КОРОТКI ВIДОМОСТI ПРО ПИСЬМЕННИКIВ «ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ»

По-різному об'єднують письменників у вищезгаданому «празьку школу». Ми вибрали тих, які найчастіше згадуються при перерахуванні членів цього літературного угруповання (хоча не претендуємо на зразок).

Євген МАЛАНЮК (1897–1968 рр.). Родом з селища Новоархангельського на Херсонщині (нині – Кіровоградська область). Поет, перекладач, літературознавець, культуролог, атеїст. У чині сотника армії УНР брав участь у Визвольних Змаганнях 1917–1920 рр. Iнтернований в Каліші (1920). Закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах (Чехословаччина). Працював інженером. Перші поезії з'явилися на сторінках журналу «Веселка», який він у 1921–1923 рр. видавав разом з Ю. Дараганом. Крім «празької школи», входив ще до літературного угруповання «Танк» (Варшава). Жив у Празі, Варшаві, Львові, Берліні, після другої світової війни – у США. Автор збірок: «Стилет і стилос» (1925), «Гербарій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939), «Вибрані поезії» (1943), «Влада» (1951), поеми «П'ята симфонія» (1953), «Поезії» (1954), «Остання весна» (1959), «Серпень» (1964), «Перстень і посох» – посмертна збірка. Помер у США.

Юрій ДАРАГАН (1894–1926 рр.). Родом з Херсонщини. Поет, сотник армії УНР. Iнтернований у місті Каліш. Навчався в Українському вищому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі. Був найпомітнішою постаттю «празької школи». Його поезія дуже вплинула на творчість молодших сучасників – українських поетів із західних земель та емігрантів. Встиг видати лишень одну збірку поезії «Сагайдак» (1925). Помер у Празі.

Юрій ЛИПА (1900–1944 рр.). Родом з Одеси. Батько – український письменник та громадський діяч – Iван Липа. Відомий як поет, прозаїк, літературний критик, атеїст, історіософ, політолог, лікар. Воював в армії УНР. У 1922 році видає поему «Князь полонений». Згодом виходять три збірки поезій: «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938). Автор роману «Козаки в Московії». В 30-ті роки видає три томики новел під назвою «Нотатник», збірку критичних есе «Бій за українську літературу» (1935). Відомі такі його політологічні та історіософські праці: «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940), «Розподіл Росії (1941). Написав дві цікаві лікарські книги: «Фітотерапія» і «Ліки під ногами». Як лікар брав участь у боротьбі з радянськими та німецькими окупантами у лавах УПА. Замордований НКВС в с. Буків на Яворівщині у 1944 році.

Олена ТЕЛIГА (1907–1942 рр.). Народилася у Петербурзі в сім'ї професора Є. Шовгеніва. Була студенткою Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі. Вчителювала переважно у Варшаві. Крім того, відома як поетеса, публіцистка. Член ОУН. Найчастіше друкувалась у львівському журналі «Вісник», де редактором був Дмитро Донцов, який високо цінував її творчість, як і Є. Маланюка, Ю. Клена, О. Ольжича, Ю. Липи, Л. Мосендза, Н. Геркен-Русової. Поетичні збірки виходили посмертно: «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духу» (1947), «Полум'яні межі» (1977), «Олена Теліга. Збірник» (1977). За участь у національно-визвольному русі заарештована гестапівцями і розстріляна в 1942 році у Бабиному Яру.

Юрій КЛЕН (Освальд БУРГАРДТ) (1891–1947 рр.). Родом з с. Сербенівки на Поділлі (за національністю німець, але тим не менше став повноправним членом української нації, її гордістю). Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, вчитель. Навчався у Київському університеті Святого Володимира. Учителював. Належав до київських «неокласиків». У час сталінських репресій виїхав до Німеччини. Викладав у Мютнстерському університеті. Наприкінці другої світової війни – у Німецькому та Українському вільному університетах у Празі. Друкувався переважно в журналі «Вісник». Автор поеми «Прокляті роки» (1937), збірки «Каравелли» (1944), епопеї «Попіл імперій» (1943–1947). Помер у Тіролі.

Леонід МОСЕНДЗ (1897–1948 рр.). Родом з Могилева-Подільського. Поет, прозаїк, перекладач, публіцист, інженер-технолог, учитель. Закінчив учительську семінарію у Вінниці. Учасник першої світової війни. Воював в армії УНР. На еміграції навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехословаччина). Захистивши дисертацію у м. Брно, став одним з перших докторів технічних наук у тогочасній Чехословаччині. Викладав у Сваляві аж до окупації Карпатської України угорцями. Працював у Братиславі та Iнсбруку. Друкувався у журналі «Вісник». Писав новели, автор роману «Останній пророк». Видав поеми: «Вічний корабель» (1940), «Канітфер-шантан» (1945), «Волинський рік» (1948), збірку «Зодіак» (1941). Разом з Ю. Кленом написав сатиричну книгу «Дияболічні параболи» (їх спільний псевдонім – Порфирій Горотак). Його вінок сонетів «Юнацька весна» присвячений Праматері Роду. Помер у Швейцарії.

Олекса СТЕФАНОВИЧ (1899–1970 рр.). Народився в с. Милятині Острозького повіту на Рівненщині в родині священика. У 1919 році закінчив Житомирську семінарію. У 1922 році емігрував до Чехословаччини. Закінчив філософський факультет Карлового університету (1928) у Празі, відвідував літературно-мистецькі курси Українського вільного університету. Силоміць вивезений у робітничі табори до Німеччини, живе з 1944 року у Міттенвальді. З 1949 року – у м. Буффало (США). З 1923 року друкується в емігрантській пресі – журналах «Нова Україна», «Веселка», «Український студент», «Студентський вісник», «Літературно-науковий вісник» (Львів). Автор збірок: «Поезії» (1927), «Stefanos. I» (1938), «Зібрані твори» (1975). До останнього посмертного зібрання увійшли не друковані за життя поета збірки «Stefanos. II», «Кінецьсвітнє», «Фрагменти». Помер у Буффало.

Наталя ЛIВИЦЬКА-ХОЛОДНА (народилася у 1902 р.). Родом з Полтавщини. Дочка міністра УНР Андрія Лівицького. У 1919 році виїхала до Польщі. Середню освіту отримала на еміграції, в Подєбрадах (Чехословаччина). Закінчила Карловий університет у Празі. Учителювала. Друкувалася в журналах «Жінка», «Літературно-науковий вісник», «Вісник», «Ми» та ін. Найактивніший член літературної групи «Танк» (Варшава). Видала такі збірки віршів: «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937), «Поезії старі і нові» (1986). Нині проживає в місті Глен Спей (Канада).

Iван IРЛЯВСЬКИЙ (справжнє ім'я Iван РОШКО) (1919–1942 рр.). Родом з с. Iрлява на Закарпатті. Закінчив торгівельну академію в Мукачеві. Один із захисників Карпатської України. Працював у Празі, де брав участь у націоналістичному русі. Разом з похідними групами ОУН опинився в Києві, де співпрацював з О. Телігою. Заарештований гестапо як працівник Культурної Референтури ОУН; розстріляний разом з іншими націоналістами у Бабиному Яру в 1942 році. Друкувався в часописах: «Пробоєм», «Наступ», «Обрії», «Напередодні». Видав чотири збірки поезій: «Голос Срібної Землі» (1938), «Моя весна» (1940), «Вересень» (1941), «Брості» (1942).

Оксана ЛЯТУРИНСЬКА (1902–1970 рр.). Родом з Волині. Навчалася у Карловому університеті та Вищій мистецько-промисловій школі у Празі. Вірші писала ще з дитинства. Поетеса, талановитий скульптор, живописець. В 1949 році емігрувала до США. Видала такі збірки: «Гусла» (1938), «Княжа емаль» (1941). Померла у м. Міннеаполісі.

Максим ГРИВА (справжнє ім'я Максим ЗАГРИВНИЙ) (1893–1931 рр.). Родом З Чернігівщини. Поет і сатирик. У 20-х рр. брав участь у збройній боротьбі проти більшовицьких окупантів. Емігрував у Прагу. Друкував поезії у «Веселці», «Нашій Громаді», «ЛНВ» та ін. журналах. Написав прозовий твір «Казка» (вийшов в «Українському Голосі»). Помер у Чехословаччині.

Галя МАЗУРЕНКО (народилася в 1901 р.). Народилася в Петербурзі, донька поміщика Сергія Боголюбова. Поетеса, прозаїк, доктор філософії, скульптор. У Празі студіювала в Педагогічному інституті та в Українському вільному університеті. Після війни переселилася до Англії. Ще студенткою почала писати вірші. Друкувалася у «Віснику» та «Пробоєм». Видала такі збірки поезій: «Акварелі» (1927), «Стежки» (1939), «Вогні» (1940), «Самоцвіти» (1941), «Пороги» (1960), «Ключі» (1969), «Скит поетів» (1971), «Зелена ящірка» (1971), «Три місяці в літері життя» (1973), «Північ на вулиці» (1980). Крім того, видала «Діти дітям» – віршовані видання для дітей з дитячими малюнками: «Киця» (1971), «Корона золота» (1972), «Осінь» (1973). Її перу належить книжка оповідань на історичну тематику «Не той козак, хто поборов…» Окремі твори письменниці перекладені на англійську мову. Нині живе у Лондоні.

Крім вищезазначених письменників до «празької школи» ще зараховують: М. Чирського, В. Хмелюка, С. Масляка та ін.

Поиск по сайту: