При транспортних аваріях і катастрофах дуже часто потерпілі отримують різноманітні черепно-мозкові травми, ушкодження м'яких покривів голови (закриті і відкриті); переломи кісток склепіння, основи черепа; переломи і травми черепа; ушкодження мозку.
Короткі анатомічні дані. Анатомічно череп поділяється на дві частини: мозкову і лицеву. До мозкової частини належать: склепіння, яке складається з скроневих, тім'яних кісток і потиличної кістки, основи черепа. Склепіння і основа черепа разом утворюють порожнину черепа, де міститься головний мозок. До лицевої частини належать лобні кістки, верхня та нижня щелепи, кістки носа, початкові відділи травного і дихального шляхів.
Ушкодження м 'яких покривів голови: Закриті забиття — виникає внаслідок удару помірної сили тупим предметом і супроводжується крововиливом (гематомою), місцевим болем. Перша
допомога — до забитого місця прикладають холод і надають спокій постраждалому.
Відкриті рани м'яких тканин черепа відрізняються значною крововтратою (причиною є неможливість судин самостійно звужуватися). Дуже великі кровотечі виникають при пораненні скроневої артерії. Трапляються рани різноманітних форм і розмірів залежно від характеру травми і виду предмета, яким було нанесено травму (різані, рублені, забійні, вогнепальні). При пораненнях м'яких тканин завжди слід пам'ятати про можливість ушкодження кісток черепа і внутрішньочерепних ускладнень. Важкі поранення м'яких тканин можуть супроводжуватися ознаками струсу або забиття головного мозку.
Перша допомога. Для зупинки кровотечі необхідно накласти стерильну тісну пов'язку, краще «чепець». Після цього слід прикладати холод поверх пов'язки і транспортувати постраждалого до хірургічного закладу. Кровотечу з скроневої артерії зупинити пальцевим притисненням.
Переломи кісток черепа. Переломи кісток черепа складають до 10% загального числа переломів, частіше спостерігаються у віці 18—40 років, у чоловіків трапляються вдвічі частіше, ніж у жінок.
Виникають переломи черепа внаслідок транспортних, промислових, аварій, ударів по голові тощо. Переломи кісток черепа бувають лінійними (тріщини), уламковими, вдавленими, дірчастими або вікончастими, повними, неповними. При повних переломах ушкоджується уся кістка, при неповних — зовнішня, або, що особливо небезпечно, внутрішня склоподібна пластина кістки, уламки якої можуть пошкодити мозкові оболонки і мозок. Рентгенограму перелому кісток черепа див. рис. 3.1.
Рис. 3.1. Рентгенограма перелому кісток черепа
Переломи склепіння виникають внаслідок тяжких ударів, які супроводжуються стисненням, прогинанням, а потім переломом кісток черепа. Переломи склепіння можуть бути прямими, в місці безпосереднього впливу, і непрямими, тобто такими, що виникли від вторинної дії предмета, яким пошкоджено череп.
Переломи основи черепа характеризуються тяжким перебігом, оскільки ушкоджується головний мозок. Основними проявами перелому основи черепа є крововиливи в ділянці повік у вигляді окулярів або метелика, кровотеча з носа і вух з домішком спинномозкової рідини.
Перша допомога.При наданні допомоги треба обов'язково зафіксувати голову, застосувати холод, надати спокій і транспортувати до лікувального закладу в горизонтальному положенні.
Струс головного мозку. Струсом головного мозку вважають симптомокомплекс, що виникає безпосередньо після травми і характеризується функціональними порушеннями. Основні ознаки: втрата свідомості, пам'яті (ретроградна амнезія), головний біль, слабкість, нудота, дзвін у вухах. За тяжкістю клінічного перебігу розрізняють: легкий, середній і важкий ступінь. Легкий ступінь характеризується короткочасною втратою свідомості, нудотою, одноразовим блюванням. Середній ступінь — втратою свідомості на декілька годин, блюванням, загальною слабкістю. Важкий ступінь — втратою свідомості на декілька днів, блідістю шкіри, слабким пульсом тощо.
Забиття головного мозку. Забиттям головного мозку називається травматичне ушкодження мозкової речовини. Збиття головного мозку виникає при травмі в точці удару або на протилежному боці. Воно супроводжується тривалим непритомним станом, анізокорією, порушенням мови, інколи паралічем кінцівок тощо.
Здавлювання головного мозку виникає при кровотечі (з утворенням гематоми) із внутрішньочерепних судин після травми. Гематома може локалізуватися над твердою мозковою оболонкою (епідуральна) чи під нею (субдуральна). Для цієї травми характерна наявність світлого проміжку — після отримання черепно-мозкової травми постраждалий не відчуває ніяких змін, відсутні клінічні прояви, але через одну-дві години виникає різке погіршення загального стану, що може призвести до смерті. Тому людина повинна перебувати під деякий час наглядом.
Перша допомога:надати спокій, покласти постраждалого на тверду поверхню, зробити транспортну іммобілізацію з фіксацією голови, застосувати холод, при непритомності — провести профілактику асфіксії.
Травматичне ушкодження очей може бути легкого, середнього та важкого ступенів.
До легких ушкоджень зараховують не проникні поранення повік, попадання стороннього тіла під повіку. Клінічні ознаки: маленькі негострі предмети (смітинка, піщинка), затримуючись на кон'юнктиві, викликають гостре відчуття пекучості в оці, яке посилюється при заплющенні очей. Якщо стороннє тіло не видалити, виникає набряк кон'юнктиви, гіперемія, порушується функція зору.
Перша допомога:вилучити стороннє тіло. Ні в якому разі не можна терти око, тому що це викликає ще більше подразнення. Техніка вилучення: спочатку оглядають кон'юнктиву нижньої повіки. Постраждалий повинен глянути вгору, водночас нижню повіку треба відтягнути донизу. Видаляють стороннє тіло цупким ватним тампончиком. Видалення стороннього тіла з-під верхньої повіки складніше. Для цього необхідно, трохи відтягуючи на себе, вивернути верхню повіку (рис 3.2). З метою профілактики інфекції після видалення стороннього тіла в око закапують 2— З краплі розчину сульфоцилнатрію (альбуцид).
Рис. 3.2. Механізм вилучення стороннього тіла з-під повіки
Ушкодження середньої важкості: розрив або частковий відрив повіки, забиття очного яблука без порушення зору.
Важкими ушкодженнями вважаються проникні поранення очного яблука або його забиття зі зниженням зору, перелом кісток з западанням або вип'ячуванням очного яблука.
Перша допомогапри ушкодженнях середнього і важкого ступеня: постраждалому необхідно накласти асептичну пов'язку на поранене око (монокулярну), при підозрі на проривне пора-
нення або важку контузію очного яблука треба закрити не тільки ушкоджене око, а й здорове (бінокулярна), звернуться до лікаря.
Фізичні ушкодження ока.До них належать променеві ушкодження, які можуть бути спричиненими різноманітними променями (залежно від довжини хвилі) — інфрачервоними (плавильні печі), ультрафіолетовими (кварцева лампа, електрозварка), рентген та НВЧ (радіолокатор, НВЧ-печі).
Ознаки: відчуття пекучого болю у очах, відчуття сухості кон'юнктиви (наче пісок в очах), сльозотеча, розширення судин кон'юнктиви, гіперемія ока.
Перша допомога:вивести потерпілого з зони опромінення, закапати око розчином лідокаїну або місцевими анастетиками, асептична пов'язка на поранене око, звернуться до лікаря.
Хімічні пошкодженняможуть бути спричинені різноманітними хімічними речовинами — кислотами, лугами, розчинниками та іншими подразниками.
Перша допомога— негайно знешкодити дію уражувального чинника, після чого одразу промити око під струменем холодної води протягом 20 хв., накласти асептичну пов'язку, звернутися до лікаря.
Травми і стороннітіла вуха
Травмивуха поділяються на ушкодження вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, середнього та внутрішнього вуха.
Причини виникнення травм вушної раковини можуть бути різноманітними: побутові, транспортні, спортивні. Поверхневі легкі ураження (подряпини тощо) зазвичай не потребують невідкладної допомоги. Нерідко бувають значні ураження при укусах, пораненнях холодною чи вогнепальною зброєю. Розміри ушкодження залежать від предмета, яким нанесено травму, і сили удару.
Травми зовнішнього слухового проходу. Частіше вони виникають при необережному очищенні вуха, при неправильному видаленні стороннього тіла, при дії їдких хімічних речовин, при падінні на підборіддя, коли зміщується головка нижньої щелепи, виникає перелом передньої стінки зовнішнього слухового проходу. При таких переломах, крім кровотечі, виникає біль при русі нижньої щелепи. Ці травми зараховують до важких і небезпечних.
Ураження барабанної перетинки поділяють на прямі та непрямі. Прямі розриви можуть виникнути при очищенні вуха сір-
никами, шпилькою або при необережному видаленні стороннього тіла. Непрямі розриви барабанної перетинки виникають при переломах основи черепа.
Розриви найчастіше трапляються в задніх квадратах барабанної перетинки. Вони можуть виникнути при раптовому різкому підвищенні або зниженні тиску повітря в зовнішньому слуховому проході, при сильному ударі по вуху напівзігнутою долонею, при пірнанні у воду, при пострілі, що пролунав поруч.
Основні ознаки: в момент розриву перетинки людина відчуває різкий, сильний біль, шум, тріск у вусі і зниження слуху. В зовнішньому слуховому проході з'являється кров.
Перша допомога.При баротравмі з ушкодженням барабанної перетинки, середнього і внутрішнього вуха накладається асептична пов'язка (неаполітанська) без тампонади -зовнішнього слухового проходу, постраждалий обережно транспортується у положенні лежачи до лікарні. При відкритому пораненні вушної раковини накладається асептична пов'язка, при відриві вушної раковини її треба знайти і прибинтувати до пов'язки. При забитті вушної раковини, зовнішнього слухового проходу накладають здавлювальну пов'язку і прикладають холод.
Сторонні тіла,що потрапили у вухо, можуть бути живими істотами і неживими тілами. Живі істоти — різноманітні комахи, таргани, кліщі. Неживі тіла— дрібні предмети (ґудзики, горіх, насіння тощо).
Найчастіше сторонні тіла у вухо потрапляють у дітей. Неживі сторонні тіла не спричиняють ніякого болю і значних незручнос-тей. Тому термінова допомога тут не потрібна.
Живі сторонні тіла швидко нагадують про себе, рухаючись до барабанної перетинки, і своїми рухами викликають шум, тріск і біль у вусі.
Перша допомога:нахилити голову на здоровий бік і заповнити слуховий прохід олією, спиртом, можна водою і примусити потерпілого декілька хвилин полежати на здоровому боці. При цьому комаха гине, випливає і негативні відчуття минають. Після зникнення неприємних відчуттів у вусі хворого необхідно покласти на інший бік і витягнути стороннє тіло.
Травми хребта і спинного мозку
Переломи хребта завжди тяжкі. Постраждалі після травми тривалий час не працездатні, у них можуть виникати різноманітні ускладнення. Доля цих постраждалих у багатьох випад-ках залежить від своєчасної, правильно наданої першої медичної допомоги на місці події.
При переломі хребта можливе ушкодження спинного мозку і його корінців. Ускладнення спостерігаються більш ніж у половини постраждалих, виникають вони внаслідок ненадання першої медичної допомоги, при недостатній іммобілізації і невмілому транспортуванні постраждалого.
Для кращого розуміння механізму травм і їх небезпеки необхідно знати анатомічну будову хребта.
Хребет складається з окремих сегментів — хребців, котрі мають форму кісткового кільця. Між ними розташовані міжхребце-ві хрящі. Спинний мозок міститься у спеціальному каналі, який утворюється дугами, суглобовими паростками і тілом хребців.
Хребет поділяється на рухому частину — шийний відділ, грудний, поперековий і нерухому — крижовий і куприковий відділи.
Ушкодження хребта.
Шийний відділ. Причини виникнення травм: пірнання у воду в невідомому місці, падіння важкого предмета на голову, у зимовий період — падіння бурульок. При дорожньо-транспортних пригодах трапляються так звані хлистові переломи, коли водій або пасажир, пристебнутий паском безпеки, перебуває в розслабленому стані, а при раптовому наїзді іншої машини ззаду голова різко закидається назад і виникає перелом шийних хребців.
Ознаки при переломі шийних хребців. Постраждалий відчуває різкий, нестерпний біль; на місці перелому з'являється припухлість. При порушенні спинного мозку виникає параліч дихальних м'язів. У цьому випадку наявне лише діафрагмальне дихання, але й воно швидко виснажується і настає дихальна недостатність. Якщо не вжити швидких і енергійних заходів, то людина загине. Ушкодження спинного мозку в шийному відділі супроводжується його набряком, який швидко розповсюджується на головний мозок. Внаслідок цього виникає параліч нервових центрів, які контролюють роботу серця й дихання, а це майже завжди призводить до смерті.
Грудний і поперековий відділи. Частіше причиною переломів у грудному і поперековому відділах є ДТП, коли автомобіль збиває пішохода. При падінні з висоти, коли людина падає на ноги, хребці між грудним і поперековим відділом стискаються і руйнуються — виникає компресійний перелом. При переломі парних і непарних паростків дужок тіл хребців може виникати гематома, яка тисне на спинний мозок, що призводить до різноманітних порушень: від втрати чутливості нижче ушкодженого місця до
втрати руху і функцій внутрішніх органів (парез кишок, затримка сечовиділення). Проте в таких випадках людина ще має шанс одужати. Але коли внаслідок перелому тіл хребців, розриву дисків і зв'язувального апарату ушкоджується спинний мозок (наприклад, при транспортуванні, при перекладанні постраждалого з нош на ліжко чи в автомобіль), розвивається параліч нижніх кінцівок, парез кишок, сечового міхура.
Крижовий і куприковий відділи.Переломи в цих відділах найчастіше виникають при падінні на сідниці (взимку при ожеледиці). Вони не призводять до істотних порушень, тому що в цих відділах немає спинного мозку. Але ці травми можуть защемити нервові закінчення спинного мозку, що, в свою чергу, спричиняє нестерпний біль. Постраждалий на тривалий час втрачає працездатність.
Ознаки перелому хребта: біль у ділянці перелому, що посилюється під час рухів. При пальпації відчувається набряк і деформація хребта в ділянці перелому. Локальний різкий біль, який посилюється при натискуванні на остистий паросток ушкодженого хребця та при натискуванні на голову чи на надпліччя.