Сутність та структура ринку капіталів

Ринок капіталів — це частина фінансового ринку, де форму­ються попит та пропозиція в основному на середньо- і довго­строковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал.

Позиковий капітал — це кошти, віддані в позику за визначе­ний відсоток за умови поверненості. Формою руху позикового капіталу є кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільнюються в процесі відтворення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін більше одного року.

Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшен­ню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основ­ного капіталу.

Економічна роль цього ринку полягає в його здатності об'єдна­ти дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

З функціональної точки зору, ринок капіталів — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення відтворення кредитом; з інституційної — сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал.

Таким чином, ринок капіталів — це складова частина фінан­сового ринку, яка складається з ринку цінних паперів та ринку

84 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення корот­кострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів.

Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського ка­піталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на за­гальному ринку (об'єкт угоди - наданий у позику грошовий капі­тал на основі співвідношення попиту та пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка).

Найбільш розвиненим можна вважати ринок капіталів США. Він відрізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредит-ної системи і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем наг­ромадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналіза-цією.

Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кредитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів.

Ринок капіталів — це один з сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом забезпечення кругообігу позикового капіталу.

Основні учасники цього ринку:

—первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і передані у позиковий капітал;

—спеціалізовані посередники — кредитно-фінансові організації, що здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і наступну тимча-сову пере­дачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків;

—позичальники — юридичні і фізичні особи, а також держава, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатити

Тема 4. Ринок капіталів

спеціалізованому посереднику за право тимчасового корис­тування ними.

У зв'язку з цим у світовій практиці передбачено більш детальну диференціацію типів потенційних інвесторів: 1) консер­вативні; 2) помірно агресивні; 3) агресивні; 4) досвідчені; 5) най-досвідченіші. Основні типи інвесторів наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 Основні типи інвесторів

Мета консервативних інвесторів — безпечність вкладень. Помірно агресивні інвестори прагнуть не лише зберегти вкладений капітал, а й отримати на нього дохід, нехай і невеликий. Агресивні інвестори не задовольняються процентами від вкладених коштів, а намагаються досягти приросту капіталу. Досвідчені інвестори прагнутимуть забезпечити і прибуток, і збільшення капіталу, і ліквідність активів, тобто їх швидку реалізацію на ринку у разі необхідності. Мета найдосвідченішихінвесторів — отримання мак­симальних доходів.

Обрані напрямки досягнення конкретної мети, поставленої інвестором, являють собою портфельні стратегії. їх розробкою зай­маються, як правило, інвестиційні фонди і компанії. Ці інститути є інституційними інвесторами на фінансовому ринку.

Зазвичай інвестиційні компанії і фонди не гарантують своїм вкладникам отримання фіксованого доходу. Вони забезпечують

86 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

на професійному рівні максимально ефективне вкладення коштів, але без твердих гарантій. При цьому вкладникам надається можливість вибору між портфелями активів різних фондів.

Особлива роль на ринку капіталів належить банкам. Банк виступає як одна із сторін відносин, яка в певній угоді на ринку капіталів виступає або як кредитор, або як позичальник.

У банку сконцентровані та проходять потоки тільки в грошовій формі. Банк виступає як наслідок розвитку кредиту, який, у свою чергу, є фундаментом цієї установи.

Банк виступає головною ланкою кредитної системи та забезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг. Ця кредитна установа приймає та розміщує грошові внески гро­мадян та юридичних осіб, надає різні види позик, здійснює роз­рахунки за дорученням клієнтів та їх касове обслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує, зберігає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надає кон­сультаційні послуги.

Ключовий вид банківських операцій — кредитні, які забезпе­чують переважну частину доходів багатьох банків. Це важливе джерело грошових коштів для економіки.

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківсь­кий кредит. Кредитування господарських суб'єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кре­дитних установ.

З середини 50-х років XX ст. активізувалась діяльність небан-ківських фінансових установ (НФУ) на ринку капіталів. Це пов'язано з тим, що шляхом пропозиції значно ширшого спектру фінансових послуг, ніж той, що можуть запропонувати банки, НФУ полегшують наслідки малозабезпеченості певної частини насе­лення; виступають у ролі інституційних інвесторів (особливо стра­хові компанії та пенсійні фонди); пропонують нетрадиційні для банків фінансові послуги. Діяльність банків та небанківських фінансових установ на ринку капіталів сприяє мобілізації коштів, створенню великих грошових фондів та перепливу капіталу в най­більш сприятливі галузі економіки.

Кредитні важелі використовуються як один з найбільш ефек­тивних регуляторів ринкової економіки:

Тема 4. Ринок капіталів

—середньострокові позики — з метою як виробничого, так і суто комерційного характеру. Найбільшого поширення вони одер­жали в афарному секторі, а також при кредитуванні інноваційних проектів із середніми обсягами необхідних інвестицій;

—довгострокові позики — з інвестиційною метою, для них характерний великий обсяг ресурсів. Особливий розвиток вони одержали в будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сиро­винних галузях економіки. Такі позики видаються на термін від З до 5 років. У нашій країні вони використовуються недуже широко через загальну нестабільність економіки і меншу прибутковість порівнянно з короткостроковими кредитними операціями.

Таким чином, ринок капіталів задовольняє потреби господа­рюючих суб'єктів та населення у додаткових фошових коштах через надання позик на певних умовах.

Слід мати на увазі, що існує тісний взаємозв'язок між ринком капіталів та грошовим ринком, оскільки ринкові фінансові тех­нології, умови обігу багатьох фінансових інструментів перед­бачають швидку трансформацію короткострокових інструментів у довгострокові та навпаки.

Поиск по сайту: