Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поняття фінансового права, його предмет та метод



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

Опорний конспект лекцій з курсу

«Фінансове право»

Київ-2009

 

 

Укладач: к.ю.н. доцент кафедри конституційного адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «України» Буздуган Ярослава Михайлівна

 

 

Схвалено на засіданні кафедри «Кафедра конституційного адміністративного та фінансового права» протокол № ___ від «____» _______________ 200___ р.

 

ЗМІСТ

1. Предмет і метод, система, джерела та наука фінансового права....................4

2. Діяльність держави і органів місцевого самоврядування

в галузі публічних фінансів і фінансове право...............................................8

3. Фінансово-правові норми та фінансові правовідносини...............................13

4. Правове регулюванняфінансового контролю в Україні...............................18

5. Бюджетне право і бюджетна система України..............................................24

6. Бюджетні повноваження України та органів місцевого самоврядування......29

7. Бюджетний процес в Україні........................................................................37

8. Правовий режим державних цільових позабюджетних фондів.....................43

9. Правовий інститут публічних доходів держави та

органів місцевого самоврядування...............................................................56

10. Податкове право.........................................................................................61

11. Правові основи державних і муніципальних запозичень,

державного та муніципального боргу та державного кредиту......................67

12. Правове регулювання страхування.........................................................................75

13. Правові основи держави і місцевих видатків..............................................................85

14. Правові основи банківської діяльності........................................................................93

15. Правове регулювання валютних операцій.................................................................103

Рекомендована література до курсу.................................................................................109

 

ЛЕКЦІЯ 1

ТЕМА:предмет і метод, система, джерела та наука фінансового права.

Навчальна мета:розкрити особливості предмету, системи та джерел фінансового права.

Час: 80 хвилин.

Метод: лекція.

Місце: навчальна аудиторія.

Навчальні питання : 1. 25хв.

2. 25хв.

3. 20хв.

4. Заключна частина 10 хв.

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, збірники документів та матеріалів,

Джерела та література:

Л –1,3,5,6

План

1.Поняття фінансового права, його предмет та метод

2.Система фінансового права

3.Джерела фінансового права

 

Поняття фінансового права, його предмет та метод

Усі правові норми, які включені в законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, поділяються на окремі галузі права. В основу поділу макросистеми правових норм, прийнятих на території держави її органами та органами місцевого самоврядування, покладено матеріальний зміст відносин, які регулюють­ся цими нормами, тобто предмет правового регулювання. Окремі частини системи права, розмежовані за предметом право­вого регулювання, є галузямиправа, під якими розуміють сукупність правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини.

Предметом фінансового праває суспільні відносини, що виникають у процесі мобілізації коштів у публічні центра­лізовані і децентралізовані фонди держави і органів місцевого самоврядування та інші фонди, що визначаються державою публічними, їх розподілу і використання, а також: у ході кон­тролю за рухом цих коштів, їх ефективним і цільовим вико­ристанням, а також: із емісією та обігом грошових знаків.

Фінансові відносини ма­ють грошовий характер й однією стороною в них завжди виступають органи держави або органи місцевого самовря­дування, які підтримують публічний фінансовий інтерес. Дру­гою стороною цих відносин можуть виступати органи держа­ви, юридичні й фізичні особи, муніципальні органи тощо, у яких виникає обов'язок внесення коштів у централізовані й децентралізовані фонди або право на одержання коштів із цих фондів, але вони зобов'язані підтримувати публічний фінансо­вий інтерес і задовольняти особистий чи колективний (юридич­ні особи) інтерес. Друга сторона відносин завжди підпорядко­вана першій, незалежно від місця, яке займає орган в системі органів держави. Так, керівник галузевого міністерства — роз­порядник бюджетних коштів завжди "підпорядкований" Державному казначейству, що виконує приписи, внесені в Закон України "Про Державний бюджет України".

Ця підпорядкованість відбувається не по вертикалі, як в адміністративному праві, а тільки по горизонталі саме в фінан­сових відносинах. Стороною, що представляє публічний фінан­совий інтерес, як правило, є уповноважений державою фінан­совий орган або інший уповноважений нею орган (наприклад, Пенсійний фонд).

Відносини, що складають предмет фінансового права, кла­сифікуються за різними ознаками:

залежно від функцій фінансової діяльності— при мобіліза­ції, розподілі й використанні централізованих і децентра­лізованих фондів коштів та здійсненні контролю за їх ви­трачанням, у зв'язку із грошовою емісією;

залежно від поділу на фінансово-правові інститути — при формуванні й використанні бюджетних і централізованих цільових позабюджетних фондів; з приводу фінансів держав­них і муніципальних підприємств; з приводу обов'язкових платежів (податків, зборів, мита, неподаткових доходів); з приводу державного і муніципального кредиту; державного боргу; кошторисно-бюджетного фінансування; державного страхування; грошового обігу; фінансового контролю.

залежно від суб'єктного складу фінансові відносини по­діляються на дві групи: перша — коли, з одного боку, ви­ступають наділені владними повноваженнями державні або муніципальні органи, які виражають публічний фінансовий інтерес, а з другого — юридичні або фізичні особи; друга група — коли, з одного боку, беруть участь органи держа­ви, а з другого — муніципальні органи (наприклад, у міжбюджетних відносинах), коли обидві сторони представля­ють публічний фінансовий інтерес: одна — загальнодержавний, друга — територіальний.

Таким чином, предметом фінансового права в сучасний період є суспільні (економічні) відносини, що виникають при розподілі й перерозподілі ВБІГ і національного доходу;утво­ренні, розподілі та використанні централізованих і децентра­лізованих фондів коштів з метою реалізації публічних інтересів держави, органів місцевого самоврядування та інших публіч­них фондів, які визнаються державою потрібними для суспільства.

Додатковою ознакою для виділення галузей в системі права є метод правового регулювання, тобто сукупність юридичних прийомів і засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання якісно однорідних, відокремлених відносин

Метод правового регулювання в фінансовому праві такий самий, як і в усіх галузях публічного права. Прийоми і засоби впливу на суб'єктів відносин є предметом фінансового права, і розкривається цей вплив через правовий статус суб'єктів (право­здатність, дієздатність, компетенцію, відношення підпорядкування). У фінансовому праві суб'єкти нерівні. Сторона, що виражає публічний фінансовий інтерес, завжди наділена влад­ними повноваженнями.

У цьому і полягає сутність методу владних приписів.

У фінансовому праві використовуються й інші методи регу­лювання відносин, але вони, як правило, застосовуються як додаткові: рекомендації, узгодження.

Фінансові відносини виникають тільки на підставі владного акта.Для суб'єкта, що порушує припис владного органу, обо­в'язково передбачається покарання: фінансове (пеня, штраф, припинення асигнувань тощо), адміністративне або криміналь­не.

Один із основних принципів фінансового права — пріоритетність публічних фінансових інтересів у фінансовій діяльностіУкраї­ни, тому все фінансове право спрямоване на задоволення ін­тересів суспільства, держави, оскільки Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною і правовою держа­вою (ст. 1 Конституції України). Конституція і вимагає, щоб одним із принципів фінансового права була соціальна скерова­ність фінансово-правового регулювання,участь народу у фінан­совій діяльності держави, оскільки згідно зі ст. 5 Конституції України єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо й через органи державної влади та місцевого самоврядування, а всі фінансові відносини регу­люються саме ними.

Фінансове право побудоване на єдності фінансової політи­ки і грошової системи.

Закони України визначають систему оподаткування, податки і збори; засади створення, функціонуван­ня грошового, фінансового, кредитного та інвестиційних рин­ків, це і робить принцип законності одним з головних прин­ципів фінансового права. Конституція України (ст. 7) проголо­сила визнання і гарантування місцевого самоврядування, а ст.ст. 142-143 закріпили права місцевих органів самоврядуван­ня на власні бюджети, їх фінансову основу.

Одним із основних принципів фінансового права є принцип плановості.

Отже, фінансове право — це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі формування, розподілу і викорис­тання публічній централізованих і децентралізованих фондів коштів, та інших фондів, необхідних для безперебійного функ­ціонування органів держави, органів місцевого самоврядування та органів, діяльність яких держава визнає необхідною.

Найбільш тісно фінансове право пов'язане з конституцій­ним та адміністративним, які охоплюють діяльність держави в цілому.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.