Відповідно до класифікації ВООЗ, профілактику прийнято поділяти на первинну, вторинну та третинну.
Первинна профілактика спрямована на попередження виникнення хвороб. У підлітковій наркології вона включає заходи боротьби із зловживанням алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовинами по суті справи, боротьбу з адиктивною поведінкою у підлітків.
Вторинна профілактика передбачає заходи, спрямовані на те, щоб затримати розвиток хвороби. У підлітковій наркології сюди відносять не стільки ранню діагностику і своєчасне лікування, скільки сукупність заходів для запобігання рецидивів після лікування раннього алкоголізму, наркоманій і токсикоманій, включаючи спеціальне протирецидивне лікування.
Третинна профілактика ставить за мету запобігання інвалідності шляхом, головним чином, реабілітаційних заходів. У підлітковій наркології вона охоплює обмежену, але дуже важку сферу - важкі випадки наркоманій, які вже далеко зайшли, після кількаразових рецидивів і безуспішного лікування.
Э.А. Бабаян (1988) первинну профілактику розділив на радикальну, що включає зміну соціально-культурних умов життя населення (пропаганда здорового способу життя, спорт, санітарна освіта і т.п.), а також заходи, що забороняють і контролюють, і ранню, під якою малося на увазі виявлення зловживання без залежності і попередження її розвитку.
Вторинну і третинну профілактику Э.А. Бабаян відніс до умовної, тому що вона спрямована вже на виявлення ранніх стадій хвороби (спізніла профілактика), на запобігання рецидивів (пізня профілактика) і примусове лікування хронічних випадків, що далеко зайшли (термінальна профілактика).
Запропонований також інший поділ профілактики на первинну, вторинну і третинну залежно від поля діяльності [Єгоров В.Ф., Врублевський А.Г., Вороній К.Э., 1989]. До первинної профілактики відносять усе, що адресується до всього населення (від системи заборон і покарань до санітарної освіти), вторинна профілактика спрямована на виявлення групи ризику, а третинна - уже на тих, хто зловживає.
Ключовим фактором у розробці заходів психопрофілактики адиктивної поведінки у підлітків є вивчення її мотивації. Мета полягає у пошуку шляхів і засобів корекції й усунення істинних мотивів зловживання, а також тих соціально-психологічних факторів, що сприяють адиктивній поведінці.
Первинна наркологічна профілактика
Первинна профілактика в наркології використовує, по суті справи, два основних методи - систему заборон і покарань та санітарну освіту. Допоміжним, але важливим прийомом є виявлення контингентів високого ризику адиктивної поведінки.
Система заборон і покарань
Подібна система досить ґрунтовно розроблена відносно наркотичних речовин, певною мірою - алкоголю і меншою мірою сформована відносно інших токсичних речовин.
Існує спеціальна служба в органах внутрішніх справ для боротьби з поширенням наркотиків і наркоманій.
Що стосується речовин, не включених у список наркотиків, міри покарання, передбачені Кримінальним кодексом, обмежені. Законом переслідуються незаконне виготовлення, придбання, збе|>еження, перевезення і збут сильнодіючих і отруйних речовин. Систему заборон і покарань при зловживанні алкоголем, наркотиками й Іншими токсичними речовинами перед підлітком найчастіше уособлюють працівник Кримінальної міліції і служби у справах неповнолітніх. Звичайно підлітки волею-неволею змушені давати згоду на стаціонарне обстеження і лікування, інакше їм погрожує направлення у спеціальну виховну установу. Тому перебування в наркологічному стаціонарі неминуче починає розглядатися підлітком як форма покарання, що ускладнює лікування, особливо психотерапію.
При всій необхідності системи заборон для профілактики адиктивної поведінки у підлітків тільки цією системою обмежуватися неможливо, тому що вона сама по собі є недостатньою.
Існує точка зору, що заборони, накладені на наркотики, тільки стимулюють зловживання ними, особливо у підлітків та молоді, для яких зловживання ними стає формою протесту. Висловлюється також судження, що скасування заборон на наркотики буде сприяти зменшенню числа ненавмисних важких отруєнь, у тому числі смертельних, знизить злочинність, зумовлену незаконним споживанням наркотиків, видобутком грошей на них. Однак усі ці судження нічим не доводяться. Разом з тим та чи інша легалізація вживання наркотиків здатна спричинити широке зловживання ними, подібно алкоголю, і як наслідок ~ значне зростання кількості наркоманій. Тому подібні пропозиції не мають широкої підтримки.
Санітарно- профілактична освіта
Використання санітарної освіти з метою профілактики адиктивної поведінки серед підлітків становить непросте завдання. Санітарна профілактична освіта призначена роз'яснити, яку шкоду для здоров'я, для фізичного і психічного розвитку, для майбутнього в цілому наносить зловживання алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовинами. Однак суб'єктивна ціна власного здоров'я у певній частині нового покоління підлітків помітно впала. Міркування про можливий збиток перспективам на майбутнє наштовхується на конфлікт між збільшеним рівнем домагань і малою ймовірністю виконання цих привабливих, але завищених планів. До того ж серед значної частини підлітків, схильних до адиктивної поведінки, "престижними" вважаються такі професії (працівники сфери шоубізнеса, торгівлі, виконавці у сучасних ансамблях і т.п.), що у їхніх очах зовсім не перешкоджають "помірному" споживанню алкоголю і навіть наркотиків.
Інформація про шкоду зловживання алкоголем в очах підлітків має явну суперечність з масовим його поширенням серед дорослих. Стосовно наркотиків, шкода від їх вживання, як правило, підлітками легко визнається, небезпека стати наркоманом також допускається. Певну частину підлітків ця погроза утримує від зловживання. Однак широке поширення інформації про наркотики може в іншій частині підлітків розбудити до них нездоровий інтерес, бажання спробувати на собі їх дію.
Ще більше проблем виникає у сфері санітарної профілактичної освіти стосовно ненаркотичних токсичних речовин. Серед багатьох підлітків існує уявлення, що "наркоманом від цього не станеш". З іншого боку, значна частина підлітків може мати дуже неясні уявлення про них чи навіть нічого не знати. Широка недиференційована санітарна освіта на деяких з таких підлітків може вплинути негативно - спонукати спробувати дію цих речовин на собі.
Пропонується інформувати підлітків лише про те, що зустрічається у даному регіоні, і розкривати тільки шкоду для здоров'я, позбавлення перспектив у спорті і виборі престижних професій. Однак дієвості такого підходу перешкоджають згадане падіння суб'єктивної ціни здоров'я і саморуйнівної поведінки. Опитування декількох тисяч учнів старших класів шкіл, професійно-технічних училищ і технікумів показав, що лише 5-10% підлітків виявляють стійку цікавість до спорту і цінують успіхи в цій сфері, у той час як сучасною музикою захоплюються 50-60% (Князєв Ю.Н., 1988), а відношення останньої до адиктиної поведінки є неоднозначним.
Ефективність санітарної профілактичної освіти серед підлітків самими наркологами визнається як достатньо низька.
Однією з необхідних передумов санітарної освіти є наявність достовірних знань про інформованість підлітків і молоді у сфері наркологічних проблем. Подібні дослідження необхідно проводити більш широко і систематично.
В.В. Гульдан та соавт. запропонували оригінальний проективний метод у вигляді незакінчених розповідей для дослідження інформованості про наркотики. Було встановлено, що для 14-літніх підлітків, що ніколи не вживали ніяких токсичних речовин, головним джерелом інформації в цій галузі є телебачення і фільми. Тому вони краще знають про опіати, ніж про інгалянти, циклодол й транквілізатори, якими зловживають їхні однолітки. Саме серед них існує уявлення, що "наркоманом можна стати з одного разу".
Водночас, їх однолітки, схильні до зловживання токсичними речовинами, одержують знання, в основному, від своїх приятелів або ж мають власний досвід. Вони краще знають про інгалянти та інші дурманні речовини, якими користуються в їхній компаніях, ніж про опіати. Уявлення про розвиток залежності у них більш реальні.
Як вказувалося, існує точка зору, що інформація про наркотики може викликати нездоровий інтерес до них, сприяти поширенню зловживання, тому санітарна освіта у даній сфері повинна бути обмежена групами високого ризику. Однак, відповідно до Карного кодексу, суворо карають за незаконне придбання, виготовлення, збереження, перевезення і збут наркотичних речовин, а також спонукання інших до їхнього вживання. Відсутність знань у населення» особливо в молодіжному середовищі, про те, які речовини законом визнаються наркотиками, а які до них не віднесені, здатна створити парадоксальну ситуацію -незнання того, за що можна нести карну відповідальність.
Виявлення груп ризику
Описані 3 групи ризику відповідно до генези зумовлюючого фактора: біологічна (наприклад, наявність пре- і перинатальной патології в анамнезі), психологічна (наприклад, психічний інфантилізм) і соціальна (наприклад, підлітки з асоціальних родин). Ці групи виділяються саме з метою диференційованої профілактики.
Лонгитюдні дослідження, здійснені починаючи з підліткового віку протягом 5-15 років, дозволили, насамперед, установити, що підлітки, що зловживають інгалянтами, виявилися групою високого ризику розвитку хронічного алкоголізму. До віку 23-32 років у 37% з них розвився алкоголізм - як правило, II стадія хвороби. У той же час у тих, хто в підлітковому віці епізодично вживав алкоголь, але не вживав інгалянтів, хронічний алкоголізм розвинувся до 23 років у 6%, а до 32 років -У 11%.
Розроблені методи психологічної діагностики дозволяють виділити контингент підвищеного ризику розвитку алкоголізму при масових обстеженнях. Прикладом можуть послужити шкала алкоголізму ММРІ, шкала психологічної схильності до алкоголізації патохарактерологічного діагностичного опитувальника (ПДО) для підлітків.
Відомими біологічними передумовами служать обтяжена алкоголізмом спадковість, а також конституціональна недостатність ферментних систем організму, що розщеплюють алкоголь. Указується також, що надбаним біологічним фактором, що підвищує ризик розвитку алкоголізму, є перенесений гепатит [Братусь Б.С., Сидоров П.И.), що послабляє детоксикуючі функції печінки. Ретельний лікарський анамнез життя (у вигляді інтерв'ю чи заповнення докладних анкет) є одним з основних методів виявлення біологічних факторів високого ризику.
Соціальні фактори підвищеного ризику з'ясовуються з анамнезу життя, а також з інформації про підлітка, здобутої з різних джерел. До них відносяться неблагополучна родина, неправильне виховання, дані про те, що підліток спілкується з компанією людей, що вживають алкоголь, тих, хто зловживає дурманними засобами, чи з тим неформальним угрупованням, яке зумовлює цей ризик.
Сучасні технології формування здорового способу
життя серед неповнолітніх і молоді — позитивна основа
профілактики наркоманій
Витрати на тривале лікування і профілактику хронічних захворювань, передчасні смерті, малорухомий спосіб життя населення стають "податком" для майбутніх поколінь. Шкідливі звички і пов'язаний з цим поганий стан здоров'я зумовлені такими факторами, як недостатня освіченість й обмежений доступ до профілактичних заходів у дитячому і підлітковому віці. Тому створене нами суспільство становить замкнене коло: кошти, вилучені зі сфери профілактичної медицини і виховання молоді на надання допомоги людям похилого віку, збільшують проблеми охорони здоров'я майбутніх поколінь у міру їхнього старіння.
Спосіб життя людей залежить від тих цінностей, пріоритетів, практичних можливостей та труднощів, які є невід'ємним елементом повсякденного їхнього життя. Особливості способу життя суспільств, соціальних груп та окремих осіб переплітаються один з одним, у результаті чого формуються стереотипи дій, що повторюються і трансформуються із покоління у покоління. Ті чи інші погляди, позиції, навички, вміння та форми поведінки, що впливають на здоров'я, визнана ються цим досвідом і тим соціальним сенсом та значенням, які з нього випливають. При цьому мова йде не тільки про усвідомлене рішення піддавати чи ні своє здоров'я ризику. Це означає також, що здоровий спосіб життя повинен пропагуватися у якості реалістичної і привабливої альтернативи, якою люди можуть користуватися у ході свого повсякденного життя. Одним з провідних принципів філософії досягнення здоров'я для всіх є необхідність "зробити вибір на користь здорового способу життя більш простим вибором".
Ще на початку розвитку знань, пов'язаних зі здоров'ям і поведінкою, вчені ставили питання про необхідність вивчення впливу гігієнічного виховання населення на його здоров'я. Постало питання вивчати не тільки знання людини (у даному випадку - кількісний показник), але і його поведінку (якісний показник).
Поведінка є однією з основних детермінант здоров'я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням М. Lalonde (1974), вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров'я. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США (MCKeown and Lowe, 1974) з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров'я, виявили, що група чинників, названих "біхевіоральними" (поведінко-вими), постійно випереджувала інші.
Тому й виникла потреба змінити пріоритети у профілактиці від профілактики хвороб до профілактики поведінки, яка може призвести до захворювання. "Освіченість полягає не у тому, щоб більше знати, а у тому, щоб інакше себе поводити" (Джон Раскін, 1987).
При такому підході на перший план виходить проблема впливу на поведінку людини. Наочно це можна представити схемою "Алгоритм зміни поведінки" (див. схему 1).
«Алгоритм зміни поведінки»
Інформація, яка корисна для здоровя
Цікава інформація, яка викликає актуальний інтерес
Бажання сформувати здоровий спосіб життя
1 етап 2 етап 3 теап
Нагорода за здоровий спосіб життя - зміцнення здоровя
Засвоєння навичок здорового способу життя
Дотримання навичок здорового способу життя
3 етап 4 етап 5 етап
Таким чином, за цією схемою ми можемо простежити складний п'ятиетапний процес перетворення санітарно-освітньої інформації на кінцевий результат - зміцнення здоров'я. На першому етапі, якщо інформація корисна, її ще треба зробити цікавою, тобто, так би мовити, "підсилити". Як настанова звучать слова Клойда Стейнмеца, президента асоціації з тренінгів та розвитку: "Не достатньо сказати: "Тут багато інформації, беріть її!" - ми повинні зацікавити та мотивувати людей, щоб вони схотіли брати цю інформацію".
Цікава та корисна інформація має перетворитися на таку, що викличе бажання сформувати здоровий спосіб життя, - це другий етап. На третьому етапі бажання повинне перетворитися у знання. На четвертому етапі знання втілюються у навички, які на п'ятому етапі призводять до зміцнення здоров'я. Тут ми бачимо точки прикладання зусиль санітарної освіти на кожному етапі для стимуляції мотивації до здорового способу життя.
Особливо актуальним, на наш погляд, є вивчення найбільш ефективних технологій формування здорового способу життя саме дітей і підлітків. Це зумовлене тим, що ефективність навчання і виховання молоді завжди вища, ніж переучування і перевиховання дорослої людини, у якої давно склалися ціннісні орієнтації й установки у відношенні індивідуального і суспільного здоров'я. А з іншого боку, молодь найбільше лабільна у відношенні формування способу життя - і тому схильна до ризику поширення у своєму середовищі таких соціальних хвороб, викликаних поведінкою, як алкоголізм, паління, наркоманія, СНІД й інші хвороби, які передаються статевим шляхом, психічні розлади. Так, близько 50% ВІЛ-інфікованих - це молоді люди у віці від 15 до 25 років, серед ВІЛ-інфікованих 85% - ін'єкційні наркомани. Цікаво відзначити, що у підлітковому віці відбувається реактивний опір обмеженням: неповнолітні студенти утримуються від вживання алкоголю у 19%, а повнолітні - у 25%. Девід Хенсон і Руф Енгз з'ясували також, що тільки 15% старших проти 24% молодших студентів споживали алкоголь у непомірних дозах. Щодо поширення паління у підлітковому середовищі заслуговують на увагу наступні факти: у цілому палять 30-40% учнів, причому відносно регулярно палять 48% молоді (15-22 років). Серед цієї вікової групи 80% хоча 6 один раз у своєму житті палили, тоді як у дорослому віці палять у середньому 35% людей. Це свідчить про те, що у підлітковому віці ще тільки формуються ціннісні установки щодо поведінки, пов'язаної зі здоров'ям, і ще не створений стійкий спосіб життя. Саме у цьому віці створюються передумови для становлення сенсу життя, оскільки це "вік відкриття свого "Я", оформлення особистості, з одного боку, і вік оформлення світогляду - з іншого"'.
Опитування, проведене серед школярів Києва (1999 р.) показало, що близько 72% підлітків не планують палити роком пізніше, а через 5 років такими, що не палять, себе уявляють 79% опитаних. За нашими даними, 85% курців 17-20 років бажають кинути палити. Це явно свідчить про те, що підлітковий вік є найбільш уразливим для початку паління і саме у цей період треба спрямувати зусилля дітей на те, щоб вони покинули цю небезпечну поведінкову хворобу.
Отавська хартія (1986), яка була віхою в міжнародному прийнятті зміцнення здоров'я, підкреслює п'ять специфічних цілей для дії по зміцненню здоров'я відповідно до нового громадського здоров'я. Ось вони:
1) розвиток громадської політики здоров'я;
2) розвиток персональних навичок;
3) зміцнення суспільних дій;
4) створення підтримуючого середовища;
5) переорієнтація служби охорони здоров'я.
Зміцнення здоров'я тому є активним процесом по попередженню захворювання, що включає освітні компоненти, у тому числі індивідуальні і групові зміни та методи соціального впливу, які разом зі зміною оточуючого середовища, законодавчим та організаційним втручанням, розроблять ряд стратегій для покращання здоров'я. Цей процес показаний схематично на схемі 2.