11. Бабич Н.Д. Ділова українська мова. – Чернівці, 1996.
12. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – Київ, 2001.
13. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – Київ, 1997.
14. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – Київ, 1997.
15. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – Київ, 1997.
Практична робота №4
ТЕМА : Мовленнєвий етикет
Мета: Знати основні функції, рівні ділового спілкування, види міжособових стосунків;
Вміти говорити, слухати, формувати запитання, сприймати партнера та вести переговори
Обладнання: Вправи для закріплення розглянутого матеріалу
Хід роботи:
1. Етикет – важлива складова культури поведінки.
2. З історії етикету.
3. Правила відносин у народному середовищі.
4. Моральні вимоги, що відбиваються у культурі взаємовідносин:
- Ввічливість.
- Тактовність.
- Коректність.
-Скромність .
- Точність.
Правила етикету.
Етикет являє собою сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей (поводження з оточенням, форма звертання й вітань, поведінка у громадських місцях, манери й одяг).
Зміст власне етикетних норм складався разом з виникненням імператорського єдиновладдя спершу на Сході, а потім і на Заході.
Етикет є соціально зумовленим. Він виник як суто класове, кастове явище. Досить згадати хоча б середньовічний кодекс лицарської честі або вимоги придворного етикету, що якнайсуворіше регламентували все двірське життя.
«Бідність звільняє від етикету», – зауважувала французька письменниця Жорж Санд. Але це не означало, що простолюд не мав своїх уявлень про поведінку, про взаємини один з одним.
Крім історичного, соціально-класового характеру етикет має і етно-національний колорит. Так, в Україні, як і в інших регіонах Східної Європи, завжди панувала особлива повага молодших до старших, що, наприклад, виявлялося у вітанні.
Принципи гуманізму й демократизму втілені в ряді моральних вимог, що безпосередньо відбиваються у культурі взаємовідносин. Серед них передусім слід назвати ввічливість, тактовність, скромність, точність.
Ввічливість – форма взаємовідносин з оточенням як знайомим й близьким, так і незнайомим.
Споріднене з ввічливістю поняття «коректність», яке має особливий відтінок, що полягає у вмінні за різних ситуацій тримати себе у межах загальноприйнятих правил пристойності.
Тактовність – це почуття міри, яке необхідно зберігати у розмові, в особистих і службових стосунках, уміння відчувати межу, переступивши яку, можемо незаслужено образити людину.
Скромність – невід'ємна риса культури взаємовідносин. Органічно поєднується зі справжньою скромністю почуття власної гідності, уміння у розмові, манерах показати, що ви нікому не дозволите поставити себе у моральному відношенні нижче від інших.
Одна з найважливіших вимог культури взаємовідносин – точність. Точність означає вміння шанувати своє слово, не кидати його на вітер.
У сучасному світі склалися такі загальні правила етикету:
– уміти бути уважним до людини в усіх ситуаціях;
– ввічливо звертатися з проханням про будь-яку послугу і самому подякувати за таку послугу;
– співчувати людині у її невдачах, поділяти з нею радість успіху;
– берегти робочий і вільний час інших людей, не марнувати його повільними, беззмістовними розмовами і ні в якому разі не примушувати людину чекати на тебе;
– розмовляти мовою, зрозумілою більшості присутніх (усім), не допускати перешіптування за присутності інших;
– намагатися не помічати фізичних вад людини, не розглядати і не розпитувати про них;
– не допускати ніяких погроз щодо людини, тим більше – фізичних дій;
– бути терплячим до інших думок, смаків;
– терпляче вислуховувати того, хто говорить, не перебивати його і виявляти інтерес до його думки;
– не нав'язувати співрозмовникові тему розмови про себе як найцікавішу;
– не підкреслювати своєї шляхетності і жертовності у зробленій вами послузі;
– дбати про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту;
– не привертати до себе уваги екстравагантністю зовнішнього вигляду.