Тема 2. Виробничі системи

Мета теми: сформувати знання про сучасну концепцію виробництва товарів як соціально-економічної системи, яка створюється і функціонує (взаємодіє) в системі суспільного виробництва.

1. Виробництво як відкрита соціально-економічна система та характеристика її елементів.

2. Особливості створення та функціонування виробничих систем.

3. Сучасні концепції виробництва.

Виробнича система – це певний комплекс виробничих ресурсів, в процесі перетворення яких створюється нова споживча вартість. Стан і результати функціонування виробничої системи оцінюються виробничо-технічними показниками.

Між тим підприємство не є тільки виробничою системою, яка відповідальна за процес перетворення матеріальних благ. Вона є відкритою системою, що діє під впливом зовнішнього середовища і є залежною від поставок ресурсів і запитів споживачів. Тобто підприємство повинно розглядатися як система, яка має вхід і вихід, яка споживає і створює нові вартості. Це властивості економічної системи.

Економічною системою називається комплекс виробничих ресурсів, в процесі функціонування якого споживаються ресурси, які мають певну вартість, з метою створення нової вартості. В економічній системі всі її елементи (виробничі ресурси, їх витрачання і результати діяльності) оцінюються в грошових одиницях виміру:

Соціальний аспект виробництва обумовлюється участю у виробничому процесі трудових ресурсів і орієнтацією продукту праці на соціальні запити споживачів.

Виробничому підприємству, яке уособлює в собі модель соціально-економічної системи, властиві наступні ознаки: цілеспрямованість, поліструктурність, складність, відкритість, результативність, надійність, гнучкість, довго тривалість, керованість.

Виникнення тієї чи іншої виробничої системи зумовлено появою або формуванням додаткового ринкового попиту на продукцію, яка здатна задовольнити вимоги споживачів. Для створення виробничої системи використовують модель „витрати-випуск”.

Функціонування підприємства зводиться до управління виробництвом та результативністю. Складовими процесу функціонування підприємства є: управління персоналом; планування та управління запасами; складання графіків виробництва (ОКП); управління якістю продукції; управління нововведеннями, управління заготовкою ресурсів та збутом продукції.

Виробництво продукції з часів Ф. Тейлора і Г. Форда розглядалося як вирішення процесів спеціалізації та кооперування. В основу системи „фордизму” було покладено складальний конвеєр, який приніс у виробництво технічні, технологічні та організаційні нововведення: розробку питань організації масового потокового виробництва, стандартизацію елементів виробництва, організацію системи внутрішньозаводського транспорту та ін. Це призвело до суттєвого скорочення виробничого циклу і дало можливість задовольняти потреби масового споживача. Однак конвеєрне виробництво, будучи наслідком НТП, стало його гальмом, оскільки відображає основне протиріччя між ефективністю виробництва та ступенем задоволення потреб споживача. Вибагливість споживача до матеріальних благ зумовило необхідність створення гнучкого виробництва. Гнучкість – це можливість переорієнтації без докорінної зміни матеріальної бази.

На зміну масовому типу виробництва прийшло обмежене виробництво, характерною особливістю якого є поєднання переваг індивідуального і масового виробництва. Тут використовується ідея конвеєра і створення групових робочих місць, так званих вільних робочих постів. Це дозволяє ліквідувати основні недоліки конвеєрного виробництва (жорсткий ритм, зниження кваліфікації, монотонність праці, не завжди належні умови праці). Одночасно функції управління виробництвом на нижчому рівні структури управління передаються безпосереднім виконавцям, а це забезпечує високу якість робіт, зменшення витрат та можливість організації виробництва за принципом „точно в строк”.

Поиск по сайту: