СПОСОБИ ІММОБІЛІЗАЦІЇ І ПЕРЕНЕСЕННЯ ПОСТРАЖДАЛОГО ПРИ ТРАВМАХ РІЗНОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ

Закінчення табл. 2.1

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. З яких елементів складається шинна пов'язка?

2. Правила накладання транспортної шини.

3. Які можливі помилки при накладанні транспорт­
ної шини?

4. Техніка накладання транспортних шин.

5. Які ділянки треба іммобілізувати при переломі
стегна?

6. Техніка укладання постраждалого на бік.

7. Способи транспортування і перенесення постраж­
далого.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УШКОДЖЕННЯХ

Розділ 2

Тема 3

УШКОДЖЕННЯ

Закриті ушкодження.Під закритими ушкодженнями розуміють ушкодження тканин і органів, які викликані впливом зовнішніх чинників, без порушення цілісності шкірних покривів і видимих слизистих оболонок.

Відкриті ушкодженняхарактеризуються порушенням ціліс­ності шкірних покривів і видимих слизових оболонок, які викли­кані впливом зовнішніх чинників.

Виділяють закриті та відкриті ушкодження м'яких тканин, закриті ушкодження кісток та суглобів, закриті ушкодження органів.

Тяжкість закритого ушкодження залежить від травмуючої си­ли, напрямку і тривалості її впливу, площі травмованої ділянки, стану організму в момент травмування тканини тощо.

Закриті ушкодження м'яких тканин.До закритих ушко­джень м'яких тканин відносяться: збиття, розтягнення, здавлю­вання.

Збиття — ушкодження тканин і органів, викликане коротко­часним ударом об твердий предмет, без порушення цілісності шкірних покривів та видимих слизових оболонок.

При забитті руйнується жирова клітковина в певному ступені з розташованими в ній кровоносними і лімфатичними судинами, що призводить до появи характерних ознак.

Характерні ознаки:

1. Біль різної інтенсивності та тривалості.

2. Набрякання в ділянці забиття — наслідок виливу лімфатич­
ної рідини та крові, розвитку травматичного набрякання і запа­
лення.

3. Синяк і крововилив внаслідок розриву кровоносних судин-

4. Порушення функції ушкодженої ділянки тіла.

Після забиття постраждалому накладають здавлювальну пов'язку з наступним переривчастим застосуванням холоду (мі-хур з льодом на 30—40 хв, потім перерва на 10—15 хв), це спри­яє зменшенню або припиненню крововиливу та болю.

На другий—третій день після забиття, коли пошкоджені суди­ни надійно затромбувалися, для прискорення розсмоктування за­стосовують місцеве тепло.

Розтягнення — надрив тканин зі збереженням їх анатомічної цілісності. Розтягненню частіше за всього піддається зв'язковий апарат і м'язи. Розтягнення виникає внаслідок різкого та швидко­го їх скорочення або надмірного розтягнення. Крім цього, розтя­гнення зв'язкового апарату суглобів виникають тоді, коли обсяг рухів в суглобі перевищує нормальний.

Ознаки при розтягненні такі ж самі, як при забитті, але більш виражені.

Перша допомога при розтягненні надається так само, як і при забитті, але теплові процедури, активні рухи дозволяються лише через 3—5 днів.

Здавлювання — ушкодження органів або тканин, викликане здавлюванням ззовні або зі сторони сусідніх органів і тканин, та характеризується загальними й місцевими симптомами.

Здавлювання виникають при землетрусах, завалах у шахтах, кар'єрах, при виробничих або транспортних аваріях тощо. Синд­ром позиційного здавлювання виникає при порушенні кровообігу в кінцівках внаслідок тривалого перебування людини у вимуше­ному положенні. Це спостерігається у осіб, які знаходяться в ста­ні алкогольної інтоксикації, при отруєнні чадним газом і деякими іншими отрутами.

Здавлюванню можуть піддаватися всі ділянки тіла, а часті­ше — нижні кінцівки. Тяжкість ураження залежить від локаліза­ції здавлювання, тривалості, сили, площини тощо.

Перша допомога при здавлюваннях включає:

1. Звільнення постраждалого від здавлювання.

2. Накладання вище місця здавлювання джгута при тяжкому і
тривалому здавлюванні (15 год і більше).

3. Накладання первинних асептичних пов'язок при наявності ран.

4. Іммобілізацію кінцівки незалежно від того, є переломи чи
немає.

5. Знеболювання за допомогою ненаркотичних анальгетиків.

6. Зігрівання постраждалого. Накинути ковдру, дати випити
гарячого чаю або кави.

7. Транспортування до медичного закладу.

Ушкодження кісток та суглобів

Вивих—- стійке зміщення суглобних поверхонь кісток за межі їх нормальної рухливості, що супроводжується ушко­дженням суглобної капсули та зв'язувального апарату.

В залежності від стикання суглобних поверхонь розрізняють повні та неповні вивихи. При повних вивихах суглобні поверхні не стикуються одна з одної, при неповних — стикуються частково.

У залежності від походження вивихи поділяються на уроджені й набуті.

Уроджені вивихи виникають під час внутрішньоутробного розвитку плода внаслідок неправильного або недостатнього роз­витку суглобних поверхонь.

Набуті вивихи виникають протягом життя людини. Вони мо­жуть бути травматичними або патологічними.

Травматичні вивихи виникають внаслідок зовнішнього впли­ву механічної травми: падіння, автомобільні травми.

Патологічні вивихи виникають внаслідок деструктивних па­тологічних процесів, які викликають руйнування суглобної кап­сули і зв'язувального апарату. До деструктивних процесів при­зводять пухлини, туберкульозне, сифілітичне ураження суглобів.

Для вивихів характерні:

— біль у суглобі, яка посилюється при русі і промацуванні су­
глоба;

— вимушене положення кінцівки, характерне кожному виду
вивиху;

— деформація ділянки суглоба, яка залежить від зміщення су­
глобних поверхонь;

— порушення функції;

— зміна довжини кінцівки (частіше — скорочення, рідше —
подовження);

— інколи постраждалий відмічає оніміння в кінцівці, що ви­
кликане здавлюванням нервових стовбурів.

Перша допомога при вивихах включає:

1.Знеболювання за допомогою ненаркотичних анальгетиків.

2. При вивихах у суглобах нижньої кінцівки — іммобілізація
за допомогою стандартних або підручних засобів, при вивиху в
суглобах верхньої кінцівки — фіксування в тому положенні, у
якому знаходиться кінцівка, за допомогою пов'язки (бинтова, ко-
синкова);

3. Для зменшення кровотечі, набряку, болю— застосування
холоду на ділянку суглоба;

4. Транспортування постраждалого до медичного закладу.
Перелом — повне або часткове порушення цілісності кістки,

викликане механічною дією або патологічним процесом. Частко­ве порушення цілісності кістки називається тріщиною.

При переломах кісток ушкоджується не тільки кістка, а й м'язи, численні нервові закінчення, судини. Вони завжди супро­воджуються значною крововтратою.

В залежності від походження переломи поділяються на вро­джені та набуті.

Уроджені, або внутрішньоутробні. Переломи виникають вна­слідок недостатнього розвитку кісток плода і зустрічаються дуже рідко.

Набуті переломи можуть бути травматичними і патологіч­ними, а серед цих груп розрізняють відкриті та закриті. При відкритому переломі порушується цілісність шкірних покри­вів, а при закритому переломі не порушується цілісність шкір­ного покриву. Непошкоджена шкіра попереджає проникнення в рану інфекції.

Травматичні переломи виникають внаслідок впливу на кістку механічної сили, яка перевищує її міцність.

Ознаки закритих та відкритих переломів. При переломах спостерігаються місцеві та загальні ознаки.

До місцевих ознак відноситься:

1. Біль у місці перелому різної інтенсивності і тривалості,
який посилюється при промацуванні і при спробі поворушити кі­
нцівкою.

2. Деформація місця ушкодження, яка викликана зміщенням
кісткових відламків, утворенням гематоми. У місці перелому за­
звичай спостерігається викривлення, потовщення і зміна форми
кінцівки.

3. Порушення функції, що найбільш характерно для повних
переломів кінцівок зі зміщенням. При неповних переломах ця
ознака проявляється слабко.

4. Патологічна рухомість кістки. Ця ознака добре проявляєть­
ся при переломі довгих трубчастих кісток, а при переломі плас­
ких і коротких кісток проявляється слабко.

5. Скорочення кінцівки. Визначається в порівнянні зі здоро­
вою кінцівкою.

6. Кістковий хруст. Виникає при зміщенні уламків відносно
одного до іншого.

7. При відкритих переломах— порушення цілісності шкіри
або слизових оболонок, стирчання кісткових уламків у рані.

Загальні ознаки: порушення сну, апетиту, підвищення темпе­ратури, загальна слабкість. Крім цього у постраждалого можуть виникати ознаки травматичного шоку, гострого недокрів'я.

Перша допомога при закритих і відкритих переломах пе­редбачає:

1. При відкритих переломах і наявності масивного крововили­
ву з рани — тимчасове спинення кровотечі.

2. Накладання первинної асептичної пов'язки на рану.

3. Знеболювання за допомогою ненаркотичних анальгетиків.

4. Транспортну іммобілізацію кінцівок з метою попередження
подальшого зміщення кісткових уламків і травмування ними ото­
чуючих тканин, органів.

5. Транспортування постраждалого до медичного закладу.

Ушкодження органів

Поиск по сайту: