Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 5. Нормування праці



Мета теми:розкрити практичну значущість нормування праці для управління виробничими і соціальними процесами на підприємстві.

 

1. Сутність, завдання і зміст нормування праці.

2. Склад і структура робочого часу.

3. Норми праці та їх розрахунок.

4. Методи нормування праці.

5. Методи вивчення ефективності використання робочого часу.

Нормування праці це вид управлінської діяльності, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю устаткування.

Нормування праці здійснюється для управління як виробництвом, так й соціальними процесами. Воно створює основу для поділу праці між виконавцями робіт; служить засобом підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції; надає вихідні нормативи для визначення міри праці і відповідної до неї міри оплати тощо.

Робота з нормування праці включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на елементи; вибір оптимального варіанту технології, прийомів та методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку; розрахунок норм та їх впровадження.

Робочий час– це встановлена на підприємстві тривалість часу, протягом якого працівники повинні виконувати доручені їм роботи. Сукупність робочого часу за певний період складає фонд робочого часу, який в залежності від розрахункового періоду може бути змінним або денним, тижневим, місячним і річним.

Робочий час зміни або її частини складається з 2-х частин: часу роботи (часу здійснення виробничого процесу) і часу перерви.

Елементами часу роботи є: підготовчо – заключний час, оперативний час, час обслуговування робочого місця. До часу перерв відносять час регламентованої перерви ( час на відпочинок і власні потреби, час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва), час нерегламентованої перерви (час перерви внаслідок порушення виробничого процес, час перерви через порушення трудової дисципліни).

Усі перелічені витрати робочого часу поділяють на нормовані(корисні, які включаються до складу норм часу) і ненормовані(втрати робочого часу).

Система норм праці включає наступні, найбільш поширені, норми:

- норма часу– це час на виготовлення одиниці продукції або на виконання однієї виробничої операції одним робітником або бригадою;

- норма виробіткувідображає кількість продукції, яка повинна бути виготовлена одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (годину, зміну, місяць);

- норма обслуговуванняпоказує кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об’єктів, закріплених для обслуговування за одним робітником або бригадою;

- норма чисельності –цечисельність робітників, необхідних для виконання певного обсягу роботи, наприклад, для обслуговування одного або декількох агрегатів;

- норма керованості (число підлеглих)– це кількість робітників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику;

- нормоване завдання визначає необхідний асортимент та обсяг робіт, які повинні бути виконані одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (зміну, добу, місяць).

В нормуванні праці використовують дві групи методів: аналітичні і сумарні.

Аналітичні методипередбачають встановлення норм на основі аналізу конкретного трудового процесу, проектування раціональних режимів роботи устаткування й прийомів праці робітників, визначення норм за елементами трудового процесу з урахуванням специфіки конкретних робочих місць і виробничих підрозділів.

При сумарних методахнорми визначаються без аналізу конкретного трудового процесу і проектування раціональної організації праці на основі досвіду нормувальника (так званий досвідний метод) або на підставі статистичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод). Зазвичай ці норми встановлюються на разові роботи; у допоміжних цехах; на види робіт з великою часткою ручної праці.

Вивчення витрат робочого часу здійснюється за допомогою хронометражу, фотографії робочого часу та фотохронометражу. Останній метод рідко використовується на підприємствах.

Хронометраж –це метод спостереження і реєстрації елементів операцій, які багатократно повторюються. Хронометраж служить для: аналізу прийомів праці; встановлення нормованої тривалості елементів операцій.

Фотографія робочого часу – це метод спостереження і реєстрації всіх без виключення витрат робочого часу протягом певного періоду (зміни, її частини або декількох змін). На відміну від хронометражу цей метод дозволяє вивчити трудовий процес протягом усього робочого дня і виявити втрати і нераціональні витрати внутрішньозмінного фонду робочого часу. Фотографії робочого часу проводяться у відношенні виконавців, устаткування та виробничого процесу (виконавців та устаткування разом). У будь – якому випадку спостереження може здійснюватися двома способами: безперервним і вибірковим.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.