Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Особливості ціноутворення на фінансовому ринку



Згідно з класичним визначенням економічної теорії, ціна — це грошове вираження вартості того чи іншого товару. Ціна — це кількісне вираження тих витрат, які несе виробник, для того щоб отримати прибуток. Поняття ціни тісно пов'язано з поняттям ринкової вартості. Під ринковою вартістю фінансових інструментів розуміють вартість, що визначається витратами емітента і регулює ринкову ціну. З іншого боку, для інвестора ціна — це грошове вира­ження вартості цінних паперів, які він купує.

Завданнями ціноутворення на фінансовому ринку є: 1) відоб­раження реального співвідношення попиту і пропозиції; 2) реа­лізація конкретних цілей ціноутворення; 3) врахування різно­манітних факторів.

У процесі становлення фінансового ринку зростає значення системи формування цін наньому. Цінивиступають найважли-


Тема 1. Місце Фінансового ринку в ринковій економіці 33

вішою економічною категорією, регулятором економіки. У фор­муванні цін на фінансовому ринку беруть участь усі його учас­ники: емітенти та інвестори, посередники і спеціалісти. Система формування цін базується на таких основних принципах:

—цільова спрямованість залежно від цінової політики і ці­нової стратегії;

—науковість, тобто обгрунтованість цілей ціноутворення, видів цін і окремих елементів ціни;

—вигідність, тобто відображення в ціні доцільності емісії цінних паперів або операцій з ними;

—реальність або достовірність, тобто втілення в ціні папе­рів фактичних витрат на емісію;

—можливість порівняння цін різних категорій цінних паперів;

—поєднання стратегії і тактики ціноутворення;

—спадаюча корисність (тобто, чим більше цінних паперів на ринку, тим меншу цінність представляє кожна додаткова одиниця);

 

—відмінності в потребах інвесторів. Ступінь потреби інвестора в придбанні цінних паперів допомагає визначити, яку суму він готовий сплатити за них;

—різниця в доходах інвесторів. Доходи інвесторів або їх платоспроможність впливають на попит. При збільшенні доходів попит зростає і, відповідно, при зниженні доходів — зменшується.

Принципи ціноутворення реалізуються залежно від стратегії ціноутворення. Стратегії ціноутворення розрізняють залежно від обраних цілей:

—швидке отримання прибутку від продажу;

—завоювання частини ринку;

—встановлення високої початкової ціни (стратегія "зняття вершків");

—встановлення низької початкової ціни;

—проникнення на ринок;

—встановлення ціни на основі калькуляції витрат;

—персональні взаємовідносини з клієнтом;

—антивитратний підхід;

— встановлення ціни на рівні ринкової.
Ціноутворення як процес формування цін на ринку цінних

паперів здійснюється за певними правилами, з використанням

3 — S-1619


34 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

конкретних методів, на основі загальноприйнятих принципів з урахуванням окремих факторів.

На формування цін на фінансовому ринку впливають внутрішні та зовнішні фактори, які носять об'єктивний і суб'єк­тивний характер. Під впливом різнонаправлених факторів ціни на один і той же цінний папір можуть суттєво коливатися. В цілому на формування рівня цін на фінансові інструменти впливають: галузева належність емітента та територіальні умови його розміщення, ступінь технічної озброєності виробництва емітента, якість цінних паперів, специфіка окремих регіонів, інвестиційні характеристики цінних паперів та управлінські можливості емітентів, заходи державного регулювання цін, урахування взаємозамінності, врахування цін на аналогічні цінні папери та послуги на зовнішньому ринку, особливості системи формування цін на папери різних емітентів, конкуренція, моно­полізм, ступінь розвитку ринкових відносин, співвідношення між попитом і пропозицією, рівень податків.

На практиці в процесі формування цін одночасно врахо­вується велика кількість ринкових факторів, які об'єднані в три групи: попит, витрати і конкуренція (факторний аналіз). Відпо­відно до закону збалансованості попиту і пропозиції загальний рівень цін на цінні папери залежить від співвідношення попиту і пропозиції. До факторів попиту відносять: обсяг потенційних інвестицій, смаки та звички інвесторів, їх доходи, наявність ана­логічних цінних паперів на ринку і ціна на них, вартість інших фінансових інструментів.

На ціни на фінансовому ринку впливає конкуренція,
оскільки державний бюджет, кредитний ринок і ринок цінних
паперів не тільки доповнюють один одного, але й конкурують
між собою в залученні фінансових ресурсів. Наприклад,
розширення бюджетних ресурсів, підвищення податків (за інших
рівних умов) безумовно призведе до скорочення вільних грошо­
вих ресурсів господарюючих суб'єктів та населення і, відповідно,
- до звуження ринків банківського кредиту і цінних паперів. Д°
факторів конкуренції відносять: кількість і різноманітність
емітентів, наявність аналогічних цінних паперів, рівень цін кон­
курентів,


Тема 1. Місце Фінансового ринку в ринковій економіці 35

факторами витрат є емісійні, маркетингові та інші витрати, що пов'язані з випуском і обігом цінних паперів.

Таким чином, на ціноутворення на фінансовому ринку впли­вають як традиційні фактори (попит, пропозиція, конкуренція), так і специфічні (тип, вид, різновид цінного паперу, термін обігу, інвестиційні якості, управлінські можливості, рейтинг та ділова репутація емітента, його галузева належність, територіальне місцезнаходження, інвестиційний кліматта інвестиційна ємність ринку). Необхідно відмітити, що перелічені вище фактори можуть як підвищувати, так і знижувати рівень ціни. Дія цих факторів багато в чому залежить від конкретних заходів щодо державного регулювання системи ціноутворення.

На фінансовому ринку застосовується багато видів цін на фі­нансові інструменти. Ціни класифікуються за наступними озна­ками: 1) вид фінансового інструмента; 2) тип емітента; 3) сегмент ринку; 4) вид операцій на ринку; 5) місце та час ціноутворення.

На ринку розрізняють наступні види ціни:

- номінальна — зазначена на бланку цінного паперу. Визна­чається в проспекті емісії при випуску в обіг цінних паперів. Певною мірою це умовна величина, оскільки навіть на первин­ному ринку цінні папери можуть продаватися не за номінальною вартістю. Номінал інформує про те, яка частина вартості статут­ного капіталу припадала на одну акцію в момент формування акціонерного товариства або вирішення питання про розмір статутного капіталу у разі його зміни;

- емісійна - ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні (може не збігатися з номінальною ціною);

- балансова — визначається на підставі фінансової звітності підприємства як вартість майна акціонерного товариства, утвореного за рахунок власних джерел, поділена на кількість випущених акцій;

- облікова — за якою цінні папери обліковуються на балансі піприємства в даний момент часу;

- курсова (ринкова) — відображає співвідношення попиту і Пропозиції;

- біржова — визначається на біржі в процесі торгів;

- Дисконтована, або поточна — визначається з урахуванням •дисконтних множників і норм інвестування. з»



'. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових поя Тема 1. Місце 4


Ціна як інструмент ринку виконує ряд функцій:

— облікова — в процесі ціноутворення на ринку фіксуєть -
ся певна вартість фінансового інструмента;

—контрольна — задопомогою встановлення різноманітних цін здійснюється контроль за рухом вартості різних видів інструментів

—збалансування попиту і пропозиції — при підвищеному попиті та скороченні пропозиції окремих видів фінансовіх інструментів ціни на них зростають; відповідно при зменшенні попиту і зростанні пропозиції ціни падають;

—перерозподіл ьча — в результаті відхилення ціни від вартості новостворена вартість перерозподіляється між галузями економіки і регіонами, нагромадженням і споживанням;

—управління — ціна в умовах ринку визначає, в якій кількості і якої інвестиційної якості випускатимуться цінні папери, як буді здійснюватися їх випуск, з якими витратами і з яким прибутком, хто і які цінні папери купуватиме залежно від рівня доходів і бюджету споживання.

Ціноутворення на фінансовому ринку здійснюється кільком методами. Серед них виділяють: експертний, статистичний, нормативно-параметричний, балансовий і заснований на економіко-математичному моделюванні.

Експертний метод грунтується на використанні аргументо­ваних висновків експертів (визнаних спеціалістів) про рівень реальної вартості того чи іншого фінансового інструменту або ціну певної фондової операції.

Аналітичний метод передбачає, що рівень ціни визначається в результаті детального аналізу кон'юнктури ринку, виконання діагностичного факторного аналізу, моніторингу.

Статистичний метод базується на статистичному аналізі з використанням середніх величин, індексів, дисперсії (абсолют­ного відхилення від середніх величин), варіації (відносного відхилення від середніх величин), застосуванням кореляційного та регресійного аналізу. В сучасних умовах в ціноутворенні на регіональних ринках цінних паперів найбільш активно застосо­вуються фондові індекси, які дозволяють визначити загальну тенденцію зміни кон'юнктури ринку на певні види цінних па­перів.

 


Тема і. Місце Фінансового ринку в ринковій економіці 37

Нормативно-параметричний (бальний) метод на практиці реа­лізується наступним чином. Кожна інвестиційна характеристи­ка цінного паперу або фондової операції (параметр) має певний діапазон нормативних значень. Обрана нормативна одиниця оцінюється тією чи іншою кількістю балів. Далі бали сумуються, іотримана сума балів множиться на завчасно прийняту вартісну оцінку одного бала. В результаті отримуємо певний вартісний рівень ціни.

Балансовий метод теоретично є найпростішим. Вартість майна, зафіксована в офіційній звітності підприємства, ділить­ся на загальну кількість акцій. На практиці використовувати цей метод доволі складно перш за все тому, що вартість майна періодично змінюється в ході переоцінювання основних фондів, а також через небажання багатьох учасників фондового ринку мати справу з реальними вартостями цінних паперів.

Економіко-математичнемоделювання у вигляді імітаційних моделей або динамічного моделювання на основі графічних або логічних моделей з використанням комп'ютерної техніки базується на побудові певних схем, які фіксують відповідні залежності і враховують конкретні фактори, що чинять як позитивний, так і негативний вплив. Безумовно, це досить перспективний метод ціноутворення на фінансовому ринку.

За умов ринкової економіки у формуванні цін беруть участь емітенти та інвестори, кожний з яких має власні інтереси і орієнтири. В цілому методичні підходи при формуванні ціни можна розділити натри види:

1) орієнтація на ринок. Цей підхід розрахований на встанов­лення низької початкової ціни з метою залучення якомога більшої кількості інвесторів. Він використовується, якщо очевидно, що на ринку є незначна кількість інвесторів, готових платити високу початкову ціну, а також при наявності конкурентів, готових запропонувати аналогічні цінні папери та інші фінансові інструменти;

2) орієнтація на витрати. Цей підхід використовується, коли у фірми дуже широкий асортимент послуг з операцій з цінними паперами, що робить занадто дорогим проведення калькуляції витрат на кожний вид послуг;


38 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

3) орієнтація на конкуренцію. Ціни потрібно встановлю­вати, виходячи з того, що на фінансовому ринку наявні кон­куренти, які встановили свої ціни на аналогічні фінансові інстру­менти, а також зтого, що угоди здійснюються за цінами, які вже визначені ринком.

У сучасних умовах застосовуються такі методичні підходи:

1) підхід, заснований на фундаментальному аналізі; 2) підхід,
заснований на технічному аналізі. Вони є основою щноутворення
на закордонних фондових ринках.

Фундаментальний аналіз базується на наступному принципі: будь-який економічний фактор, що знижує пропозицію або збіль­шує попит на товар, веде до підвищення ціни, і, навпаки, будь-який фактор, що збільшує і зменшує попит, як правило, призводить до накопичення запасів і зниження ціни. На цій основі встанов­люється ціна, яка відповідає певному співвідношенню попиту і про­позиції. При використанні фундаментального аналізу врахо­вуються вартісні показники. Вони сигналізують про стан еко­номіки в найближчому майбутньому, її можливі зміни і коливан­ня рівня інфляції; відображають основні напрямки змін в економіці і спростовують або підтверджують прогнозні показники. Ці показники називають індикаторами. Основними індикаторами є: динаміка валового внутрішнього продукту, індекс споживчих цін, індекс інфляції. Фундаментальний аналіз на фінансовому ринку в основному здійснюється шляхом економіко-матема-тичного моделювання. Але, зважаючи на нерозвиненість фінан­сового ринку в країнах СНД, в тому числі і в Україні, цей вид аналізу є малоперспективним.

Технічний аналіз вивчає конкретне співвідношення між по­питом та пропозицією, тобто зміну цін на фінансовому ринку. Його суть зводиться до побудови діаграм і графіків, які відображають показники обсягів торгівлі та інші фактори. Графічний аналіз є корисним, оскільки: 1) дозволяє виконати реальний прогноз цін;

2) визначає точний час подій; 3) фіксує динаміку цін і виявляє
стійкі тенденції. Цей вид аналізу прийнятний для фінансових
ринків, що розвиваються, і широко використовується в Україні.

Аналізуючи механізм ціноутворення на фінансовому ринку, необхідно розрізняти ті його елементи, які визначаються

 


Тема 1. Місце Фінансового ринку в ринковій економіці 39

органами державного регулювання та емітентами цінних паперів, а також ті, які формуються під впливом вторинного ринку, а це означає, що вони відображають ринкове співвідношення між попитом і пропозицією.

Особливості системи формування цін визначаються емітентами ще на стадії розробки та прийняття умов випуску цінних паперів, виборі ринкового сегмента їх розповсюдження. Якшо такий сегмент є занадто обмеженим, то ціна визначається ціною первинного розміщення і ціною погашення. У даному випадку ціна прив'язується до дати продажу цінного паперу і може називатися призначуваною. Оскільки простір вторинного ринку не обмежується, емітент має можливість визначити лише початкову ціну первинного розміщення і кінцеву ціну погашення. Проміжні ціни протягом усього терміну дії встановлюються рин­ком, а не органами, що випустили цінні папери. Якщо цінні папе­ри виступають як боргові зобов'язання (облігації, векселі), то вони мають фіксовані ціни первинного продажу і погашення, а також термін дії та дату погаше н ня.

Контрольні запитання

1. Що таке фінансовий ринок?

2. У чому полягають головні відмінності між емітентами, інвесторами та фінансовими інститутами?

3. Чи існує зв'язок між заощадженнями та інвестиціями?

4. Назвіть основні функції фінансового ринку.

5. У чому полягає різниця між прямим і непрямим фінан­суванням?

6. Яку структуру має фінансовий ринок?

7. Що таке "фіктивний капітал"?

8. Дайте характеристику об'єктів фінансового ринку.

9. Яка головна мета функціонування фінансового ринку?

10. Що таке фінансові інструменти?


ТЕМА 2 ГРОШОВИЙ РИНОК

1. Сутність та структура грошового ринку.

2. Обліковий ринок та його особливості.

3. Міжбанківський ринок. Операції на міжбанківському ринку.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.