Ринкова структура визначається реакцією фірми галузі на ті чи інші дії фірм, що функціонують у галузі.
Поняття ринкової структури відображує такі аспекти ринку:
а) кількість фірм у галузі;
б) тип виготовленого продукту;
в) можливість входу в галузь або виходу з неї;
г) можливість фірми впливати на зміну ціни виготовленого продукту;
ґ) спроможність фірми впливати на попит за допомогою реклами.
Теоретично розрізняють чотири основні типи структур:
♦ досконала конкуренція;
♦ монополія;
♦ монополістична конкуренція;
♦ олігополія.
Основні риси досконалої конкуренції:
багато дрібних фірм; однорідний характер продукції; безперспективний вхід/вихід у галузь; однаковий доступ до всіх видів інформації; ступінь контролю за ціноутворенням відсутній.
Основні риси монополії:
♦ одна фірма;
♦ унікальний характер продукції;
♦ непереборні бар'єри на вході в галузь;
♦ деякі обмеження в доступі до інформації;
♦ дуже відчутний контроль за ціноутворенням.
Риси монополістичної конкуренції:
безліч дрібних фірм;
різноманітність продукції;
ніяких ускладнень входу і виходу з галузі;
деякі обмеження в доступі до інформації;
середній рівень контролю за ціноутворенням.
Основні риси олігополії:
♦ кількість фірм незначна, є великі фірми;
♦ одно- або різнорідна продукція;
♦ окремі перешкоди можливі на вході в галузь;
♦ деякі обмеження в доступності інформації;
♦ середній рівень контролю за ціноутворенням.
При розгляді досконалої конкуренції виходять з таких припущень:
а) кожна фірма випускає тільки один продукт;
б) єдина мета будь-якої фірми - максимізація прибутку.
В усіх ринкових структурах діє ряд правил, за якими можна визначити, чи слід фірмі взагалі залишатися в галузі, чи припинити існування або, якщо залишатися в галузі, то в якому обсязі випускати продукцію чи здійснювати послуги:
♦ фірма повинна припинити виробництво, якщо сумарний виторг від продажу продукції не перевершує змінних витрат на виробництво цієї кількості товарів або послуг. Це і є умовою припинення випуску продукції;
♦ щоб одержати максимальний прибуток, фірма повинна проводити такий обсяг продукції, при якому граничний виторг дорівнює граничним витратам. Ця умова і є мак- симізацією прибутку.
О.В. Колесников «Ціноутворення»
9.2. Основні положення теорії досконалої конкуренції
Для ринку досконалої конкуренції характерні такі риси:
♦ діє велика кількість фірм, кожна з яких незалежна щодо інших фірм;
♦ будь-яка фірма галузі не в змозі впливати на ринкову ціну виготовленого товару. Обсяг випуску кожної фірми ста новить до 2% від загального обсягу. В умовах досконалої конкуренції кожна фірма сприймає ціну як зовнішній чин ник, що не залежить від її дій;
♦ фірми галузі виготовляють такий самий однорідний про дукт, так що покупцям байдуже, продукт якої фірми виб рати;
♦ галузь є відкритою для входу і виходу з неї будь-якої кількості фірм;
♦ здійснюється однаковий доступ до всієї наявної інфор мації.
Якщо фірма діє в умовах досконалої конкуренції, то кожну одиницю продукції вона продає за однаковою ціною, тобто на кожну додаткову одиницю продукції фірма буде мати однаковий граничний прибуток, що дорівнює ціні товару.
Тому криві попиту середнього і граничного виторгу збігаються і являють собою ту саму горизонтальну лінію на рівні ціни. Це показує, що попит є абсолютно нееластичним.
Розділ І. Ціни і конкуренція
Тема 10 Чиста монополія
10.1. Прибутки і збитки в умовах монополії.
Умови максимізації прибутку і рівноваги
на монополістичному ринку
З погляду реклами, у монополіста немає необхідності в агресивних діях. Монополіст працює безпосередньо з кривою попиту, а не з ціною.
Умова рівноваги фірми в короткостротковому періоді визначається як МR=МС.
1. Для встановлення ціни в умовах монополії визначають:
♦ характеристики ринкового попиту;
♦ витрати попиту;
♦ обсяг виробництва;
♦ ціну, що максимізує прибуток
2. Монополіст не призначає найвищу ціну, оскільки прибу ток може і не бути в цьому випадку максимальним.
3. Для монополіста важливий не прибуток на одиницю про дукції, а максимум сукупного прибутку.
4. У монополіста можливі збитки при падінні попиту і ви соких витратах.
5. Монополіст уникає ділянки еластичного попиту.
6. Монополіст може скоротити обсяг виробництва і збільши ти ціну.
7. Монополіст може збільшувати свій прибуток шляхом введення дискримінації або так званих дискримінацій них цін.
О.В. Колесников -«Ціноутворення»
10.2. Дискримінаційні ціни, умови і принципи їх створення
Дискримінація - це розходження. Основою дискримінації є низка основних ознак:
а) досконала дискримінація, коли встановлюються різні ціни на кожну продану одиницю товару;
б) дискримінація за обсягом закупівель, коли дається зниж ка при покупці великої кількості товару;
в) сегментація ринку також є ознакою дискримінації.
10.3. Стратегії ціноутворення в умовах монополістичного ринку
1. Стратегія множинності цін (орієнтація на індивідуальний попит - різним покупцям за різними цінами, або різні одиниці- продукції за різними цінами).
2. Стратегія сегментації ринку (на ринку з менш еластичним попитом продукція продається за висщою ціною).
3. Стратегія демпінгових цін (встановлення надзвичайно низьких цін на продукцію).
Розділ І. Ціни і конкуренція
Тема 11 Монополістична конкуренція
11.1. Основні особливості ринку монополістичної конкуренції
Особливості ринку монополістичної конкуренції:
а) товар кожної фірми на ринку є недосконалим замінни ком товару, що реалізовується іншими фірмами, тобто товар диференційований, він не стандартний. Диферен ціація може відбуватися через якісні розходження това ру або через передбачувані відмінності, що є результа том реклами, престижу торгової марки або пов'язані з іміджем фірми;
б) на ринку існує порівняно велика кількість продавців, кожний з яких задовольняє невеличку, хоч і не мікрос копічну, частку потреби від загального ринкового попи ту;
в) продавці на ринку не враховують реакцію своїх супер ників при встановленні ціни на свій продукт чи при виз наченні обсягів виробництва;
г) на ринку є умови для вільного входу/виходу;
ґ) діє нецінова конкуренція (реклама, зміна якісних характеристик товару, умови продажу і т.п.).