Мета: Знати особливості мови своєї професії, термінологію свого фаху;
Вміти володіти літературною професійною мовою,користуватися термінологічними словниками іншомовних слів, правильно використовувати терміни свого фаху
Обладнання: Вправи для закріплення розглянутого матеріалу
Хід роботи :
1. Термінологічна лексика.
2. Професійна лексика.
3. Кодифікація: перекладні словники;
енциклопедично-довідкові;
тлумачно-перекладні;
4. Стандартизація.
Терміни.
У словниковому складі української мови є значна частина професійної лексики, яка пов’язана з назвами різних знарядь, матеріалів, процесів виробництва. У кожній галузі виробництва, професійній діяльності створюється своя лексика. Ця лексика міститься у тлумачних термінологічних словниках.
Термін – це спеціальне слово, що вживається для найменування конкретного поняття з якоїсь галузі знання:
1. Іменник, підмет, речення – мовознавство;
2. Метан, азот, пропан – хімія.
Професіоналізми - це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни - це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка - платіжне доручення; вишка - вища математика, пара - дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: підвал у мові поліграфістів, бобик, бублик у мові водіїв тощо.
Професіоналізми можуть використовуватися в неофіційному професійному спілкуванні, проте вони є ненормативними в професійних документах, текстах, в офіційному усному мовленні.
Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт)або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.
ВПРАВИ для закріплення розглянутого матеріалу.
№1. Перепишіть текст. Рідкресліть слова-терміни:
Культура мовлення
Культура мовлення – це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.
Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними та стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.
Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне.і навпвки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається.
Грамотне, багате мовлення – не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся , до народу, який створив цю мову.
№2. З’ясуйте значення поданих слів, складіть з ними словосполучення:
№3. Поясніть значення слів керівництво – керування. Введіть їх у словосполучення, використовуючи потрібну форму поданих слів:
Установа, машина, слова, організація, діяльність, процес, механізм.
№4. Перевірте за словником правильність визначення термінів:
Етика судова
-
наука про принципи і вимоги моралі в специфічних умовах судової, прокурорської, слідчої та адвокатської діяльності.
Засуджений
-
особа, щодо якої суд виніс вирок про визнання її винною у вчиненні злочину.
Злочин
-
суспільно небезпечне діяння, що посягає на суспільний лад держави, її політичну і економічну систему, власність, особу, політичні, трудові, майнові, - інші права і свободи громадян, а також інше суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Легалізація
-
узаконення, надання законної сили документів або дії.
Наклеп
-
поширення в будь-якій формі за відомо неправдивих вигадок, які ганьблять іншу особу.
Непрямі докази
-
докази, які на відміну від прямих доказів безпосередньо не встановлюють факти, що підлягають доказуванню по даній справі.
Речові докази
-
у кримінальному процесі предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення вини обвинуваченого.
Цивільне судочинство
-
зосередження управління, керівництва в єдиному центрі; зосередження більшої частини функції держави у віданні центральних установ.
Цивільний позов у кримінальній справі
-
вимога потерпілого від злочину (громадянина або юридичної особи) відшкодувати матеріальні збитки, заподіяні даним злочином, яка розглядається разом з кримінальною справою.