ТЕМА 16. ОСОБЛИВІ ПОРЯДКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Методичні рекомендації

Під час вивчення теми студентам слід звернути увагу, що особливі порядки кримінального провадження зумовлені або особливостями учасника кримінального провадження, стосовно якого воно ведеться, або особливостями характеру кримінального правопорушення, щодо якого проводиться таке провадження. Новий КПК України також виділяє в особливі провадження на підставі угод, народного депутата України, судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя, кандидата у Президенти України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати, депутата місцевої ради, адвоката, Генерального прокурора України, його заступника. Окрему увагу слід приділити провадженню, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, а також провадженню на території дипломатичних представництв та консульських установ.

Практичне заняття

Час 2 години

Мета заняття:закріплення і поглиблення знань студентів з практичного застосування норм кримінального процесуального закону, які пов'язані із провадженням в справах про злочини неповнолітніх, навчити застосовувати теоретичні знання під час розв’язання практичних ситуацій.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх?

2. Особливості кримінального провадження щодо застосування до особи примусових заходів медичного характеру?

3. Особливості кримінального провадження щодо застосування до особи примусових заходів виховного характеру?

4. Особливості кримінального провадження на підставі угод?

5. Особливості кримінального провадження щодо окремої категорії осіб?

6. Особливості провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю?

7.Особливості провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні?

ВИРІШІТЬ ПИСЬМОВОНАСТУПНІ ЗАДАЧІ:

Задача № 1

Фокін народився 3 лютого 1994 року. Біля 22 години 3 лютого 2012 року він здійснив умисне вбивство з корисливих спонукань. У той же день підліток був затриманий, і було почато кримінальне провадження.

За якими правилами повинно вестися провадження у справі?

Задача № 2

Неповнолітній Басов вперше вчинив кримінальне правопорушення (крадіжку). Басов виховується у повній родині, його батьки працюють, зі слід сусідів, характеризуються позитивно, батько має вплив на сина. Який запобіжний захід, враховуючи вищевикладене, повинен застосувати слідчий до Басова? Обгрунтуйте відповідь.

Задача № 3

Слідчий отримав висновок судово-медичної експертизи із вказівкою, що підозрюваний Розов на момент вчинення кримінального правопорушення не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними. Яке рішення за результатами висновку експерта повинен прийняти слідчий?

Задача № 4

Баранов вчинив вбивство Сірого, однак під час досудового розслідування дружина Сірого прийняла рішення про укладення угоди з підозрюваним, оскільки останній компенсував їй моральну шкоду у вигляді 200000 гривень. Яке рішення повинен прийняти прокурор за результатами такого примирення?

Задача № 5

Центральна виборча комісія зареєструвала Солохіна кандидатом в Президенти України та видала відповідне посвідчення. Наступного дня Солохін їхав на своєму автомобілі додому і його зупинили працівники ДПС та карного розшуку, які були задіяні у спецоперації. Працівники міліції силою витягли Соломатіна з авто, наділи на нього наручники та почали проводити особистий обшук, пояснивши Соломатіну, що він схожий на особу, що знаходиться у розшуку. Соломатін представився кандидатом в Президенти України, однак правоохоронці не відреагували на цей факт, пояснюючи, що відповідно до Конституції України усі громадини мають однакові права. Оцініть вказану ситуацію відповідно до КПК України. Обгрунтуйте відповідь.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України // Вісник прокуратури. – 2002. - № 5. - С. 43-49.

2. Білобрицька Л. Додержання законів при застосуванні до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Вісник прокуратури. - 2001. - № 5. – С. 79-82.

3. Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно-опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми: Учебное пособие. - К., 1986.

4. Горленко Е.Е. Задержание и применение мер пресечения к лицам, страдающим психическими заболеваниями // Российский следователь. – 2000. - № 6. – С. 11-15.

5. Зільберблат Г., Ревеню О., Жабокрицький С., Войтюк Г., Чеченок Л., Черняхівський І. Примусове лікування хронічних алкоголіків та наркоманів // Вісник прокуратури. – 2002. - № 5. - С. 89-93.

6. Недоступ Ю. Особливості допиту психічно аномальних осіб // Юридический вестник. – 2000. - № 3. – С. 127-129.

7. Победкин А.В., Гавриков В.А. Допустимость показаний лица, страдающего психическим заболеванием, в уголовном процессе // Государство и право. - 1999. - N 8. - С.72.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. № 6 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру” // Право України. – 2002. - № 11. – С. 151.

9. Рыжаков А.П. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. – 1997.

10. Шаренко С.Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру. – Харків: Право, 2002. – 208 с.

11. Щерба С.П. Расследование и судебное разбирательство по делам лиц, страдающих физическими или психическими недостатками. – М.: Юрид. лит., 1975. – 144 с.

12. Авдеев В.А. Проблемы условно-досрочного освобождения несовершеннолетних // Российский следователь. – 2000. - № 2. – С. 16-20.

13. Бедь В.В. Судово-психологiчна експертиза в кримiнальному процесi // Адвокат. - 1998. - N 4. - с.22.

14. Белозеров Ю. Н., Николюк В. В. Производство по делам несовершеннолетних: Учебное пособие. - М., 1985.

15. Биленчук Л. Д., Рощин А. И. Изучение личности несовершеннолетнего обвиняемого на предварительном следствии: Учебное пособие. - К., 1991.

16. Галимов О.Х. Малолетние лица в уголовном судопроизводстве. - СПб: Питер, 2001. – 223 с.

17. Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Раследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М., 1974.

18. Крестовська Н. Становлення ювенального права України // Юридический вестник. – 2001. - № 3. – С. 100-104.

19. Леоненко В.В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. – К., 1987.

20. Лукьякчиков Е. Д. Особенности расследования преступлений несовершеннолетних: Учебное пособие. – К.: КВШ, 1990.

21. Максимов С.В. Цели принудительных мер воспитательного воздействия // Российский следователь. – 2002. - № 11. – С. 43-44.

22. Мельникова З.Б. Правосудие по делам несовершеннолетних: история и современность. – М., 1990.

23. Омельченко Г.Е. Применение следователем органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним. – К., 1989.

24. Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини неповнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 128 с.

25. Омельяненко Г. Адаптація кримінально-процесуального законодавства України про судочинство у справах неповнолітніх до міжнародних Мінімальних стандартів // Право України. – 2002. - № 5. – С. 79.

26. Очередин В. Т. Обеспечение законности при расследовании преступлений несовершеннолетних следователями органов внутренних дел: Учебное пособие. – Волгоград, 1990.

27. Саркисянц Г.П. Законный представитель несовершеннолетнего обвиняемого в суде. – Ташкент, 1985.

28. Сафин Н. Ш. Допрос несовершеннолетнего подозреваемого в советском уголовном судопроизводстве. – Казань, 1990.

29. Ягодинський В.М., Біленчук П.Д. та ін. Організація розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми та за їх участю. Методичний посібник. – К.: РВР МВС України, 1996.

30. Альперт С.А. Производство по уголовным делам, возбуждаемым по жалобе потерпевшего. – Харьков, 1976.

31. Дорошков В. Частное обвинение. Правовая теория и судебная практика. – М.: Норма, 2000.

32. Канькало С.И., Лукашевич В.З. Судопроизводство по делам частого обвинения. – Л., 1972.

Поиск по сайту: