Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Профілактики в підлітковій наркології



Відповідно до класифікації ВООЗ, профілактику прийнято поділя­ти на первинну, вторинну та третинну.

Первинна профілактика спрямована на попередження виникнення хвороб. У підлітковій наркології вона включає заходи боротьби із зло­вживанням алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовинами по суті справи, боротьбу з адиктивною поведінкою у підлітків.

Вторинна профілактика передбачає заходи, спрямовані на те, щоб за­тримати розвиток хвороби. У підлітковій наркології сюди відносять не стільки ранню діагностику і своєчасне лікування, скільки сукупність заходів для запобігання рецидивів після лікування раннього алкоголізму, наркоманій і токсикоманій, включаючи спеціальне протирецидивне лікування.

Третинна профілактика ставить за мету запобігання інвалідності шляхом, головним чином, реабілітаційних заходів. У підлітковій нар­кології вона охоплює обмежену, але дуже важку сферу - важкі випад­ки наркоманій, які вже далеко зайшли, після кількаразових рецидивів і безуспішного лікування.

Э.А. Бабаян (1988) первинну профілактику розділив на радикальну, що включає зміну соціально-культурних умов життя населення (пропаган­да здорового способу життя, спорт, санітарна освіта і т.п.), а також захо­ди, що забороняють і контролюють, і ранню, під якою малося на увазі виявлення зловживання без залежності і попередження її розвитку.

Вторинну і третинну профілактику Э.А. Бабаян відніс до умовної, тому що вона спрямована вже на виявлення ранніх стадій хвороби (спі­зніла профілактика), на запобігання рецидивів (пізня профілактика) і примусове лікування хронічних випадків, що далеко зайшли (терміна­льна профілактика).

Запропонований також інший поділ профілактики на первинну, вторинну і третинну залежно від поля діяльності [Єгоров В.Ф., Врублевський А.Г., Вороній К.Э., 1989]. До первинної профілактики відно­сять усе, що адресується до всього населення (від системи заборон і покарань до санітарної освіти), вторинна профілактика спрямована на виявлення групи ризику, а третинна - уже на тих, хто зловживає.

Ключовим фактором у розробці заходів психопрофілактики адиктивної поведінки у підлітків є вивчення її мотивації. Мета полягає у пошуку шляхів і засобів корекції й усунення істинних мотивів зловжи­вання, а також тих соціально-психологічних факторів, що сприяють адиктивній поведінці.

Первинна наркологічна профілактика

Первинна профілактика в наркології використовує, по суті справи, два основних методи - систему заборон і покарань та санітарну освіту. Допоміжним, але важливим прийомом є виявлення контингентів висо­кого ризику адиктивної поведінки.

Система заборон і покарань

Подібна система досить ґрунтовно розроблена відносно наркотич­них речовин, певною мірою - алкоголю і меншою мірою сформована відносно інших токсичних речовин.

Існує спеціальна служба в органах внутрішніх справ для боротьби з поширенням наркотиків і наркоманій.

Що стосується речовин, не включених у список наркотиків, міри покарання, передбачені Кримінальним кодексом, обмежені. Законом переслідуються незаконне виготовлення, придбання, збе|>еження, пере­везення і збут сильнодіючих і отруйних речовин. Систему заборон і покарань при зловживанні алкоголем, наркотиками й Іншими токсич­ними речовинами перед підлітком найчастіше уособлюють працівник Кримінальної міліції і служби у справах неповнолітніх. Звичайно під­літки волею-неволею змушені давати згоду на стаціонарне обстеження і лікування, інакше їм погрожує направлення у спеціальну виховну установу. Тому перебування в наркологічному стаціонарі неминуче по­чинає розглядатися підлітком як форма покарання, що ускладнює ліку­вання, особливо психотерапію.

При всій необхідності системи заборон для профілактики адиктив­ної поведінки у підлітків тільки цією системою обмежуватися неможли­во, тому що вона сама по собі є недостатньою.

Існує точка зору, що заборони, накладені на наркотики, тільки стимулюють зловживання ними, особливо у підлітків та молоді, для яких зловживання ними стає формою протесту. Висловлюється також судження, що скасування заборон на наркотики буде сприяти зменшен­ню числа ненавмисних важких отруєнь, у тому числі смертельних, зни­зить злочинність, зумовлену незаконним споживанням наркотиків, ви­добутком грошей на них. Однак усі ці судження нічим не доводяться. Разом з тим та чи інша легалізація вживання наркотиків здатна спри­чинити широке зловживання ними, подібно алкоголю, і як наслідок ~ значне зростання кількості наркоманій. Тому подібні пропозиції не мають широкої підтримки.

Санітарно- профілактична освіта

Використання санітарної освіти з метою профілактики адиктивної поведінки серед підлітків становить непросте завдання. Санітарна профі­лактична освіта призначена роз'яснити, яку шкоду для здоров'я, для фізичного і психічного розвитку, для майбутнього в цілому наносить зловживання алкоголем, наркотиками й іншими токсичними речовинами. Однак суб'єктивна ціна власного здоров'я у певній частині нового покоління підлітків помітно впала. Міркування про можливий збиток перспективам на майбутнє наштовхується на конфлікт між збільшеним рівнем домагань і малою ймовірністю виконання цих привабливих, але завищених планів. До того ж серед значної частини підлітків, схильних до адиктивної поведінки, "престижними" вважаються такі професії (працівники сфери шоубізнеса, торгівлі, виконавці у сучасних ансамб­лях і т.п.), що у їхніх очах зовсім не перешкоджають "помірному" споживанню алкоголю і навіть наркотиків.

Інформація про шкоду зловживання алкоголем в очах підлітків має явну суперечність з масовим його поширенням серед дорослих. Стосов­но наркотиків, шкода від їх вживання, як правило, підлітками легко визнається, небезпека стати наркоманом також допускається. Певну частину підлітків ця погроза утримує від зловживання. Однак широке поширення інформації про наркотики може в іншій частині підлітків розбудити до них нездоровий інтерес, бажання спробувати на собі їх дію.

Ще більше проблем виникає у сфері санітарної профілактичної освіти стосовно ненаркотичних токсичних речовин. Серед багатьох під­літків існує уявлення, що "наркоманом від цього не станеш". З іншого боку, значна частина підлітків може мати дуже неясні уявлення про них чи навіть нічого не знати. Широка недиференційована санітарна освіта на деяких з таких підлітків може вплинути негативно - спонука­ти спробувати дію цих речовин на собі.

Пропонується інформувати підлітків лише про те, що зустрічається у даному регіоні, і розкривати тільки шкоду для здоров'я, позбавлення перспектив у спорті і виборі престижних професій. Однак дієвості та­кого підходу перешкоджають згадане падіння суб'єктивної ціни здо­ров'я і саморуйнівної поведінки. Опитування декількох тисяч учнів старших класів шкіл, професійно-технічних училищ і технікумів пока­зав, що лише 5-10% підлітків виявляють стійку цікавість до спорту і цінують успіхи в цій сфері, у той час як сучасною музикою захоплю­ються 50-60% (Князєв Ю.Н., 1988), а відношення останньої до адиктиної поведінки є неоднозначним.

Ефективність санітарної профілактичної освіти серед підлітків са­мими наркологами визнається як достатньо низька.

Однією з необхідних передумов санітарної освіти є наявність до­стовірних знань про інформованість підлітків і молоді у сфері наркологічних проблем. Подібні дослідження необхідно проводити більш ши­роко і систематично.

В.В. Гульдан та соавт. запропонували оригінальний проективний метод у вигляді незакінчених розповідей для дослідження інформованості про наркотики. Було встановлено, що для 14-літніх підлітків, що ніколи не вживали ніяких токсичних речовин, головним джерелом ін­формації в цій галузі є телебачення і фільми. Тому вони краще знають про опіати, ніж про інгалянти, циклодол й транквілізатори, якими зло­вживають їхні однолітки. Саме серед них існує уявлення, що "нарко­маном можна стати з одного разу".

Водночас, їх однолітки, схильні до зловживання токсичними речо­винами, одержують знання, в основному, від своїх приятелів або ж мають власний досвід. Вони краще знають про інгалянти та інші дур­манні речовини, якими користуються в їхній компаніях, ніж про опіа­ти. Уявлення про розвиток залежності у них більш реальні.

Як вказувалося, існує точка зору, що інформація про наркотики може викликати нездоровий інтерес до них, сприяти поширенню зло­вживання, тому санітарна освіта у даній сфері повинна бути обмежена групами високого ризику. Однак, відповідно до Карного кодексу, суво­ро карають за незаконне придбання, виготовлення, збереження, переве­зення і збут наркотичних речовин, а також спонукання інших до їхньо­го вживання. Відсутність знань у населення» особливо в молодіжному середовищі, про те, які речовини законом визнаються наркотиками, а які до них не віднесені, здатна створити парадоксальну ситуацію -незнання того, за що можна нести карну відповідальність.

Виявлення груп ризику

Описані 3 групи ризику відповідно до генези зумовлюючого факто­ра: біологічна (наприклад, наявність пре- і перинатальной патології в анамнезі), психологічна (наприклад, психічний інфантилізм) і соціаль­на (наприклад, підлітки з асоціальних родин). Ці групи виділяються саме з метою диференційованої профілактики.

Лонгитюдні дослідження, здійснені починаючи з підліткового віку протягом 5-15 років, дозволили, насамперед, установити, що підлітки, що зловживають інгалянтами, виявилися групою високого ризику роз­витку хронічного алкоголізму. До віку 23-32 років у 37% з них розвив­ся алкоголізм - як правило, II стадія хвороби. У той же час у тих, хто в підлітковому віці епізодично вживав алкоголь, але не вживав інгалянтів, хронічний алкоголізм розвинувся до 23 років у 6%, а до 32 років -У 11%.

Розроблені методи психологічної діагностики дозволяють виділити контингент підвищеного ризику розвитку алкоголізму при масових об­стеженнях. Прикладом можуть послужити шкала алкоголізму ММРІ, шкала психологічної схильності до алкоголізації патохарактерологічного діагностичного опитувальника (ПДО) для підлітків.

Відомими біологічними передумовами служать обтяжена алкоголіз­мом спадковість, а також конституціональна недостатність ферментних систем організму, що розщеплюють алкоголь. Указується також, що надбаним біологічним фактором, що підвищує ризик розвитку алкоголіз­му, є перенесений гепатит [Братусь Б.С., Сидоров П.И.), що послабляє детоксикуючі функції печінки. Ретельний лікарський анамнез життя (у вигляді інтерв'ю чи заповнення докладних анкет) є одним з основних методів виявлення біологічних факторів високого ризику.

Соціальні фактори підвищеного ризику з'ясовуються з анамнезу життя, а також з інформації про підлітка, здобутої з різних джерел. До них відносяться неблагополучна родина, неправильне виховання, дані про те, що підліток спілкується з компанією людей, що вживають алко­голь, тих, хто зловживає дурманними засобами, чи з тим неформаль­ним угрупованням, яке зумовлює цей ризик.

Сучасні технології формування здорового способу

життя серед неповнолітніх і молоді — позитивна основа

профілактики наркоманій

Витрати на тривале лікування і профілактику хронічних захво­рювань, передчасні смерті, малорухомий спосіб життя населення стають "податком" для майбутніх поколінь. Шкідливі звички і пов'язаний з цим поганий стан здоров'я зумовлені такими фактора­ми, як недостатня освіченість й обмежений доступ до профілактич­них заходів у дитячому і підлітковому віці. Тому створене нами сус­пільство становить замкнене коло: кошти, вилучені зі сфери профі­лактичної медицини і виховання молоді на надання допомоги людям похилого віку, збільшують проблеми охорони здоров'я майбутніх по­колінь у міру їхнього старіння.

Спосіб життя людей залежить від тих цінностей, пріоритетів, прак­тичних можливостей та труднощів, які є невід'ємним елементом по­всякденного їхнього життя. Особливості способу життя суспільств, соціальних груп та окремих осіб переплітаються один з одним, у ре­зультаті чого формуються стереотипи дій, що повторюються і трансфор­муються із покоління у покоління. Ті чи інші погляди, позиції, навич­ки, вміння та форми поведінки, що впливають на здоров'я, визнана ються цим досвідом і тим соціальним сенсом та значенням, які з нього випливають. При цьому мова йде не тільки про усвідомлене рішення піддавати чи ні своє здоров'я ризику. Це означає також, що здоровий спосіб життя повинен пропагуватися у якості реалістичної і привабли­вої альтернативи, якою люди можуть користуватися у ході свого по­всякденного життя. Одним з провідних принципів філософії досягнен­ня здоров'я для всіх є необхідність "зробити вибір на користь здорово­го способу життя більш простим вибором".

Ще на початку розвитку знань, пов'язаних зі здоров'ям і поведін­кою, вчені ставили питання про необхідність вивчення впливу гігієніч­ного виховання населення на його здоров'я. Постало питання вивчати не тільки знання людини (у даному випадку - кількісний показник), але і його поведінку (якісний показник).

Поведінка є однією з основних детермінант здоров'я, ступінь впли­ву якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визна­ченням М. Lalonde (1974), вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до чотирьох основ­них чинників, що визначають рівень здоров'я. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США (MCKeown and Lowe, 1974) з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров'я, виявили, що група чинників, названих "біхевіоральними" (поведінко-вими), постійно випереджувала інші.

Тому й виникла потреба змінити пріоритети у профілактиці від профілактики хвороб до профілактики поведінки, яка може призвести до захворювання. "Освіченість полягає не у тому, щоб більше знати, а у тому, щоб інакше себе поводити" (Джон Раскін, 1987).

При такому підході на перший план виходить проблема впливу на поведінку людини. Наочно це можна представити схемою "Алгоритм зміни поведінки" (див. схему 1).

«Алгоритм зміни поведінки»

           
 
Інформація, яка корисна для здоровя
 
Цікава інформація, яка викликає актуальний інтерес
 
Бажання сформувати здоровий спосіб життя

 


1 етап 2 етап 3 теап

 

                       
       
 
   
Нагорода за здоровий спосіб життя - зміцнення здоровя
 
Засвоєння навичок здорового способу життя
 
Дотримання навичок здорового способу життя
 

 

 


3 етап 4 етап 5 етап

 

 

Таким чином, за цією схемою ми можемо простежити складний п'ятиетапний процес перетворення санітарно-освітньої інформації на кінцевий результат - зміцнення здоров'я. На першому етапі, якщо ін­формація корисна, її ще треба зробити цікавою, тобто, так би мовити, "підсилити". Як настанова звучать слова Клойда Стейнмеца, президен­та асоціації з тренінгів та розвитку: "Не достатньо сказати: "Тут багато інформації, беріть її!" - ми повинні зацікавити та мотивувати людей, щоб вони схотіли брати цю інформацію".

Цікава та корисна інформація має перетворитися на таку, що ви­кличе бажання сформувати здоровий спосіб життя, - це другий етап. На третьому етапі бажання повинне перетворитися у знання. На четве­ртому етапі знання втілюються у навички, які на п'ятому етапі призво­дять до зміцнення здоров'я. Тут ми бачимо точки прикладання зусиль санітарної освіти на кожному етапі для стимуляції мотивації до здоро­вого способу життя.

Особливо актуальним, на наш погляд, є вивчення найбільш ефек­тивних технологій формування здорового способу життя саме дітей і підлітків. Це зумовлене тим, що ефективність навчання і виховання молоді завжди вища, ніж переучування і перевиховання дорослої лю­дини, у якої давно склалися ціннісні орієнтації й установки у відно­шенні індивідуального і суспільного здоров'я. А з іншого боку, молодь найбільше лабільна у відношенні формування способу життя - і тому схильна до ризику поширення у своєму середовищі таких соціальних хвороб, викликаних поведінкою, як алкоголізм, паління, наркоманія, СНІД й інші хвороби, які передаються статевим шляхом, психічні роз­лади. Так, близько 50% ВІЛ-інфікованих - це молоді люди у віці від 15 до 25 років, серед ВІЛ-інфікованих 85% - ін'єкційні наркомани. Цікаво відзначити, що у підлітковому віці відбувається реактивний опір обмеженням: неповнолітні студенти утримуються від вживання алкого­лю у 19%, а повнолітні - у 25%. Девід Хенсон і Руф Енгз з'ясували також, що тільки 15% старших проти 24% молодших студентів спожи­вали алкоголь у непомірних дозах. Щодо поширення паління у підліт­ковому середовищі заслуговують на увагу наступні факти: у цілому палять 30-40% учнів, причому відносно регулярно палять 48% молоді (15-22 років). Серед цієї вікової групи 80% хоча 6 один раз у своєму житті палили, тоді як у дорослому віці палять у середньому 35% лю­дей. Це свідчить про те, що у підлітковому віці ще тільки формуються ціннісні установки щодо поведінки, пов'язаної зі здоров'ям, і ще не створений стійкий спосіб життя. Саме у цьому віці створюються перед­умови для становлення сенсу життя, оскільки це "вік відкриття свого "Я", оформлення особистості, з одного боку, і вік оформлення світо­гляду - з іншого"'.

Опитування, проведене серед школярів Києва (1999 р.) показало, що близько 72% підлітків не планують палити роком пізніше, а через 5 років такими, що не палять, себе уявляють 79% опитаних. За нашими даними, 85% курців 17-20 років бажають кинути палити. Це явно свід­чить про те, що підлітковий вік є найбільш уразливим для початку паління і саме у цей період треба спрямувати зусилля дітей на те, щоб вони покинули цю небезпечну поведінкову хворобу.

Отавська хартія (1986), яка була віхою в міжнародному прийнятті зміцнення здоров'я, підкреслює п'ять специфічних цілей для дії по зміцненню здоров'я відповідно до нового громадського здоров'я. Ось вони:

1) розвиток громадської політики здоров'я;

2) розвиток персональних навичок;

3) зміцнення суспільних дій;

4) створення підтримуючого середовища;

5) переорієнтація служби охорони здоров'я.

Зміцнення здоров'я тому є активним процесом по попередженню захворювання, що включає освітні компоненти, у тому числі індивідуа­льні і групові зміни та методи соціального впливу, які разом зі зміною оточуючого середовища, законодавчим та організаційним втручанням, розроблять ряд стратегій для покращання здоров'я. Цей процес показа­ний схематично на схемі 2.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.