Тема 4. Організація трудових процесів і робочих місць

Мета теми: сформувати комплекс знань щодо організації трудових процесів на робочих місцях.

1. Сутність, мета та структура трудового процесу.

2. Поділ праці як основа організації трудових процесів.

3. Принципи і методи проектування трудових процесів. Типовий проект організації робочого місця, його призначення і зміст.

4. Характеристика системи забезпечення та обслуговування робочих місць.

5. Суміщення професій та багатоверстатне обслуговування: обґрунтування можливості та ефективності застосування.

Трудовий процес – це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту.

Трудові процеси класифікують за характером предмета та продукту праці, функціями працівника, ступенем участі людини у впливі на предмет праці, важкістю праці.

Трудовий процес поділяється на сукупності (комплекси) технологічних і виробничих операцій, прийоми, трудові дії і трудові рухи.

Поділ праці – це розмежування діяльності працівників, тобто поділ трудових функцій, обов’язків і робочих процесів між учасниками виробництва. Основою поділу трудового процесу між окремими виконавцями виступає функціональний, технологічний, професійний та кваліфікаційний поділ праці. Це й є види поділу праці.

Поділ праці нерозривно пов’язаний з її кооперацією, що випливає з її сутності – це об’єднання різних видів робіт і трудових процесів, яке забезпечує планомірну спільну діяльність багатьом виконавцям.

Види кооперування на підприємстві обумовлені різними видами поділу праці:

§ між цехами (міжцехове кооперування);

§ між дільницями в межах цехів (внутрішньоцехове кооперування);

§ між окремими виконавцями (внутрішньодільничне або внутрішньобригадне кооперування).

Основною метою проектування трудових процесів виступає визначення змісту і методів роботи, створення продуктивного робочого місця, удосконалення виробничих систем, їх взаємодії з урахуванням вимог технологічного процесу, принципів раціональної організації праці. Головною функцією проектування трудового процесу є конкретизація трудової діяльності окремого працівника або групи в певних умовах виробництва.

Робоче місце – це частина виробничої площі, закріпленої за одним або групою робітників і оснащеної всім необхідним для виконання виробничого завдання. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, тяжкі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний) та інше.

Робочі місця класифікують за: професіями; числом виконавців (індивідуальні, колективні); ступенем спеціалізації (універсальні, спеціалізовані); рівнем механізації (ручні, механізовані, автоматизовані та ін.); кількістю устаткування (одноверстатні, багатоверстатні); ступенем рухомості (стаціонарні, пересувні).

Раціональна організація робочих місць потребує системного пошуку і впровадження рекомендацій наукової організації праці щодо постійного і планомірного удосконалення трудових процесів на основі досягнень науки і передового досвіду підприємств.

Типовий проект організації робочого місця – це організаційний документ, в якому зосереджені типові, характерні для багатьох робочих місць визначеної спеціальності рішення і рекомендації щодо оснащення і планування робочого місця. Складання проекту організації робочого місця необхідно здійснювати в багатоваріантному вигляді, враховуючи різні альтернативи виробництва. Вибір кращого варіанту здійснюється за критерієм найбільшого економічного ефекту.

Організація робочого місця передбачає його спеціалізацію, оснащення, розміщення усього необхідного на робочому місці у визначеному порядку, забезпечення найкращих умов праці.

Головними елементами оснащення робочих місць є: основне технологічне устаткування (верстати, машини, апарати, автоматичні лінії тощо); допоміжне устаткування (складальні стенди, транспортери, крани та інше); технологічна оснастка (інструменти й пристрої); організаційна оснастка (засоби для зберігання і розміщення технологічної оснастки, заготовок, інструменту – це столи, тумбочки, шафи); виробнича тара (контейнери) й меблі (стільці, крісла, столи, підставки); засоби для зберігання й розміщення документації (полиці, підставки); засоби сигналізації, зв’язку, освітлення, догляду за устаткуванням і робочим місцем (маслянки, щітки), для забезпечення техніки безпеки; предмети виробничого інтер’єру.

Обслуговування робочого місця включає систему заходів щодо забезпечення виконавця всім необхідним для виконання виробничого завдання. Воно здійснюється в розрізі наступних функцій: підготовчої; виробничої; інструментальної; налагоджувальної; ремонтної; контрольної; складської; ремонтно – будівельної; енергетичної; господарсько – побутової.

Обслуговування може реалізуватися за такими системами:

1) централізованою – обслуговування здійснюється робітниками спеціалізованого підрозділу підприємства;

2) децентралізованою – обслуговування проводиться цеховими службами;

3) змішаною – трудомісткі й складні роботи з обслуговування здійснюються спеціалізованим підрозділом, а дрібні – власними цеховими службами.

Умови праці на робочому місці, дільниці, цеху являють собою сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність і здоров’я людини в процесі праці.

Умови праці поділяються на:

1) санітарно-гігієнічні (ті, що характеризують зовнішнє середовище робочої зони);

2) психофізіологічні (ті, які обумовлені змістом праці);

3) естетичні (ті, що впливають на емоції працівника);

4) соціально – психологічні (ті, що характеризують взаємовідносини між членами трудового колективу).

Під охороною праці розуміють здійснення комплексу технічних (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, видозміна технології з метою ліквідації шкідливих робіт) та санітарно-гігієнічних (раціональне освітлення, створення сприятливих мікрокліматичних умов та ін.) заходів. Існують три напрямки удосконалення умов праці: мінімізація, мінімізація та оптимізація впливу окремих факторів. Підвищення безпеки праці досягається передусім удосконаленням техніки і технології виробництва.

Суміщення професій – це явище виконання одним працівником різноманітних функцій або робіт при оволодінні кількома професіями або спеціальностями. Його основними видами є повне і часткове суміщення професій.

Багатоверстатне обслуговування являє собою узгодження в часі роботи одного робітника або бригади одночасно на кількох верстатах. Ця діяльність можлива у випадках, коли на предмет праці впливає як виконавець роботи („ручна робота”), так і безпосередньо машини („машинний час роботи”). Основна умова такої роботи – переважання машинного часу над ручним. Існують три основні типи багатоверстатного обслуговування (бригадне, ланцюгове та індивідуальне) та 5 головних варіантів маршрутів руху робітника під час багатоверстатного обслуговування (лінійне, змішане, кутове, кільцеве, П-подібне).

Ефективність багатоверстатного обслуговування встановлюється виходячи з визначення оптимальної кількості верстатів, що економічно доцільно одночасно обслуговувати. Ці розрахунки базуються на порівнянні витрат на одиницю оперативного часу роботи верстату за різних варіантів обслуговування. Оптимальною кількістю вважається та, де витрати є мінімальними.

При обслуговуванні верстатів-дублерів норма обслуговування розраховується виходячи із головної умови багатоверстатної роботи – відсутність простоїв у роботі обслуговуваних верстатів. У всіх інших випадках багатоверстатна робота без простоїв верстатів неможлива за умови рівності або кратності операційного часу. Якщо цю умову забезпечити неможливо, то слід підбирати операції з приблизно однаковим операційним часом.

Цикл багатоверстатного обслуговування – це період часу, упродовж якого здійснюється комплекс допоміжних та інших робіт всій групі обслуговуваних верстатів. В цей час входить, окрім допоміжних ручних прийомів, час переходів робітника від верстату до верстату, час активного спостереження, а також вільний час робітника.

Поиск по сайту: