Тема 3. Виробничий процес та організаційні типи виробництва

Мета теми: сформувати комплекс знань щодо поняття виробничого процесу, його структури, принципів раціональної організації та узагальнених характеристик виробництва.

1. Виробничий процес та його структура.

2. Класифікація виробничих процесів.

3. Принципи раціональної організації виробничого процесу.

4. Типи виробництва та їх техніко-економічна характеристика.

Виробничий процес - це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природних процесів, необхідних для виготовлення продукції. Виробничий процес проходить у просторі і протягом часу.

На сучасних підприємствах процес виробництва є досить складним і виступає як сукупність взаємопов’язаних часткових процесів, які утворюють його структуру.

Складовими елементами структури виробничого процесу є:

- стадія – це самостійно уособлена в технологічному та організаційному відношенні частина складного виробничого процесу. Стадії можуть бути виділені у самостійні підприємства або ж цехи;

- ступінь – сукупність операцій, які дозволяють організаційно і технологічно виділити у господарський підрозділ частину виробничого процесу;

- операція – частина виробничого процесу, яка характеризується однорідністю технологічного змісту, здійснюється одним або групою виконавців на одному робочому місці при незмінних знаряддях і предметах праці;

- елемент – частина операції, яка характеризується сукупністю певних технологічних прийомів;

- прийом – частина елементу трудового процесу, яка являє собою закінчену дію виконавця;

- рух – найменша, що піддається виміру, частина прийому, яка є закінченим рухом виконавця, обмеженим у просторі двома кінцевими точками.

Класифікацію часткових виробничих процесів виконують за наступними ознаками:

1) за роллю у процесі виробництва: основні, допоміжні, обслуговуючі;

2) за стадіями: заготівельні, обробні, складальні;

3) за видами застосовуваних засобів праці: ручні, машино-ручні, машині, автоматичні, апаратурні;

4) за характером впливу на предмети праці: процеси праці, природні процеси;

5) за рівнем організації: звичайні (прості), складні;

6) за характером здійснення: синтетичні, аналітичні, прямі;

7) за ступенем безперервності: безперервні, перервні;

8) за формою побудови: лінійні, зчленовані, розчленовані, змішані.

Для правильної організації виробничих процесів в просторі і часі необхідно знати і постійно застосовувати принципи їх раціональної організації, такі як спеціалізація, пропорційність, прямоточність, паралельність, безперервність, ритмічність, автоматичність, профілактика, гнучкість, електронізація. Дотримання зазначених принципів особливо важливе при проектуванні виробничого процесу або виробничої системи загалом. Рішення повинні бути обґрунтовані розрахунками порівняльної економічної ефективності різних варіантів врахування принципів раціональної організації виробничих процесів.

Тип виробництва – це загальна техніко-економічна характеристика виробничого процесу, в основу якої покладено врахування ступеня спеціалізації робочим місць, номенклатури та обсягів виробництва продукції та інших параметрів виробництва.

Правильне визначення типу виробництва має виняткове значення через те, що прямо впливає на побудову виробничої структури підприємства, організацію обліку, планування, систему матеріального стимулювання, порядок розробки технологічної документації тощо.

Виділяють 3 основних типа виробництва: одиничний, серійний та масовий.

Для одиничного типу виробництва характерні широка спеціалізація виробництва, повна відсутність повторюваності випуску готової продукції, відсутність ритмічності, а також невеликі обсяги виробництва, які обчислюються одиницями чи десятками штук виробів. Для організації підприємств одиничного типу виробництва треба мати універсальне устаткування, висококваліфіковану робочу силу, як б могла виготовляти деталі, вузли за укрупненим методом розробки техпроцесів. Все це робить собівартість продукції дуже високою. Такий тип виробництва характерний для експериментального виробництва тощо.

Для серійного типу виробництва характерні визначена спеціалізація виробництва, періодична повторюваність випуску готової продукції, більш-менш стійка ритмічність (особливо для великих відрізків часу), а також обсяги виробництва, які обчислюються сотнями та тисячами штук виробів. Для організації таких підприємств треба мати як універсальне, так і спеціалізоване устаткування, достатньо кваліфіковану робочу силу. Собівартість продукції нижча, ніж при одиничному типі виробництва.

Для масового типу виробництва характерні вузька спеціалізація виробництва, постійна повторюваність випуску готової продукції, повна ритмічність виробництва, а також великі обсяги виробництва, які обчислюються десятками й сотнями тисяч одиниць. Для організації підприємств масового типу виробництва треба мати спеціальне устаткування, робочу силу середньої кваліфікації. Собівартість продукції при масовому типі виробництва найнижча.

Тип виробництва встановлюють за результатами розрахунку для групи однорідних робочих місць наступних параметрів:

1) коефіцієнту закріплення операцій ( ).

Для одиничного виробництва К₃₀>40; для дрібносерійного 20<К₃₀<40; для середньо серійного 10 <К₃₀ ≤20; для велико серійного 1<К₃₀ ≤ 10, для масового виробництва К₃₀ = 1;

2) коефіцієнт спеціалізації (Ксп).

Якщо Ксп = 1-2, то таке робоче місце належить до масового типу виробництва; при Ксп = 2-10 - до велико серійного; при Ксп = 10-20 - до середньо серійного; при Ксп = 20-30 - до дрібносерійного; при Ксп > 30 - до одиничного типу виробництва.

Тип виробництва дільниці, цеху і підприємства загалом визначають за типом виробництва, що має переважне число робочих місць на даному ієрархічному рівні.

Поиск по сайту: