим. автора).

[80] Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 69.

[81] Донцов Д. Філософія мілітанс. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 55.

[82] Штука – мистецтво (прим. автора).

[83] Ривалізація – змагання, суперництво, протиборство (прим. автора).

[84] Квієтизм – пасивність, непротивлення, споглядальне ставлення до дійсності (прим. автора).

[85] Донцов Д. Криза нашої літератури. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991. C. 66–67.

[86] Там же. С. 66.

[87] Там же. С. 66.

[88] Липа Ю. Бій за українську літературу. // Український засів, № 8. Харків, 1993.– С. 13–14.

[89] Донцов Д. Санчо Панса в літературі і житті. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 130–131.

[90] Там же. С. 131.

[91] Там же. С. 133.

[92] Там же. С. 136.

[93] Там же. С. 137.

[94] Донцов Д. Санчо Панса в літературі і в житті. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 152–153.

[95] Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 284–285.

[96] Там же. С. 285.

[97] Iсторія української літератури ХХ століття. Книга перша. К., 1993.– С. 345–346.

[98] Липа Ю. Лист до літераторів. // Літературна Україна. Київ, 5 серпня 1993.

[99] Донцов Д. Українсько-совєтські псевдоморфози. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 106.

[100] Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. К., 1971.– С. 427.

[101] Філософський словник під редакцією В. I. Шинкарук. К., 1986.

[102] Донцов Д. Естетика декаденсу. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 195–196.

[103] Філософський словник під редакцією В. I. Шинкарук. К., 1986.

[104] Донцов Д. Наше літературне гетто. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 207.

[105] Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 285.

[106] Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 279.

[107] Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. К., 1971.– С. 428.

[108] Донцов Д. Націоналізм. Лондон–Торонто, 1966.– С. 230.

[109] Донцов Д. Естетика декаденсу. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 181.

[110] Донцов Д. Естетика декаденсу. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 178.

[111] Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 282.

[112] Там же. С. 284.

[113] Єфремов С. Муза гніву та зневір'я. // Єфремов С. Літературно-критичні статті. К., 1993.– С. 154.

[114] Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 35.

[115] Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 13.

[116] Червак Б. Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 78.

[117] Яременко В. Передчуття зустрічі з Ольжичем. // Українське слово. Київ, 3 лютого 1993.

[118] Бойко Ю. Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 71.

[119] Там же. С. 74.

[120] Тут і надалі твори цитуються за найповнішим виданням творів О. Ольжича: Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994. (прим. автора).

[121] У Череватенка (упорядника «Незнаного Вояка») цей вірш немає назви, а у Неврлого (упорядника «Цитаделі духа») він вміщений під назвою «Рінь». Див.: «Незнаному Воякові», с. 63 і «Цитаделя духа», с. 32. (прим. автора).

[122] Український Радянський Енциклопедичний Словник. Т.3. К., 1987.– С. 104.

[123] Iванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. Дрогобич, 1994.– С. 84.

[124] Аннали – літописи у Стародавньому Римі і деяких країнах Західної Європи в середніх віках, записи по роках найважливіших подій (прим. автора).

[125] Леонід Череватенко мабуть помилково вказує в «Незнаному Воякові» іншу дату написання циклів «Камінь», «Бронза», «Залізо» – 1932 р. (див. С. 51, 55, 57), а сам автор в листі до Д. Донцова за серпень 1931 р. вже пише про їхнє існування (прим. автора).

[126] Упорядковані листи Олега Ольжича до Дмитра Донцова (числом 43) люб'язно надіслала нам Галина Сварник. Зацікавлені зможуть прочитати їх в 4-му номері «Українських проблем» за 1994 р. (прим. автора).

[127] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 5.

[128] Аркас М. Iсторія північної чорноморщини. Торонто, 1969.– С. 9–10.

[129] Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 104.

[130] Ми вважаємо, що у збірці «Рінь» до цього циклу можна віднести вірш «Скільки сонця ллється на землю…», хоча прямого віднесення його до «Кременю» немає (прим. автора).

[131] Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 77.

[132] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 298.

[133] Крета – о. Кріт (прим. автора).

[134] Ольбія – те ж що й «Ольвія» (прим. автора).

[135] Бог – річка Буг (прим. автора).

[136] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 11–13.

[137] Язон, Одисей – те ж що й Ясон, Одісей (прим. автора).

[138] Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 108–109.

[139] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 13.

[140] Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 123.

[141] Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 119.

[142] Скити – те ж, що й «скіфи», «сколоти» (прим. автора).

[143] Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 119–120.

[144] Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 110.

[145] Аркас М. Iсторія північної чорноморщини. Торонто, 1969.– С. 282–284.

[146] Там же. С. 287.

[147] Цей вірш-цикл не належить до циклу «Залізо» (прим. автора).

[148] Брокат – шовкова тканина, зіткана або вишита золотом чи сріблом (прим. автора).

[149] Вважаємо, що тут, можливо, мається на увазі Одін (Один) – верховний бог у германській міфології (прим. автора).

[150] Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 37–38.

[151] Микола Неврлий до цього імені дає таку примітку: «Люкреція – дружина Тарквінія Коллятина, знеславлена сином царя Тарквінія Гордого. Заподіяла собі смерть» (див. Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 225.).

[152] Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 41.

[153] Картагіна – Карфаген (прим. автора).

[154] Бойко Ю. Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

[155] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 211.

[156] Робітня – працівня, робочий кабінет (прим. автора).

[157] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 189.

[158] Шерех Ю. Без металевих слів і без зідхань даремних. // Теліга О. Збірник. Київ–Париж–Лондон–Торонто–Нью-Йорк–Сідней, 1992.– С. 452.

[159] Шерех Ю. Третя сторожа. К., 1993.– С. 18.

[160] Голгота – те ж, що й Голгофа (прим. автора).

[161] Еріх Марія Ремарк – німецький письменник антивоєнного спрямування (прим. автора).

[162] Батарія – батарея (прим. автора).

[163] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 374.

[164] Бойко Ю. Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

[165] Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 17.

[166] Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 46.

[167] Тут Б. Червак наводить слова самого О. Ольжича (прим. автора).

[168] Червак Б. Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 78–79.

[169] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 374.

[170] Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 181.

[171] Див. про характер польської окупації «Криваву книгу» – видання уряду ЗУНР 1919 і 1921 рр., перевидану видавничою фірмою «Відродження» у Дрогобичі в 1994 р. (прим. автора).

[172] Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 31.

[173] Пацифікація – «умиротворення», так лагідно називали поляки свій терор проти українців, розв'язаний ними в 30-х рр. (прим. автора).

[174] Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 34.

[175] Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 12.

[176] Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих термінів. К., 1971.– С. 343.

[177] Там же. С. 365.

[178] Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 17.

[179] Льокаль – готель (прим. автора).

[180] Командант – командир (прим. автора).

[181] Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 12–13.

[182] Там же. С. 13.

[183] Там же. С. 14.

[184] Галамай С. Боротьба за визволення України. Л., 1993.– С. 58–59.

[185] Донцов Д. Санчо-Панца в літературі і життю. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 124–153.

[186] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 153–154.

[187] УНДО – Українське Національно-Демократичне Об'єднання, угодовська партія, що діяла на території ЗУЗ до приходу більшовиків у 1939 р. (прим. автора).

[188] Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 44.

[189] Стріли – постріли (прим. автора).

[190] Едем – рай (прим. автора).

[191] Під Корсунем весною 1648 року гетьман Богдан Хмельницький вдруге (перший раз під Жовтими Водами) розбив польське військо (прим. автора).

[192] Під Конотопом влітку 1659 року під час українсько-московської війни гетьман Iван Виговський розгромив московське військо: 30 тис. москвинів загинуло, 5 тис. потрапило у полон (прим. автора).

[193] Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 44, 46.

[194] Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 44–45.

[195] Мірчук П. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 54.

[196] Бестія – (лайливе) тут в значенні «звір», «тварина», «жижак» (прим. автора).

[197] Плаз – тут в значенні «плазун», «гадина», «змія» (прим. автора).

[198] Децизія – рішення (прим. автора).

[199] Липа Ю. Бій за українську літературу. // Український засів. Ч. 4. Харків, 1993.– С. 34.

[200] Там же. С. 34.

[201] Неврлий М. Муза мужности й боротьби.//Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 20.

[202] Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 179.

[203] Міт – міф (прим. автора).

[204] Бойко Ю. Олег Ольжич як поет.//Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 72–73.

[205] Жінки з корінфу – «корінфянки» (прим. автора).

[206] Дюнкерк – пристань у південно-західній Голландії (прим. автора).

[207] Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 50.

[208] Бойко Ю. Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

[209] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.

[210] Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 286.

[211] Експльозія – вибух (прим. автора).

[212] Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 50–51.

[213] Детальніше про це див. у книзі: Iванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. Дрогобич, 1992.

[214] Підсоння – клімат (прим. автора).

[215] Ольжич О. Виховання молоді. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 134.

[216] Там же. С. 135.

[217] Там же. С. 135.

[218] Ольжич О. Виховання молоді. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 135–136.

[219] Там же. С. 136–137.

[220] Детальніше про це див. у книзі: Iванишин В. Українська Церква і процес національного відродження. Дрогобич, 1990.

[221] Ольжич О. Виховання молоді. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 137–138.

[222] Там же. С. 132.

[223] Ольжич О. Українське дошкілля. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 132.

[224] Там же. С. 132, 134.

[225] Виелімінувати – виключити (прим. автора).

[226] Ольжич О. Виховання молоді. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 137.

[227] Ольжич О. Василь Мисик. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 152.

[228] Там же. С. 159.

[229] Ольжич О. Дмитро Фальківський. Там же. С. 159.

[230] Ольжич О. Дмитро Фальківський. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 167.

[231] Там же. С. 167.

[232] Ольжич О. Голод і сучасна українська література. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 150.

[233] Там же. С. 146.

[234] Там же. С. 150.

[235] Ольжич О. Голод і сучасна українська література. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 151.

[236] Ольжич О. Два світовідчування. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 139.

[237] Ольжич О. Два світовідчування. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 139.

[238] Там же. С. 142.

[239] Там же. С. 143.

[240] Там же. С. 143.

[241] Там же. С. 144.

[242] Ольжич О. Два світовідчування. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 144.

[243] Ольжич О. Войовнича неоклясика. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 167–168.

[244] Ольжич О. Войовнича неоклясика. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 173.

[245] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 426.

[246] Невідомий автор. Сучасна українська поезія. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 182–183.

[247] Огієнко I. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа. К., 1991.– С. 3.

[248] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 6.

[249] Ольжич О. До проблеми культурної ділянки. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 186.

[250] Ольжич О. Українська культура. Там же. С. 204.

[251] Там же. С. 205.

[252] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 9.

[253] Ольжич О. Українська культура. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 216.

[254] Ольжич О. Облога культури. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 199.

[255] Ольжич О. Культурна політика українського націоналізму. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 226–227.

[256] Ольжич О. Облога культури. Там же. С. 199.

[257] Ольжич О. Культурна політика українського націоналізму. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 227–228.

[258] Cірополко С. Народна освіта на українських землях і в колоніях. // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. К., 1993.– С. 72.

[259] Ольжич О. Культурна політика українського націоналізму. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 229.

[260] Ольжич О. Облога культури. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 201.

[261] Там же. С. 201–202.

[262] Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 153.

[263] Iванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. Дрогобич, 1992.– С. 145.

[264] Ольжич О. Українська культура. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 214.

[265] Детальніше про це див. праці: Iванишин В. Українська Церква і процес національного відродження. Дрогобич, 1990; о. Шевців I. За єдність Церкви і народу. Мельборн, 1973. (прим. автора).

[266] Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 7.

[267] Сатисфакція – задоволення.

[268] Ольжич О. В авангарді героїчної доби (до проблеми національної культури). // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 241.

[269] Ольжич О. Вояки-будівничі.// Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 282.

[270] Ольжич О. Український націоналізм. Там же. С. 297.

[271] Там же. С. 297.

[272] Там же. С. 298.

[273] Ольжич О. Євген Коновалець. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 264.

[274] Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 426.

[275] Ольжич О. Український міт. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 256.

[276] Там же. С. 257.

[277] Там же. С. 264.

[278] Ольжич О. У двадцятиліття. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 294.

[279] Ольжич О. Там же. С. 294.

[280] Ольжич О. Там же. С. 295.

[281] Ольжич О. Дух руїни. По сторінках історії. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 282.

[282] Там же. С. 293.

[283] Засадничі ідеї – основні, визначальні ідеї (прим. автора).

[284] Ольжич О. Українська історична свідомість. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 242.

[285] Там же. С. 243.

[286] Ольжич О. Українська історична свідомість. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 243.

[287] Там же. С. 245.

[288] Там же. С. 247–248.

[289] Там же. С. 248.

[290] Там же. С. 249–250.

[291] Ольжич О. Українська історична свідомість. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 250–251.

[292] Там же. С. 251–252.

[293] Там же. С. 254.

[294] Там же. С. 254, 256.

[295] Ольжич О. Українська історична свідомість. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 256.

[296] Ольжич О. У Свят-вечір. (Різдвяна відозва ОУН на Землях). // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994. С. 312–313.

[297] Жданович О. Великий і близький. // Спогади про Андрія Мельника. Несторов,?. С. 104.

[298] Самчук У. На білому коні. // Дзвін, 1993.– N 1.– С. 35.

[299] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 414.

[300] Пундик Ю. Вояк-філософ. // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 46.

[301] Жданович О. Великий і близький. // Спогади про Андрія Мельника. Нестеров, ? . С. 103.

[302] Пундик Ю. Воєнні роки ОУН у світлі архівних матеріалів. // Непогасний огонь віри. Париж, 1974.– С. 236.

[303] Самчук У. На білому коні. // Дзвін, 1993.– № 1.– С. 35.

[304] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 417 – 418.

[305] Там же. С. 394.

[306] Самчук У. На білому коні. // Дзвін, 1993.– № 1.– С. 54.

[307] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 392.

[308] Теліга О. Збірник. Київ–Париж–Лондон–Торонто–Нью-Йорк–Сідней, 1992.– С. 135.

[309] Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 90.

[310] Венцель В. Людина з великої літери. // Нескорена нація. Львів–Київ, жовтень 1994.– № 16 (57).– С. 1–2.

[311] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 393 – 394 (вважаємо за потрібне ще раз навести цю цитату.– прим. автора).

[312] Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 517.

[313] Там же. С. 519.

[314] Там же. С. 528.

[315] Там же. С. 528.

[316] Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 529.

[317] Там же. С. 540.

[318] Там же. С. 545.

[319] Там же. С. 547.

[320] Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 550.

[321] Там же. С. 554.

[322] Там же. С. 572.

[323] Там же. С. 578.

[324] Мудрик-Мечник С. Революційна ОУН під проводом Степана Бандери (причинки до історії). Стрий, 1993.– С. 43.

[325] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 417.

[326] Мудрик-Мечник С. Революційна ОУН під проводом Степана Бандери (причинки до історії). Стрий, 1993.– С. 48.

[327] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 408.

[328] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 412.

[329] Там же. С. 415.

[330] Там же. С. 419–420.

[331] Там же. С. 420.

[332] Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 420.

[333] Маланюк Є. Земна Мадонна. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 304–305.

[334] Ольжич О. У двадцятиліття. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 297.

Поиск по сайту: