УКУСИ Ч/ІЕНИСТОНОГИХ ТА ЗМІЙ

І

Лісовий кліщ— це маленький паразит, який перено­сить віруси кліщового енцефаліту — небезпечного захворювання центральної нервової системи, яке нерідко закінчуються смертю.

Захворювання виникають на весні, тому- що кліщ як перенос­ник вірусу найбільш небезпечний в травні — червні, у липні та серпні ця небезпека набагато знижується, а у вересні практично сходить до нуля.

У 80 відсотках випадків захворювання виникає при внесенні вірусу до організму людини при прямому присмоктуванні зара­женого кліща до шкіри. Також можливе зараження через шлун­ково-кишковий тракт, у том числі при забрудненні рук під час зняття кліща, на поверхні якого може знаходиться вірус.

Потрапивши на тіло людини, кліщ присмоктується в волосис­тій частині голови, в ушних раковинах, на шиї, ключицях, у пах­вових ямках, на грудях, руках, спині, попереку, в паху. Укус його безболісний завдяки знеболюючій речовині, яка є в слині.

Симптоми кліщового енцефаліту.Після укусу зараженого кліща захворювання може розпочатися від 1—2 днів до 1—3 міс. Це так званий прихований період, протягом якого можливі слаб­кість, втрата апетиту, сонливість, збільшення температури до 37,2—37,4°.

Розгорнутий період має різкий початок у вигляді лихоманки, сильних болів у м'язах, інколи з судомами. На 2—3-й день після початку захворювання настають розлади нервової системи, пара­лічі м'язів, можливі паралічі дихання й смерть. Для оточуючих хворий кліщовим енцефалітом як джерело зараження безпечний.

Перша допомога:виявленого кліща треба негайно видалити. При цьому ні в якому разі не можна допускати відриву головки кліща з залишенням її в тілі людини.

Існує два способи видалення кліща. Захвативши кліща пінце­том або пальцями, обгорнутими в марлю, його видаляють пові­льними, плавними рухами проти годинникової стрілки. При дру-

гому способі кліща обв'язують ниткою в місці присмоктування (між головкою й шкірою людини) і, розтягуючи кінці нитки в сторони, витягують із тіла (рис. 11.1). Руки й місце укусу обов'язково треба продезінфікувати.. Застосовувати засоби, які вбивають кліщів, небажано, тому що утруднюється видалення їх зі шкіри.

Рис. 11.1. Спосіб видалення кліща

Скорпіони. Наслідки уколу (укусу) скорпіона різноманітні в залежності від його виду, місця уколу, віку постраждалого та йо­го індивідуальної чутливості до отрути. Найбільш небезпечні уколи великих за розмірами скорпіонів тропічних видів, а також уколи в голову, обличчя, шию.

Отрута скорпіонів справляє токсичну дію на центральну нерво­ву та серцево-судинну системи. В місці уколу постраждалий від­чуває сильний біль. Виникає набряк тканин. На шкірі утворюють­ся пухирці, наповнені прозорою рідиною. Прискорюється серце­биття. Температура тіла підвищується. Виникають головний біль, блювота, сонливість, озноб, слабкість. Потім з'являються судоми, виступає холодний піт, порушується ритм серця. Інколи стан по­страждалого тимчасово покращується, а потім настає погіршення. В тяжких випадках виникає раптова зупинка дихання.

Отруйні павуки. На відміну від скорпіонів, розповсюджених в основному у південних регіонах, отруйні павуки зустрічаються і в інших місцях.

Отрута одних павуків викликає місцеве ураження тканин (змертвіння і руйнація клітин шкіри та прилеглих м'язів), отрута інших справляє сильну дію на весь організм, і в першу чергу на центральну нервову систему.

Сольпуги (фаланги), які вважалися раніше отруйними, на­справді отруйних залоз не мають, їх травний сік також не отрут­ний (рис. 11.2). Несприятливі відчуття після укусу, швидше за всього, пов'язані з інфекцією яка потрапила до організму.

Рис. 11.2. Сольпуги (фаланги), які вважалися отруйними

Перша допомога при укусі отруйних членистоногих:

Не пізніше ніж через дві хвилини місце уколу скорпіона або укусу інших членистоногих треба припекти розжареним предме­том для того, щоб зруйнувати отруту.

Якщо укол або укус був в ногу або руку, треба забезпечити нерухомість кінцівки. Постраждалому треба якомога більше вживати рідини (вода, чай, молоко).

Після надання першої допомоги постраждалого треба госпіта­лізувати.

Змії.На території нашої країни можливі укуси звичайної та степової гадюки (рис. 11.3). Вужеві вважаються умовно отруй­ними. Для людини не отруйні, за рахунок того, що отруйні зуби розташовані в глибині їх ротової порожнини і при укусі не про­никають до шкіри.

Рис. 11.3

Найчастіше змії кусають під час збору ягід, грибів, хмизу. Заходи застереження.При збиранні ягід слід взяти довгу па-лицю-посох, для того щоб розсовувати зарослі. При мандруванні

в горах треба пам'ятати: перш ніж руками обстежувати розщіли­ни в скалах, треба за допомогою палиці перевірити, чи немає там отруйних змій.

Якщо змія прийняла позу загрози, то краще відступити. Слід мати на увазі: змія кусає тільки у випадку захисту.

Симптоми отруєння.Зміїна отрута містить багато активних речовин, зокрема ферментів, які викликають порушення судинної й клітинної проникності, внутрішньосудинне згортання крові.

На місці укусу змії видні дві ранки від її отруйних зубів. Дуже швидко настає місцева больова реакція, швидко розповсюджу­ється набряк, можливе утворення великих крововиливів. При по­траплянні отрути в кров загальна реакція нерідко проявляється одразу, в інших випадках дія розпочинається через ЗО—60 хв: за­паморочення, сонливість, головний біль, нудота, блювання, кро­вотеча із слизових оболонок, частий пульс, колапс, інколи збу­дження й судоми. Смертельні випадки реєструються дуже рідко.

Чинники, які сприяють збільшенню ураження при укусах от­руйних змій:

• вік постраждалого, маса тіла і загальний стан — токсичні
.ефекти укусу більш виражені у дітей і людей, зляканих зустріччю
зі змією;

• місце локалізації укусу і його глибина: укуси у кінцівки
менш небезпечні, ніж укуси в голову і тулуб;

• доза отрути залежить від розміру змії, тривалості подраз­
нення змії, стану отруйних зубів, стану отруйних залоз до момен­
ту укусу (повні чи порожні);

• фізичне навантаження, швидка ходьба, біг (особливо одразу
після укусу) прискорюють системне потрапляння зоотоксину з
первинного депо;

• присутність бактерій, особливо аеробів, у роті змій і на шкі­
рі постраждалого забезпечують швидке інфікування нежиттєзда­
тних тканин у місці укусу.

Перша допомога при укусі змії:

При наданні першої допомоги при укусах отруйних змій треба відійти від ряду хибних уявлень:

Розрізи шкіри на місці укусу змії для провокації кровотечі не будуть сприяти видаленню отрути, а небезпека розвитку вторин­ної інфекції стає реальною, також під час невмілого розрізання шкіри можна ушкодити сухожилля, що призведе до інвалідності;

Накладання джгутів, «закруток» із підручних засобів посилює відтік отрути в лімфатичну систему і тому не виключає її систем­ного розповсюдження, а безконтрольне застосування артеріаль-

ного джгута (закрутки) може призвести до розвитку тяжкого ішемічного ушкодження кінцівки.

Припікання місця укусу неефективне, тому що довжина от­руйних зубів змії інколи більше сантиметра. При цьому отрута проникає в тканини, і поверхневе припікання нездатне її зруйну­вати. А на місці припікання утворюється струп, під яким почина­ється нагноєння.

У першу чергу необхідно постраждалого покласти так, щоб голова була опущена нижче рівня тулуба для попередження ор-тостатичних порушень мозкового кровообігу.

Потім треба приступити до відсмоктування отрути з рани, пам'ятаючи про можливу небезпеку орального отруєння зооток-сином. Наявність у ротовій порожнині тріщин, каріозних зубів й ран слизової оболонки не є протипоказанням для відсмоктування отрути. Справа в тому, що дія будь-якої отрути залежить від того, яка доза приходиться на кілограм маси тіла. А кількість отрути, яка може при відсмоктуванні потрапити до організму людини, яка надає допомогу, настільки мала, що не може причинити шко­ди. Тільки відсмоктану рідину треба випльовувати.

При укусі змії в кисть або передпліччя отруту може відсмок­тати сам постраждалий. При укусах в тулуб або живіт може бути використана кровососна банка. Енергійне відсмоктування протя­гом перших 5—7 хв після укусу дозволяє видалити до 40% змії­ної отрути, а через 15—20 хв — тільки 10%.

Після відсмоктування отрути треба обмежити рухливість по­страждалого. На уражену кінцівку накласти транспортну шину.

Постраждалому рекомендується більше пити — води, чаю, ка­ви бульйону.

Людині, яку вкусила змія, пити спиртні напої категорично за­бороняється. Алкоголь не являється протиотрутою, як вважають деякі, а, навпаки, утруднює виведення отрути з організму, поси­лює її дію.

Головне — якомога швидше доставити постраждалого до ме­дичного закладу для надання кваліфікованої лікарської допомоги, в положенні лежачи.

У випадку наявності полівалентної антитоксичної протизмії-ної сироватки підшкірне введення 1000 АЕ суттєво зменшує ток­сичний ефект.

Укуси комах.Після укусу бджолами, джмелями, шершнями виникає місцева або загальна реакція. Місцева реакція: сильний біль, свербіж і печіння, почервоніння і значний набряк у ділянці укусу. Тривалість місцевої реакції 1—8 діб.

Загальні реакції бувають токсичними і алергічними.

Токсична реакція виникає, тоді коли людину одночасно ужа­лять декілька десятків комах. Жінки та діти більш чутливі до от­рути, комах ніж чоловіки.

При загальній токсичній реакції може з'явитися кропивниця. Вона супроводжується високою температурою, різким головним болем, блювотою, інколи маренням, судомами.

Алергічна реакція на отруту комах виникає приблизно у 1— 2 % людей, і для її розвитку кількість отрути значення не має. До­статньо, щоб людину ужалило всього одна комаха.

Ступінь тяжкості такої реакції може бути різним. Проявом може бути кропивниця, набряк обличчя, вушних раковин. Ду­же небезпечний набряк язика і гортані, що може викликати яду­ху. В ряді випадків спостерігається задишка, утруднений, хрип­лий види, сильне серцебиття, запаморочення, біль у животі, нудота, блювота, можлива короткочасна втрата свідомості.

Найтяжка алергічна реакція — анафілактичний шок, який за­грожує життю постраждалого. Він розвивається одразу після укусу: людина втрачає свідомість (інколи на декілька годин), у нього порушується діяльність багатьох органів і систем, в першу чергу серцево-судинної та нервової.

Перша допомога:перш за все треба застосувати заходи, які перешкоджають потраплянню отрути до організму і її розповсю­дженню. Із всіх комах жало залишають тільки бджоли, оскільки їх жалючий апарат має зазублення. Тому, знайшовши жало, обе­режно треба видалити разом з отруйним мішечком.

Для послаблення місцевої токсичної реакції одразу після уку­су комахою треба прикласти до цього місця шматочок цукру, що сприяє витягуванню отрути з ранки.

При загальній токсичній реакції для того, щоб уповільнити всмоктування отрути, на місце набряку слід покласти лід, грілку с холодною водою або рушник, змочений у холодній воді. Пост-раждалому рекомендується якомога більше пити — води, чаю. Не можна використовувати для місцевого охолодження сиру зе­млю, глину — це може призвести до зараження правцем або за­раження крові. Алкоголь категорично протипоказаний, так як він сприяє збільшенню проникності судин, що призводить до поси­лення набряку.

Загальна алергічна реакція ліквідується застосуванням будь-якого антигістамінного препарату (димедролу, супрастину). В ін­шому перша допомога при гострій алергічній реакції така сама, як і при загальній токсичній: холодна грілка до місця укусу.

При тяжкій загальній реакції постраждалого треба швидко до­ставити до лікаря.

Той, у кого хоча би один раз виникала алергічна реакція на укус бджоли, оси, шершня або джмеля, повинен обов'язково зве­рнутися до алерголога. Таким людям в літний період треба зав­жди мати при собі виданий алергологом так званий паспорт хво­рого алергічними захворюваннями. В ньому вказується прізвище, ім'я, по батькові власника, його вік, домашня адреса, телефон, ді­агноз, телефон алергологічного кабінету, де спостерігається хво­рий, і ті невідкладні заходи, які треба застосовувати у випадку укусу комахами.

Особливо термінові заходи необхідні у випадку розвитку ана­філактичного шоку. Постраждалого слід вкрити, обкласти гріл­ками з теплою водою, дати 1—2 таблетки димедролу, 20— 25 крапель кордіаміну.

У тяжких випадках, коли у постраждалого зупинилось серце, припинилось дихання, треба розпочинати серцево-легеневу реа­німацію.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Симптоми кліщового енцефаліту.

2. Які методи видалення кліща Ви знаєте?

3. Перша допомога при укусі скорпіона?

4. Які чинники сприяють збільшенню ураження при
укусах отруйних змій?

5. Симптоми отруєння при укусі змії.

6. Перша допомога при укусі змії.

7. Перша допомога при укусі бджоли.

ЛІТЕРАТУРА

Буянов В. М. Первая медицинская помощь

Исаков Ю. Ф. Детская хирургия. 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Медицина, 1983. — 624 с.

Клінічна фармакологія, фізіологія, біохімія (щоквар­тальний науково-практичний журнал Асоціації лікарів-інтерністів). Актуальні питання інтенсивної кардіології та реанімації. - 1999. - № 1.

Первая доврачебная помощь / Под ред. В. М. Величко,
Г. С. Юмашева. — М: Медицина, 1990. — 272 с.

Петрик О. І. Медична допомога при травмах, 1985.

Пістун I. П. Безпека життєдіяльності людини. Суми, 1999.

СафарП. Сердечно-легочная и церебральная реани­мация: Пер. с англ. — М.: Медицина, 1984. — 256 с.

Хірургія. Под общей ред. Ю. С. Бачинського. — К.: Вища школа, 1983. — 280 с.

Цитовская Л. В. Руководство к практическим заняти­ям по хирургии. — К.: Вища школа, 1988. — 352 с.

Швидка медична допомога. За ред. Б. Г. Ананасенка, Л. П. Чепкого. —К., 1992.

Яковцов И. 3., ЯцинаГ.С, Гунько Б. В. Извлечение пострадавшего из автомобиля при дорожно-транспортных происшествиях // Матеріали 5 науково-методичної конфере­нції з міжнародною участю. — Харків. ХНАДУ, 2006.

Guidelines for cardiopulmonary resuscitation and emergency cardiac care. Recommendations of the 1992 National Conference // JAMA. — 1992 / V. 268, № 16.

Safar P., Bircher NG. Cardiopulmonary Cerebral Re­suscitation. 3ed. Philadelphia, Pa: WB Saunders Co, 1988.

Поиск по сайту: