Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Курсова політика Центрального банку та валютне регулювання



Розвиток економіки будь-якої країни неможливий без ство­рення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території країни резидентів та нерези­дентів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі.

Використання валютних цінностей потребує певної рег­ламентації та регулювання з боку уряду та Центрального банку. У зв'язку з цим зростає роль національного валютного зако­нодавства у визначенні порядку обігу іноземної валюти з ураху­ванням необхідності забезпечення пріоритету грошової одини­ці країни, захисту її купівельної спроможності та врегулю­вання інших факторів, які впливають на конвертованість національної грошової одиниці.

Валютне регулювання — це регламентація державою міжна­родних розрахунків і порядку проведення валютних операцій. Валютне регулювання здійснює Центральний банк, виходячи з


Тема 3. Валютний ринок



того, що воно є економічною необхідністю та зумовлено між­народною економічною інтеграцією та співпрацею між країнами на світовому ринку.

У процесі розробки програми валютного регулювання необхідно враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку конкретної країни, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектора, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність стимулювання збільшення експортних надходжень та іноземних інвестицій.

Конвертованість валюти повинна досягатися поступово, але досить швидко, протягом 1-2 років поступального, неухильного руху по шляху продуманої, поетапної лібералізації валютних операцій.

У питанні введення конвертованості проблема полягає в політичному умінні пригальмувати лібералізацію валютних операцій і навіть обмежити деякі з них, але зробити це таким чином, щоб не викликати побоювання відновлення валютної монополії і, відповідно, посиленого відпливу капіталів.

Режим валютного курсу повинен передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє більш важливо для країн, що не мають значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом інозем­ної валюти. Таке регулювання повинне здійснюватися лише ринковими методами.

Центральному банку необхідно терміново забезпечити нагромадження достатнього валютного резерву для того, щоб мати можливість стабілізувати курс (або гарантувати його плавне зниження відповіднодо зростання внутрішніх цін) протягом досить тривалого періоду часу.

Стратегічним напрямком слід розглядати створення для експортерів вигідних умов використання валютних засобів країни (як для придбання необхідної їм сировини і матеріалів, так і для Довгострокових інвестицій).

Щодо валютних надходжень, то більш бажаним є варіант, коли валюта продається в обов'язковому порядку не урядові, а Цент-


76 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

ральному банку. Банк в такій ситуації виступатиме монопольним продавцем інвалюти на потреби імпортерів на внутрішньому ринку і прагнутиме до забезпечення однакового Доступу для всіх імпортерів з урахування^ вимог до рівня конвертованості і курсу національної валюти. Після стабілізації курсу комерційні банки будуть брати активну участь у цьому процесі. Стабілізація сальдо платіжного балансу на позитивному рівні і подолання інфляції дозволяють скасувати обов'язковий продаж валютних надходжень.

Валютний ринок у своєму розвитку має пройти певні етапи. Регулюванні валютного курсу і продаж валюти після її цесії Цент­ральним банком можуть бути забезпечені за умови концентрації валютної торгівлі на одній міжбанківській біржі. Потім повинна бути створена мережа регіональних бірж, що здійснюють торгівлю в режимі реального часу, для того щоб забезпечити єдність курсу. Після досягнення стабілізації курсу необхідно переходити до торгівлі валютою на кількох незалежних біржах. Цей перехід слід здійснювати синхронно зі зміною правил обов'язкової цесії на користь комерційних банків. Завершенням програми розвитку валютного ринку стає перехід до системи міжбанківської валютної торгівлі, що знаменує собою якісно новий стан валютного ринку і системи валютного регулювання.

Використання іноземних валют у міжнародних розрахунках вимагає вирішення питання про їх кількісне співвідношення, тобто про валютний курс. Проведення зваженої та обгрунтованої курсової політики є головною метою валютного регулювання Центрального банку будь-якої країни. Обмінні курси впливають не тільки на стан міжнародної торгівлі, а значною мірою і на національну економіку. Водночас зміни в різних секторах економіки, особливо в кризових ситуаціях, відображаються в коливання обмінних курсів національних валют.

Як свідчить світовий досвід, Центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:

—фіксований валютний курс;

—"вільно плаваючий" курс;

—"регульований плаваючий" валютний курс;

—система множинних валютних курсів;

—подвійний валютний курс.


Тема 3. Валютний ринок



Фіксований валютний курс — це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національ­ною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс встановлюється на основі таких показників, як спів­відношення цін у даній країні з цінами країн головних торго­вельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.

Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

Фіксований курс дає змогу досягти і певних макроекономіч-них показників. Теоретично обмінна вартість національної гро­шової одиниці може бути розрахована таким способом, щоб забез-печити стабілізацію будь-якого макроекономічного показника: попиту на гроші, сукупного попиту, індексу імпортних цін тощо.

Одним із головних питань, які стоять перед Центральним банком при встановленні фіксованого валютного курсу, є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило, курси національних валют перебуваютьу жорсткій відповідності до долара США. Деякі країни прикріпили свої національні валюти до євро, деякі —до валют сусідніх держав (Бутан — до індійської рупії, Лесото — до ранда ПАР), або до кількох валют (кошика валют), наприклад, до СПЗ (емітовані МВФ міжнародні резервні й платіжні засоби).

Режим фіксованих валютних курсів був уведений після Другої світової війни згідно з Бреттон-Вудськими угодами. Після краху в 70-х роках Бретгон-Вудськоїсистеми більшість країн перейшла від режиму фіксованих валютних курсів до плаваючих валютних курсів.

Вільно плаваючі курси являють собою співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту та пропозиції валют на валютному Ринку країни.

Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із роз­виненою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для


78 СО. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

успішного застосування плаваючого курсу необхідні економічна та політична стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, шо досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної політики. Водночас за вільного "плавання" валютних курсів зовнішні фактори меншою мірою впливають на стан національної економіки, оскільки плаваючий валютний курс вирівнює попит та пропозицію на іноземну валюту (змінюючись сам, а не змінюючи розмір валютних резервів). Отже, у разі вико­ристання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і Центральному банку можна проводити свою власну грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу.

Регульоване плавання валют. Такий режим характеризу-ється тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив Центрального банку країни, який згладжує різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його більш передбачуваним та таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти та міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці. У 1997 р. в Україні був встановлений режим регульованого "плаваючого" курсу, зокрема визначений "валютний коридор". Валютний коридор - можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної гро­шової одиниці до іноземних валют. В Україні встановлювався валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення гривні до долара США, яке визначалось урядом та Національним банком України.

Така система дає змогу уникати різких коливань курсу національної грошової одиниці за умови, що економічна політика, яка здійснюється в країні, не протидіє зростанню інфляції. При цьому важливо, щоб уряд країни, котра застосовує валютний коридор, відкрито заявив про політику регулювання обмінного курсу в межах цього коридора для збільшення довіри як націо­нальних, так і іноземних інвесторів до курсової політики та стій­кості національної валюти.


Тема 3.

. Валютний ринок



Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний з яких використовується з певною метою. Ці режими нази­вають системами множинних валютних курсів. Множинні валютні курси можуть бути:

—валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;

—вільними ринковими курсами, встановленими під впливом попиту та пропозиції (можливо, з деяким випадковим впливом уряду).

Режими множинних курсів виникають тоді, коли для купівлі та продажу валюти існує більше як один курс, або коли курси купівлі та продажу відрізняються більше як на 2 % (менша різниця між курсами купівлі та продажу слугує для покриття вартості здійс­нення операцій з іноземною валютою та не передбачає присутності множинних курсів).

Множинні валютні курси використовуються урядами країн, шо розвиваються, як засіб отримання доходів. Доходи виникають під час продажу Центральним банком іноземної валюти імпор­терам за ціною (курс продажу Центрального банку), що значно перевищує ціну, за якою він купує іноземну валюту в експортерів (курс купівлі Центрального банку).

Множинні валютні курси також використовуються в таких країнах для субсидування або оподаткування певного сектора промисловості або секторів економіки. Відносно високий курс продажу для імпортерів окремих товарів виступає своєрідним податком на ці товари. Низький курс купівлі для окремих експортерів діє як податок на експорт.

Система множинних валютних курсів має як позитивні, так і негативні аспекти. Вона найбільш прийнятна для країн, які роблять перші кроки у напрямку ринкової системи курсоутворення та конвертованості національної грошової одиниці. Однак тривале використання цієї системи може негативно вплинути на ефек­тивність процесу відтворення, оскільки поступово нагро­маджуються негативні тенденції в розподілі ресурсів, а також змі­нюється структура відносних цін. Крім того, створюються умови для отримання прибутку не з виробничої діяльності, а з різниці


80 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

між неоднаковим рівнем валютних курсів унаслідок завищення контрактної ціни імпортних товарів або заниження експортних цін,

В умовах активної валютної спекуляції Центральні банки промислово розвинених країн використовують режим подвійного валютного курсу, що є різновидом системи множинних валютних курсів. Він полягає в подвійному котируванні курсу національної грошової одиниці: окремо за комерційними та фінансовими операціями.

Тому вибір валютної стратегії має враховувати фактори, які значно впливають на валютний ринок, а саме: темпи інфляції, стан платіжного балансу, різницю відсоткових ставок за кредит, спекулятивні валютні операції, прискорення або затримування міжнародних платежів, ступінь довіри до національної грошової одиниці на національному та світовому валютних ринках.

Чим вищий темп інфляції в країні, тим, як правило, нижчий курс її валюти. Залежність валютного курсу від темпів інфляції особливо висока в країнах з великим обсягом міжнародного обміну (товарами, послугами, капіталом), адже найтісніший зв'язок між динамікою валютного курсу та відносними темпами інфляції виявляється під час розрахунків курсу на базі експортних цін.

Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної грошової одиниці, бо зростають попит на неї іноземних боржників та надходження іноземної валюти на національний валютний ринок. Пасивний платіжний баланс призводить до зниження курсу національної грошової одиниці, адже боржники обмінюють її на вільно конвертовану валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань, й одночасно скорочуються надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Впливрізниці відсоткових ставок за кредит виявляється втому, що у разі збільшення ставки в певній країні відносно ставок в інших країнах, зростають надходження іноземних короткострокових капіталів у цю країну та навпаки.

Спекулятивні валютні операції мають значення переважно для внутрішнього ринку, на якому регулюванням процесу кур-соутворення згладжуються різкі коливання курсу національної грошової одиниці.


Валютний ринок



фактор прискорення або затримування міжнародних платежів також впливає на курсове співвідношення валют. Очікуючи падіння курсу національної грошової одиниці, імпортери прагнуть прискорити платежі контрагентам в іноземній валюті, щоб уникнути можливих втрат від підвищення курсу іноземної валюти. у разі зміцнення національної грошової одиниці імпортери прагнуть затримати платежі у вільно конвертованій валюті. Така тактика справляє певний вплив на платіжний баланс і, як нас­лідок, на валютний курс національної грошової одиниці.

Таким чином, Центральні банки можуть впливати на ва­лютний курс насамперед за допомогою дисконтної політики та інтервенцій на валютному ринку.

Дисконтна або облікова політика належить до ринкових, традиційних інструментів монетарної політики. її сутність полягає в тому, що Центральний банк змінює офіційну облікову ставку залежно від конкретної ситуації в економіці країни та завдань грошово-кредитної політики. Це, в свою чергу, здійснює вплив на рух капіталу, грошову масу та на валютний курс. Підвищення офіційної облікової ставки стимулює попит на валюту даної країни та сприяє підтриманню курсу. Зниження ставки навпаки призводить до послаблення валюти, однак підвищення офіційної облікової ставки призводить до збільшення вартості кредитів на національному ринку капіталів та негативно впливає на процеси суспільного відтворення. Тому цей метод не завжди є ефективним.

Валютна інтервенція — це операція купівлі або продажу іноземної валюти Центральним банком країни з метою підтри­мання ринкового курсу національної валюти на рівні, бажаному для влади, з точки зору економічної політики, що проводиться Урядом. Центральний банк продає іноземну валюту зі своїх ре­зервів, якщо вважає необхідним підтримати курс національної валюти на високому рівні й, навпаки, скуповує її, якщо вважає, Що курс національної валюти на ринку надто завищений і не стимулює розвиток експорту.

Валютні інтервенції здійснюються в тому випадку, коли на ринку спостерігаються короткострокові зміни в попиті й про­позиції. Центральний банк очікує швидкого відновлення раніше існуючої рівноваги. У випадку, якщо такі зміни носять довго-

6 — 5-1619


82 С. О. Маслова, О. А. Опалов. Ринок фінансових послуг

строковий характер, зумовлений глибинними макроекономічними процесами, валютні інтервенції не приведуть до позитивного результату. Вони можуть лише відтягнути відповідні зміни валютного курсу на якийсь час, протягом якого урядом повинні бути застосовані заходи щодо врівноважування платіжного балансу. В іншому випадку після вичерпання валютних резервів неминуче ще більш катастрофічне потрясіння валютного ринку. Таким чином, Центральний банки здійснює валютне регу­лювання виходячи з основних напрямків монетарної політики та її складової - валютної політики, з метою досягнення стабільності національної грошової одиниці.

Контрольні запитання

1. Чим викликана необхідність купівлі-продажу валюти?

2. Щотаке валютний курс?

3. Назвіть основні міжнародні валютні ринки.

4. Що таке котирування валют?

5. Коли і чому з'явились деривативи?

6. Які форми міжнародних розрахунків є найменш вигідни­ми для експортера і чому?

7. Хто є суб'єктом валютного ринку?

8. Які характерні риси має валютний ринок?

9. Назвіть основні засоби міжнародних валютних платежів.

10. Як впливає девальвація та ревальвація валют на торго­
вий баланс країни?


ТЕМА 4 РИНОК КАПІТАЛІВ

1. Сутність та структура ринку капіталів

2. Особливості ринку банківських кредитів

3. Ринок цінних паперів як складова ринку капіталів




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.