EMA 1. МІСЦЕ ФІНАНСОВОГО РИНКУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Таблиця 1.2 Класифікація цінних паперів

30 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

Продовження табл. 1.2

Цінні папери можна класифікувати також за наступними ознаками: 1) за емітентами (державні, приватні та змішані); 2) за ступенем захисту (висококласні та низькокласні); 3) за обсягом наданих прав (з правом власності, з правом управління та з правом кредитування); 4) за територією обігу (муніципальні, державні, іноземні); 5) за формою отримання доходу (з постійним доходом та з точковим доходом); 6) за можливістю обміну (конвертовані та неконвертовані).

Відповідно до індивідуальних характеристик, виділяють:

1) цінні папери, звільнені від реєстрації в державному органі, що регулює ринок цінних паперів (як правило, це — державні цінні папери);

2) цінні папери високої я кості, тобто випущеніта гарантовані урядом або такі, що відповідають вищим рейтинговим рівням;

Тема і. Місце Фінансового ринку в ринковій економіці 31

3) цінні папери вільні від ризику (в Україні — це цінні папери, випущені державними установами, наприклад, Міністерством фінансів);

4) цінні папери, що містяться влістингу, тобто допущені до обігу на фондовій біржі;

5) цінні папери, доходи за якими звільнені від оподаткування;

6) цінні папери без зазначеної номінальної вартості;

7) іменні цінні папери та цінні папери на пред'явника.
Найбільш поширеними вважаються такі типи цінних

паперів:

а) цінні папери, які засвідчують участь в емітенті (акції,
пайові свідоцтва, інвестиційні сертифікати), тобто власники яких
є співвласниками майна і коштів емітента;

б) цінні папери, які засвідчують наявність боргових взаємо­
відносин між власниками цінного паперу і емітентом, тобто
боргові цінні папери (облігації, векселі, комерційні папери,
ощадні сертифікати);

в) похідні цінні папери, тобто документи, які засвідчують
наявність у їх власника певних спеціальних прав на цінні папери.

Залежно від мети їхнього випуску, цінні папери поділяються на фондові та комерційні. Перші призначено для формування капіталу (акції, облігації та ін.), другі — для опосередкування товарних відносин (векселі, акредитиви та ін.). Таке групування наближається до розмежування цінних паперів за сферою обігу (на фондовому, на грошовому ринках). Як правило, фондові цінні папери є безстроковими або діють понад рік, а комерційні є, переважно, короткостроковими. Усі комерційні цінні папери є борговими. Вони випускаються недержавними емітентами і без спеціального забезпечення (застави).

Використовується класифікація цінних паперів за старшинст­вом: акції акціонерних товариств як класичний вид цінних паперів ~ на першому місці. Друге місце посідають державні облігації, а облігації місцевих органів влади і корпорацій — на третьому. На четвертому місці знаходяться похідні фінансові інструменти.

Незважаючи на різноманітність цінних паперів та множин­ність їх видів і типів, будь-який цінний папір характеризується трьома універсальними ознаками:

32 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

—по-перше, цінний папір є безвідзивним свідоцтвом емітен­та проте, що він взяв на себе певні зобов'язання перед інвестором;

—по-друге, інвестор не повинен підтверджувати будь-якими іншими документами свої права, що випливають із самого факту володіння цінним папером;

— по-третє, для передачі прав власності на цінний папір
достатньо внести ім'я нового власника до реєстру акціонерів у
реєстратора або депозитарія.

Конкретна сукупність майнових прав, привілеї та обмежен­ня визначаються видом цінних паперів.

Отже, основними видами цінних паперів є:

-акція;

-облігація;

— вексель

-чек;

—ощадна книжка на пред'явника;

—депозитний сертифікат;

—опціон;

—ф'ючерс;

—коносамент.

Поиск по сайту: